Резюме
В аналітичній записці розглядаються проблемні аспекти та шляхи оптимізації нормативно-правового регулювання суспільно-релігійних і державно-церковних відносин.
Зокрема, наголошується, що невідповідність законодавчого поля реальним процесам у сфері свободи совісті та свободи релігії спричинена: 1) відсутністю концептуального бачення розвитку системи державно-церковних відносин (с. 3); 2) ігноруванням комплексного підходу при розробці нормативно-правових механізмів (с. 3-4); 3) повільним вирішенням уже назрілих проблем (с. 4-5); 4) стрімкою динамікою суспільно-політичних процесів (с. 5-6).
Водночас висловлено низку рекомендацій з метою вдосконалення національного законодавства у сфері свободи совісті та свободи релігії. Серед них:
1. Внесення змін і доповнень до ст. 35 Конституції України в частині закріплення партнерської моделі взаємин між державою та релігійними організаціями (с. 8).
2. Проведення парламентських слухань щодо моделі державно-конфесійних відносин (с. 8).
3. Законодавче врегулювання питань пов’язаних зі зміною юрисдикційної підпорядкованості релігійними громадами та назвою релігійних організацій, керівний центр яких знаходиться в державі-агресорові (с. 8).
4. Підготовка та ухвалення концепції державно-конфесійних відносин в Україні (с. 9).
5. Законодавче врегулювання запровадження інституту капеланства в Україні (с. 9).