Розглянуто зустріч Ібрагіма Райсі, Володимира Путіна та Реджепа Таїпа Ердогана, які відбулися 19 липня. Проаналізовано передумови саміту та інтереси учасників, охарактеризовано його основні результати.
Висновки
- Зустріч держав-гарантів «Астанинського процесу» мала переважно символічний характер. Вона була покликана продемонструвати життєздатність механізмів врегулювання конфлікту в Сирії без залучення Заходу та можливості розбудови альтернативних регіональних альянсів на Близькому Сході.
- Зміцнення партнерства між Іраном, РФ та Туреччиною на практиці малоймовірне через протиріччя між інтересами держав-учасниць. Декларативний характер прийнятого документу, відсутність конкретних домовленостей за результатами зустрічей в Тегерані доводить наявність критичних розбіжностей в їх позиціях щодо актуальних проблем регіонального середовища (баланс сил в Сирії, потенційне розблокування транспортних коридорів на Південному Кавказі).
- Для учасників зустрічей вони мали в першу чергу іміджевий характер. Іранське керівництво прагнуло позбавитись репутації держави-вигнанця, продемонструвати здатність прийняти переговори найвищого рівня. Президент Туреччини демонстрував активну зовнішньополітичну позицію напередодні виборів 2023 року. В. Путін прагнув показати провал політико-дипломатичної ізоляції російського режиму.
- Антизахідна риторика В.Путіна в Тегерані, критика ним США та НАТО відповідає зовнішньополітичній орієнтації Ірану, і відтак отримує його підтримку. Втім, наразі відсутня інформація про конкретні домовленості щодо практичної підтримки Іраном агресії проти України.
19 липня 2022 р. в Тегерані в рамках «Астанинського процесу» щодо мирного врегулювання в Сирії пройшла тристороння зустріч, в якій взяли участь президент Ірану Саїд Ібрагім Райсі, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган та президент РФ Володимир Путін[1]. Окремо відбулися двосторонні ірано-російські, ірано-турецькі та турецько-російські перемовини.
Міжнародний контекст та інтереси учасників
Зустріч відбулась в умовах загострення безпекових викликів (повномасштабне вторгнення Росії в Україну; тривала дестабілізація в Афганістані після захоплення влади талібами; зростання напруженості в Індійсько-Тихоокеанському регіоні). Додатковим чинником дестабілізації є значні коливання цін на енергетичні ресурси та зростання світових цін на продовольство. Це змушує регіональних гравців на Близькому Сході до активізації наявних механізмів багатосторонньої взаємодії.
Одним із них є «Астанинський процес», який об’єднує Іран, РФ та Туреччину. Формально його порядок денний спрямований на врегулювання конфлікту в Сирії. Втім, на практиці його проблематика ширша і на практиці служить для узгодження подекуди конкуруючих регіональних інтересів між державами «трійки».
Розв’язання повномасштабної агресії проти України суттєво вплинуло на геополітичні позиції Росії. Загострення конфронтації із Заходом звужує їй простір для дипломатичних маневрів, а запроваджені санкції впливають на її економічний потенціал та перспективи розвитку. Концентрація зусиль на веденні агресії проти України обмежує стратегічні можливості Росії на Близькому Сході. Водночас регіон залишається в полі її інтересів, з огляду на військову присутність в Сирії та місце Близького Сходу в структурі експорту російського ВПК (оцінювався в близько 6 млрд. дол. США на початку 2021 р.[2]).
За цих умов Росія прагне зберегти своє становище своєрідного медіатора у врегулювання близькосхідних конфліктів, яке забезпечує її міжнародну впливовість. В інтересах РФ довести, що попри скорочення військового контингенту в Сирії, вона залишається ключовим елементом домовленостей щодо мирного процесу в цій державі. Росія прагне розвивати прагматичні відносини із державами регіону, щоб не допустити використання їхнього потенціалу (в першу чергу – щодо видобутку енергоресурсів) для створення додаткового тиску на власну економіку.
Також російське керівництво використовує можливість для просування власних наративів щодо російсько-українського конфлікту на міжнародній арені, та залучення будь-якої потенційної підтримки з боку інших учасників зустрічі. Санкційний тиск та фактична технологічна та економічна маргіналізація змушують керівництво Росії до активізації контактів з іншими державами, які демонструють критичне ставлення до глобальної гегемонії Заходу.
Російське керівництво сподівається використати Туреччину як «троянського коня» в НАТО; Іран, який також є об’єктом санкцій, виступає природним партнером для РФ у контексті використання його досвіду протидії санкційним обмеженням. Врешті решт, Путіну необхідно зберегти імідж впливового гравця на міжнародній арені та спростувати тезу про повну дипломатичну ізоляцію РФ (в першу чергу – для внутрішньої аудиторії та азійських та африканських держав). Фактично, візит до Ірану для російського президента стає однією з небагатьох можливих закордонних напрямків[3].
Позиція Ірану визначається консервативними силами після обрання минулого року президентом Ібрагіма Райсі – вірного прихильника аятоли Алі Хаменеї. Іран намагається скористатися можливостями, які надає йому загострення протистояння між РФ та Заходом. Воно посилює його роль безальтернативного партнера для РФ. В умовах відсутності прогресу щодо «ядерної угоди» та тривалого протистояння із Саудівською Аравією, Ізраїлем та США за домінування в регіоні, Тегеран прагне розвивати відносини з РФ. Зростаюча ізольованість Росії дає Ірану можливість схилити її до тіснішого стратегічного зближення на власних умовах[4].
У результаті це може призвести до появи регіональної вісі Іран-РФ, здатною співпрацювати з КНР на Близькому Сході, на противагу альянсу США та країн Затоки, а також США та Ізраїлю.
Такий курс визначається загальною антизахідною спрямованістю зовнішньої політики Ірану. Він ілюструється публічною підтримкою російської позиції в обґрунтуванні агресії проти України, та потенційною можливістю постачання іранського озброєння (БПЛА) в РФ[5].
Водночас, слід враховувати, що у випадку зняття санкцій з Ірану, він може стати потенційним бенефіціаром від накладених на РФ обмежень, заміщуючи її на світових ринках. Але це можливо лише за умов досягнення компромісу у переговорах із Заходом та збереженні репутації відносно нейтрального актора в російсько-українському конфлікті. Паралельно Іран змушений рахуватися із турецькою приступністю біля своїх кордонів (Південний Кавказ) та в зоні власних стратегічних інтересів (Левант). Для Тегерану результати 44-денної війни 2020 року актуалізували тюркську загрозу на півночі; для нього є неприйнятним можливе посилення турецьких позицій в Сирії.
У вказаній ситуації Туреччина вбачає можливість отримати максимальні переваги, зміцнивши власні регіональні позиції. Не зважаючи на членство в НАТО, вона прагне проводити незалежну зовнішню політику. Туреччина прагне скористатися ослабленням позицій РФ на Близькому Сході та концентрацією уваги Заходу на протистоянні Росії та Китаю для остаточної ліквідації курдської загрози поблизу власних південних кордонів. Її ключовим інтересом в Сирії залишається створення поясу безпеки на сирійський території, домогтися чого можна як військовими, так і політичними засобами.
Керівництво Туреччини може використати прагматичні відносини з РФ та Іраном для отримання згоди на обмежену військову операцію в Сирії, отримання від них гарантій щодо протидії діяльності курдських угруповань, або ж тиску на сирійський режим Башара Асада.
Також особиста зустріч із В. Путіним стає елементом дипломатичних зусиль Реджепа Таїпа Ердогана щодо визначення майбутнього Південного Кавказу та врегулювання російсько-українського конфлікту (наразі сконцентрованих на вирішенні питання розблокування експорту зерна з України). Досягнення успіхів по сирійському, кавказькому та українському питання вкрай важливе особисто Ердогану напередодні виборів 2023 року. Він потребує зовнішньополітичних перемог для нівелювання негативного впливу наявних економічних проблем на свій електоральний рейтинг.
Зустріч президента Туреччини та керівництва Ірану
Двосторонні ірано-турецькі переговори відбулися в рамках 7-ї Ради співробітництва на чолі з президентами Туреччини та Ірану. Обидві сторони підтвердили прагнення наростити товарообіг між державами до 30 млрд. дол. США; надалі розвивати співробітництво в паливно-енергетичній сфері та ВПК. Президенти заявили про готовність протистояти терористичним загрозам, які становлять небезпеку для обох держав[6].
За підсумками зустрічі було підписано вісім двосторонніх міждержавних та міжгалузевих договорів, зокрема Всеосяжну довгострокову угоду про співпрацю між Туреччиною та Іраном, а також угоди щодо співробітництва в галузі соціального захисту, підтримки малого та середнього бізнесу, науково-технічній, освітній, інформаційній та інвестиційній сферах[7]. Вирішено розпочати переговори щодо продовження контракту на постачання газу з Ірану до Туреччини протягом наступних 25 років, а також врегулювати питання доступу до водних ресурсів річки Аракс.
В рамках зустрічі з Р.Т. Ердоганом Верховний лідер Ірану Аятола Алі Хаменеї озвучив такі тези:
- Важливо зберегти територіальну цілісність Сирії та не допустити нової військової ескалації (яку може спричинити проведення анонсованої раніше турецької операції проти курдів). Вона призведе до негативних результатів як для Туреччини, так і для всього регіону, а вигодами від неї скористаються лише терористи;
- Іран надалі буде співпрацювати з Туреччиною в боротьбі з тероризмом;
- Ізраїль, який користується підтримкою США, відіграє дестабілізуючу роль в регіоні;
- Іран позитивно сприймає повернення Азербайджаном контролю над Карабахом. Однак виступатиме проти відрізання Вірменії від кордону з Іраном (що вважається можливим у випадку реалізації проекту Зангезурського коридору), оскільки через цей район проходять стратегічно важливі для Тегерану транспортні зв’язки.
- Актуальний стан торговельно-економічної співпраці між Іраном та Туреччиною нижчий за його потенційні можливості.
Основні тези Р.Т. Ердогана:
- Туреччина завжди виступала проти односторонніх санкцій, спрямованих проти Ірану;
- Туреччина підтримує законні вимоги Ірану в рамках Спільного всеосяжного плану дій (СВПД – «ядерна угода») і буде заохочувати компанії здійснювати інвестиції в Іран;
- Загрозою безпеці в Сирії є діяльність Заходу, який озброює терористичні групи[8].
Зустріч президента Росії та керівництва Ірану
Візит до Ірану для В. Путіна розпочався із зустрічі з президентом цієї держави І. Райсі. Це вже третя зустріч президентів протягом цього року. До цього відбулися офіційний візит І. Райсі до Москви 19-20 січня та зустріч на полях Каспійського форуму 29 червня.
Під час зустрічі обидва президенти висловили задоволення значним зростанням рівня багатосторонньої співпраці між державами. Підкресливши успішність взаємодії Ірану та Росії в боротьбі з тероризмом, було наголошено на необхідність нарощування співпраці в інших сферах в регіональному та позарегіональному вимірах. Було також відзначено вклад двох держав у вирішенні кризи в Сирії[9].
Також відбулася зустріч між Верховним лідером Ірану Алі Хаменеї та В. Путіним, під час якої було обговорено низку питань (ірансько-російська двостороння співпраця, повномасштабна агресія Росії проти України, ситуація в Сирії).
Основні тези А.Хаменеї[10]:
- Іран виступає проти вирішення міждержавних проблем воєнним шляхом. Проте щодо ситуації в Україні вважає, що «якби Росія не почала діяти, інша сторона почала б війну». Таким чином, відповідальність за конфлікт перекладається на Захід, який, на думку іранського керівництва, виступає проти сильної незалежної Росії. НАТО вважається небезпечним утворенням, яке не визнає жодних обмежень;
- Іран виступає проти військової ескалації в Сирії[11], якого слід запобігти. Іншою важливою проблемою є узурпація контролю американцями над регіонами Сирії на схід від Євфрату, багатих на родючі землі та нафтові родовища. Її теж необхідно вирішити;
- Іран не потерпить намірів чи дій, спрямованих на закриття ірано-вірменського кордону[12].
Зі свого боку, президент РФ згодом відзначив, що вважає за важливе продовжувати зусилля зі збереження угоди щодо ядерної програми Ірану та створення умов для відновлення її сталої реалізації на основі резолюції Ради Безпеки ООН № 2231[13]. Таким чином, він висловив солідарність із іранською позицією з цього питання.
Зустріч президента Росії з президентом Туреччини
У Тегерані відбулася перша за останній рік очна зустріч президентів Туреччини та Росії. Політики розглянули проблеми врегулювання ситуації в Сирії, транспортування продовольства з портів України, вирішення конфлікту в Карабасі тощо. Так, В. Путін подякував Р.Т. Ердогану за його посередницькі зусилля у переговорах щодо розблокування постачання зернової продукції через Чорне море[14]. Згодом він позитивно відгукнувся про зустріч в Стамбулі з питань розблокування постачання українських та російських зернових на світові ринки.[15]
Тристороння зустріч президентів Ірану, РФ та Туреччини
Після двосторонніх зустрічей відбувся саміт усіх трьох держав-гарантів «Астанинського процесу» врегулювання конфлікту в Сирії.
За його результатами було прийнято Спільну заяву президентів Ісламської Республіки Іран, Російської Федерації та Турецької Республіки[16]. Серед основних пунктів цього документу:
- Підтримка територіальної цілісності Сирії та засудження будь-яких спроб сепаратизму;
- Необхідність визначення майбутнього адміністративно-політичного устрою Сирії в рамках загальнонаціонального діалогу, без будь-якого зовнішнього втручання;
- Необхідність покращення гуманітарного становища в Сирії та активнішої участі цьому міжнародної спільноти;
- Продовження боротьби з тероризмом на території Сирії;
- Засудження ракетно-бомбових ударів по території Сирії з боку Ізраїлю.
Прес-конференція президента Росії В. Путіна для ЗМІ РФ
Наприкінці свого візиту до Тегерану В. Путін відповів на запитання російських ЗМІ[17]. Серед основних тез було озвучено наступне:
- Завдяки роботі «трійки» Туреччина-Іран-Росія, яка сприяє компромісу та національного діалогу в Сирії, режиму Б.Асада вдалося відновити контроль над 90% території держави та значно зменшити терористичну активність;
- Іран та Росія мають подібні погляди щодо актуальної ситуації в міжнародних відносинах;
- Іран та Росія зацікавлені у спільних інфраструктурних проектах на Південному Кавказі та в рамках торгівельного маршруту «Північ-Південь»;
- Російська сторона зацікавлена у прив’язці розблокування експорту через чорноморські порти зерна з України до питання зняття санкцій з експорту російського зерна та добрив.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
[1] Проведення саміту було заплановане ще на 2020 рік, але переносилося у зв’язку із епідемією COVID-19
[2] Объем экспорта оружия РФ на Ближний Восток и в Северную Африку составляет около $6 млрд. Российская газета, 21.02.2021. URL: https://rg.ru/2021/02/21/obem-eksporta-oruzhiia-rf-na-blizhnij-vostok-i-v-severnuiu-afriku-sostavliaet-okolo-6-mlrd.html
[3]Напередодні, 28-29 червня ц.р. Путін здійснив турне державами Центральної Азії, під час якого було проведено зустріч з президентом Таджикистану Емамулі Рахмоном в Душанбе, а також взято участь у Каспійському саміті в Ашгабаді, на полях якого проведено двосторонні перемовини з президентами Ірану І. Райсі та Азербайджану Ільхамом Алієвим.
[4]Наприклад, вСиріїІранзалишаєтьсябенефіціаромвідскороченняросійськоїприсутності, оскількизаймаєутворенийвакуумвпливу.
[5] Russian officials visited Iran to view drones, says U.S. official. Reuters,16.07. 2022. URL:https://www.reuters.com/world/russian-officials-visited-iran-view-drones-says-us-official-2022-07-16/
[6]Курдський національний рух традиційно становить загрозу як для Туреччини, так і для Ірану; також критична риторика Ердогана щодо «Руху Гюлена» ймовірно також знаходить відгук в Тегерані, враховуючи перебування самого Гюлена в США та підозри щодо його зв’язків з американською розвідкою.
[7]Türkiye-İran ticaret hacminde, iki ülkenin kararlı yürüyüşüyle 30 milyar dolara ulaşacağız”.Türkiye Cumhuriyeti Cumhurbaşkanı, 19.07.2022. URL: https://www.tccb.gov.tr/haberler/410/138771/-turkiye-iran-ticaret-hacminde-iki-ulkenin-kararli-yuruyusuyle-30-milyar-dolara-ulasacagiz-
[8] Syria’s territorial integrity is crucial and a military attack on Syria is harmful to Turkey and the region. Khamenei.ir,19.07.2022. URL: https://english.khamenei.ir/news/9086/Syria-s-territorial-integrity-is-crucial-and-a-military-attack
[9]Emphasis on the continuation of the development process of Tehran-Moscow strategicties. President.ir, 19.07.2022.URL:https://www.president.ir/en/138083
[10]Зустріч була закритою для ЗМІ. Текст подано відповідно до інформації на офіційному сайті Верховного правителя Ірану.
[11]Мається наувазіпотенційнаопераціяТуреччини
[12] Dollar must be removed from global transactions. Khamenei.ir, 19.07.2022.URL: https://english.khamenei.ir/news/9089/Dollar-must-be-removed-from-global-transactions
[13] Заявление для СМИ по итогам переговоров в «астанинском формате». Президент России. 19.07.2022. URL: http://kremlin.ru/events/president/news/69035
[14]Cumhurbaşkanı Erdoğan, RusyaDevletBaşkanı Putinilebirarayageldi. TürkiyeCumhuriyetiCumhurbaşkanı, 19.07.2022. URL: https://www.tccb.gov.tr/haberler/410/138774/cumhurbaskani-erdogan-rusya-devlet-baskani-putin-ile-bir-araya-geldi
[15] Заявление для СМИ по итогам переговоров в «астанинском формате». Президент России. 19.07.2022. URL: http://kremlin.ru/events/president/news/69035
[16] Joint statement of the presidents of the Islamic Republic of Iran, the Russian Federation and the Republic of Turkey. President.ir, 20.07.2022. URL: https://www.president.ir/en/138105
[17] Владимир Путин ответил на вопросы журналистов. Президент России,20.07.2022.URL:http://kremlin.ru/events/president/news/69036