Відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», що схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5/2015, децентралізацію визначено однією з першочергових реформ. Метою політики у сфері децентралізації є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізація у повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого самоврядування [1].
Очевидно, що говорити про повноцінну децентралізацію без внесення відповідних змін до Конституції України не доводиться. Саме для цього Президентом України внесено до Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)» № 2217а від 01.07.2015р.
Варто відмітити, що зазначений законопроект розроблявся в складних політичних умовах (під тиском зовнішніх – Мінські угоди, та внутрішніх – вимоги Революції гідності, умов), що призвело до наявності або відсутності деяких принципових для депутатських фракцій та груп позицій, які ставлять під загрозу голосування за цей законопроект необхідної кількості народних депутатів (не менше двох третин (300 голосів) від конституційного складу парламенту) для остаточного прийняття конституційних змін. Очевидно, що для законопроекту № 2217а (щодо децентралізації влади) це норма яка встановлює, що «Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом». Наявність цієї норми у законопроекті № 2217а під час його попереднього схвалення запустила процес розпаду коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна».
У цьому аспекті також важливо зважати на низку норм Конституції України та Регламенту Верховної Ради України, які врегульовують процедуру внесення змін до Конституції України.
Законопроект № 2217а попередньо схвалений Верховною Радою України 31.08.2015 р. і з цього часу очікує розгляду та остаточного прийняття не менш ніж двома третинами від конституційного складу парламенту. Проте варто зазначити, що попри Рішення Конституційного Суду України від 15 березня 2016 року № 1-рп/2016, яке фактично розширило часові рамки для прийняття конституційних змін, час для його остаточного прийняття добігає кінця.
Так, частина третя статті 149 Регламенту Верховної Ради України встановлює, що новообрана Верховна Рада не може розглядати питання про прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України, який був попередньо схвалений Верховною Радою попереднього скликання, але голосування щодо прийняття якого як закону не проводилося. У такому випадку законопроект про внесення змін до Конституції України вважається не прийнятим Верховною Радою попереднього скликання. На практиці це означатиме, що у разі, якщо нинішній склад парламенту не прийме попередньо схвалений законопроект № 2217а (щодо децентралізації влади), то новий законопроект щодо децентралізації влади можна буде внести не раніше ніж через рік з дня прийняття присяги народними депутатами наступного 9 скликання – орієнтовно у першій половині грудня 2020 року.
__________________________________________________________
Відповідно до частини першої статті 158 Конституції України «законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України, і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту». Однак, у разі, якщо парламент 8 скликання не винесе на голосування попередньо схвалений законопроект № 2217а до останнього дня своїх повноважень (дня складання присяги новобраними народними депутатами України), то один рік буде обраховуватися з цього дня.
______________________________________________________________
Окремо слід зазначити, що законопроект № 2217а (щодо децентралізації влади) містить норму, якою розділ ХV «Перехідні положення» Конституції України пропонується доповнити пунктом 17. Цей пункт зокрема встановлює, що «наступні чергові місцеві вибори – вибори голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад проводяться в останню неділю жовтня 2017 року». Таким чином законопроект № 2217а у разі його прийняття без внесення змін щодо дати наступних чергових місцевих виборів, буде містити норму, яка має зворотну дію в часі, що суперечитиме положенням частини першої статті 58 Конституції України.
Таким чином, зважаючи на зазначені політичні обставини та конституційну процедуру розгляду та ухвалення законопроектів про внесення змін до Конституції України, розгляд законопроекту № 2217а щодо децентралізації влади після доопрацювання, що передбачає внесення поправок від належних суб’єктів права (у цьому випадку - Президент України або не менш як 150 народних депутатів), необхідно буде розпочати спочатку, а саме з направлення його парламентом до Конституційного Суду України для надання ним висновку щодо відповідності нової редакції законопроекту про внесення змін до Конституції України № 2217а вимогам статей 157 і 158 Конституції України. При цьому строків, у які Конституційний Суд України має надати Висновок, законодавством не передбачено.
В цьому аспекті також важливо звернути увагу на додаткові вимоги законодавства, які обмежують часові рамки для розгляду та ухвалення законопроекту № 2217а. Так, відповідно до частини другої статті 149 Регламенту Верховної Ради України, законопроект № 2217а (у разі надання Конституційним Судом України позитивного Висновку) може бути попередньо схвалено не пізніше дня закінчення 10 сесії (орієнтовно – липень 2019 року, а в разі продовження сесії – не пізніше 02.09.2019 р.).
При цьому вкрай важливо враховувати норми частини другої статті 157 Конституції України, яка встановлює, що Конституція не може бути змінена в умовах воєнного стану. А зважаючи, на прийняття Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.18р. № 393, який того ж дня затверджено відповідним Законом України, робота над законопроектом № 2217а (щодо децентралізації влади) призупиняється, як мінімум до кінця цього року.
______________________________________________________________
1. Указ Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» вiд 12.01.2015 р. № 5/2015.