"Роль громадських об'єднань та рухів в утвердженні здорового способу життя: напрями оптимізації взаємодії з органами державної влади". Аналітична записка

Анотація

 

Акцентовано увагу на критичному рівні соціально-демографічних показників стану здоров’я населення України, що актуалізує необхідність пропагування та масового впровадження здорового способу життя. Визначено основні напрями діяльності громадських об’єднань у цій сфері. Проаналізовано проблеми, що перешкоджають використанню потенціалу громадських об’єднань та їхньої взаємодії з органами державної влади з питань утвердження здорового способу життя, та подано рекомендації щодо їх вирішення.

 

РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ ТА РУХІВ В УТВЕРДЖЕННІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ: НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

 

1. Стан здоров’я населення України та актуальність утвердження здорового способу життя

Загальновизнаним на сьогодні у світовому співтоваристві залишається визначення здоров’я, яке було сформульоване у Преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (1948 р.): «Здоров’я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад» [1]. Відповідно до такого визначення поняття здоров’я, під поняттям здорового способу життя (ЗСЖ), у найбільш широкому сенсі, розуміють все в людській діяльності, що сприяє збереженню та зміцненню здоров’я та все що сприяє виконанню людиною своїх особистісних та соціальних функцій [2]. У конкретнішому біологічно-медичному сенсі ЗСЖ включає в себе гармонійний режим поєднання роботи та відпочинку, оптимальне харчування, фізичну активність, дотримання гігієни, відсутність шкідливих звичок, доброзичливе ставлення до оточуючих та до життя взагалі.

 

Актуальність проблематики впровадження ЗСЖ в Україні визначається вкрай незадовільними основними соціально-демографічними показниками стану здоров’я населення. В опублікованому у серпні 2012 р. рейтингу стану здоров’я жителів різних держав, складеного агентством «Bloomberg», Україна посіла 99-е місце (між Іраком та Пакистаном) з 145-ти країн. Для порівняння з іншими пострадянськими країнами: Грузія зайняла 71 місце, Росія - 97 [3]. На критичному рівні залишаються ключові соціально-демографічні показники: природне скорочення населення (в розрахунку на 1 000 осіб у 2011 р. становило 3,7 особи), високий рівень смертності (14,6 особи на 1 000 осіб), низький рівень народжуваності, високий рівень захворюваності. В Україні порівняно з розвиненими країнами удвічі вищий показник смертності немовлят [4]. У суб’єктивній самооцінці населенням України власного здоров’я переважають негативні характеристики. За даними соціологічного моніторингу, при відповіді на питання «Чого Вам найбільше не вистачає?», 43,7 % опитаних відповіли – здоров’я [5].

 

В умовах критичного стану здоров’я населення, недостатнього фінансування сфери охорони здоров’я та нераціонального його розподілу (більша частка використовується для лікування хвороб, а не на профілактику), актуалізується значення пропагування ЗСЖ та практичного залучення до нього якомога більшої кількості людей. ЗСЖ не лише сприяє зміцненню фізичного здоров’я, соціального благополуччя, соціально-економічного та гуманітарного потенціалу нації, але й виступає суттєвим чинником соціалізації особистості та підвищення рівня соціального капіталу. На основі багаторічного соціологічного дослідження динаміки чинників практик громадської самоорганізації О. Резніком був зроблений висновок: «Найбільший і найстабільніший вплив на кооперативні практики мають активні навички та спортивні практики. …розвиток та поширення активних видів дозвілля серед населення, особливо молоді, є основною передумовою становлення громадянського суспільства в Україні» [6].

 

2. Поширення практик ЗСЖ серед населення України

Активними, оздоровчими заняттями у вільний час займається лише незначна частина респондентів, кількість яких (станом на 2010 р.) зменшилася у порівнянні з попередніми роками: ранковою гімнастикою й фізкультурою займаються 13,4 % опитаних (у 1994 р. - 17,9 %), бігом та оздоровчими прогулянками – 6,2 % (у 1994 р. - 8,4 %), відвідують басейн, стадіон, спортзал для занять спортом 4,3 % (у 1994 р. – 4,7 %), віддають перевагу відпочинку на природі 12,6 % (у 1994 р. – 21,5 %) [7].

 

За даними Державної служби молоді та спорту України, при загальній чисельності населення України у 2011 р. 45617542 осіб, загальна кількість осіб, залучених до занять фізичною культурою та спортом складала лише 6228945 осіб, тобто 13,65 % [8]. На кінець 2011 р. кількість осіб, що займалася всіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи, склала лише 4951946 (з них 2279347 – особи у віці 6-18 років) [9].

 

Відповідаючи на запитання «Членом якої з громадських або політичних організацій Ви є?», у 2011 р. лише 1,4 % опитаних громадян України повідомили про свою належність до спортивного клубу чи товариства (у 1994 р. їх частка складала 3,2 %) [10]. Не приділяють належної уваги утвердженню ЗСЖ серед своїх працівників і керівники підприємств та організацій (як державної, так і приватної форм власності). Так, за даними соціологічного опитування щодо форм інституційної підтримки підприємствами (організаціями) своїх працівників лише 2 % респондентів відвідували спортивні секції за рахунок організації [11].

 

Як відзначено у Посланні Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році»: «Залишаються невирішеними питання системи громадського здоров’я, не створюються умови для забезпечення здорового способу життя широких верств населення. У суспільстві продовжує зберігатися споживацьке ставлення населення до власного здоров’я, не формуються відповідальність і мотивація щодо його збереження та зміцнення, особливо серед дітей та молоді» [12]. За даними соціологічного дослідження «Ставлення молоді України до здорового способу життя», ранкова зарядка, заняття фізкультурою і спортом, загартування власного організму поки що не стали життєвою практикою більшості юнаків і дівчат, а з віком таких звичок дотримується все менша кількість молодих людей. Загалом щоденну ранкову зарядку роблять менше 10 % опитаних, а майже половина ніколи не вдається до неї взагалі. Особливо парадоксально ці показники виглядають на тлі того, що 92 % опитаних вважають міцне здоров’я «дуже важливим» [13].

 

3. Напрями діяльності громадських об’єднань щодо поширення ЗСЖ

Важливим чинником залучення всіх верств населення до ЗСЖ є діяльність громадських організацій та рухів. Програмна декларація Європейського регіонального бюро ВООЗ «Здоров’я-21: політики досягнення здоров’я для всіх в Європейському регіоні ВООЗ» закликає до «створення широкого громадського руху в інтересах здоров’я за допомогою творчих і новаторських, за своїм характером, партнерських зв’язків і відносин, проведення єдиної політики та керівництва з урахуванням нових реальностей, що склалися в Європі. …з залученням неурядових організацій, громадянського суспільства та приватного сектору до планів і програм розвитку охорони здоров’я» [14].

 

Об’єктивною передумовою для реалізації вказаного підходу є значний ресурсний потенціал та практичний досвід накопичений вітчизняними громадськими об’єднаннями у сфері утвердження ЗСЖ. Так, на початку 2012 року в Україні було зареєстровано (включно з міжнародними, всеукраїнськими, місцевими організаціями, їх філіями та відокремленими структурними підрозділами) 71767 громадських організацій та 13475 благодійних організацій [15]. У структурі громадських організацій за спрямуванням та видами діяльності у 2011 р. найбільша питома вага (16,6 %) припадала на оздоровчі та фізкультурно-спортивні об’єднання. До того ж, проведенням оздоровчих та спортивно-масових заходів, пропагандою ЗСЖ займаються також об’єднання професійної спрямованості (10,3 %), молодіжні організації (9,5 %), об’єднання ветеранів та інвалідів (8,5 %), освітні та культурно-виховні об’єднання (5,2 %) [16].

 

Основними напрямами діяльності громадських об’єднань з метою утвердження ЗСЖ є такі:

1. Науково-дослідна, культурно-освітня та інформаційна діяльність щодо вироблення та поширення знань щодо ЗСЖ та пропагування його переваг серед широких верств населення та конкретних цільових аудиторій, певних соціальних груп: дітей та молоді, жінок, пенсіонерів, осіб з особливими потребами.

2. Генерування та підтримка громадських ініціатив спрямованих на захист та зміцнення здоров’я, поширення прихильності до ЗСЖ, поліпшення стану чинників, що безпосередньо впливають на стан здоров’я (екологічні, соціально-економічні, санітарно-гігієнічні, медичні, соціально-психологічні чинники).

3. Організація та проведення масових фізкультурних заходів та спортивних змагань. Налагодження роботи спортивних та оздоровчих клубів, секцій, спортмайданчиків. Безпосередня робота з впровадження різних практик ЗСЖ та активних форм проведення дозвілля.

4. Профілактика соціально небезпечних хвороб (туберкульоз, ВІЛ/СНІД, наркозалежність, гепатити та інші хвороби), допомога особам ураженим цими хворобами.

5. Профілактика та боротьба проти шкідливих звичок (вживання наркотиків та інших психоактивних речовин, алкоголю, тютюнопаління).

 

Чимало громадських об’єднань проводять активну діяльність на кількох з цих напрямів.

Активізації пропагування спорту, фізкультурного руху та ЗСЖ суттєвим чином посприяло проведення в Україні 14-го Чемпіонату Європи з футболу (ЄВРО-2012). У присвяченому ЄВРО-2012 Національному кубку шкільного футболу взяли участь понад 10 тис. команд, проведено близько 8 тис. ігор [17]. Активно використовувався волонтерський рух, учасники якого сприяли пропагуванню ЗСЖ та організації спортивно-масових заходів. Загалом в Україні на заходах ЄВРО-2012 було задіяні близько 3 тис. волонтерів, серед яких, окрім українців, були представники зі 120-ти країн світу [18]. Накопичений досвід залучення волонтерів, форм і методів організації їх роботи у подальшому має бути використаний в організації інших спортивних та спортивно-масових заходів такого масштабу.

 

За розпорядженням Кабінету Міністрів України 2012 рік було оголошено Роком спорту та здорового способу життя. За його планом проведено Всеукраїнський конкурс на створення кращих умов для занять населення спортом у регіонах, масові спортивні заходи серед дітей і молоді, масові спортивні змагання серед різних категорій населення [19]. Заходи проводилися у співпраці Державною службою молоді та спорту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, обласних та районних державних адміністрацій, Національного Олімпійського Комітету, Спортивного комітету України, Всеукраїнського центру фізичного здоров’я «Спорт для всіх», фізкультурно-спортивних товариств та федерацій з різних видів спорту, низки громадських організацій.

 

4. Основні проблеми діяльності громадських об’єднань щодо поширення ЗСЖ та їхньої взаємодії з органами державної влади

Попри певні позитивні зрушення, подальшому зростанню ефективності взаємодії громадських об’єднань з органами державної влади у сфері утвердження ЗСЖ перешкоджає низка проблем.

 

1. Відсутність концептуального бачення державної політики координації та поєднання зусиль різних органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських об’єднань щодо впровадження ЗСЖ. Міністерство охорони здоров`я України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство соціальної політики України, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади реалізують цілу низку заходів спрямованих на пропагування та утвердження ЗСЖ. Тому існує нагальна необхідність скоординувати їх зусилля, що дало б змогу уникнути дублювання, нераціонального розпорошення коштів, спростило б систему моніторингу та оцінки ефективності їхньої діяльності. Адже зараз профільними міністерствами реалізується понад 15-ти загальнодержавних, міжгалузевих та регіональних програм дотичних до цього напряму роботи, що спричиняє дублювання та ускладнення їх практичної реалізації. Особливо негативно така ситуація проявляється на місцевому та регіональному рівнях, коли кількість звітів за кожну програму вимагає значних витрат робочого часу та відволікає спеціалістів від практичної роботи.

 

Відсутність стратегічного планування щодо впровадження ЗСЖ має наслідком переважання одноразових та короткострокових заходів (проведення різноманітних «днів», «тижнів», «місячників», окремих акцій та змагань), які мають показовий характер та не спричиняють докорінних змін. Набагато ефективнішою є розробка і реалізація довготривалих проектів системного характеру з утвердження ЗСЖ. Так, у проекті Концепції гуманітарного розвитку України до 2020 року (підготовленому фахівцями НАН України) йдеться про необхідність розробки та затвердження Державної програми сприяння здоровому способу життя.

 

2. Недосконалість нормативно-правової бази діяльності громадських об’єднань. Новий базовий закон «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р., що відповідає більшості європейських стандартів у цій сфері, але він набуває чинності з 1 січня 2013 р. До того ж, щоб вказаний Закон виконувався належним чином, з ним має бути погоджена ціла низка інших чинних нормативно-правових актів та ухвалені відповідні відомчі документи. Втім, й дотепер не ухвалені проекти законів, що були внесені в план першочергових заходів щодо реалізації Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні: «Про благодійництво і благодійні організації», «Про порядок організації і проведення мирних заходів» та інші. Залишається актуальним питання внесення змін до Закону України «Про волонтерську діяльність», зняття норм, які перешкоджають розвитку волонтерського руху.

 

3. Недостатність частки державного фінансування суспільно корисних ініціатив громадських об’єднань, нераціональний та непрозорий характер його розподілу. За даними останнього дослідження «Творчого центру ТЦК», лише 24 % українських неурядових організацій (НУО) зазначили, що у 2011 р. вони отримували фінансову допомогу від держави. З них - 21 % отримали фінансову допомогу в розмірі менш ніж $ 500. Даний показник є найнижчим з 2002 р. та скоротився порівняно з 2009 роком на 7 % [20].

 

Розподіл державної фінансової підтримки громадських організацій здійснюється закрито, не прозоро, не на конкурсній основі. Так, у 2012 р. із 78 млн грн для підтримки всеукраїнських громадських організацій інвалідів та ветеранів 65 млн грн були розподілені Державним фондом соціального захисту інвалідів у закритому режимі між 21-єю всеукраїнською організацією інвалідів. До 55 % цих коштів було використано на адміністративні витрати організацій (оренда офісів, винагорода працівникам) без подання звітів про діяльність, проведену за рахунок бюджетних коштів [21].

 

Особливої актуальності завдання забезпечення конкурсного порядку розподілу коштів державного і місцевих бюджетів для фінансової підтримки громадських об’єднань на виконання завдань державної (регіональної) політики, його відкритого та прозорого порядку набуло після ухвалення Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 16.10.2012 р. № 5428-VI, яким, зокрема, передбачається можливість таких видатків [22].

 

4. Недостатня кількість та недоступність для населення об’єктів інфраструктури для занять спортом та оздоровчими практиками, неналежний стан їхньої підтримки та неефективне використання. Експерти констатують недостатню кількість, низький рівень завантаженості та використання в цілях розвитку масового спорту підготовлених до «Євро‑2012» спортивних об’єктів та інфраструктури, відсутність системи комплексного планування напрямів і засобів збільшення кількості проведених спортивно масових та фізкультурно-оздоровчих заходів на стадіонах і тренувальних базах, складність доступу широких верств населення до спортивних об’єктів. Сьогодні вони не використовуються непрофесійними колективами і населенням, зокрема, для проведення спортивних та масових фізкультурних заходів [23]. За даними дослідження «Ставлення молоді України до здорового способу життя», лише у половини опитаних поблизу їх помешкання розташовані спортивні шкільні майданчики, 40,8 % живуть поблизу стадіонів, 34,6 % мають доступ до спортивних майданчиків у своїх дворах, 23,3 % мешкають поблизу спортивних залів, 18,1 % - біля тренажерних споруд [24].

 

5. Недостатній доступ до ЗМІ представників громадських об’єднань та рухів, що пропагують та практикують ЗСЖ. Значна вартість ефірного часу на провідних вітчизняних телеканалах та радіостанціях, високий рівень комерціалізації роблять їх практично недоступними для організацій громадянського суспільства. У той же час, попри існуючу законодавчу заборону на рекламу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, подібна реклама майже постійно присутня у прихованому вигляді або як реклама відповідних брендів та торгових марок, або як частина іміджу героїв популярних телесеріалів і шоу-програм. Незважаючи на багаторічні зусилля, й дотепер в Україні не створена система Суспільного телебачення і радіомовлення, яка могла б активно використовуватися громадськими об’єднаннями для пропагування ЗСЖ.

 

Висновки та рекомендації

Критичний стан здоров’я населення України вимагає активної державної політики щодо пропагування та впровадження ЗСЖ. Для використання з цією метою потенціалу громадських організацій та рухів і оптимізації їх взаємодії з органами державної влади мають бути здійснені такі заходи:

 

1. Розробка та впровадження за участю організацій громадянського суспільства єдиної Державної програми сприяння здоровому способу життя, яка має передбачати принципи, форми та методи залучення до її реалізації громадських організацій та рухів відповідного спрямування. Забезпечення громадського моніторингу виконання цієї програми.

 

2. Подальше поліпшення нормативно-правової бази функціонування громадських об’єднань. Забезпечення набуття чинності з початку 2013 р. Закону України «Про громадські об’єднання» № 4572-VI від 22 березня 2012 р. шляхом узгодження з його нормами інших чинних нормативно-правових актів, ухвалення відповідних відомчих документів та здійснення комплексу необхідних організаційних заходів. Ухвалення законів України «Про благодійництво і благодійні організації», «Про порядок організації і проведення мирних заходів», «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», внесення змін до Закону України «Про волонтерську діяльність», спрямованих на зняття необґрунтованих обмежень, що перешкоджають розвитку волонтерського руху.

 

3. Забезпечення конкурсного, відкритого та прозорого порядку розподілу коштів державного та місцевих бюджетів з метою фінансової підтримки громадських об’єднань на виконання завдань державної (регіональної) політики на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1049 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм (проектів, заходів), розроблених громадськими організаціями та творчими спілками, для виконання (реалізації) яких надається фінансова підтримка» та Закону України від 16 жовтня 2012 р. № 5428-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України».

 

4. Сприяння органами державної влади та органами місцевого самоврядування у наданні на пільгових умовах громадським об’єднанням спортивних об’єктів та їх інфраструктури з метою проведення спортивно масових та фізкультурно-оздоровчих заходів.

 

5. Залучення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України та Національною телерадіокомпанією України громадських об’єднань, що займаються пропагуванням та поширенням ЗСЖ до створення відповідних інформаційних та культурно-освітніх програм.

 

Відділ стратегій розвитку громадянського суспільства

 (Ю.В. Опалько)

 

Список використаних джерел

[1] Статут (Конституція) Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Прийнятий 22.07.1946 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_599

[2] Сущенко Л. П. Соціальні технології культивування здорового способу життя / Л. П. Сущенко. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 1999. – С. 7.  

[3] The World's Healthiest Countries [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://images.businessweek.com/bloomberg/pdfs/WORLDS_HEALTHIEST_COUNTRI…

[4] Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К. : НІСД, 2012. – C. 98.

[5] Результати національних моніторингових опитувань 1992 – 2011років // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг: У 2-х т. – Т. 2. – К.: Інститут соціології НАН України, 2011. – С. 72.

[6] Резнік О. Громадянські практики в перехідному суспільстві: чинники, суб’єкти, способи реалізації / О. Резнік. – К.: Інститут соціології НАН України, 2011. – С. 264.

[7] Скокова Л. Структура і динаміка культурно-дозвіллєвих практик населення України / Л. Скокова // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг: У 2-х т. – Т. 1. – К.: Інститут соціології НАН України, 2011. – С. 460 - 462.

[8] Україна спортивна 2010 – 2011 роки. Інформаційний довідник / Державна служба молоді та спорту України. – К., 2012. – С. 25.

[9] Статистичний щорічник України за 2011 рік / Державна служба статистики України. – К.: ТОВ «Август Трейд», 2012. - С. 490.

[10] Результати національних моніторингових опитувань 1992 – 2011років // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг: У 2-х т. – Т. 2. – К.: Інститут соціології НАН України, 2011. – С. 22.

[11] Ходорівська Н. Адаптивні ресурси людини в контексті українських реалій / Н. Ходорівська // Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг: У 2-х т. – Т. 1. – К.: Інститут соціології НАН України, 2011. – С. 423.

[12] Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році: Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К. : НІСД, 2012. – C. 99.

[13] Молодь в умовах становлення Незалежності України (1991-2011 роки): щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні / Державний інститут сімейної та молодіжної політики. – К.: Вид-во ТОВ «Компанія ВАІТЕ», 2011. – С. 40.

[14] Здоровье-21: политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ. – Копенгаген: Всемирная организация здравоохранения, Европейское региональное бюро, 1998. - С. 35.

[15] Показники Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) на 1 січня 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.org/uk/express/expr2012/01_12/13_.zip

[16] Громадські організації в Україні у 2011 році: Стат. бюлетень / Державна служба статистики України. – К., 2012. – С. 8.

[17] Суми перемогли в єврофіналі на НСК [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2012.gov.ua/junior/53218/

[18] Як живе волонтерська сім’я? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine2012.gov.ua/news/192/54696/

[19] Про заходи щодо підготовки та проведення в Україні у 2012 році Року спорту та здорового способу життя [Розпорядження Кабінету Міністрів України № 360-р від 27 квітня 2011 року] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/360-2011- %D1 %80

[20] Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України 2002-2011 роки: Звіт за даними дослідження/ Автори – упорядники: Любов Паливода, Софія Голота – K.: [БФ «Творчий центр ТЦК»], 2012. – С. 43.

[21] Громадські організації отримають додаткові кошти з державного та місцевих бюджетів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/publications/gromadski-organizatciii-otrimaiut…

[22] Про внесення змін до Бюджетного кодексу України [З–н України № 5428-VI від 16 жовтня 2012 року] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5428-17

[23] ЄВРО-2012: напрями реалізації нагромадженого потенціалу регіонального розвитку. – К.: НІСД, 2012. – С. 28 – 29.

[24] Молодь в умовах становлення Незалежності України (1991-2011 роки): щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні / Державний інститут сімейної та молодіжної політики. – К.: Вид-во ТОВ «Компанія ВАІТЕ», 2011. – С. 41.