Цифровізація та формування ефективної національної системи кібербезпеки потребують залучення потенціалу експертів, науковців та громадського сектору. Наразі це завдання залишається невирішеним. Ураховуючи необхідність удосконалення положень Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України», а також підготовку проектів Стратегії інформаційної безпеки та Стратегії кібербезпеки України, доречним є вивчення світового досвіду залучення такого недержавного потенціалу з метою врахування у профільному національному законодавстві.
ВИСНОВКИ
- Національна система кібербезпеки формується за мінімальної участі громадськості та експертної підтримки (громадські ради малоефективні, а Національний координаційний центр кібербезпеки (НКЦК) не має у своєму складі представників відповідних структур).
- Міністерство цифрової трансформації України, хоча і має завдання у сфері кібербезпеки (кіберзахисту), однак обмежене у можливостях для їх реалізації (передусім – кадрових). Відтак важливим є посилення його потенціалу, щонайменше в аналітичному супроводі прийняття рішень у зазначеній сфері.
- Польське законодавство містить норми, які допомагають польському Міністерству цифровізації поліпшити експертний супровід державних рішень. Відповідний досвід доцільно врахувати в українській практиці державного управління.
Фото: freepik.com
Повний текст аналітичної записки:
Прикріплені файли