Резюме
Реалізація цілей та завдань міграційної політики, сформульованих у Стратегії державної міграційної політики до 2025 р., крім належної правової бази, фінансового, кадрового та науково-інформаційного забезпечення, потребує ефективних управлінських структур. Однак функції управління міграцією залишаються в Україні розпорошеними. Державна міграційна служба України, головне відомство у міграційній сфері, крім видачі дозволів на імміграцію, надання статусу біженця, протидії нелегальній міграції, виконує доволі далеку від міграційної сфери функцію оформлення внутрішніх паспортів громадян України. Водночас питання виїзду за кордон з метою працевлаштування, тобто регулювання наймасовішого і найважливішого для суспільства і держави міграційного потоку, залишається поза її увагою. Відповідальне за трудову міграцію Мінсоцполітики концентрується на розв’язанні численних проблем зайнятості та соціального захисту населення, на тлі яких пріоритетність питання трудової міграції невисока. При цьому пропоноване деякими політиками створення спеціалізованого органу виконавчої влади з регулювання трудової міграції лише посилить розпорошеність функцій у сфері управління нею і вимагатиме додаткових витрат із бюджету.
Удосконалення інституційних механізмів реалізації міграційної політики могло б відбуватися за такими напрямами: 1) створення/посилення спеціалізації підрозділів, визначення відповідальних осіб в органах виконавчої влади, дотичних до управління міграційними процесами; 2) розробка та реалізація дієвого механізму координації діяльності різних відомств для забезпечення досягнення цілей та завдань міграційної політики, сформульованих у Стратегії державної міграційної політики.
З метою спрощення взаємодії між окремими відомствами, підвищення ефективності прийняття рішень, сприяння концентрації ресурсів та уникнення дублювання діяльності з управління міграцією пропонується створити міжвідомчий дорадчо-консультативний орган при Кабінеті Міністрів України на чолі з віце-прем’єр-міністром. До його складу рекомендовано включити представників дотичних до міграційної сфери міністерств та відомств, соціальних партнерів, академічних установ, профільних неурядових та міжнародних організацій. Органам місцевого самоврядування охоплених інтенсивною міграцією регіонів рекомендується створити аналогічні міжвідомчі комісії на місцевому рівні.