22 червня 2011 року у Національному інституті стратегічних досліджень відбулося засідання «круглого столу» «Регіони України у післякризовий період: ризики та перспективи розвитку».
На порядок денний засідання винесено питання динаміки соціально-економічного розвитку у 2010-2011 роках та наслідків кризового періоду для регіонів України; консолідації регіонального економічного простору та поглиблення міжрегіональної співпраці; пошуку стабільних джерел фінансування регіонального розвитку; ефективності державної регіональної політики у післякризовий період.
У засіданні взяли участь посадовці Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Рахункової Палати України, обласних державних адміністрацій, співробітники наукових та аналітичних установ, представники недержавних організацій.
Відкрив засідання "круглого столу" «Регіони України у посткризовий період: ризики та перспективи розвитку» перший заступник директора Інституту Ярослав Жаліло, який привітав учасників та зазначив, що обговорення проблематики особливостей регіонального розвитку у післякризовий період в експертних колах є надзвичайно актуальним, оскільки ці питання знаходять відображення у найважливіших документах вищих органів влади – у рішеннях Ради регіонів, у Посланні Президента України. Роль регіонів у побудові якісного модернізованого суспільства неухильно зростає. Кризовий період посилив диспропорційність соціально-економічного розвитку регіонів, а концентрація капіталу та ресурсів в окремих регіонах негативно позначилась на зниженні синергетичності економічного зростання в Україні в цілому. Тому наразі необхідно шукати нові інструменти активізації регіонального розвитку, і головним серед них має стати міжрегіональна співпраця та кооперація.
Під час засідання було презентовано аналітичну доповідь Національного інституту стратегічних досліджень з основних питань, винесених на обговорення. Позицію Інституту щодо означеної проблематики презентувала завідувач відділу регіонального розвитку Світлана Біла.
Директор Інституту регіональних досліджень НАН України Василь Кравців наголосив на необхідності дотримання логічної послідовності та системності в процесі реформування регіонального розвитку. Відсутність позитивного ефекту від впровадження сучасної державної регіональної політики пояснюється тим, що ці процеси не супроводжуються модернізацією адміністративного устрою та оптимізацією організації влади. Тим самим проблеми корупції, тіньової економіки, міжбюджетних відносин тільки поглиблюються, а ухвалені нова редакція Бюджетного кодексу та Податковий кодекс не працюють. Не здійснюється і адміністративна реформа. Невирішеним залишається земельне питання, а через не винесення в натуру меж населених пунктів та не врегулювання питань власності на землю неможливо реалізувати масштабні національні проекти, наприклад, по розбудові транспортної інфраструктури на регіональному рівні. На думку Василя Кравціва, реформування державної регіональної політики доцільно здійснити у логічній послідовності: реформа адміністративного устрою, формування дієздатних територіальних громад, реформа повноважень місцевих органів влади. За основу реформування доцільно взяти досвід системної адміністративно-територіальної реформи у Польщі.
У виступі завідувача відділу комплексних проблем державотворення Інституту законодавства Верховної Ради України Євгена Бершеди зазначалось, що необхідно виявити рушійні сили реформування регіонального розвитку та впровадження дієвої державної регіональної політики. Поряд з реформуванням місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою такими рушійними силами виступають мале та середнє підприємництво, оскільки ця сила здатна створити дієздатні громади. В Україні наявні мільйони приватних власників, у тому числі й земельних паїв, які могли б стати підприємцями. Для цього мають бути створені легальні умови, подолано тіньову економіку та корупцію. Дві складові системних реформ – детінізація економіки та реформування системи малого та дрібного підприємництва – мають стати невід’ємною складовою сучасної регіональної політики.
Голова Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук зазначив, що важливим кроком на шляху до оптимізації регіонального розвитку має стати адміністративно-територіальна реформа; мають бути визначені територіальні кордони громад та територіальну основу організації влади – основу реалізації регіональної політики. На сьогодні в Україні є дві концепції реформ, які відповідають регламенту Кабінету Міністрів України – це концепція реформи місцевого самоврядування (яка визначає у т. ч. територіальну основу організації влади) та концепція реформи системи підвищення кваліфікації кадрів для посадових осіб місцевого самоврядування і депутатів місцевих рад. Однак ці реформи на практиці не реалізуються. Анатолій Ткачук наголосив на необхідності внесення змін до методології аналізу та порівняння соціально-економічного розвитку регіонів України. Доцільно здійснити групування регіонів за рівнем економічного розвитку, за показниками демографічної ситуації тощо, і порівнювати групи регіонів. Інша важлива проблема регіонального розвиту – дисбаланси у структурі сільськогосподарського виробництва. Переважну частку у сільському господарстві 16 – 17 регіонів України складає зернове господарство, а економіка, побудована на цьому, приречена на поступовий занепад через зниження родючості земель. На сьогодні продуктивність аграрного сектору (у розрахунку на одну особу) залишається низькою. Натомість, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва може створити сприятливі умови для стрімкого зростання української економіки.
Голова Агенції концептуального аналізу проектування й управління «КОНЦЕПТ» Олег Бойко-Бойчук наголосив на необхідності концептуального підкріплення розробки та реалізації будь-якої реформи. В контексті аналізу регіонального розвитку було запропоновано дослідити вплив ризику нехтування морального імперативу у владі і бізнесі; ризику концентрації соціокультурного та технологічного простору (а не тільки економічного); ризику орієнтації регіонального виробництва на перший, другий та третій технологічний уклад, що призводить до розпорошення ресурсів та подальшої стагнації промисловості на місцевому рівні; ризику відсутності ефективної економічної політики в умовах постійного зростання цін та енергоносії тощо. Олег Бойко-Бойчук акцентував увагу на хибності тотальної лібералізації методів управління регіонами, оскільки посилення конкурентного тиску передбачає зміщення акцентів на активізацію державного регулювання регіональним розвитком.
У виступі директора Аналітичного центру Асоціації міст України Володимира Пархоменка було наголошено на необхідності підтримки процесів децентралізації регіонального управління. На щорічних Українських муніципальних форумах, що проводить Аналітичний центр, особливу увагу традиційно приділяють питанням, найбільш актуальним для міських рад та розвитку міста. За останній період міські ради почали більшою мірою опікуватись розвитком соціальної сфери, науки, культури, медицини. Водночас на ці потреби у міському бюджеті систематично не вистачає грошей. Ухвалення бюджету на 2011 рік, Закону про регулювання містобудівної діяльності (який перебрав на себе повноваження місцевого самоврядування) та Податкового кодексу сприяють централізації – у першу чергу централізації коштів. Відтепер міста повинні «звертатися» до уряду з приводу передання їм коштів на необхідні потреби життєдіяльності. На думку Володимира Пархоменка, доцільно дослідити переваги децентралізації регіонального управління, зокрема, із урахуванням успішного досвіду реформ у Польщі.
Заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Сергій Романюк позитивно оцінив доповідь Інституту як єдину на даний час системну спробу вирішити питання регіонального розвитку у післякризовий період. Аналізуючи одне із основних питань доповіді – причини та наслідки посилення диспропорційності регіонального розвитку, Сергій Романюк зазначив, що диспропорційність неможливо подолати і вона не складає суттєвої загрози для дезорганізації регіонального розвитку в країнах ЄС. Проблема полягає в іншому – у оптимальному розвитку та внеску кожного регіону, країни – члена ЄС до комплексного розвитку ЄС в цілому. Об’єктивним є й процес концентрації економічної активності на регіональному рівні. Основою регіонального розвитку мають стати міста – центри економічного зростання, засади якого формуються на основі поєднання інновацій (освіти), інфраструктурного та інституційного розвитку (відповідно до європейських підходів, викладених у Agenda 2020).
Заступник директора департаменту з питань використання коштів державного бюджету в регіонах Рахункової палати України Ігор Стефанюк наголосив, що найбільш активно бізнес розвивається у тих регіонах, де для цього створені відповідні умови; сформовано сприятливе інвестиційне середовище (насамперед, для залучення інвестицій недержавного походження). В Україні понад 90 % видатків місцевих бюджетів – це поточні видатки, тому органи місцевого самоврядування мають докладати більше зусиль для активізації залучення потоку приватних інвестицій на регіональний рівень, а також визначити пріоритетні напрями їх використання.
Олена Чмир, заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у своєму виступі наголосила, що вагомою регіональною проблемою традиційно залишається бюджетна обмеженість інвестиційних ресурсів на місцевому рівні та інертність місцевих влад щодо їх залучення. Для активізації інвестиційної діяльності необхідно виробити загальні підходи до оцінки інвестиційного потенціалу регіонів, проводити моніторинг інвестиційної привабливості регіонів. Розробка моделі управлінських рішень щодо стимулювання регіонального розвитку та зростання інвестиційної привабливості регіонів має ґрунтуватись на основі даних моніторингу.
Керівник департаменту регіонального розвитку Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами Василь Федюк наголосив на відсутності в Україні продуманої політики сприяння залученню інвестицій у регіони. Інвестиційні проекти на місцевому рівні мають відповідати пріоритетам розвитку регіонів, узгоджуватись із стратегією регіонального розвитку. Важливим кроком на шляху стимулювання інвестиційної активності на регіональному рівні має стати реорганізація регіональних інвестиційних центрів, їх тісна співпраця з Агенціями регіонального розвитку, у тому числі з огляду на необхідність формування інвестиційних портретів кожної території. Держінвестпроект щомісячно презентує можливості між секторної інвестиційної співпраці, інвестиційні можливості територій (у тому числі – у напрямку формування інвестиційних паспортів регіонів), до обговорення яких запрошується громадськість.
Директор Інституту конфліктології та етнополітики Василь Гажаман зазначив, що в процесі розробки сучасної державної регіональної політики необхідно враховувати мовні, освітні, культурні, етнічні особливості розвитку регіонів, а також обов’язково дотримуватись принципів забезпечення та гарантування економічної безпеки. В Україні невирішеним залишається питання подвійного громадянства, що не сприяє розбудові міцної держави. Інша надзвичайно важлива проблема безпеки регіонального розвитку – складна екологічна ситуація в окремих регіонах. Такі проблеми, на думку Василя Гажамана, призводять до виникнення центрів конфліктів та їх розростання, що дестимулює соціально-економічний розвиток регіону.
У своєму виступі Федір Панасюк, директор департаменту місцевого самоврядування міжрегіональної взаємодії та адміністративно-територіального устрою Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, звернув увагу присутніх на необхідність принципового вирішення питань щодо реформування адміністративно-територіального устрою, територіальної організації влади, оптимального розподілу компетенції між державою владою і місцевим самоврядуванням, оскільки без цього неможливо ефективно проводити системні соціально-економічні реформи. Відповідні проекти законів про внесення змін до чинного законодавства потребують термінового ухвалення після фахової оцінки. Інституту, зокрема, необхідно чітко заявити свою позицію щодо цього. Нагальною потребою часу є опрацювання організаційних форм запровадження реформи місцевого самоврядування та виконавчої влади на місцях з метою створення ефективно діючої системи управління. З усіх моделей адміністративно-територіального устрою, як зазначив Федір Панасюк, найбільш ефективною є модель, що базується на формуванні центрів економічного розвитку і активізації діяльності навколо них. Вимогою часу є усунення дублювання між функціями місцевого самоврядування та місцевими адміністраціями. Зростає необхідність розробки законопроекту про державну підтримку добровільного об’єднання громад.
Радник директора Інституту Валерій Воротін наголосив на необхідності системного підходу до реформування регіонального розвитку, залучення до цього процесу потенціалу аналітичних центрів. Зазначив, що Інститутом започатковано роботу проекту відеоконференцій «Національні дебати», одним із напрямків діяльності якого стане обговорення актуальних питань регіонального розвитку і регіональної політики. Найбільш вагомі підсумки та результати дебатів доцільно відобразити у національній доповіді, присвяченій актуальним проблемам регіонального розвитку. На думку Валерія Воротіна, для об’єктивності державного управління регіональним розвитком необхідно усунути політизований вплив передвиборчих перегонів на стабілізацію соціально-економічного розвитку регіонів України.
Модель загальної економічної рівноваги регіону була представлена у доповіді провідного наукового співробітника Інституту Юрія Харазішвілі. На основі аналізу факторів технічного прогресу, витрат праці та витрат капіталу, визначення їх впливу на процеси економічного зростання регіонального виробництва було виявлено закономірності досягнення інвестиційного типу зростання регіональної економіки. Запропоновано оцінку соціально-економічного розвитку регіону за наступними параметрами: ВВП на одиницю виробничої потужності або узагальнена продуктивність; рівень тінізації регіональної економіки; рівень використання трудових ресурсів, технології виробництва та використання наявного в регіоні ресурсного потенціалу та ін. Після нормування цих показників можливо визначити інтегральну оцінку ефективності соціально-економічного розвитку регіону, що дозволяє оцінити кінцевий результат, наслідки впливу системних ризиків на економіку регіонів.
Старший радник, керівник групи регіонального співробітництва Посольства Російської Федерації в Україні Ігор Севастьянов зазначив, що за участю регіонів Російської Федерації нині здійснюється плідне співробітництво із регіонами України. Міжрегіональне міжнародне економічне співробітництво позитивно відображається на зростанні обсягів товарообороту між країнами. Для посилення міжрегіональної економічної співпраці доцільно задіяти спеціальні механізми взаємодії бізнесу, використавши досвід, успішно апробований в країнах ЄС. Ігор Севастьянов наголосив на необхідності продовження спільного діалогу між Росією та Україною щодо спрощення процедур перетину товарами спільного кордону.
На питаннях законодавчого забезпечення розвитку регіонів зупинив увагу завідувач Секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування, житлово-комунального господарства та регіональної політики Юрій Манцевич, підкреслюючи необхідність науково-аналітичної підтримки процесу доопрацювання декількох законопроектів, що стосуються питань регіонального розвитку. Наголошуючи на позитивних рисах нового закону – «Про регулювання містобудівної діяльності» стосовно одночасності розробки землевпорядної та містобудівної документації, Юрій Манцевич зазначив, що в цілому, всі плани соціально-економічного розвитку міст мають формуватись одночасно із розробкою містобудівної документації, оскільки це забезпечить ефективну розбудову населеного пункту та його інфраструктури.
Про тісний зв'язок інновацій та регіонального розвитку йшлося у виступі доцента кафедри державного управління та місцевого самоврядування Академії муніципального управління Алли Кожиної. Акцентовано увагу на питаннях формування внутрішнього інноваційного ринку, захисті інтелектуальної власності та патентів; наголошено на зростанні ролі державного замовлення на інноваційну продукцію (передусім, українського виробництва). Особлива увага приділена проблемі цілеспрямованої підготовки кадрів для здійснення інноваційної діяльності, створення мережі малих інноваційних підприємств, які мають стати майданчиками для впровадження інноваційних розробок. Активізація інноваційно-інвестиційних процесів дозволить регіонам підвищити конкурентоспроможність та досягти збалансованого соціально-економічного розвитку.
У заключному виступі перший заступник директора Інституту Ярослав Жаліло подякував учасникам за плідну дискусію, висловлені думки і повідомив, що матеріли, висновки та рекомендації, сформовані за результатами роботи круглого столу, будуть направлені до центральних органів влади і використані Інститутом при підготовці аналітичних матеріалів.