В аналітичній записці досліджено досвід Ізраїлю щодо формування стратегії національної безпеки. Хоча Ізраїль прагне розвивати й зміцнювати мирні відносини із сусідами, його стратегія загалом ґрунтується на сталому припущенні, що політика стримування та мирні договори можуть будь-якої миті зруйнуватися. Таким чином, латинський вислів Si vis pacem, para bellum (Якщо хочете миру, готуйтеся до війни) усе ще є актуальним для цієї держави. З огляду на це Ізраїль прагне підтримувати високий рівень безпеки та постійну готовність до реагування на можливу ескалацію, а також мобілізації ресурсів у стислі терміни з метою виконання обов’язку із захисту нації, забезпечення її існування та перемоги в кожній війні.
Попри те, що Стратегію національної безпеки Ізраїлю ніколи не затверджували офіційно, у державі розробили унікальну оперативну стратегію, яку успішно реалізують на практиці й постійно вдосконалюють. Від моменту створення Держава Ізраїль зіткнулася з багатьма складними викликами безпеці, які вимагали від лідерів нації сформулювати фундаментальні принципи й основи стратегії забезпечення національної безпеки. Визначені неформально підходи витримали випробування часом, а деякі з них було адаптовано та скориговано для задоволення поточних і майбутніх викликів.
Група дослідників Вашингтонського інституту близькосхідної політики (The Washington Institute for Near East Policy, WINEP) на чолі з колишнім начальником Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) генерал-лейтенантом (у відставці) Ґаді Айзенкотом розробила Рекомендації щодо стратегії національної безпеки[1], у яких узагальнила багаторічний досвід держави в цій сфері. За висновками авторів, для формування заходів із забезпечення національної безпеки необхідно передусім оцінити безпекове середовище, визначити основні джерела проблем, національні цінності та інтереси, які підлягають захисту, визначити основні шляхи зміцнення національної безпеки та способи реагування на загрози (воєнні, політичні, економічні, соціальні тощо).
Національні цінності Ізраїлю, які відповідають демократичним принципам Статуту ООН, викладено в Декларації незалежності. Найвищими інтересами Ізраїлю у сфері безпеки є збереження суверенітету, захист найважливіших активів, забезпечення безпеки громадян. Географічне положення є визначальним чинником національної безпеки Ізраїлю. Більшість населення та критичної інфраструктури розташовані в межах вузької смуги прибережної рівнини. Ця частина території країни перебуває під постійною загрозою ураження від різних типів ракет класу «поверхня – поверхня», здатних суттєво порушити повсякденний лад, пошкодити життєво важливі об’єкти, а також завадити мобілізації резервів та пересуванню військ. Основні проблеми у сфері національної безпеки Ізраїлю пов’язані з прагненням вороже налаштованого Ірану до регіональної гегемонії, володіння ядерною зброєю та поширення сфери свого впливу на Ірак, Ємен, Сирію, Ліван і Сектор Гази.
І це не єдине зовнішнє джерело загроз національній безпеці Ізраїлю. Так, на міжнародній арені є багато вороже налаштованих організацій та утворень, які розпалюють антиізраїльські настрої, заперечують легітимність існування Ізраїлю як національної держави єврейського народу, а також прагнуть його знищення. Водночас Ізраїль зазнає внутрішніх суспільних змін: поряд зі зростанням чисельності населення, розвитком економіки та науково-технологічних можливостей, в ізраїльському суспільстві формуються й певні небезпечні тенденції[2].
На регіональному рівні Ізраїль є «аномалією» в переважно ворожому оточенні. Держава відрізняється від своїх сусідів культурно й економічно та має зовсім інший тип правління. Нестабільність, властива регіонові протягом багатьох років, посилилася з початку Арабської весни – її події підірвали регіональний лад і призвели до чергового історично зумовленого шиїтсько-сунітського релігійного протистояння.
Боротьба зі спробами делегітимізації держави вимагає комплексної стратегії та співпраці з міжнародним товариством і єврейською діаспорою. Загалом світова спільнота ніколи не була байдужою до стратегічної ситуації в Ізраїлі та навколо нього. Це зумовлено такими причинами:
- енергоносії – Близький Схід є центром виробництва та експорту енергоносіїв, які є важливим чинником на світовому енергетичному ринку;
- торгові шляхи – безпека багатьох торгових шляхів, які перетинаються на Близькому Сході, є важливою для глобальної економіки;
- «експорт нестабільності» – світ переймається проблемою запобігання поширенню нелегальної міграції, тероризму, радикальних ідеологій, які впливають на Європу та весь світ;
- спільні цінності – Держава Ізраїль заснована на західних демократичних ідеалах;
- культурна спадщина – на території Ізраїлю розташовані головні святині (святі місця) трьох основних релігій – юдаїзму, християнства та ісламу.
Важливе значення для гарантування національної безпеки політичними засобами відіграють особливі політико-стратегічні відносини Ізраїлю зі США. Це партнерство є важливим для координації стратегії на міжнародному рівні, зокрема з дипломатичних та економічних питань. Надання американської військової допомоги, як це визначено в чинному американо-ізраїльському Меморандумі про взаєморозуміння, і глибока прихильність США до забезпечення якісних переваг Ізраїлю є наріжними каменями національної безпеки Ізраїлю.
Сьогодні перед Ізраїлем постала низка складних і мінливих загроз. Їхня суть полягає в тому, що головним супротивником тепер є не коаліція арабських держав, яка має на меті знищити Ізраїль шляхом масштабних наземних воєнних операцій, а недержавні організації, які практикують стратегію обмежених нападів і вторгнень на землю Ізраїлю. Хоча мета ворогів так само є незмінною – знищити Державу Ізраїль, їхній спосіб дій докорінно змінився й тепер поєднує фізичні й когнітивні зусилля, які чинять безперервний тиск на ізраїльське суспільство та позицію Ізраїлю в міжнародній спільноті.
Сучасні зовнішні загрози для Ізраїлю можна розділити на такі категорії: традиційні воєнні загрози з боку деяких держав або недержавних організацій; нетрадиційні загрози, які в основному полягають у прагненні певних держав або недержавних організацій отримати ядерну зброю; субконвенційні загрози, які передбачають партизанську війну й тероризм з боку різних акторів як у межах Ізраїлю, так і поза ними; кібернетичні та інформаційні загрози.
Окрім того, внутрішні виклики та загрози є причиною ерозії солідарності й згуртованості між різними верствами населення, руйнують віру в справедливість сіонізму та послаблюють внутрішню легітимність дій Ізраїлю. Розкол і суперечності, пов’язані з різними світоглядами й цінностями, формуються в різних сферах, зокрема: соціальній (між багатими і бідними); ідентичнісній (між світською і релігійною спільнотами; між ашкеназі і мізрахім – тобто вихідцями з Європи і вихідцями з Близького Сходу та Північної Африки); політичній (між правими і лівими).
Щоб протистояти загрозам, Ізраїль повинен діяти відповідно до визначених принципів національної безпеки, які мають як воєнний, так і соціальний вимір. Фундаментальним принципом національної безпеки Ізраїлю проголошено прагнення миру. З огляду на це Ізраїль має діяти загалом на основі оборонної стратегії, покликаної забезпечити існування держави[3]. У рамках цієї стратегії основними принципами забезпечення національної безпеки Ізраїлю є такі:
- ужиття активних воєнних та політичних зусиль для збереження миру;
- запобігання війні та уникнення конфронтацій;
- надання переваги якості над кількістю (оскільки Ізраїль від початку перебуває в невигідному становищі в порівнянні зі своїми ворогами, він має компенсувати це якісною перевагою);
- ведення бойових дій на території супротивника;
- мінімізація тривалості бойових дій для зменшення шкоди власному населенню та інфраструктурі;
- забезпечення захищеності державного кордону;
- виховання бойового духу ЗС і населення.
Принципи соціальної безпеки, які визначають роль ізраїльського суспільства в національній безпеці, сформульовано так.
- Народні збройні сили. Обов’язкова служба як у регулярному війську – ЦАХАЛ, так і в резерві дає змогу виховувати та зміцнювати бойовий дух нації, що бореться за своє існування.
- Загальний військовий обов’язок. Основними факторами, які сприяють успіхові моделі народних ЗС є такі: почуття рівності, партнерства та солідарності серед усіх верств населення у справі служіння нації; цінування й удячність усім, хто служить, особливо в бойових частинах; участь більшості громадян країни в трудових зусиллях із забезпечення потреб держави. Окрім того, ЦАХАЛ має пріоритетне право обирати кандидатів для зарахування до своїх лав, а всі соціальні групи, серед яких і звільнені від військової служби (наприклад, ультраортодокси та араби), повинні проходити альтернативну цивільну службу в поліції, пожежних частинах, у МДА (скороч. з іврит. Маген Давид Адом – Червоний щит Давида, ізраїльська версія Червоного Хреста), у школах, лікарнях, будинках для літніх людей, молодіжних рухах та інших суспільно важливих організаціях. Ті, хто служить у ЦАХАЛ, особливо в бойових частинах і підрозділах бойового забезпечення, отримують вищу платню, ніж інші.
- Національний резерв. Усі придатні до військової служби в ЦАХАЛ громадяни (хто пройшов обов’язкову службу, національну службу або взагалі не служив), зобов’язані служити в складі національного резерву.
- Досягнення та збереження свободи дій має найперше значення для успішного розв’язання проблем і досягнення цілей. Цей принцип забезпечує необхідну гнучкість як елемент усвідомленого використання інструментів сили.
- Опора на власні сили має життєво важливе значення для забезпечення свободи дій.
За висновками групи дослідників Вашингтонського інституту близькосхідної політики, стратегія національної безпеки Ізраїлю базується на концепції «залізної стіни». Це передбачає, що мир можливий лише тоді, коли вороги Ізраїлю дійдуть висновку: їхні зусилля неефективні й тільки примножують власні втрати й страждання. Вони мають бути переконані, що набагато більшого можна досягти шляхом діалогу, а не через насильство. Іншим принципово важливим складником стратегії є забезпечення взаємозв’язків між суспільством, економікою, наукою і технологіями, військовими спроможностями, міжнародним становищем і зовнішньою політикою.
Ізраїль воліє використовувати політичні, а не військові інструменти, але країна має бути готовою до нав’язаної війни. Тоді в разі неможливості приборкати загрози національній безпеці політичним шляхом, держава Ізраїль буде змушена застосовувати ЦАХАЛ та інші сили безпеки. Загалом безпекові структури Ізраїлю покликано безперервно захищати державу під час миру, надзвичайних ситуацій і війн. Для цього їхні зусилля спрямовано за такими основними напрямами:
- підготовка до війни шляхом нарощування всіх видів сил (розглядають як елемент стримування);
- розроблення і ведення МАБАМ (скороч. з іврит. а-Маараха Бейн а-Мільхама – кампанія між війнами). Це одна з фундаментальних змін у системі безпеки, що передбачає не тільки підготовку до війни в міжвоєнний період, але й ведення активних наступальних заходів з опорою на ефективну розвідку. Водночас наголошують на забезпеченні спроможностей раннього завчасного запобігання щодо намірів супротивника;
- безпосереднє ведення війни. Передбачає як підтримання високої готовності ЦАХАЛ до застосування сили проти низки загроз для захисту суверенітету Ізраїлю, його громадян, так і подолання загрози й досягнення перемоги. Акцент в оборонних заходах ставлять на діях на суходолі, а перемогу вважають своєю, коли ЦАХАЛ досягнув поставлених урядом цілей у найкоротші терміни та за найнижчу можливу ціну, і коли керівництво супротивника усвідомлює: продовження конфронтації не допоможе досягти жодних цілей і призведе лише до втрати сил та засобів, яка загрожуватиме його власному політичному та особистому виживанню.
Забезпечення національної безпеки економічними засобами спрямовано на розвиток суспільства, освіти та культури, наступне зміцнення сіонізму, соціальної згуртованості та солідарності шляхом упровадження технологічних інновацій. Це, своєю чергою, дасть можливість підтримувати взаємовигідне співробітництво з міжнародною спільнотою.
Соціальний складник національної безпеки має забезпечити об’єднану економічну, ціннісну та моральну основу для застосування сили. Зусилля на цьому напрямі важливі також для забезпечення внутрішньої легітимності інших заходів у сфері національної безпеки.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД
[1] Доповідь «Рекомендації зі стратегії національної безпеки Ізраїлю» (англ. Guidelines for Israel's National Security Strategy) опубліковано 2019 р. Див.: URL: https://www.washingtoninstitute.org/policy-analysis/guidelines-israels-…. Ґ. Айзенкот і далі працює над удосконаленням стратегії національної безпеки. Так, за його координації 2020 р. група експертів підготувала стратегічний документ, у якому містяться пропозиції для наступного зміцнення національної безпеки країни, розроблені на основі вивчення досвіду кризової ситуації з епідемією коронавірусу. Див.: URL: https://www.haaretz.com/israel-news/.premium-ex-general-s-ambitious-pla….
[2] Детальний опис безпекового середовища Ізраїлю, аналіз сучасних загроз, ризиків та викликів містяться у збірнику статей авторитетного ізраїльського Інституту досліджень національної безпеки (англ. The Institute for National Security Studies – INSS). Див.: Strategic Survey for Israel 2022: A Time for Decisions / Dror Shalom and Anat Kurz, ed. 2022. URL: https://www.inss.org.il/wp-content/uploads/2022/02/StrategicAssessment21-22_ENG_5.pdf
[3] Більше див.: Yaakov Amidror. Israel’s National Security Doctrine / URL: https://jiss.org.il/en/amidror-israels-national-security-doctrine/