Вимушена оптимізація державних видатків, яка здійснювалася в Україні у 2014 – 2015 рр., завдала суттєвого негативного впливу на стан системи соціального захисту як найважливішого засобу підвищення інклюзії через скорочення бідності, нерівності, попередження маргіналізації та соціальної ізоляції.
За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), найбільш негативним наслідком стало замороження розміру прожиткового мінімуму (разом з розміром усіх прив’язаних до нього соціальних виплат), що негативним чином позначилося на добробуті усіх домогосподарств і призвело до збільшення нерівності доходів. В особливо вразливому становищі опинилися представники найбідніших верств населення, особливо домогосподарств, значну частину доходів яких складають соціальні трансферти. Для них невідповідність прожиткового мінімуму, що закладався в цей період в Державний бюджет, вартості споживчого кошика склала лише частину проблеми забезпечення, інша частина цієї проблеми виникла через або відв’язку соціальних виплат від прожиткового мінімуму (як у випадку з допомогою при народженні дитини) або через продовження у ситуації, що склалася, практики визначення окремих соціальних виплат на основі такого показника як «гарантований мінімум», що є довільним рівнем забезпечення встановленого законом про Державний бюджет прожиткового мінімуму. Таким чином, існуюча система соціального захисту перестала виконувати свою основну функцію – захисту населення від бідності.
Докладніше: