Відповідно до європейських цінностей та стандартів, держава повинна підтримувати належний рівень умов проживання населення, забезпечувати доступність та належну якість житлово-комунальних послуг. Одним з інструментів відповідної політики в Україні є надання населенню субсидій на оплату житлово-комунальних послуг.
Аналіз результатів застосування цього інструменту дозволяє зробити висновок про те, що розвиток субсидування в житлово-комунальному господарстві загалом можна визнати нераціональним, далеким від критеріїв справедливості, необґрунтовано витратним, недостатньо адресним та непослідовним. Вихідні принципи та критерії субсидування населення були сформульовані занадто загально, а механізми визначення адекватності та адресності субсидій і досі залишаються недостатньо ефективними. У 2017 р. кількість домогосподарств, що отримували субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, перевищувала 8 млн, а організаціям – надавачам послуг на відшкодування витрат було перераховано 62,9 млрд грн. Цей обсяг фінансування дорівнював витратам Міноборони (64,4 млрд грн), у два рази перевищував фінансування Укравтодору та Міністерства освіти і науки й був на 20 % більшим за освітню субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам.
Фото: ua-energy.org
Повний текст аналітичної записки: