«Європейський досвід енергозбереження як інструмент попередження енергетичної бідності. висновки для України». Аналітична записка

Анотація

 

Для забезпечення доступу вразливих категорій споживачів до найважливіших енергетичних послуг та максимізації вигод від лібералізації енергетичного ринку, у рамках членства в Енергетичному співтоваристві регламентується здійснювати заходи для стимулювання енергоефективності в усіх житлових приміщеннях, розробити національні плани дій або інші належні рамки з метою запобігання енергетичної бідності.

 

На сьогодні основні засади з попередження енергетичної бідності визначено у Директивах Європейського Союзу та представленому офіційному повідомленні Європейської Комісії Четвертого енергетичного пакету «Чиста енергія для європейців». Положення передбачають зосередити увагу на заходах з підвищення енергоефективності житлових будівель вразливим споживачам енергоресурсів водночас із заохоченням їх до активної участі в зменшенні витрат, спираючись на чітку, своєчасну та достовірну інформацію про витрати енергоресурсів та моніторинг заощаджень.

 

В Україні головним чином здійснюються заходи з попередження енергетичної бідності на основі надання безповоротної адресної державної соціальної допомоги. У той же час реалізація заходів з підвищення енергоефективності вразливих споживачів енергоресурсів здійснюється в незначних обсягах на основі реалізації державної програми «теплі кредити».

 

З урахуванням визначених тенденцій, підготовлені рекомендації Міністерству соціальної політики України, Міністерству фінансів України, Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження України що стосуються розробки програми термомодернізації для індивідуальних житлових будинків в межах роботи Фонду енергоефективності; впровадження частки заходів з енергоефективності на пріоритетній основі у домогосподарствах, які потерпають від енергетичної бідності; заохочення вразливих споживачів до активної участі спираючись на своєчасну та достовірну інформацію про витрати енергоресурсів та моніторинг заощаджень. Запропоновано практичні рекомендації щодо удосконалення політики у цій сфері.