Операція "Мозковий трест"
Андрій ЄРМОЛАЄВ: Чим сильніший інтелектуальний оплот влади, тим більше поваги до самої влади
Директором Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) указом Президента призначений Андрій Єрмолаєв, який раніше очолював Центр соціальних досліджень "Софія". Нагадаємо, що перед інавгурацією Януковича заяву про відставку разом із головою та іншими членами Секретаріату Президента написав колишній директор НІСД Юрій Рубан. За останні роки Андрій став частим гостем на політичних ток-шоу, круглих столах, конференціях, де виступав у ролі незалежного експерта-політолога (хоча багато хто вважав його наближеним до Партії регіонів). В інтерв'ю "Дню" пан Єрмолаєв підкреслив, що за останній час через недостатню уваги з боку держави інститут опинився на периферії діяльності президентської команди, тому сьогодні найважливішим є підняти авторитет інституту.
- Андрію, що стане основною платформою для Інституту стратегічних досліджень? В якому напрямі він розвиватиметься?
- Національний інститут стратегічних досліджень - це державний мозковий центр, ключове завдання якого не лише супроводжувати проекти рішень, але й ініціювати нові підходи, пов'язані з формуванням державної політики в частині повноважень Президента країни (інститут діє при Президентові України). Тут поєднуються завдання постійної науково-дослідної роботи із завданнями оперативного інтелектуального аналітичного реагування на виникаючі проблеми. Звісно ж, ключові напрями діяльності інституту будуть пов'язані із завданнями нової економічної політики. Сподіваюся, що інститут тісно співробітничатиме, навіть більше - буде включений у роботу новоствореного комітету з реформ не просто як допоміжний елемент, а як елемент, інтегрований в роботу цього комітету, перебуваючи у тісній упряжці і зі складом, що буде сформований, і з секретарем комітету Іриною Акімовою (вестиме всю оперативну роботу). У будь-якому разі, ті напрями, що були традиційними для НІСД: аналіз геополітичних процесів, проблем соціокультурного розвитку, міжнаціональних стосунків, регіоналістики, розвиватимуться й надалі.
Висока планка збережеться і щодо власних наукових результатів - при інституті діє аспірантура (її потрібно зберегти і за можливістю укріпити). Підсумуємо. Головне завдання НІСД - це навчитися бути справді мозковим трестом для президентської команди, зі своїми традиціями, розробками, можливостями пропонувати, оцінювати проекти рішень, реагувати на проблеми, що виникають на стику дій влади та суспільно-економічних процесів. Об'єм завдань чималий, хоча з погляду практики все починається з перших кроків: нам необхідно позбутися певної рутинності в роботі інституту, внутрішньої замкнутості, що дуже важливо. Не можна перетворювати НІСД просто в сервісну структуру, що займається відписками на часто неврегульовані завдання, що надходять від центру влади. Інститут стратегічних досліджень повинен мати своє обличчя, позицію і бути тісніше інтегрованим у розробку та ухвалення рішень Президента і його команди.
- В указі про ваше призначення також зазначається про необхідність скорочення співробітників НІСД мінімум на 20%. Яким буде головний критерій відбору кадрів?
- Питання, звичайно, болісне. Я гадаю, нам доведеться серйозно поміркувати про більш зважену структуру інституту, що відповідатиме завданню мозкового тресту. Критерій відбору кадрів очевидний: професіоналізм, здатність поєднувати творчу і наукову діяльності з оперативною роботою. Я дуже ціную трудоголіків і сподіваюся, що інститут більше не сприйматиметься як місце, куди можна ходити на роботу як до формальної державної установи. Робота в інституті - це одночасно велика довіра і велика відповідальність, а найголовніше - вміння поєднувати знання з практичними пропозиціями, тобто конвертувати свої наукові розробки в процесі вирішення тих або інших завдань. Я сподіваюся, що мені вдасться сформувати команду людей драйвових і мислячих стратегічно (цього потребує влада). Місцем для формальної кар'єри інститут точно не буде.
- Ви вважаєте, що всі перераховані вами завдання до цих пір не виконувалися або виконувалися погано?
- Давайте будемо чесними. Я в жодному разі не хочу давати оцінки, оскільки прекрасно розумію, що ефективність інституту багато в чому залежить від уваги з боку Президента, а також наскільки інтегровані рішення його Адміністрації з діяльністю інституту. Мені здається, що був період, коли інституту не приділялося достатньої уваги, тому він і опинився на периферії діяльності президентської команди. Як наслідок, інститут став інтровертним - замкнутим у собі, мабуть, це головний його недолік.
У будь-якому випадку, НІСД завжди залучав до себе творчих людей із хорошим багажем знань. Тому першочергове завдання - це зміна алгоритму діяльності інституту, раціональне використання існуючого потенціалу. Звичайно ж, я розраховую на підтримку своїх колег, експертного співтовариства, старшого покоління, пов'язаного з управлінням у державній сфері, і покоління, здатного забезпечити технології владарювання. Одним словом, людей із науковим складом розуму.
Найважливіше - інститут повинен зайняти гідне місце в тих інтелектуальних дискусіях, що проходять на медійних майданчиках, конференц-залах тощо. На мою думку, одна з проблем, з якою ми зіткнулися за останні рік-два, полягає в тому, що головними ньюсмейкерами ставали пропагандисти, технологи, люди, орієнтовані на жовтопресне подання знань. В той час, як держава була погано представлена інтелектуалами, здатними запропонувати виразну і змістовну інтерпретацію проблем, викласти альтернативи, мати свій погляд.
Влада, в першу чергу Президент та його команда, мають бути зацікавлені в тому, аби в широких дискусіях щодо економічних, політичних, геополітичних, соціальних реформ, громадяни чули думки людей компетентних, зважених, людей, які вміють не лише пропагувати політичні програми, але й аргументовано висловлювати свою позицію, пропонуючи вибір різних шляхів. Чим сильніше інтелектуальний оплот влади, тим більше поваги до самої влади. Я в цьому переконаний.
"...РОЗРАХУНОК НА СТАБІЛЬНУ РОБОТУ КОАЛІЦІЇ, ТИМ БІЛЬШЕ З ТАКОЮ ПІДІРВАНОЮ ЛЕГІТИМНІСТЮ, ВИГЛЯДАТИМЕ ВКРАЙ СУМНІВНИМ"
- Ви кажете про необхідність розробки НІСД "нової економічної політики". У своєму інавгураційному виступі Віктор Янукович сказав буквально наступне: "Багато наших проблем виникли через те, що замість того, щоб рухатися до постіндустріального суспільства зразка XXI століття, ми пішли шляхом первинного накопичення капіталу, тобто, до так званого "дикого капіталізму". Чи зможуть новообраний Президент та його команда стати "могильниками "дикого капіталізму"?
- Насправді, всі сучасні країни, які стали своєрідним зразком з погляду економічної моделі, облаштування ринку, теж проходили етап "дикого капіталізму". Пригадаємо історію "дикого Заходу" або вкрай суперечливе і складне накопичення капіталу в Європі. Україна пройшла цей період за короткий час, тому в нас ще дуже свіжі рани - соціальні рани постсоціалістичної трансформації.
Дуже важливо, що сьогодні до розуміння необхідності нових реформ прийшли політичні сили, пов'язані з попередньою історією українського капіталізму, - складною, суперечливою. Я вважаю, що саме ті, хто пройшов школу перших років державності, нелегкий період первинного накопичення капіталу, може виявитися набагато більшим прогресистом у розбудові модерної держави. Сьогодні дуже важливо, що політична команда, на яку спирається Віктор Янукович, знайшла в собі сили першими вийти зі стану безконечної політичної війни, зуміла відмовитися від істерії і монополії будь-якою ціною. Я сподіваюся, що в них вийде реалізувати ідею модернізаційних реформ.
- Ви кажете про відмову від "монополії будь-якою ціною", а як назвати те, що сьогодні відбувається в парламенті, де Партія регіонів буквально "збиває" собі коаліцію, ухвалюючи антиконституційні рішення?
- Я завжди критично ставився до рішень, що мали проблеми із законодавчими положеннями. Я чудово розумію, що коаліція, в якій фракції-засновники не зможуть мати більшості, але за рахунок індивідуального членства депутатів з інших фракцій створять коаліцію, буде постійно під прицілом. Тому навряд чи така коаліція буде стабільною на довгострокову перспективу. Але я розумію і наступне: ситуація, в якій зараз опинилася Україна з погляду кризового становища державних фінансів, відсутність бюджету, серйозні зовнішні загрози, вимагає нестандартних рішень. Янукович не є великим прибічником такого половинчастого рішення, але ця позиція грунтується на реальній ситуації у країні. Я не виключаю, що навіть після створення такої коаліції у будь-якому випадку доведеться обговорювати питання про можливість проведення дострокових парламентських виборів. Як показав досвід зразка 2007-2008 рр., цей парламент погано збалансований, він погано відображає весь спектр настроїв, які наявні в суспільстві. Тому розрахунок на стабільну роботу коаліції, тим більше з такою підірваною легітимністю, виглядатиме вкрай сумнівним.
Але, все-таки, я б зараз на перше місце поставив запуск державної машини, відновлення ефективного управління, наведення порядку з державними фінансами, а потім, що не виключено, в рамках політичних суперечок доведеться ухвалити непопулярне в середовищі депутатів рішення про дострокові парламентські вибори. Важливо, аби довкола цього не було зайвої істерики, адже інколи заради червоного слівця наші політики готові й державу зруйнувати.
"Я ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО ВЖЕ НА НАСТУПНИХ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ, А ТИМ БІЛЬШЕ, ЯКЩО ВОНИ ПРОЙДУТЬ ДОСТРОКОВО, ПАРЛАМЕНТ ЯКІСНО ЗМІНИТЬСЯ"
- До речі, про готовність наших політиків заради червоного слівця державу зруйнувати. Парламентаризм в Україні, швидше, вже зруйнований або, в усякому разі, продовжує руйнуватися. Багато експертів неодноразово підкреслювали, що склад нинішньої Верховної Ради, мабуть, найгірший за всі роки незалежності. Чи може взагалі чесна людина вижити в такому парламенті?
- У нас дуже багато проблем, пов'язаних із парламентською демократією. З одного боку, була прийнята низка рішень, що забезпечили ключову роль політичних партій у парламентському житті. Це розглядалося з погляду необхідності політичної структуризації влади і формування механізмів політичної відповідальності. Але, напевно, головне, що не було враховане при цьому переході, - це нерозвиненість самих партструктур. Адже сьогодні партії - це політичні корпорації.
З іншого - не було враховане те, що в українському суспільстві високий запит на персоналізацію, на інтерактивний контакт виборця з політиком. Тому без істотної корекції виборчого законодавства тут не обійтися. Необхідно відмовитися від закритих списків, виборець, голосуючи за політичну силу, повинен голосувати за особу, політичного діяча, якого він знає і якому він довіряє. Звісно, потрібно думати й про механізм відкликання депутатів, бо є ціла низка випадків, коли депутат використовує мандат як "дах", прикриття.
Щодо нинішньої ситуації. Будь-який перехідний парламент (партизований), як наш, звичайно ж, має свої недоліки. З одного боку, за ці роки ми отримали сформовані, ідеологічно відбудовані партійні активи - в кожній парламентській партії зараз є партійне ядро, яке відоме виборцям і яке прагне до ідеологізації позицій своєї партії. З іншого боку, через закритість списків та високий рівень корпоративності партій, ми маємо багато німих депутатів, які справді виконують суто механічну функцію кількісної одиниці у ВР.
На мою думку, потрібно з розумінням віднестися до перехідних складів ВР. Я переконаний, що вже на наступних парламентських виборах, а тим більше, якщо вони пройдуть достроково, парламент якісно зміниться. Мені здається, тут украй репрезентативним і цікавим є перший тур президентських виборів, де ми змогли побачити реальний стан, характер настроїв і симпатій українських виборців. Тому сьогодні дуже важливо, аби ми підштовхували депутатів до роботи над виборчим законодавством.
- Скасування дати проведення місцевих виборів - чергове антиконституційне рішення команди Віктора Януковича та його можливих союзників із коаліції...
- Чинників, що вплинули на це рішення, багато: психологічні, правові, політичні. Депутати, передусім, на перше місце ставлять головний правовий аргумент - на момент, коли повинні були початися процедури підготовки та проведення виборів до місцевих рад, у держави не було бюджету. До речі, в цьому плані виникає дуже значиме питання: що небезпечніше для країни і більш антиконституційне - "керувати" країною без бюджету і без відповідальної коаліції чи прийняти рішення про скасування дати місцевих виборів, аби не підірвати легітимність і не зірвати самі вибори? Запитання риторичне.
Я не виключаю, що після стабілізації роботи в парламенті та появи там коаліційної більшості до цього питання повернуться. Але тут необхідно враховувати, що окрім державного бюджету, який дозволить профінансувати всі необхідні процедури, є ще низка питань - виборче законодавство, каденції місцевих рад, мерів. Народні депутати обов'язково повинні дати відповіді на ці питання, можливо, не на всі відразу, але вкрай бажано, аби ці проблеми були вирішені. Не виключено, що нова дата місцевих виборів буде призначена цього року, а це означає, що порушення термінів буде в межах кількох місяців. Мені здається, це не катастрофічно.
"Я ГАДАЮ, ВСЕ, ЩО ПОВ'ЯЗАНЕ З ДЕРЖАВНОЮ ПОЛІТИКОЮ, У ТОМУ ЧИСЛІ І З ТАКОЮ ТОНКОЮ СФЕРОЮ, ЯК СФЕРА ІСТОРИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ, ЗНАЙДЕ ВІДОБРАЖЕННЯ НА САЙТІ"
- У листопаді 2006 року парламент ухвалює Закон про Голодомор, де трагедія 1932-1933 рр. визнається актом геноциду проти українського народу. Знову ж таки, буквально в перші дні з сайту Президента зникає розділ про Голодомор, замість цього з'явився розділ "Україна для людей", передвиборна програма, з якою Янукович йшов у президенти...
- Напевно, правила хорошого тону - це давати політикам, які в результаті виборів очолюють ключові посади в державі, час на самоорганізацію, формування платформи для своєї посади. Це стосується й інформаційних ресурсів. Я б не квапився робити жодних висновків, сьогодні запущений процес перебудови Секретаріату на Адміністрацію, очікуються зміни в РНБО та інститутах інтелектуальної підтримки Президента. Я гадаю, все, що пов'язане з державною політикою, у тому числі і з такою тонкою сферою, як сфера історичної пам'яті, знайде відображення на сайті. Не виключено, що найближчим часом відбудеться серйозне оновлення президентського сайту, де з'являться нові розділи і все стане на свої місця. Я звертаюся до журналістів із пропозицією не поспішати з політизованими висновками в ситуації, коли процес змін в організації роботи лише почався.
- Виходячи з низки перерахованих мною фактів, виникає наступне запитання - чи не заходить влада дуже далеко, керуючись політичною доцільністю, а не правом?
- Я часто докоряю і політикам, і експертам у тому, що вони згадують про закон тоді, коли їм самим стає це зрозуміло і вигідно. Ключова проблема України полягає в тому, що ми живемо в демократії волі, а не правовій демократії, тому про закон згадують лише тоді, коли необхідно захистити свою політичну позицію. Адже є очевидні речі, як пов'язані з кризою влади, що по суті розгорнулася ще 2008 року, так і пов'язані з резонансними рішеннями у сфері історичної пам'яті. Тому тут необхідно говорити не стільки про чергові протиріччя, скільки про формування правового поля, в якому не було б недоліків. Тут і кодифікування, і формування забезпечення процедур ухвалення рішень, які б виключили резонансність і скандальність. Один із прикладів - це ухвалення рішення екс-президента Ющенка про присвоєння звання Героя України Степану Бандері, внаслідок чого ми отримали дуже серйозний негативний резонанс з боку наших міжнародних партнерів. Це проблема і серйозний виклик для нашої репутації. У Президента є право ухвалювати такі рішення, але в мене як експерта залишається відкритим питання щодо прорахованості, резонансності та зваженості цього рішення. Ваше запитання справедливе, але із застереженням: нам необхідно перейти з демократії вільностей до демократії свобод та конституційного порядку.
"УКРАЇНА ВЖЕ НІКОЛИ НЕ БУДЕ "МОЛОДШИМ БРАТОМ" РОСІЇ - ЦЕ ОДНОЗНАЧНО"
- Інша сфера - зовнішня політика. Виходячи з перших закордонних візитів новообраного Президента, вже можна зробити певні висновки. Поїздка Віктора Януковича до Москви кардинально відрізняється від попереднього візиту до Брюсселя, особливо тональністю заяв. Чи варто було під час першого ж візиту до Росії в ролі Президента робити такі різкі заяви: щодо мови, Бандери, Шухевича, Чорноморському флоту?.. Що вони означають?
- Ми дуже часто обговорюємо не заявлене, а коментарі. Наведу простий приклад. Було дуже багато критичних розмов з приводу газового консорціуму. Тоді як у сучасному світі консорціальна співпраця є новим рівнем економічної інтеграції, відповіддю на нові реалії глобалізованих ринків. Достатньо сказати, що більшість проектів, за які Україна зараз критикує Росію, зокрема, так звані обхідні проекти, є, по суті, вже не російськими, а російсько-європейськими. До того ж, тема консорціуму не є якоюсь новиною, ця тема обговорюється вже впродовж майже десяти років і в цьому обговоренні беруть участь усі сторони: Україна, європейські країни, Росія.
Йдеться про ту форму, яка дозволить дійсно зберегти й своєчасно технологічно укріпити нашу ГТС. Нам потрібна не лише модернізація, а й освоєння нових технологій, оскільки українська ГТС дуже багато втрачає при транзиті. Не йдеться про продаж або скупівлю власності, йдеться про створення управляючої компанії, якій буде довірено вести інвестиційну політику, а головне гарантувати постачальникові газу, можливо країнам Середньої Азії, які також братимуть участь у постачанні газу через територію України, країнам і компаніям Європи, стабільність і відкритість цієї системи.
На жаль, уся ця тема коментується в українському середовищі лише під одним кутом: здаємо - не здаємо. Таким чином, багатьох громадян просто вводять в оману. Я вважаю, це чистісінькою політичною маніпуляцією. Так само обговорюються й інші ініціативи Віктора Януковича. Зокрема, тема мови. Адже в практичному плані йдеться про законодавче врегулювання, вільніше використання російської й інших мов відповідно до тих зобов'язань, які взяла на себе Україна у зв'язку з участю в Європейській хартії регіональних мов. За великим рахунком, ця тема виїденого яйця не варта. Проте в перші ж дні вже організовано потужний ура-патріотичний накат, який мене вкрай бентежить з погляду його змістовності й виправданості.
- Щодо Бандери й Чорноморського флоту теж?
- Мені здається зараз, після ухваленого рішення (майже особисто) екс-президентом Ющенком про присвоєння Героя Бандері, треба чесно й правильно організувати дискусію про політику влади щодо фактів минулого. Одна річ, робота істориків, дослідників, які можуть пропонувати суспільству нові, переосмислені оцінки, а інша річ - так звана спекулятивна хронополітика, що часто підміняє значення тих чи інших фактів, залучає їх до обігу, вигідного для влади сьогодні й зараз. Було б чесніше й правильніше організувати значно ширшу й серйознішу дискусію, в якій почули б усі сторони. Це й отримання статусу республіки після краху Російської імперії, й складні, трагічні 1930-ті роки, й історія Другої світової війни. Це й визначення для України XX століття як століття діяльного, в якому українці не були просто підлеглою частиною, а були, зокрема, й активними співучасниками так званого соціалістичного експерименту, в результаті якого утворилася територіальна та демографічна композиція Української республіки. Слід говорити про проблеми формування різних цивілізаційних устроїв у регіонах України та відповідне віддзеркалення в масовій свідомості, стереотипах.
Що стосується Бандери, я думаю, що це рішення буде переглянуте. Але в будь-якому разі двері для дискусії широко відкриті, нам доведеться ще неодноразово до цього повертатися.
Щодо флоту. Є дата - 2017 рік, коли закінчується угода, і є вимоги, пов'язані з реалізацією цієї угоди, де, зауважимо, допускається можливість пролонгації цього договору. Я думаю, що Янукович дав дипломатичну відповідь, він де-факто визнав те правове положення, в якому угода сьогодні існує. Звісно, в реальній політиці нас чекають дуже серйозні переговори, тому я не виключаю ухвалення нестандартних рішень. Росія вимушена займатися реформуванням Чорноморського флоту, виходячи з цього, вона розроблятиме формули, що знімають напруження ЧФ. У той же час, я б не квапився говорити про формули, тому що це питання серйозного опрацювання. Я думаю, що нинішня угода закінчиться 2017 року й не подовжуватиметься.
- Чи настане в українсько-російських відносинах "крутий поворот" (як це розуміти?), про який говорили обидва президенти?
- Я б говорив про "відлигу". У Росії розуміють, що Україну часто використовують у великих іграх як своєрідний "санітарний острів", через який ініціюються, часто інспіруються нерозуміння між Європою та Росією. Тому, з одного боку, російська політика буде вкрай прагматичною. Широких обіймів не буде, оскільки російські політики чудово усвідомлюють, що в Україні доволі потужний, амбітний національний капітал, який не збирається поступатися своїми інтересами як у рамках національної економіки, так і на регіональних ринках. З другого боку, вони розуміють, що з Януковичем й силами, які його підтримують, можна домовлятися на довгу дистанцію. Тому я б сьогодні говорив про загальну перспективу стратегування. Україна вже ніколи не буде "молодшим братом" Росії - це однозначно. Але стратегічне партнерство з РФ украй важливе, зважаючи на ті загрози, які зараз виникають у нас на континенті, - проблеми Євросоюзу й виникнення нових центрів впливу. Нам слід розуміти, на якому світі ми живемо, й розуміти, де й з ким ми можемо реалізувати свої національні інтереси.
"НАЙГОЛОВНІШЕ, ЩО В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ СЬОГОДНІ Є НЕОГОЛОШЕНИЙ КОНСЕНСУС СТОСОВНО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ВИБОРУ"
- Що означає перший візит Януковича до Брюсселя? Як надалі розвиватимуться наші відносини із Заходом?
- Почнемо з того, що Захід у старому розумінні стає категорією минулого. Захід дуже динамічно змінюється: інституційно, соціокультурно. Я впевнений, що йому належить пройти свою "перебудову", торкнеться вона як економіки, так і політичної архітектури. Почнемо з того, що Євросоюз створив економічну основу для інтеграції, потім створив політичне об'єднання, яке в перспективі претендувало на створення єдиної європейської держави, але зіткнувся з проблемою необхідності формування повноцінної збалансованої європейської економічної структури. Проблема вкрай складна, болісна й довгострокова. Я з цим пов'язую всі зволікання щодо інтеграційних програм - Європі слід розібратися із собою. Фінансова криза показала, наскільки ревниво ставиться до зміцнення ЄС його старий євроатлантичний партнер - США.
У свою чергу, інтерес Сполучених Штатів дедалі більше концентрується в АТР. Отже, Захід трансформується на два полюси: європейський і євроатлантичний, що тяжіє до тихоокеанського. Це позначатиметься на системах безпеки, головним чином НАТО. Я думаю, що цій структурі в будь-якому разі треба буде проходити внутрішню реформацію. Тим часом, у Європі дедалі більше уваги приділяють єдиній європейській системі безпеки. Європейські лідери за два-три роки зробили цілу низку цікавих заяв у діапазоні від спільної європейської армії до спільної системи безпеки. До цієї дискусії долучилася й Росія, для якої є вкрай вигідним такий підхід, бо він знімає напруження й унеможливлює будь-які "санітарні кордони" на європейській частині континенту.
Я думаю, що й для України дискусія про єдину систему безпеки - це вкрай продуктивна тема, що, напевно, стане предметом для обговорення й конструювання на найближчі п'ять років. Наскільки я знаю, ця тема акуратно позначалася й обговорювалася під час візиту Віктора Януковича до Москви. Тому європейський Захід був і залишається для України одним з ключових напрямків і орієнтирів для інтеграції в глобальний світ. Найголовніше, що в українському суспільстві сьогодні є неоголошений консенсус стосовно європейського цивілізаційного вибору. Українці хочуть жити, як у Європі, бачити свої інститути такими ж розвиненими, повноцінними й спроможними, як у ЄС. Їм ближчі європейські стандарти ведення економічної діяльності, національної самоорганізації, але європейський вибір не можна ототожнювати лише з входженням до ЄС з тієї простої причини, що Європа XXI століття - це складніший феномен, ніж просто ЄС. Євросоюз, якщо хочете, - це лідируючий проект єдиної держави. Я нічого страшного не бачу в тому, що Україна стане найближчими роками стратегічним сусідом Євросоюзу, маючи збалансовані, рівні відносини з партнерами по Митному союзу - країнами ЄврАзЕС-СНД. Мені здається, ця опора на дві платформи гарантує Україні значно більшу стійкість і максимальну реалізацію як економічних, так і соціокультурних інтересів, ніж яка-небудь крайність. Крайнощі розривають Україну, а баланс - зберігає.
КОМЕНТАРІ
Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціологічної служби "Український барометр":
- Дійсно, за останні роки інститут дуже деградував, люди, що працюють там, просто чекають пенсій, роблять кандидатські або величезний твір, який називається "Проект до виступу Президента". Все це недостатньо для того, щоб НІСД перетворився на серйозний центр аналітики і політичного планування. До того ж, не треба забувати, що попереднє керівництво дуже сильно заполітизувало інститут, наприклад, здійснювало якісь фіктивні соціологічні дослідження. Тобто, престиж інституту використовувався в звичайній боротьбі і навіть інтригах.
Єрмолаєв близький до адміністрації Президента, в цьому і полягатиме його політична і адміністративна перевага над співробітниками інституту. Якщо він серйозно налаштований, то, звичайно, йому доведеться очищати інститут від всіх вище перерахованих нашарувань. Потрібно буде, даруйте, змушувати співробітників інституту міняти свою точку зору на роль аналітиків в діяльності президентської команди. Вибирати співробітників не за якимись званнями чи за "родоплемінними зв'язками", а за інтелектуальним багажем і престижем. Адже, одна з найбільших проблем інституту - це відсутність яскравих, сильних мислителів, на яких би зважали інші аналітичні центри.
Я думаю, що Єрмолаєв все це розуміє, але чи вистачить у нього енергії і політичної волі? Наукової бази у нього достатньо, компетенції теж - він сильний інтелектуал. Звичайно, окрім його особистих якостей, дуже важлива підтримка Адміністрації, а там, на жаль, люди не хочуть міняти своє становище: ризикувати, говорити, писати.
Сергій ДАЦЮК, експерт корпорації стратегічного консалтингу "Гардаріка":
- Якщо Андрію Єрмолаєву вдасться поміняти тип діяльності інституту, тоді він зможе реалізувати поставлені перед собою завдання. Для того, щоб НІСД мав можливість впливати на роботу Президента, він повинен займатися стратегуванням, а не дослідженням стратегій. Це, зокрема, передбачає: зміну назви інституту (Інститут стратегічних досліджень на Інститут стратегування); зміну ставлення до співробітників (вони мають бути експертами, консультантами, а не вченими); зміну кадрового складу, структури інституту і т. ін. Тобто, йому, по суті, потрібно створювати іншу установу. Професійних якостей експерта-консультанта у нього більше ніж достатньо, але тут йдеться не стільки про його особисті якості, скільки про опір самої системи, а також здатності її змінюватися. Зокрема, Андрію доведеться брати участь в бюрократичній конкуренції, а в цьому у нього замало досвіду. Звичайно, якщо йому вдасться здійснити реформування інституту, я за нього лише радітиму.
Іван КАПСАМУН, "День"
№ 42, четвер, 11 березня 2010