Добігає кінця трагічний та героїчний 2022 рік. Зазнавши невиправданої жорстокої повномасштабної агресії з боку путінської Росії, Україна зуміла мобілізувати свої сили, протистояти шоку перших днів і тижнів війни, за потужної підтримки іноземних партнерів продовжує гідно протистояти ворогові, виборюючи власну незалежність.
Наприкінці року центром економічних та соціальних досліджень НІСД проведено внутрішнє експертне опитування. Фахівці центру позначили власне бачення головних ризиків та здобутків воєнного часу 2022 р., а також прогнозу щодо ризиків, які, можливо, виявить прийдешній рік. У пропонованому огляді представлено головні висновки з цього опитування. Їх зображено у вигляді хмар слів.
Ризики війни для економіки України: скорочення виробництва, збільшення нестабільності, руйнування інфраструктури, втрати бізнесу
Головним та визначальним ризиком повномасштабної війни для України стала втрата людського капіталу, котра відбулася внаслідок потужної міграції людей – як за кордон, так і всередині країни. Чимало кваліфікованих та продуктивних працівників фактично вибули з виробничого процесу. Різко збільшилося безробіття, за деякими оцінкам – досягло близько 30 %, зросло навантаження на систему соціального захисту. При цьому ринку праці притаманна розбалансованість у професійно-кваліфікаційному та регіональному вимірах.
Серед вагомих чинників переміщень людей – масові руйнування житла та соціальної / комунальної інфраструктури, що призвело до різкого погіршення якості життя, а в умовах зими – й унеможливлення проживання на територіях, звільнених від окупантів, або тих, котрі перебувають у зонах, наближених до бойових дій, чи у прикордонних з Росією громадах.
Війна призвела до значного скорочення виробництва – спад ВВП, за оцінками, перевищить 30 %, більш ніж на третину скоротиться промислове виробництво, причому в деяких секторах (наприклад, у металургії), скорочення сягає 70 %, що зумовлено як фактичною втратою частини виробничого потенціалу, так і руйнуванням логістичних ланцюгів. Через бойові дії звузилося агровиробництво. Агросектор втратив частину врожаю, зниженого через бойові дії, різко ускладнилося якісне зберігання врожаю в умовах звуження можливостей експорту агропродукції.
Ознакою воєнних ризиків стало різке порушення ланцюгів постачання та збуту через фактичне руйнування частини транспортної інфраструктури, погіршення якості транспортних комунікацій (перевантаження напрямів), унеможливлення транспортування переважної більшості товарів морським шляхом, втрата сегментів, пов’язаних з ринками Росії та Білорусі.
В останньому кварталі 2022 р. різко посилився ризик дефіциту енергетичних ресурсів унаслідок цілеспрямованого руйнування ворогом енергетичної інфраструктури України. Критичний стан в енергетиці дається взнаки як у виробничій, так і у соціальній сферах. Хоча технологічно рівень ризиковості втрати централізованого енергопостачання розподілений по секторах вельми нерівномірно, дається взнаки загальне зниження економічної активності та погіршення ділових очікувань в умовах загрози тривалих блекаутів.
Відбулося значне зростання собівартості більшості виробничих процесів, серед основних рушіїв якого – здорожчання енергоресурсів, іншої сировини, логістики, подорожчання імпортних складових частин через девальвацію гривні, вищі ризики, зумовлені воєнним часом. Це сформувало потужні інфляційні тренди – зі зростанням річного показника інфляції до понад 30 %. Підсилено їх було впливом девальвації на рівень цін експортоорієнтованої продукції – в міру розблокування можливостей її експорту.
Значно скоротився сукупний попит. На 34 % за 11 місяців 2022 р. скоротився товарний експорт. Причому першопричинами були як скорочення експортного виробництва, так і ускладнення експортної логістики, зокрема – обмежена пропускна спроможність західного кордону України. Через погіршення платоспроможності домогосподарств в умовах втрати роботи звузився споживчий попит. Спостерігається стагнація інвестицій, зумовлена високою невизначеністю та втратою фінансових ресурсів підприємств.
У фінансовій сфері основними ризиками варто визнати рекордне збільшення дефіциту державного бюджету (31,7 % ВВП) та державного боргу, через збільшення видатків на оборону – близько 20 % ВВП – й соціальні потреби. А також через вимушене проведення значної податкової лібералізації у перші місяці війни, що призвело до недоотримання потенційних ресурсів як центрального, так і місцевих бюджетів.
В умовах війни значно скоротилося банківське кредитування, що надається на стандартних ринкових умовах. Таке скорочення розпочалося внаслідок погіршення платоспроможності позичальників та зростання ризиків. Проте надалі гальмування розвинулося через різке підвищення облікової ставки НБУ та переорієнтації в цих умовах значних коштів банків на безризикові фінансові інструменти (депозитні сертифікати) НБУ.
Успіхи в досягненні стійкості економіки в умовах війни – міжнародна допомога, збереження стабільності, уникнення неконтрольованості, адаптивність бізнесу
Стійкість країни в умовах катастрофічно тяжких наслідків та високих ризиків повномасштабної війни засвідчила збереження та зміцнення наріжних каменів стійкості національної економічної моделі завдяки виваженій економічній політиці держави та підтримці зарубіжних партнерів.
Послідовна політика НБУ дозволила уникнути відпливу капіталів з країни та некерованої девальвації гривні. Стабільність та передбачуваність курсу гривні знижували негативні інфляційні очікування. При цьому збережено золотовалютні резерви країни, які у листопаді сягнули передвоєнного рівня – майже 28 млрд дол. США, досягнуто відносної рівноваги на готівковому та достатньої стійкості на безготівковому ринку валюти. Попри активну монетизацію дефіциту бюджету через купівлю урядових облігацій Нацбанком, завдяки компенсувальній монетарній політиці вдалося також зберегти прийнятні темпи зростання цін та уникнути гіперінфляції.
Ефективність дій регулятора засвідчує й збереження стабільності банківської системи. Вдалося уникнути відпливу коштів та зберегти довіру до банківської системи. Стійкість останньої підтверджена відсутністю банкопаду зразка 2014–2015 рр. та планомірністю виведення з ринку низки проблемних банків.
В умовах значного звуження податкової бази забезпечено відносно високий рівень наповнення бюджету, значною мірою – завдяки свідомому підтриманню податкової дисципліни платниками. Чітке функціонування системи бюджетного фінансування належним чином забезпечувало як оборонні, так і соціальні потреби, організацію державної підтримки бізнесу в умовах специфічних ризиків війни.
Виняткову роль у підтриманні стабільності державних фінансів в умовах різкого зростання видатків відіграла міжнародна фінансова допомога у вигляді грантових та пільгових кредитних ресурсів. Від початку повномасштабної війни її загальний обсяг склав 23 млрд дол. США. Безпрецедентні для України обсяги зовнішньої допомоги стали визнанням стійкості України перед лицем агресії та інвестицією міжнародної спільноти у перемогу України. Важливим специфічним прикладом міжнародної підтримки стала можливість призупинення виплат за державним та гарантованим державою боргом із групою офіційних кредиторів з числа країн G7 та Паризького клубу на загальну суму близько 3,1 млрд дол. США. Така реструктуризація частини зовнішнього боргу України розвантажила видатки бюджету.
Набуття Україною у найважчі перші місяці війни офіційного статусу кандидата у члени ЄС не лише стало важливим психологічним мотиватором, а й підґрунтям для низки життєво важливих подальших домовленостей, що полегшили економічні взаємини України та ЄС, підтримавши стійкість нашої держави перед ризиками війни: «економічний безвіз» – звільнення продукції українського бізнесу від усіх тарифів та квот; «транспортний безвіз» – лібералізація автомобільних перевезень; «митний безвіз» – посилення інтеграції української митниці з європейською; «енергетичний безвіз» – вітчизняна енергосистема стала невід’ємною складовою частиною європейської.
Відбулася динамічна переорієнтація зовнішньої торгівлі на європейські ринки та нові логістичні маршрути, що суттєво пом’якшило обмеження, які наклало блокування агресором чорноморських морських портів. Цьому сприяли рішення ЄС та низки інших важливих торговельних партнерів щодо лібералізацїі доступу українських товарів, важливі рішення щодо поліпшення транспортування українських товарів територією ЄС. В Україні вжито важливих кроків щодо перезапуску роботи експортно-кредитного агентства.
Показовим прикладом вирішення логістичних проблем для експорту стало налагодження роботи «зернового коридору» на основі Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів та, що не менш важливо, відновлення чіткої роботи транспортної й портової логістики з українського боку. Станом на 12 грудня 2022 р., таким чином з України експортовано 13,7 млн т агропродукції. Функціонування «зернового коридору» унаочнило збереження статусу України на світовому ринку агропродукції, зменшило економічний спад в Україні, поліпшило фінансове становище агровиробників.
Поза сумнівом, сама можливість виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо експорту зерна є наслідком виявленої вітчизняним агросектором виняткової стійкості в умовах воєнних ризиків. У гранично складних умовах було проведено весняно-польові роботи, влітку та восени зібрано врожай. Упродовж усього періоду українські аграрії забезпечували безперебійне та в повному обсязі постачання продовольчої продукції на внутрішній ринок, надходження сировини для харчової промисловості. Ефективно спрацювала вся продовольча система країни: від потужних агрохолдингів – до дрібних фермерських та приватних селянських господарств. Продовольча система витримала стрес-тест масовими переміщеннями людей територією країни, які суттєво збільшували обсяги споживання в окремих регіонах країни.
Спроможність до швидкого відновлення продемонстрована як дрібним бізнесом, так і великими державними та приватними компаніями. Найпершим показовим прикладом відбудови стійкості на децентралізованих засадах стало подолання кризи на ринку пального, що виникла внаслідок руйнування вітчизняної нафтопереробки та великих нафтобаз. Завдяки поєднанню приватної ініціативи та лібералізаційних кроків держави вдалося не лише подолати кризу, а й досягти значно більшої стійкості системи забезпечення пальним, адекватної умовам воєнних ризиків.
Напрацьовано досвід відбудови бізнесів та базової інфраструктури на деокупованих територіях, а також руйнувань, спричинених ракетними атаками у віддалених від зон бойових дій регіонах. Запобігти надмірним втратам дозволила інтенсивна робота з відновлення зруйнованих об’єктів енергетичної інфраструктури. Виявила стійкість Укрзалізниця, на яку покладено винятково складні завдання щодо евакуації людей, релокації підприємств, забезпечення перевезень військових вантажів, виконання гуманітарних місій.
Важливу роль для збереження виробничого потенціалу та пришвидшення відновлення виробництва в умовах воєнних ризиків відіграла масштабна релокація підприємств до відносно безпечних регіонів. При цьому важливі завдання щодо налагодження роботи, відновлення економічних зв’язків, кадрового забезпечення покладалися на органи влади та самоврядування регіонів-реципієнтів. Релокація підприємств закладає основи майбутнього нового економічного ландшафту повоєнної України.
Завдяки зазначеним крокам вдалося запобігти надмірно глибокому падінню української економіки в умовах російської агресії. Вже влітку вітчизняний бізнес почав виявляти ознаки успішної адаптації до воєнних шоків. Динамічно відновилася економічна активність. Відбулося поліпшення очікувань. Нові ризики, пов’язані з атаками на енергетичну інфраструктуру, відновили негативні тренди бізнес-настроїв, проте перебудова бізнесу в режимі роботи в умовах війни дозволяє й надалі очікувати його високу адаптивність.
Складовою частиною сучасних механізмів стійкості української економіки стала посилена імплементація цифрових опор стійкості. Функціонування розвиненої системи електронних платежів запобігло платіжній кризі, суттєво пом’якшило гуманітарні ризики війни. Досягнутий до початку повномасштабної війни рівень цифровізації сфер державного управління уможливив збереження дієвості останнього та виконання життєво важливих для функціонування країни обов’язків. Розширено використання платформи «Дія» для виконання важливих завдань соціальної підтримки, зокрема – для ВПО; спрощено офіційні процедури для бізнесу, надання державної підтримки та компенсації, обліку збитків тощо.
Якорі стійкості
Проведений аналіз ризиків та досягнень в українській економіці у період повномасштабної війни виокремив основні інституційні якорі стійкості – системні чинники, які забезпечили ефективну опірність країни на першому етапі війни та надалі є основою її стійкості в умовах триваючих бойових дій. Інституційна природа таких чинників дає можливість розглядати їх як характерні ознаки суспільно-економічної моделі, що склалася в Україні внаслідок усього попереднього періоду суспільних змін.
- Розвинене підприємництво. Система суб’єктів підприємництва різного масштабу, що перебувають у різних формах мережевої взаємодії, діяльність яких охоплює майже вичерпний спектр напрямів життя суспільства (зокрема таку життєво важливу складову частину, як агросектор). Система базується на підприємницькій ініціативі та спроможна раціонально розподілити ресурси суспільства, не потребуючи для цього адміністрування та ієрархічного управління.
- Розвинені комунікації. Розвинена транспортна інфраструктура – децентралізована система приватних пасажирських та вантажних автоперевізників; централізована система Укрзалізниці – зберегли зв’язність країни, господарські обороти, пом’якшили гуманітарну кризу, підтримали гнучкість економіки. Розвинена телекомунікаційна інфраструктура (насамперед мобільний та широкосмуговий інтернет) стала основою стійкості платіжної системи, координації дій владних та громадських інститутів, інформаційної стійкості, підтримання дієздатності базових соціальних систем, насамперед – освіти.
- Ефективна децентралізація. Досягнуті у попередні роки успіхи у формуванні дієздатних громад наразі дозволили останнім перебрати на себе важливі для стійкості країни функції у гуманітарній (робота з ВПО та потоками втікачів від війни у перші дні), оборонній (територіальна оборона), господарській (забезпечення стійкості комунальних служб, зокрема енергетичної в умовах ризиків блекаутів) сферах.
- Розвинене громадянське суспільство. Потужний волонтерський рух, масовий збір коштів на потреби оснащення захисників країни, ефективна інформаційно-координуюча роль соцмереж засвідчили високий рівень зрілості та спроможності до самоорганізації українського суспільства. Де-факто децентралізована громадянська активність заповнила прогалини, що утворилися через недостатню дієздатність держави.
- Високий рівень відкритості. Усталені за попередні роки економічні, політичні, громадянські комунікації із зарубіжними партнерами дозволили в критичній ситуації війни швидко залучити допомогу міжнародної спільноти в фінансовій (гранти та кредити), господарській (матеріальна допомога), гуманітарній (гуманітарна допомога, прийняття втікачів від війни), військовій (надання зброї, боєприпасів, амуніції, підготовка військовослужбовців тощо) сферах.
Зазначені чинники, хоча наразі вони ще не є досконалими, мають розглядатися як наріжні камені для соціальної та економічної системи повоєнної України та складатимуть інституційне середовище для процесів повоєнної відбудови.
Ризики 2023 року – руйнування енергетичної та транспортної інфраструктури, зниження рівня життя та скорочення фінансової допомоги
Експерти ЦЕСД НІСД, котрі брали участь у опитуванні, виокремили низку найсуттєвіших ризиків, які можуть очікувати на Україну у 2023 р. внаслідок продовження, а можливо – певної ескалації російської агресії, накопичення за період тривалої війни внутрішніх диспропорцій та суперечностей національної економіки.
Головним ризиком найближчого часу варто вважати посилення руйнувань енергетичної інфраструктури внаслідок цілеспрямованих ворожих атак. Попри ефективність української ППО, яка перевершує очікування практично всіх експертів, відновлення енергосистеми після кожної атаки дається дедалі важче. Звичайно, країна виграє час – адже відбувається інтенсивна адаптація як бізнесу, так і домогосподарств до ризиків глибоких блекаутів, удосконалюються технології захисту та відновлення енергетичних об’єктів. Відтак, зменшуються потенційні негативні наслідки у разі гіпотетичної тривалої нефункціональності енергосистеми.
Так само ймовірною метою агресора може стати спроба руйнування транспортної інфраструктури, що може ускладнити реалізацію важливих та термінових гуманітарних та економічних завдань. Зважаючи на значну диверсифікованість транспортної системи, загальний негативний ефект від ворожих атак на неї навряд чи може бути надто глибоким та тривалим, проте втрати залежатимуть від ступеня вичерпаності технічних можливостей відновлення. Похідним наслідком для економіки може стати подальше ускладнення та здорожчання логістики, зокрема – для експортних поставок. Наприклад, поставки за «зерновим коридором» суттєво залежать від спроможності залізниці стабільно транспортувати зерно до портів.
Комплекс ризиків пов’язаний із імовірним зниженням рівня реальних доходів населення. Зниження купівельної спроможності послабить споживчий попит як важливий рушій економічної динаміки, зокрема дрібного підприємництва, що спроможне запустити спіраль скорочення доходів. Погіршення якості життя супроводжуватиметься нарощуванням розшарування через недієвість стандартних економічних інструментів перерозподілу доходів. Це може бути використано агресором для спроб провокування посилення соціальної напруженості. Зростання бідності, безробіття, подальші руйнування житлової та соціальної інфраструктури, наслідки енергетичної кризи можуть поновити тренд посилення міграції та відплив людського капіталу з країни.
Збільшення вартості енергозабезпечення, інших витрат, можливе посилення девальваційних очікувань підтримуватимуть відносно високі інфляційні тренди, що спонукатиме НБУ до ужорсточення монетарної політики. Зокрема це виявлятиметься у збереженні високого рівня облікової ставки (або його підвищенні) та мінімізації придбання Нацбанком державних боргових цінних паперів. Необхідність стерилізації грошової пропозиції зберігатиме status quo з орієнтацією комерційних банків на придбання безризикових високодохідних сертифікатів Нацбанку. На цьому тлі зберігатиметься стагнація банківського кредитування, а відтак – за погіршення фінансового становища підприємств – подальше гальмування інвестиційних процесів. Така ситуація містить ризик уповільнення відновлення воєнних руйнувань, послаблюватиме адаптаційну спроможність бізнесу, може утруднити повноцінне проведення весняно-польової кампанії аграріями. Довгострокове недоінвестування економіки (стагнація інвестування спостерігалася ще у 2021 р.) може спричинити ризики зниження продуктивності та конкурентоспроможності виробництв, посилення імпортозалежності економіки.
Гіпотетичним, проте не винятковим ризиком, є ймовірність скорочення міжнародної фінансової допомоги Україні, що може статися внаслідок кризових явищ у глобальній економіці, значних неузгодженостей щодо каналів надання та напрямів і форм використання допомоги, відтворення корупційних ризиків. Втім, зважаючи на вже досягнуті домовленості та зобов’язання міжнародних партнерів України, ризик зменшення допомоги, принаймні у період війни, не варто розглядати як досить імовірний.
Стабільністю міжнародної підтримки великою мірою визначатимуться спроможність фінансування значного планового дефіциту бюджету 2023 р. та обтяжливість накопичення державного боргу, який, за планом, сягне на кінець 2023 р. 106 % ВВП. При цьому потреба у бюджетних видатках залишатиметься значною й може зростати внаслідок посилення інфраструктурних руйнувань, загострення становища з бідністю населення. У разі розвитку негативних сценаріїв та ослаблення адаптаційної спроможності бізнесу й домогосподарств, можливим є невиправдання (у бік погіршення) економічних прогнозів, на основі яких побудовано бюджет 2023 р., що ускладнить проблему фінансування дефіциту. Утім, стан дохідної частини може бути погіршений і за позитивного розвитку подій, проте – у разі реалізації ліберальних податкових змін зі зниженням ставок оподаткування.
Настання наведених ризиків не є неминучим, а їх виокремлення насамперед має слугувати дороговказом для побудови першочергових завдань державної політики стійкості в умовах затяжної війни.
Головні завдання 2023 року
Враховуючи набутий досвід забезпечення стійкості економіки в умовах повномасштабної війни, визначені очікувані ризики 2023 р., розглянемо головні першочергові завдання 2023 р. для України.
- Утвердження стійкості основних складових частин економічної системи в умовах воєнних ризиків на основі розподіленості ресурсів та комунікацій.
Ідеться про енергетичну та транспортну інфраструктури, постачання інших стратегічно важливих ресурсів, складники продовольчої системи, телекомунікації, надання банківських, основних адміністративних послуг тощо. - Інтеграція відновлення воєнних руйнувань у процесі реалізації цілей набуття членства в ЄС. Зазначене закладе основу оптимізації способу набуття членства в ЄС, суттєво спростить залучення ресурсів на відбудову як з європейських фондів, так і від приватних інвесторів.
- Оволодіння «нетравматичними» інструментами макроекономічної стабілізації – які не стають на заваді економічній динаміці та інвестуванню у відновлення економіки. Подібне завдання постало наразі для всього посткоронакризового світу, що змінює типові умови програм фінансової допомоги. Для України важливо уникнути ситуації, за якої засоби протидії інфляції та фіскальної консолідації обмежують національні ресурсні можливості фінансування відновлення, перекладаючи останнє на плечі іноземних донорів.
- Проведення збалансованої бюджетної політики, яка поєднує поміркованість фіскального навантаження підприємництва з належним фінансуванням державних функцій в оборонній, соціальній сферах та забезпечення відбудови країни. Фіскальний інструмент є важливим стимулятором внутрішнього попиту завдяки ефективнішому виконанню перерозподільчих функцій в умовах війни. Натомість очікування стимулюючого ефекту податкової лібералізації в умовах воєнних ризиків видаються перебільшеними.
- Надання пріоритетності відбудові умов та середовища життя у регіонах та громадах, що постраждали внаслідок бойових дій. Зазначене має запобігти поновленню міграційних тенденцій, сприятиме поверненню мешканців до цих територій, що важливо для організації процесів відбудови та прискорить відновлення економічної динаміки.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД