Висновки
Запорукою перемоги України у війні є стійкість і консолідованість українського суспільства, його готовність протистояти новим викликам, долати труднощі, зберігати довіру до влади і почуття солідарності зі своїми співгромадянами.
За даними соціологічних досліджень, українці мають високий рівень резистентності до викликів війни, готовності вести її до перемоги і не йти на поступки ворогу, які загрожували б суверенітету і самому існуванню Української держави. Серед основних ознак патріотизму громадяни особливо відзначають проактивну громадянську позицію, виявлену у волонтерській діяльності, і готовність захищати свою країну в лавах ЗСУ. В емоційному ставленні до своєї Батьківщини превалюють позитивні та мотивуючі почуття.
Важливими чинниками консолідації суспільства є українська культура, символи та атрибути державності, державна незалежність України і українське громадянство як духовні та суспільно-політичні цінності. Абсолютне переважання загальнонаціональної громадянської ідентичності над місцевою та регіональною, свідчить про те, що процес формування української політичної нації у цілому завершено. Зростає значення української мови як об’єднавчого чинника: її визнає рідною мовою і мовою повсякденного спілкування абсолютна більшість населення, вона є другою за значенням ознакою патріотизму і предметом гордості для абсолютної більшості громадян, незалежно від регіону.
Згуртованість суспільства залишається доволі високою, про що свідчить значна соціальна близькість, яку відчувають українці до мешканців практично всіх регіонів країни. Певний виняток становлять окуповані Росією ще у 2014 р. українські території Криму та Донбасу, особливо останні, які асоціюються передусім із сепаратизмом, антидержавним заколотом і початком гібридної війни, в якій активну участь на боці ворога брало місцеве населення.
Попри катастрофічні прогнози деяких експертів та медійних діячів, більшість українців зберігає впевненість у кращому майбутньому для себе та своєї країни, де збираються жити й надалі. Водночас спостерігається зниження довіри до центральних органів влади. Якщо така тенденція збережеться, то вона може негативно вплинути на бачення громадянами перспектив розвитку країни.
Практично всі зазначені позитивні зміни виникли після початку повномасштабної війни, яка поставила український народ перед перспективою загибелі як окремої культурної та політичної одиниці. Збереження і перетворення на сталі тенденції таких змін залежить від багатьох чинників, передусім становища на фронті, захищеності населення в тилу від ударів з повітря, ситуації в енергетиці в осінньо-зимовий період, рівня матеріального забезпечення населення, фінансово-економічного стану країни, стабільності іноземної допомоги.
Також важливу роль відіграє бачення перспектив повоєнного розвитку. У суспільній думці є запит не просто на відновлення, а на радикальне оновлення країни, яке має охопити всі сфери її життєдіяльності – економіку, політику, право, культуру, соціальні відносини. Громадяни України хотіли б бачити її вільною та демократичною, з високим рівнем громадянських свобод, ефективною системою управління, розвинутою економікою, потужним військово-промисловим комплексом, сучасною армією – гарантом безпеки в майбутньому. Позитивне бачення майбутнього охоплює також гарантування основних конституційних прав, пов’язаних із соціальним характером держави, подолання корупції і забезпечення соціальної справедливості. Впевненість громадян у тому, що держава виправдає їхні сподівання, сприятиме зростанню стійкості та згуртованості суспільства.
Нижче наводяться дані, одержані соціологічними службами різних українських організацій з травня по вересень 2023 р., які дозволили зробити наведені вище висновки щодо соціальної стійкості та згуртованості українців після 19 місяців спротиву російському повномасштабному вторгненню.
Основні тенденції
Важливою ознакою стійкості суспільства під час війни є дієвий патріотизм – проактивна громадянська позиція. За даними серпневого опитування соціологічної групи «Рейтинг», серед ознак патріотизму найбільш часто згадувалися волонтерство (46 %), використання української мови (45 %), служба на фронті (33 %), перебування в Україні під час війни (33 %), робота, ведення бізнесу в Україні під час війни (31 %), інтерес до історії України (27 %) [1]. За даними соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова у травні 2023 р., порівняно з груднем 2015 р. зросла частка тих, хто готовий захищати країну зі зброєю в руках (з 17 % до 29 %) або брати участь у волонтерському русі (з 32 % до 42 %). Водночас майже вдвічі зменшилося число тих, хто заявив про неготовність захищати країну (з 31 % до 16 %) [2].
Стійкість суспільства безпосередньо пов’язана з його резистентністю, неготовністю йти на поступки агресору навіть в обмін на мир. За даними соціологічного дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова в серпні 2023 р., абсолютна більшість українців вважає неприйнятним виконання вимог Росії в обмін на припинення агресії, а саме: визнання окупованих територій частиною Російської Федерації (90 %), скорочення чисельності ЗСУ в мирний час (80 %), надання російській мові статусу офіційної / державної (75 %), відмову від вступу України до НАТО (73,8 %), відмову від політики декомунізації (69 %). У кожному регіоні ті, хто вважають російські умови припинення війни неприйнятними, становлять більшість. Хоча на Сході та Півдні досить значний відсоток опитаних готовий до поступок Росії заради миру, за винятком територіальних, які вважає неприйнятними абсолютна більшість респондентів у всіх регіонах [3].
За даними соціологічного дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в червні 2023 р., у всіх регіонах країни більшість або відносна більшість громадян готова погодитися з продовженням війни, якщо це потрібно для перемоги (від 49 % – на Півдні до 59 % – у Центрі). 77 % опитаних вважають, що Україна зможе вистояти навіть у разі тривалої війни з Росією. Не поділяють такої думки лише 11 % респондентів. Громадяни, які вірять у перемогу України, складають більшість у всіх регіонах (від 64 % – на Півдні до 84 % – у Центрі). Водночас ті, хто вважають за необхідне продовжувати війну, не зважаючи ні на що, навіть у разі стрімкого погіршення економічної ситуації або зростання кількості жертв серед військових та цивільних, становлять лише відносну більшість опитаних (47 % і 35 % відповідно). Проте і за таких обставин погодилися б на переговори з Росією лише 12 % у першому випадку і 18 % – у другому [4].
Отже, сьогодні стійкість українського суспільства щодо викликів війни є доволі значною. Разом із тим, ситуація може змінюватися залежно від погіршення економічної ситуації або становища на фронті.
Стійкість суспільства також залежить від його психологічного стану, зокрема від почуттів, пов’язаних зі своєю країною. За результатами соціологічного опитування, проведеного в серпні 2023 р. соціологічною групою «Рейтинг», 74 % респондентів, думаючи про Україну, відчувають гордість, 43 % – сум. Це основні емоції українців, пов’язані з Батьківщиною. Значно менше тих, хто, думаючи про Україну, відчувають страх – 17 %, гнів – 13 %, радість – 10 %, сором – 7 %. Отже, переважає позитивне і стимулююче почуття гордості за свою країну. Сум також є загалом позитивним почуттям, оскільки, на відміну від страху і сорому, передбачає тепле ставлення до свого об’єкта уваги, турботу про нього.
Ці показники мало відрізняються у вікових групах, більше – у мовних. Так, якщо абсолютна більшість тих, для кого мовою повсякденного спілкування є українська або українська та російська, при думці про Україну відчуває гордість (77 % і 74 % відповідно), то серед російськомовних таких лише трохи більше половини – 52 %, переважають ті, хто відчуває сум – 54 %. Також серед російськомовних дещо більше, ніж серед україномовних, тих, хто відчуває гнів, страх і сором, і менше тих, хто відчуває радість [5].
Стійкість суспільства залежить від його єдності, яка виявляється у почутті соціальної близькості його громадян, зокрема й до представників інших регіонів країни. За даними соціологічного дослідження Центру Разумкова, проведеного у травні 2023 р., найбільшу соціальну близькість (за характером, звичаями, традиціями) українці відчувають по відношенню до мешканців Києва (8,4), Центрального регіону (8,3), Слобожанщини (7,6), Південного регіону без Криму (7,4), Західної України (7,3–7,1). Дещо менша соціальна близькість відчувається по відношенню до мешканців Криму (6,4) і Донбасу (5,7). До початку гібридної війни ситуація була принципово інакшою: у грудні 2013 р. опитувані відчували більшу соціальну близькість до громадян Росії та Білорусі, ніж до мешканців Західного регіону (Закарпаття, Галичини, Волині, Буковини) [6].
Існують значні відмінності у ставленні до мешканців різних тимчасово окупованих територій України. За даними серпневого опитування соціологічної групи «Рейтинг», найбільш позитивним є ставлення до жителів тимчасово окупованих частин Херсонської та Запорізької областей. До них різною мірою, але загалом тепло ставляться 83 % опитаних. До мешканців Криму загалом тепло ставляться 46 %, 31 % – загалом холодно. Найгіршим є ставлення до мешканців «ДНР/ЛНР»: до них загалом холодно ставляться 59 % респондентів, загалом тепло – 22 %. Гіршим є ставлення лише до громадян Росії та Білорусі [7].
Стійкість суспільства виявляється у ставленні громадян до символічних цінностей, пов’язаних з її державністю, громадянством та культурними традиціями. За даними соціологічного опитування Центру Разумкова, проведеного у травні 2023 р., відповідаючи на запитання, до якої культурної традиції вони себе відносять, респонденти найчастіше відповідали, що відносять себе до української культурної традиції (81 %), причому цей показник стрімко зріс після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Зростання відбулося в усіх регіонах, але найбільшою мірою – у Південному (80 %) та Східному (76 %). До української культурної традиції відносять себе 64 % російськомовних і 85 % україномовних громадян нашої країни.
Порівняно з попередніми роками, зросла частка тих, хто пишається державними символами України: Прапором України (з 26% у 2011 р. до 75 % у 2023 р.), Гербом України (з 25 % до 74 %), Гімном України (з 22,5 % до 69 %). Також серед опитаних з 32 % до 74 % зросла частка тих, хто пишається державною мовою України (українську мову вважають рідною 86 % респондентів і мовою повсякденного спілкування – 76 %, що є найбільшими показниками за всю історію незалежності України). Пишається Прапором України більшість мешканців усіх регіонів (від 84 % – на Заході країни до 66 % – на Сході); Гербом України – від 82 % – на Заході країни до 67 % – на Сході; Гімном України – від 80 % – на Заході країни до 56,5 % – на Сході), державною мовою України – від 86 % – на Заході країни до 64 % – на Сході) [8].
За даними соціологічного дослідження, проведеного в серпні 2023 р. Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром Разумкова, пишаються тим, що вони громадяни України, загалом 88 % опитаних (від 95 % – на Заході країни до 76 % – на Сході). Якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувся сьогодні, за незалежність проголосували б загалом 82 % населення країни (від 94 % – на Заході країни до 68 % – на Півдні). Проголосували б проти від 0,7 % – на Заході країни до майже 7 % – на Сході [9]. За даними Київського міжнародного інституту соціології, протягом останніх десяти років відсоток тих, хто підтримує незалежність України, коливався в межах 81 % (2013 р.) – 89 % (2023 р.). Однак суттєво змінилося ціннісне ставлення до незалежності: якщо у 2013 р. частка тих, хто вважає День Незалежності найбільш важливим святом, становила лише 12 %, а у 2020 р. – 19 %, то нині таких 63 % [10].
За даними Інституту соціології НАН України, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, серед українців значно зріс відсоток тих, хто ідентифікує себе передусім як громадянин України – понад 79 %. У листопаді 2021 р. цей показник становив близько 62 %. Водночас за цей період відсоток тих, хто ідентифікує себе передусім з місцем проживання (містом, селом), зменшився з 21 % до 7 % [11].
Отже, після початку повномасштабної війни, ставлення українців до своєї державності та громадянства стало більш усвідомленим і відповідальним, символи та атрибути державності, державна незалежність сприймаються як цінності, якими варто пишатися. Порівняно з попередніми періодами розширилися і зміцнилися позиції української мови та культури.
Одним з визначальних критеріїв стійкості суспільства є ставлення громадян до майбутнього. За даними Інституту соціології НАН України, 66 % українців переконані в тому, що ситуація в Україні в майбутньому поліпшуватиметься (це корелюється з даними за серпень 2023 р. соціологічної групи «Рейтинг», згідно з якими 68 % українців вважають, що в найближчі п’ять років Україну очікує розвиток). У листопаді 2021 р. лише 13 % опитаних сподівалися, що ситуація в країні поліпшуватиметься, а 44 % були впевнені, що вона погіршуватиметься. Значні зміни в оцінці майбутнього відбулися після початку повномасштабної війни: у червні 2022 р. 76 % опитаних вважали, що ситуація в країні поліпшуватиметься, так само було і в грудні [12].
За даними соціологічного дослідження, проведеного Центром Разумкова в липні 2023 р., 43 % українців вірять, що Україна здатна подолати існуючі проблеми та труднощі протягом найближчих кількох років, приблизно стільки ж (42 %) вважають, що Україна зможе подолати проблеми у більш віддаленій перспективі, і лише 6 % – що Україна не спроможна подолати існуючі проблеми. Наприкінці 2021 р. вірили в те, що Україна зможе подолати проблеми і труднощі в найближчі роки, лише 18 %, у більш віддаленій перспективі – 54 %, у те, що вона взагалі не здатна їх подолати – 18 % [13].
Проте значно різкіші коливання відбулися за останні два роки в оцінці ефективності української держави. У листопаді 2021 р. лише 5 % вважали, що центральні органи виконавчої влади справляються майже з усіма своїми обов’язками, а 44 % вважали, що вони з ними майже не справляються. У травні 2022 р. перший показник зріс до 54 %, у грудні він зменшився до 41 %, а в червні 2023 р. – впав до 20 % [14].
Важливим показником стійкості суспільства, пов’язаним з оцінками майбутнього, є бажання переважної більшості громадян будувати це майбутнє у своїй країні. За даними соціологічного дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології у червні 2023 р., 89 % опитаних, тобто, абсолютна більшість, планують будувати своє життя в Україні. Таку відповідь дала й абсолютна більшість респондентів у кожному регіоні: від 93 % – на Сході до 82 % – на Заході країни. Не планують залишатися в Україні лише близько 4 % респондентів. Серед тих, чиї сім’ї виїхали за кордон (таких приблизно 27 %), лише 21 % планують виїхати з країни для возз’єднання з ними. 68 % опитаних робити цього не збираються [15]. Так само і за даними соціологічного дослідження Центру Разумкова (травень 2023 р.), емігрувати планують 11 % опитаних. 76 % респондентів хотіли б, щоб їхні діти жили в Україні. Не хотіли б цього – близько 10 %. Головним мотивом небажання емігрувати (33 %) є сподівання, що невдовзі життя в країні зміниться на краще [16].
Отже, з одного боку, повномасштабна війна внесла визначеність після понад року виснажливого очікування загрози російського вторгнення, з другого – після перших місяців війни стало зрозуміло, що Росія не змогла і вже не зможе реалізувати свої плани по захопленню Півночі, Сходу та Півдня України, виходу на лінію Дніпра тощо. Звільнення частини окупованих територій, стабілізація воєнного становища, активна підтримка цивілізованого світу дозволили українцям з більшим оптимізмом дивитися у майбутнє.
__________________________________________________________________
[1] Див. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/soc_olog_chne_dosl_dzhennya_do_…
[2] Див. URL: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/efektyvn…
[3] Див. URL: https://dif.org.ua/article/den-nezalezhnosti-ukraini-shlyakh-do-peremog…
[4] Див. URL: https://www.oporaua.org/viyna/analitichnii-zvit-za-pidsumkami-opituvann…
[5] Див. URL: https://ratinggroup.ua/files/ratinggroup/reg_files/rating_independence_…
[6] Див. URL: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/identych…
[7] Див. URL: https://ratinggroup.ua/files/ratinggroup/reg_files/rating_independence_…
[8] Див. URL:https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/identych…
[9] Див. URL: https://dif.org.ua/article/den-nezalezhnosti-ukraini-shlyakh-do-peremog…
[10] Див. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1281&page=1
[11] Див. URL: https://www.kiis.com.ua/materials/pr/20230829_d/%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B…
[12] Див. URL: https://www.kiis.com.ua/materials/pr/20230829_d/%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B…
[13] Див. URL: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinka-…
[14] Див. URL: https://www.kiis.com.ua/materials/pr/20230829_d/%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B…
[15] Див. URL: https://www.oporaua.org/viyna/analitichnii-zvit-za-pidsumkami-opituvann…
[16] Див. URL: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/efektyvn…
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД