Вашингтонська декларація: підсумки зустрічі Джозефа Байдена та Ангели Меркель

15 липня 2021 р. німецька канцлерка Ангела Меркель здійснила останній трансатлантичний візит на своїй посаді до м. Вашингтон (США), де провела переговори з президентом США Джозефом Байденом. Зустріч відбулася у контексті реалізації новою американською адміністрацією зовнішньої політики, спрямованої на відновлення партнерства з країнами ліберального Заходу, передусім, європейськими, яке було поставлено під сумнів внаслідок радикальних зовнішньополітичних ініціатив попереднього президента Сполучених Штатів Дональда Трампа.

У руслі цієї політики відбулися нещодавні візити державного секретаря Ентоні Блінкіна у Францію та Італію, сам Джо Байден взяв участь у саміті США-ЄС (червень ц.р.). Ці кроки були спрямовані на перезавантаження відносин з Європейським Союзом загалом, та його лідером – Німеччиною, зокрема. Сполучені Штати намагаються повернути собі статус одноосібного лідера західного світу після завершення «доби зовнішньополітичного егоїзму» Трампа.

ФРН – давній й відданий партнер США в європейському регіоні. Однак протягом останніх років політика Трампа нанесла багато  шкоди американсько-німецьким стосункам. Мова йде не лише про американські санкції щодо «Північного потоку-2», які адміністрація республіканців обґрунтовувала у внутрішньому дискурсі прагматичними економічними інтересами (дешевий російський газ конкурує на європейському ринку з дорожчим американським СПГ), а й про скандали з прослуховуванням АНБ німецьких політиків (включно з самою Меркель), суперечки щодо необхідних 2% ВВП витрат на оборону в НАТО тощо.

Варто додатково відзначити, що зважаючи на стихійне лихо на заході Німеччини (внаслідок повеней 80 людей загинули, понад 1 тис. вважаються зниклими без вісти), Ангела Меркель мала моральне право відмінити візит через надзвичайні обставини. Проте цього не сталось, що свідчить про велике геостратегічне значення американсько-німецької зустрічі на вищому рівні, передусім для ФРН.

В ході зустрічі було обговорено такі питання:

  • Конфігурація влади у Німеччині після відходу Ангели Меркель від справ восени цього року. Парламентські вибори сформують нову конфігурацію німецького політикуму, з яким доведеться рахуватись й США. Існують сумніви (підкріплені соціологічними даними), що нові обличчя партії ХДС/ХСС (Армін Лашет) отримають беззаперечну підтримку на виборах. Посилюють власні позиції «зелені», поступово зростає рейтинг популістської та проросійської «Альтернативи для Німеччини», втрачають голоси виборців традиційні партнери ХДС/ХСС по коаліції соціал-демократи. У цих умовах адміністрацію США хвилює майбутній вектор розвитку найпотужнішої економіки Європи
  • Загрози безпеці у європейському регіоні і спільна відповідь на них США та ФРН. Учасники зустрічі погодилися, що російська мілітаристська політика в Східній Європі загрожує зруйнувати регіональну стабільність. Для цього використовуються гібридні методи, кібератаки, потужна пропагандистська кампанія. Боротьба з цими проявами є ще одним важливим виміром співробітництва США та Німеччини
  • Перспективи реалізації «Північного потоку-2» (ПП-2). Добудова ПП-2 є довгостроковим національним інтересом Німеччини (в контексті розбудови енергетичного хабу для живлення власної промисловості після відмови від атомної енергетики після 2023 р.) Водночас, ПП-2 сприймається РФ як типово геополітичний проєкт, що окрім фінансової вигоди для Росії підсилює її можливості для агресії проти сусідів - «примус України до миру» на оперативному театрі, позбавленому європейських інтересів щодо забезпечення транзиту вуглеводнів. На зустрічі було зафіксовано різницю в  оцінках США та Німеччини стосовно ПП-2, однак її учасники погодилися, що РФ не повинна використовувати енергетику як зброю, щоб примушувати сусідів або їм загрожувати. Ангела Меркель пообіцяла застосування «активних дій» у випадку, якщо Росія порушить права України як газотранзитної держави
  • Стосунки з європейськими партнерами, зокрема з Україною. Сторони свідомі, що головні цілі РФ щодо України - перетворення нашої держави на сіру зону з метою її поділу на сфери впливу, позбавлення суб’єктивізації, доведення до рівня failed state, радикалізації населення. Обидва лідери вкотре наголосили на підтримці суверенітету та територіальної цілісності України, а також на важливості реформ, які підтримують її євроатлантичні прагнення. Вони висловили намір й надалі «стояти разом на підтримку наших союзників на Східному фланзі НАТО проти російської агресії»

Загалом, зустріч пройшла в конструктивному дусі й завершилась оформленням Вашингтонської декларації.

Основні положення документа є такими:

  • Засади партнерства США та ФРН – спільна прихильність до демократичних принципів, цінностей та інституцій. «Разом ми будемо підтримувати верховенство права, сприяти прозорості та ефективному врядуванню, а також підтримувати громадянське суспільство та незалежні ЗМІ». При цьому йдеться про глобальну проекцію цінностей на зразок розповсюдження демократії часів Білла Клінтона, Джорджа Буша молодшого (втім, тоді Німеччина канцлера Генріха Шредера стояла осторонь процесів): «готові захищати права та гідність усіх людей та протистояти несправедливості та нерівності скрізь, де це відбудеться»
  • У декларації йдеться про «оборону відкритого світу» (відкритий світ, вочевидь, нове формулювання для країн, що сповідують принципи західної ліберальної демократії та всіх, хто до неї прагне), у якій Німеччина та США готові брати активну участь. «По всій земній кулі всі нації повинні вільно визначати своє політичне майбутнє, без втручання з-за кордону, примусу чи панування зовнішніх сил»
  • США та ФРН вважають НАТО головним елементом забезпечення безпеки Європи. Відзначається й глобальна роль Північноатлантичного альянсу, враховуючи сприйняття його як виклик у політичних документах Китаю, а також відверто спекулятивну політику РФ щодо членства України та Грузії в НАТО
  • Важливим елементом декларації є готовність протистояння спробам розподілу світу на зони впливу – давній мрії президента РФ Володимира Путіна. Документ містить де-факто зобов’язання німецької сторони враховувати політичні обставини й відмовитись від економічної підтримки російського режиму, який використовує німецькі інвестиції для створення ілюзії доброчесності на світовій арені
  • Альтернативою розвитку економічного співробітництва з РФ є американський ринок – для вирішення «економічних питань» між країнами декларація передбачає започаткування американсько-німецького економічного діалогу та створення «німецько-американського форуму майбутнього»
  • Згадує декларація й глобальний порядок денний – кліматичні зміни (повені в Німеччині, вочевидь, зумовлені саме ними) та залежність від енергоносіїв. Тут сторони погоджуються, що кліматична криза потребує термінових заходів, й США та ФРН будуть «невтомно працювати над стійким глобальним економічним відновленням, побудованим на справедливій, всеосяжній, заснованій на правилах світовій економіці». У розвиток цього положення на зустрічі було також підписано документ про партнерство в галузі енергетики та захисту клімату. У ньому в загальній формі підкреслюється відданість боротьбі з кліматичними змінами та йдеться про майбутнє співробітництво для підтримки енергобезпеки та розвитку нових енергетичних технологій.

Висновки

  • Вашингтонська декларація за підсумком лідерів США та ФРН є другим після оновленої Атлантичної хартії з Великобританією (червень 2021 р.) документом адміністрації Джо Байдена щодо відновлення стратегічних відносин з партнерами. Таким чином США вибудовують союзницьку базу для активного протистояння спектру загроз в Європі (передусім, російським за походженням –  кіберзагрози, енергетична безпека, дезінформація, корупція, відступи від демократії та втручання у вибори)
     
  • Присутність теми України на переговорах лідерів США та ФРН є надзвичайно важливою щодо забезпечення безпеки України в умовах агресивної політики Росії. Особливу цінність мають заяви щодо підтримки суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, проведення нею реформ задля реалізації євроатлантичних прагнень, запобігання можливості використання енергетики в якості зброї та недопущення порушень прав України як газотранзитної держави. Фактично це демонструє політику союзників та партнерів нашої держави щодо «неможливості ухвалення жодного рішення про Україну без України» і добрим підґрунтям для підготовки майбутньої зустрічі Україна-США на найвищому рівні. 

 

Зручніше отримувати якісну аналітику в месенджері? Підписуйтеся на наш Telegram-канал: t.me/niss_gov_ua

Фото: whitehouse.gov, НІСД