Як раз перед війною в Україні було завершено підготовку документів стратегічного планування у сферах національної безпеки. Ними було визначено широкий спектр загроз національній безпеці у різних сферах. Проте джерел цих загроз було не так вже й багато. Найбільша група загроз походила від агресивної зовнішньої і воєнної політики РФ. Найбільшими серед загроз були визнані посягання на суверенітет і територіальну цілісність України, блокування руху нашої держави до набуття повноправного членства в ЄС та в НАТО, можливість подальшої ескалації збройної агресії РФ проти України та повномасштабного застосування воєнної сили проти України, провокування збройного конфлікту на державному кордоні України, ведення розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб РФ проти України, здійснення інформаційних спецоперацій, використання незаконних збройних формувань, поширення тероризму, фінансованих та підтримуваних РФ, атаки у кіберпросторі, блокування постачання необхідних ресурсів та обладнання для потреб економіки України тощо.
Гібридна війна РФ, з повномасштабними проявами якої Україна і світ зіткнулися у 2014 р., тривала майже дев‘ять років і згортання агресії РФ проти України не очікувалося. Як зазначав відомий політолог, соціолог і державний діяч 3.Бжезінський у своїй книзі «Велика шахівниця», «…незалежність України кинула виклик самій суті претензії Росії на те, що вона є богонатхненною прапороносицею спільної всеслов'янської ідентичності.», а також «… Росія не може існувати в Європі без України, яка теж належить до Європи, тоді як Україна може бути в Європі без Росії.». Водночас, сценарій повномасштабного вторгнення РФ в Україну та ведення агресором терористичної війни проти населення не розглядався експертами як найбільш ймовірний.
Слабка реакція з боку демократичних держав і міжнародних організацій, передусім тих, що відповідають за мир і безпеку, на посягання РФ на суверенітет і територіальну цілісність сусідніх держав, передусім Грузії та України, згодом призвела до розширення формату гібридної агресії РФ, загальною метою було формування нового центру сили у багатополярному світі та створення напруженості на Заході. Політика умиротворення агресора та символічні санкції не стали на заваді агресивним планам Кремля, які готувалися і поступово реалізовувалися не один рік.
Глобальною проблемою стало руйнування створеної після Другої світової війни системи міжнародної безпеки та послаблення впливу міжнародних організацій, що мають забезпечувати дотримання норм міжнародного права. Слід визнати, що така ситуація стала окремим джерелом загроз національній безпеці України, оскільки суттєво послабила існуючі механізми та інструменти кризового врегулювання, знецінила безпекові гарантії, провокувала нові конфлікти та поширення міжнародної злочинності за відсутності системи ефективних стримувань та покарань. Неспроможність потужних міжнародних організацій та їх структурних підрозділів (РБ ООН, Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, ЮНІСЕФ, ОБСЄ тощо) не лише вирішувати складні питання забезпечення безпеки і миру, але просто орієнтуватися у міжнародному безпековому середовищі та ідентифікувати події[1], ставить на порядок денний питання щодо проведення аудиту ефективності їх діяльності та глибинного реформування.
Безперечно, існують й інші джерела ризиків і загроз для національної безпеки України, серед яких слід зазначити зміну клімату, розвиток науки і технологій, просування інтересів інших держав, які суперечать національним інтересам України тощо. Всі вони, як і велика кількість уразливостей держави і суспільства як джерело внутрішніх загроз досить детально описані у документах щодо планування у сферах національної безпеки і оборони, які були прийняті протягом останніх років на виконання пункту 66 Стратегії національної безпеки України.
Під час війни, що триває, певні плани, зв‘язки, ідеї пройшли або не пройшли перевірку на міцність та життєздатність. Вочевидь, деякі стратегічні цілі мають бути переосмислені, оцінки переглянуті, механізми забезпечення національної безпеки і стійкості посилені або перебудовані. Таким чином, після війни на нас очікує складна робота щодо оновлення стратегічних документів держави у сфері забезпечення її розвитку як незалежної, вільної, сильної демократичної держави, яка здатна забезпечувати національну безпеку і стійкість у мінливому безпековому середовищі. Пошук відповідей на ці питання розпочався вже зараз і це є ще одним кроком, який наближує нас до перемоги.
[1] Станом на 09.03.2022 на офіційному сайті ЮНІСЕФ Україна йдеться про «конфлікт» в Україні, внаслідок якого діти наражаються на небезпеку. При цьому сутність «конфлікту» та його джерело на зазначається. Див. За тиждень конфлікту в Україні пів мільйона дітей стали біженцями – ЮНІСЕФ. URL: https://www.unicef.org/ukraine/node/5231
Висловлені в тексті думки є виключно авторськими і не відображають офіційної позиції Національного інституту стратегічних досліджень
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: freepik.com, НІСД