Експерт НІСД Дмитро Дубов поділився своїм баченням щодо того, за якими законами працює український інформаційний простір, які медіа-тренди можна спостерігати, а також чому боротьба за вашу увагу та звичайний лайк у соцмережі – це своєрідна валюта в сучасному світі медіа.
— За якими законами, на вашу думку, сьогодні працює інформаційний простір?
— Ключовий закон – боротьба за увагу, саме він пояснює абсолютну більшість інших процесів. У сфері медіа увага вже давно перетворилася на валюту: чим, як не «матеріалізованою увагою», є всі ці лайки, репости, кількість годин переглядів передач? Боротьба за них шалена. Якщо вам вдалося заволодіти увагою певної аудиторії, ви отримуєте величезний простір для впливу, адже інформація сприймається українцями вкрай некритично.
Причому боротьба стає більш брудною: захопити увагу стає складніше, а відтак доводиться вдаватися до провокацій, фейків і вигадок. Утім, ефективність поширення фейків – це не проблема виключно відсутності критичного мислення; просто фейки більш цікаві, яскраві, захопливі. Саме тому спростування працюють менш ефективно, вони не захоплюють увагу.
У сфері медіа увага вже давно перетворилася на валюту
— Чим це пояснюється?
— Українці взагалі схильні захоплюватися, схильні до абсолютних емоцій, до чорно-білого бачення світу. Маніпулювати такими настроями значно простіше, ніж стриманими реакціями. Власне, на експлуатації цієї нашої особливості проти України та українців побудовано чимало дезінформаційних кампаній, які полягають у тому, щоби швидко збурити настрої, не дати змогу критично оцінити та перевірити. Вони вимагають швидкої дії у відповідь.
Проти України та українців побудовано чимало дезінформаційних кампаній, які полягають у тому, щоби швидко збурити настрої, не дати критично оцінити та перевірити. Вони вимагають швидкої дії у відповідь
— Які тренди ви бачите в сучасній медіасфері?
— Сьогоднішній макротренд медіасфери – «усі в соцмережі». Класичні газети в Україні потроху відмирають, на початку року «здалося» навіть «Дзеркало тижня». Друк уже давно не рентабельний, і той момент, коли газети підуть в інтернет, було лише питанням часу. До речі, телебачення та радіо також відчувають цей тиск. З огляду на це, спостерігаємо різні гібридні форми цих ЗМІ: радіо з прямими ефірами зі студій, телебачення з питаннями з інтернету тощо.
Окремий тренд – зростання різноманітних спільнот у месенджерах. Ми бачимо, як стрімко політичної ваги набрав «Телеграм», а на прикладі Нових Санжар зрозуміли, на що здатен «Вайбер». Попри те, що канали месенджерів удаються до омани читачів іще більше й частіше, ніж усі інші медіа, разом узяті, вони все одно залишаються популярними. Бо знову ж таки – це боротьба за увагу, яку вони часто виграють.
Ще один тренд – великі гроші та їхній вплив – нікуди не зникає. Українські медіа завжди були надзвичайно політизовані та залежні від власників. Власне, в Україні майже немає «медіа як бізнесів» –тобто таких, що працюють для отримання прибутку, і які з цього можуть жити. Це веде нас до того, що «джинса» не зникає, а залишається учасником інформаційного простору, хоча і її якість поступово знижується.
Канали месенджерів удаються до омани читачів іще більше й частіше, ніж усі інші медіа, разом узяті
— Що для вас означає критичне мислення, та чи можна його прищепити кожному громадянину?
— Є слова, які приписують англіканському священнику XVII століття Джорджу Герберту: «Той, хто нічого не знає, ні в чому не сумнівається». Критичне мислення – це про те, що потрібно сумніватися, причому майже постійно, і бути готовим витратити свій особистий час на перевірку отриманої інформації. Далеко не кожен на це зголоситься.
Один польський професор висловив цікаву думку з цього приводу: вимагати зараз від людей мислити критично, змушувати їх постійно перевіряти новини й факти – так само контрпродуктивно, як пливти проти течі, яка веде до водоспаду. Підхід дещо апокаліптичний, однак має право на існування.
Здебільшого люди просто не в змозі сповільнити інформаційний потік, а відтак – багато що з нього сприймається на віру. Не тому, що люди хочуть, аби їх вводили в оману (хоча й таке можливо). Значною мірою це об'єктивний стан сучасного інформаційного простору: потік новин настільки швидкий, що зупинитися в ньому майже неможливо.
Критичне мислення – це про те, що потрібно сумніватися, причому майже постійно, і бути готовим витратити свій особистий час на перевірку отриманої інформації
— Наскільки важливим є критичне мислення?
— Коли мені кажуть про критичне мислення і його важливість, я зазвичай пропоную трохи змінити акцент: більше говорити про широку медіаграмотність, ніж про суто критичне мислення. Чому широку? Бо в нас медіаграмотність часто зводять до виключно знань про те, як перевірити якийсь факт чи повідомлення. Але таку перевірку не часто будуть використовувати.
Ми маємо говорити про ефективну освіту людей задля того, щоби вони були готові відповідально споживати інформацію. Для цього ми маємо давати їм знання щодо загальних принципів функціонування сьогоднішнього медіапростору, про тенденції, які в ньому наявні, і те, чого слід чекати. Середньостатистичній людині варто надати загальний контекст, який дасть їй можливість бачити певну новину в ширшому сенсі, зрозуміти, які новини варто перевіряти.
Середньостатистичній людині варто надати загальний контекст, який дасть їй можливість бачити певну новину в ширшому сенсі, зрозуміти, які новини варто перевіряти
Думаю, що це ефективний шлях, хоча він має бути адаптований для різних цільових аудиторій. У нас часто концентруються на школярах та студентах як пріоритетних групах. Я послідовно і весь час наполягаю, що це мають бути загальнонаціональні освітні кампанії, причому з акцентом на старші вікові та конкретні професійні групи. Бо саме на них і спрямовано 90% усіх дезінформаційних кампаній.
Друга частина інтерв'ю: Інформаційна політика: які стратегічні завдання стоять перед Україною? Експерт НІСД Дмитро Дубов надав коментар The Kyiv Review
Дмитро Дубов,
завідувач відділу інформаційної безпеки та кібербезпеки
центру безпекових досліджень
Національного інституту стратегічних досліджень
Фото: similarweb.com