Міжнародні підходи до політики щодо громадян поважного віку

Зі зростанням серед населення частки людей поважного віку в провідних країнах світу дедалі більшої ваги набуває потреба в оновленні державної політики, яка би гарантувала забезпечення потреб людей цієї вікової категорії. Безпосередньо це стосується забезпечення соціальних послуг, проте цей перегляд має бути спрямований також на максимальну інклюзію людей поважного віку до економічної та соціальної активності.

Основним міжнародним рамковим документом у сфері політики щодо літніх людей є Мадридський міжнародний план дій з проблем старіння (далі – ММПДС, Мадридський план дій). У 2002 р. Генеральна Асамблея ООН на основі консенсусу схвалила Мадридський план дій, відтак розпочався глобальний процес його імплементації. Її метою проголошено перехід від старіючого суспільства до суспільства для будь-якого віку [1].

Структурно Мадридський план дій складається зі вступу, рекомендацій та заключного розділу, що присвячений питанням реалізації. Рекомендації становлять основний зміст документа, який покликаний допомогти державам розробити їхні власні національні плани та програми щодо старіння. ММПДС пропонує три пріоритетні напрями дій на національному рівні:

1. літні люди та розвиток суспільства;
2. здоров’я та добробут у літньому віці;
3. умови, що сприяють і підтримують індивідуальний розвиток людини протягом усього її життя.

Кожен пріоритетний напрям містить пріоритетні питання, або проблеми (їх усього 18); завдання (у ММПДС сформульовано 35 завдань, чи цілей) та загалом 239 рекомендацій.

Мадридський план дій не є набором універсальних розпоряджень. Це – глобальна рамкова стратегія, з якою уряди зобов’язалися звіряти напрями та зміст заходів на національному рівні у сфері старіння.

Добір та здійснення заходів залежать від умов і можливостей різних країн. Основний рівень заходів щодо здійснення ММПДС – національний, причому національні уряди несуть принципову відповідальність за виконання рекомендацій, які в ньому містяться.

Особливості процесів старіння на регіональному та національному рівнях спричинили необхідність «трансляції» рекомендацій ММПДС у конкретні специфічні стратегічні рамкові документи. Регіональні стратегічні документи реалізації ММПДС існують для всіх п’яти регіонів ООН, їх зміст ґрунтується на положеннях цього документа.

Зокрема, для Європи – це Регіональна стратегія здійснення ММПДС у регіоні Європейської економічної комісії ООН (РСЗ/ММПДС ЄЕК ООН) [2]. Основним структурним елементом Стратегії є зобов’язання щодо здійснення ММПДС, узгоджені між урядами регіону. Таких зобов’язань – десять (див. табл.).

Таблиця

Зобов’язання РСЗ/ММПДС для регіону ЄЕК ООН

	Зміст зобов'язання
Зобов’язання 1	Забезпечити органічне відображення проблем старіння в усіх сферах політики, щоб гармонізувати суспільство та економіку з демографічними зрушеннями та побудувати доступне суспільство для будь-якого віку
Зобов’язання 2	Забезпечувати повну інтеграцію та участь людей поважного віку в житті суспільства
Зобов’язання 3	Сприяти рівноправному та стійкому економічному розвиткові у відповідь на проблеми старіння
Зобов’язання 4	Скоригувати системи соціального захисту з урахуванням демографічних змін і спричинених ними соціальних та економічних наслідків
Зобов’язання 5	Забезпечити ринкам робочої сили можливість реагувати на економічні й соціальні наслідки старіння населення
Зобов’язання 6	Сприяти безперервному навчанню, пристосовуючи систему освіти до мінливих економічних, соціальних та демографічних умов
Зобов’язання 7	Домагатися забезпечення якості життя в будь-якому віці та збереження самостійності, включно й здоров’я та добробут
Зобов’язання 8	Ураховувати гендерні фактори в суспільстві, що старіє
Зобов’язання 9	Надавати підтримку сім’ям, які доглядають людей поважного віку, зміцнювати солідарність між різними поколіннями й у рамках кожного покоління
Зобов’язання 10	Сприяти виконанню регіональної стратегії здійснення завдяки регіональному співробітництву

Джерело: складено автором за [3].

 

Переважна кількість країн регіону назвали чотири найбільш пріоритетні напрями щодо здійснення РСЗ/ММПДС: системи соціального захисту (зобов’язання 4); якість життя та здоров’я (зобов’язання 7); ринок праці (зобов’язання 5); інтеграція та участь осіб поважного віку в житті суспільства (зобов’язання 2).

Мадридський план дій не належить до юридично зобов’язувальних документів, тобто таких, про виконання яких країни – члени ООН зобов’язані регулярно звітувати перед міжнародним співтовариством. Водночас після ухвалення ММПСД було погоджено підходи щодо огляду та оцінювання його здійснення, які проводяться періодично, кожні п’ять років.

У Європейському регіоні ООН (ЄЕК ООН) п’ятирічні підсумки регіонального здійснення ММПДС підбивались у форматі конференцій з питань старіння на рівні міністрів, що проходили в містах: Леоні, Іспанія (2007); Відні, Австрія (2012); Лісабоні, Португалія (2017); Римі, Італія (2022).

В узагальнювальній доповіді про здійснення ММПДС в регіоні ЄЕК у 2017–2022 рр. визначено загальні тенденції стосовно того, як країни вирішували узгоджені 2017 р. пріоритетні задачі[4]:

А. Визнання потенціалу людей поважного віку.

1. Реалізація потенціалу тривалішого життя неможлива без урахування проблем старіння в усіх сферах політики на всіх рівнях державного управління. У більшості країн ЄЕК у тій чи тій формі здійснюється пріоритизація питань старіння в державній політиці, причому деякі з них увели питання старіння та проблеми людей поважного віку в основні довгострокові стратегії національного розвитку. Значні успіхи були досягнуті в залученні людей поважного віку та їхніх представників до політичних процесів. Зокрема, широкого розповсюдження набули місцеві ради, що складаються з літніх людей.
2. Держави – члени ЄЕК також сприяють участі людей поважного віку в соціальному та культурному житті, надаючи їм рівні можливості для волонтерства, дозвілля, фізичних і культурних заходів з урахуванням їхніх потреб і вподобань. Окрім того, що такі дії відіграють позитивну роль у сприянні здоровому та активному старінню, вони також скеровані на боротьбу із самотністю та соціальною ізоляцією, які поширені у старших вікових групах.
3. Країни також докладають зусиль для просування позитивного образу старіння та боротьби з негативними стереотипами й іншими виявами ейджизму стосовно людей поважного віку, виступають з різноманітними ініціативами щодо укріплення відносин між поколіннями, спрямованими на зміцнення солідарності, діалогу між поколіннями, а також на формування реального уявлення про старіння.

Б. Збільшення тривалості трудового життя.

1. Протягом 2017–2022 рр. країни ЄЕК підходили до вирішення проблеми тривалості трудового життя з двох боків. Значна увага приділялась заходам щодо зниження безробіття серед літніх людей, розвитку їхніх професійних навичок, а також заохочення управління віком на робочому місці й створення сприятливих умов праці. У багатьох країнах літні шукачі роботи були виокремлені в самостійну цільову групу в рамках політики зайнятості.
2. Крім того, перспективи працевлаштування літніх людей були покращені завдяки освіті протягом усього життя, неабияку роль відіграло підвищення цифрових навичок і фінансової грамотності. Також майже у двох третинах національних доповідей були представлені напрями, мета яких – сприяння здоровому старінню та полегшення процесу виходу на пенсію.
3. Країни також заохочують збільшення тривалості трудового життя у спосіб коригування пенсійних систем щодо гармонізації пенсійного віку для жінок і чоловіків та обмеження доступу для дострокового виходу на пенсію. Деякі країни запроваджують інноваційні заходи, наприклад частковий і поступовий вихід на пенсію, можливість поєднання пенсійних і трудових доходів та збільшення розміру пенсії залежно від додаткових років участі в накопичувальному компоненті.
4. У низці країн підсилилася тенденція прив’язки пенсійного віку до очікуваної тривалості життя. Деякі країни повідомили про підвищення пенсій за рахунок перегляду правил індексації та додаткових виплат людям поважного віку, які отримують найнижчі пенсії.

В. Гідна старість.

1. Національні доповіді країн – членів ЄЕК свідчать про усвідомлення того, що забезпечення гідної старості потребує поєднання багатьох елементів. Це, зокрема, повне здійснення прав людини, свобода від насильства і жорстокого поводження, доступ до якісного медичного та соціального обслуговування, самостійність в ухваленні рішень, вибір сприятливих побутових умов, участь у суспільному житті та самовизначення до кінця життя. Задекларовані цілі в цих сферах у низці країн набули форми конкретних дій. Зокрема, можна виокремити заходи, які вживалися задля реформування правил юридичної опіки та розширення самовизначення наприкінці життя в умовах паліативного догляду.
2. Зазначалося, що зміцнення автономії та самовизначення людей поважного віку сприяє тому, щоб вони могли якомога довше проживати у сприятливих побутових умовах. Цьому також сприяє прогрес у використанні інформаційних технологій і цифровізації для забезпечення можливості «старіння вдома». При цьому країни впровадили схеми підтримки для стимулювання подальших досліджень і розробок у галузі технологій, що дають змогу забезпечувати самостійне проживання. Окрім підсилення підтримки «старіння вдома», у низці країн були активізовані заходи зі створення альтернативних умов проживання, що задовольняють потреби людей поважного віку в спілкуванні та підтримці в повсякденному житті.
3. Ще однією ключовою проблемою, пов’язаною із захистом гідності людей поважного віку, є профілактика протиправного поводження та насильства. Ухвалені заходи включають підвищення обізнаності, навчання для ефективнішого виявлення випадків протиправного поводження та реагування на них, а також удосконалення законодавства та процедур для захисту потерпілих. У деяких країнах – членах ЄЕК пріоритетним напрямом роботи, зокрема, стала боротьба з фінансовими зловживаннями та шахрайством стосовно людей поважного віку.
4. Більшість заходів та інструментів політики забезпечення гідної старості спрямовані на надання якісного та доступного медичного й соціального забезпечення людей поважного віку. У національних доповідях низки країн повідомлялося про тестування, запровадження, реформування або вдосконалення своїх систем для задоволення потреб людей старших вікових груп у сферах охорони здоров’я та соціального догляду. Основні аспекти, над якими вони працюють: забезпечення якості, інтеграція, фінансова стійкість та децентралізація довгострокового догляду.
5. Значна увага приділялась професійним доглядачам та особам, які здійснюють догляд на неофіційній основі. Багато країн назвали основною проблемою забезпечення достатньої кількості медичного та соціального персоналу, який має відповідну підготовку. У якості заходів із її вирішення наведені фінансові стимули або покращання умов праці. В інфраструктурі довгострокового догляду пильна увага приділяється ролі неофіційних працівників по догляду та осіб, які доглядають родичів поважного віку. У низці країн запровадили заходи з їхньої підтримки та зниження навантаження, пов’язаного з неформальним доглядом, наприклад, завдяки розширенню системи патронажного догляду. Крім того, чимало країн ЄЕК у своїх звітах підкреслили зростаючу роль неурядових організацій у наданні послуг з довгострокового догляду.
6. Країни ЄЕК також продовжували вирішувати проблему поширення деменції, пов’язаної зі збільшенням тривалості життя. У значній кількості країн прийняли або оновили стратегії та плани дій з метою зниження зростаючого навантаження, яке деменція та психічні чи поведінкові розлади покладають на національні системи охорони здоров’я та осіб, які здійснюють неформальний догляд. При цьому особлива увага приділялася таким сферам: профілактика, рання діагностика, підвищення обізнаності, зниження стигматизації, етичне лікування та наукові дослідження.

Європейські конференції міністрів з питань старіння одночасно з підбиттям підсумків визначають стратегічні цілі здійснення РСЗ/ММПДС на наступний п’ятирічний період. На поточному, п’ятому етапі (2023–2027 рр.) ООН визначила низку стратегічних цілей країн ЄЕК, а саме: заохочення активного та здорового старіння, забезпечення доступу до довгострокового догляду та підтримка осіб-доглядачів та сімей, пріоритизація проблем старіння на користь побудови суспільства для будь-якого віку.

Отже, більшість тенденцій та пріоритетних завдань, наведених в узагальнювальній доповіді про здійснення ММПДС в регіоні ЄЕК у 2017–2022 рр., актуальна також і для України. Це стосується й стратегічних цілей на наступні п’ять років. Зважаючи на це, подальші кроки в політиці щодо людей поважного віку український уряд повинен здійснювати з урахуванням досвіду країн – членів ЄЕК.

Варто враховувати, що Департамент з економічних та соціальних питань Секретаріату ООН рекомендує використовувати керівний принцип «знизу догори» під час розробки національних стратегій з питань старіння населення. Його основна ідея полягає в забезпеченні залученості всіх верств населення, у т. ч. людей поважного віку, в усі фази політичних процесів з питань старіння задля гарантування відповідності стратегій потребам цільових груп. Іншими словами, рекомендується перейти від розроблення програм для людей поважного віку до залучення останніх у цей процес, беручи до уваги їхні погляди та думки щодо майбутньої реалізації програм, котрі їх стосуються.

Мають залучатися й представники інших поколінь, адже вони також є зацікавленою стороною, тому що на них покладається певна частка відповідальності за сьогоднішнє старше покоління, вони самі стануть старшим поколінням майбутнього[5].

Сукупність зібраних «знизу догори» даних повинна бути базою для розроблення стратегій, моніторингу результатів виконання та підбиття підсумків.

Наостанок варто зазначити: у контексті підведення підсумків двадцятиліття функціонування ММПДС існує експертна думка, що, незважаючи на певний прогрес у деяких напрямах вирішення проблем старіння, у решті напрямів він є незначним. Зазначається, що здійснення Мадридського плану дій у багатьох країнах не затвердило політики щодо старіння населення як пріоритет розвитку. Невідповідність між прийнятими документами у сфері цієї політики та їх здійсненням на місцях залишається постійною перешкодою, яка в основному відображає обмежену політичну відданість проблемам старіння[6].

На наш погляд, вищезазначене повною мірою стосується й нашої країни. В Україні існує певний дефіцит уваги до проблематики старших вікових когорт населення. Тому урядові доцільно докладати зусиль щодо пріоритизації політики стосовно проблем старіння, насамперед через заохочення та стимулювання органів місцевої влади активніше опікуватись потребами громадян поважного віку з використанням керівного принципу «знизу догори».

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram 
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Зображення: НІСД

[1] Див.: URL: https://unece.org/DAM/pau/MIPAA.pdf

[2] Див.: URL: https://unece.org/DAM/pau/RIS.pdf

[3] Див.: URL: http://www.unece.org/fileadmin/DAM/pau/_docs/ece/2002/ECE_AC23_2002_2_R…

[4] Див.: URL: https://unece.org/sites/default/files/2022-04/ECE-AC.30-2022-3-E.pdf

[5] Див.: URL: https://www.un.org/esa/socdev/ageing/documents/MIPAA/GuidelineAgeing_ru…

[6] Див.: URL: http://surl.li/fhkmf