Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (Stockholm International Peace Research Institute, SIPRI) 23 травня 2022 р. опублікував дослідницький звіт «Середовище миру: безпека у нову еру ризиків» (Environment of Peace: Security in a New Era of Risk)[1]. Документ містить аналіз глобального безпекового середовища в контексті взаємозалежності кризових процесів у сферах екології та безпеки. Розроблено рекомендації для міжнародного співтовариства щодо вдосконалення підходів і принципів формування політики з питань забезпечення глобальної стійкості людства до сучасних і майбутніх ризиків та загроз, які синергетично генеруються зазначеними кризами. Дослідження проводила група міжнародних експертів з питань навколишнього природного середовища та безпеки на чолі з колишнім міністром закордонних справ Швеції (2014–2019) Маргот Вальстрьом[2].
Експерти дійшли висновку, що глобальні кризи у сферах екології та безпеки людства (воєнні, геополітичні, економічні, соціальні та ін.) посилюють одна одну та генерують нестабільність, конфліктність, створюють взаємодоповнювальні ризики і загрози в різних сферах, яким притаманна багатокаскадність вияву та масштабність наслідків. У разі невжиття ефективних комплексних заходів з управління ризиками це в майбутньому може призвести до нових ризиків і загроз, у т. ч. непередбачуваних. Прогнозується, що за відсутності належного реагування людства на кризи, котрі існують, стан світової екологічної системи суттєво погіршиться, рівень безпеки людського розвитку знизиться, а геополітична та воєнно-політична нестабільність зростуть до рівня збройних конфліктів світового масштабу. Останнє може спричинити ще більше поглиблення екологічної кризи, наприклад через радіологічне, хімічне забруднення внаслідок застосування тих чи тих видів хімічної зброї або руйнації інфраструктури атомної енергетики, газо- та нафтопроводів і сховищ, об’єктів хімічної промисловості тощо.
Експерти SIPRI назвали низку ключових глобальних ризиків і загроз, зокрема:
- у сфері екології – виснаження природних ресурсів та озонового шару; зміна клімату; погіршення якості ґрунтів та зниження врожайності основних харчових культур; забруднення атмосфери й поверхневих та підземних вод; хімічне та радіологічне забруднення; деградація лісів; зниження біорізноманіття; порушення геологічної будови; зростання частоти й масштабності природних катаклізмів – землетрусів, буревіїв, посух, повеней, цунамі, екстремальних погодних умов тощо;
- у сфері глобальної безпеки – війни та інші збройні конфлікти; нарощування ядерних озброєнь; міжнародний тероризм і злочинність; терор і вбивства цивільного населення; суспільно-політичні заворушення насильницького характеру; піратство; пандемії; голод; нестача питної води; масові неконтрольовані міграційні процеси; конфлікти на міжетнічному та релігійному ґрунті тощо.
Свої висновки експерти аргументують тим, що безмірне та недбале використання природних ресурсів, згубне втручання в екосистеми та їх забруднення спричиняють виснаження природних багатств, що, своєю чергою, генерує природні, техногенні, продовольчі, біологічні, соціальні та інші загрози. За відсутності ефективного управлінського регулювання посилюється деградація довкілля через збільшення антропогенного навантаження на нього, погіршуються умови для забезпечення сталого розвитку країн, а також соціально-економічного життя населення.
Зростає конкуренція за джерела збагачення чи існування, унаслідок забруднення довкілля посилюється боротьба за виживання. І навпаки, посухи, повені та інші природні катаклізми значно обмежують можливість забезпечити розвиток держав і погіршують умови життєдіяльності людей, що спричиняє жорстку конкуренцію за обмежені ресурси задля забезпечення виживання. Це сприяє конфліктності, що втілюється у формах війни, збройних конфліктів, тероризму, екстремізму, масових соціальних заворушень насильницького характеру тощо.
В умовах жорсткої геополітичної та геоекономічної конкуренції провідних держав світу зростають загрози повномасштабних і локальних воєн, які, у свою чергу, породжують ризики міжнародного рівня для безпеки людства та природного середовища його існування. Як приклад наведено широкомасштабну збройну агресію РФ проти України, яку охарактеризовано як найвищу форму сучасної конфліктності на міжнародній арені, що створила комплекс небезпек воєнного, соціального, техногенного, екологічного характеру, загрози ядерної війни, радіаційного та хімічного забруднення, загрози в енергетичній сфері, ризики світовій продовольчій безпеці.
Експерти SIPRI пропонують провідним міжнародним організаціям, урядам країн, промисловим корпораціям та іншим акторам фундаментально змінити політичні підходи й принципи міжнародної, національної та корпоративної політики у сфері управління ризиками, забезпечити поступовий перехід до продуктивніших практик розвитку глобальної стійкості людства в умовах синергії вищезазначених криз. Ця політика повинна керуватися такими основними підходами:
а) комплексне поєднання розбудови глобальної системи безпеки сталого розвитку людства та відновлення навколишнього природного середовища;
б) ефективне вирішення основних екологічних проблем.
Експерти SIPRI сформулювали основні принципи відповідної політики:
1. Мислити швидко і наперед, діяти зараз. Політика забезпечення безпеки та стійкості вимагає далекоглядного бачення, проактивних дій, визнання наявності синергії між станом навколишнього природного середовища, глобальним розвитком, а також забезпеченням прав та безпеки людини. Політика має забезпечувати швидке реагування на тенденції щодо деградації довкілля.
2. Співпраця для спільного виживання та процвітання. Жоден національний уряд не може убезпечити добробут та безпеку своїх громадян від негативних наслідків сукупного розвитку вищезазначених криз. Це потребує конструктивної міжнародної співпраці. З метою протидії спільним загрозам нова ера ризиків вимагає вдосконалених форм та способів співпраці, що не повинна обмежуватися лише взаємодією міжнародних і національних органів профільної компетенції або неурядових організацій. Така співпраця має бути заснована на ефективній координації та широкоформатній взаємодії між ООН, різноманітними міжнародними структурами, державами, бізнесом, неурядовими організаціями, громадянським суспільством, населенням та ін.
3. Постійне очікування непередбачуваних обставин – готовність до адаптації. Політика забезпечення безпеки та стійкості завжди повинна співвідноситися з динамічним змінам кризових станів, щоб забезпечувати своєчасне реагування на нові та непередбачувані ризики й загрози та їх наслідки. Важливими є безперервний моніторинг розвитку безпекового середовища, довгострокове й середньострокове прогнозування та аналіз, адаптивність і готовність до ризиків і загроз та їх наслідків.
4. Справедливий та безпечний перехід до стійкіших суспільств. Необхідно враховувати всі можливі ризики та наслідки від реформаторських процесів для навколишнього природного середовища, прав та безпеки людини, особливо суспільств нерозвинених країн зі збіднілим населенням.
5. Інклюзивність під час прийняття політичних та управлінських рішень і реалізації заходів. Доцільно враховувати інтереси максимальної кількості зацікавлених суб’єктів і приділяти увагу розширеним консультаціям, залучати до реалізації заходів якомога більшу кількість населення та пересічних громадян.
Окремо експерти SIPRI розробили додаткові рекомендації для держав, у яких національним урядам, зокрема, пропонують:
- залучати якомога більші інвестиції в розвиток національної стійкості;
- орієнтуватися на пріоритети добробуту та безпеки людей, соціальної справедливості та зменшення соціальної нерівності в суспільствах у комплексному поєднанні з ефективним захистом довкілля;
- гарантувати обов’язковість виконання міжнародних зобов’язань з питань фінансування заходів щодо вирішення пріоритетних проблем у сфері безпеки, підтримки вразливих верств населення та відновлення навколишнього природного середовища;
- забезпечити ефективні стратегічні комунікації із суспільством, установити тісні комунікативні зв’язки, особливо з уразливими верствами населення, з метою постійного вивчення їхніх проблем щодо життєдіяльності та безпечного існування, виявлення тенденцій розвитку конфліктності, а також ужиття своєчасних заходів запобігання їм. Пріоритетом має бути виявлення стресових чинників для безпеки місцевих громад;
- проводити на постійній основі в рамках міждисциплінарних програм аналіз та дослідження ризиків і загроз, що існують та генеруються або можуть виникнути через деструктивний вияв криз в екологічній та безпековій сферах;
- інформувати населення, фахівців-практиків у різних сферах діяльності, а також освітян, які мають проводити просвітницьку діяльність, особливо серед молоді, про результати дослідження актуальних проблем життєдіяльності та безпечного існування суспільств;
- розробити й реалізувати освітні програми з просвіти, навчання й тренування населення в рамках забезпечення національної стійкості.
Ці рекомендації SIPRI розраховані на їх реалізацію як на міжнародному, так і на національному та локальному рівнях.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД
[1] Environment of Peace: Security in a New Era of Risk / Stockholm International Peace Research Institute (SIPRI). 2022. URL: https://sipri.org/publications/2022/other-publications/environment-peac…
[2] World stumbling into a new era of risk, concludes SIPRI report / Stockholm International Peace Research Institute (SIPRI). 2022. 23 May. URL: https://www.sipri.org/media/press-release/2022/world-stumbling-new-era-…