Експертку відділу економічної стратегії центру економічних та соціальних досліджень НІСД Людмилу Шемаєву, д.е.н., проф. було включено членом програмного комітету Міжнародної конференції з корпоративного управління (Таллін (Естонія), що відбулася 3-5.12.2020 р) з доповіддю «Features of ensuring financial security of enterprises of the defense industry of Ukraine» (Особливості забезпечення фінансової безпеки підприємств оборонної галузі України)
Організатор конференції - Scientific Center of Innovative Researches (Науковий центр інноваційних досліджень), Естонія. До складу Консультативного комітету конференції були запрошені: Людмила Акімова (Національний університет водного та екологічного машинобудування, Україна); д-р Микола Денисенко (Київський національний університет технологій та дизайну, Україна); д-р Йоланта Гураль-Полрола, (STAROPOLSKA SZKOŁA WYŻSZA W KIELCACH, Польща); д-р Ольга Чирва (Україна); д-р Вальдемар Гайда (Польща); д-р Володимир Панченко (Україна); д-р Василь Москов (Чеська Республіка); Марта Карпа, (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Україна); д-р Марта Копитко, (Львівський державний університет внутрішніх справ, Україна).
До складу Програмового комітету конференції були запрошені: д-р Людмила Шемаєва (Національний інститут стратегічних досліджень, Україна); Дмитро Мельничук (Житомирський політехнічний державний університет, Україна); д-р Віра Шепелюк (Україна); Яна Коваль (Університет КРОК, Україна); Наталія Моспан (Польща); Світлана Гребен (Україна).
Презентація доповіді «Особливості забезпечення фінансової безпеки підприємств оборонної галузі України»
Підприємства оборонної галузі, які виробляють продукцію військового призначення, не можуть стійко існувати і розвиватися без визначеності в перспективах розвитку цієї продукції як для внутрішніх потреб, так і для зовнішнього ринку зброї. Цей факт є необхідною умовою раціональності військово-технічної політики держави, безпосередньо пов’язаної з розвитком системи озброєння збройних сил, інших військових формувань держави, науково-технічної і виробничо-технологічної бази оборонної промисловості, а також з вдосконаленням військово-технічного співробітництва з іноземними державами.
В умовах продовження збройного конфлікту на Сході України та зумовленої зовнішньополітичними чинниками трансформації державної політики розвитку оборонно-промислового комплексу модель управління оборонною промисловістю зазнає істотних змін. Необхідність адаптації до кардинальних перетворень у визначенні орієнтирів внутрішнього виробництва та експортно-імпортної політики призвела до застосування, починаючи з 2014 року, інструментів антикризового управління оборонною промисловістю та ситуативного врегулювання проблемних питань, пов’язаних з її розвитком та функціонуванням.
В умовах сьогодення Україна демонструє позитивну динаміку розвитку оборонної промисловості. З 2015 по 2019 рокі істотно збільшено фінансування розроблення, виробництва, ремонту та модернізації озброєння та військової техніки, налагоджено через оборонні інституції міжнародну співпрацю, визначено у стратегічних та програмних документах держави сталий розвиток оборонної промисловості як один з пріоритетних напрямів, індикатором досягнення якого є системні перебудови української оборонної галузі.
Водночас існує головна (первинна) об’єктивна суперечність між стратегією розвитку підприємств, включаючи їх операційну діяльність, і можливостями його фінансового забезпечення. Дія цієї суперечності є рушієм фінансової безпеки підприємства.
Особливості діяльності підприємств оборонної промисловості та відповідно ризики та загрози їх фінансовій безпеці, впливають на характер здійснення їх фінансової діяльності.
Сучасна структура оборонної промисловості України складається з ДК «Укроборонпром» та інших державних оборонних підприємств, спецекспортера ДК «Укрспецекспорт» та підприємств приватного сектору оборонної промисловості.
Проведений аналіз результатів фінансової діяльності підприємств оборонної галузі України дозволив визначити специфіку чинників, що впливають на забезпечення їх фінансової безпеки, зокрема:
- збереження значної частки державної власності на підприємствах оборонної промисловості внаслідок їх стратегічного значення для національної безпеки країни з поступовим процесом їх корпоратизації;
- швидкій розвиток приватного сектору оборонної промисловості, що наразі виконує до 60% державного оборонного замовлення, що посилює конкуренцію виробників оборонної продукції державного сектору;
- збереження монополії замовника оборонної продукції в країни, що обумовлене тим, що державне оборонне замовлення (ДОЗ) на розробку і виробництво озброєння і військової техніки має перевагу над ініціативними роботами підприємств і організацій;
- наявність високого експортного потенціалу продукції підприємств оборонної промисловості України в умовах лібералізації їх зовнішньоекономічної діяльності при збереженні порядку погодження їх маркетингової політики з державою (в особі ДК «Укрспецекспорт»);
- особливі вимоги до якості вироблення продукції, високої її наукоємкості і технологічності, довгостроковості і капіталоємності більшості реалізуємих підприємствами оборонної промисловості інвестиційних проектів;
- тривалий, переважно, замкнений виробничий цикл вироблення оборонної продукції, розрив виробничих зв’язків із РФ, що вимагає збільшення імпортозаміщення комплектуючих;
- високий рівень спеціалізації і монополізації виробників, що обумовлює характер ціноутворення на продукцію, що виробляється;
- основним джерелом фінансових ресурсів державних підприємств оборонної промисловості є бюджетне фінансування на розробку та виробництво озброєння та військової техніки в межах ДОЗ, що збільшено в останні роки до 20-25% оборонного бюджету країни у відповідності до стандартів країн-членів НАТО;
- в Україні існує специфіка державного авансування (до 80% вартості майбутньої продукції на строк до 1,5 років) виробництва оборонної продукції в межах ДОЗ; при збереженні порядку безавансового фінансування підприємствами виробництва оборонної продукції на експорт;
- особливі інформаційні умови функціонування оборонних підприємств, що обумовлені вимогами таємності, що обмежують кооперацію і передачу технологій;
- менша, порівняно з цивільним виробництвом, швидкість оновлення зразків продукції, що випускається, наявність складного процесу прийняття новітніх зразків продукції «на озброєння» та постановки її на серійне виробництво;
- значний рівень зносу основних фондів підприємств оборонної промисловості державного сектору (до 80%), що потребує значного обсягу інвестиційних ресурсів на їх технічне переозброєння;
- потреба значних обсягів фінансування фундаментальних та прикладних науково-дослідних розробок нових перспективних зразків оборонної продукції при фактичному обмеженні їх державного фінансування в межах ДОЗ;
- наявність проблем у сфері збереження на оборонних підприємствах кадрового потенціалу внаслідок неконкурентного розміру заробітної плати, старіння висококваліфікованих працівників із досвідом, відсутності програм професійно-технічної підготовки фахівців та процесів трудової міграції тощо.
Зазначені особливості надають підґрунтя для уточнення понятійного апарату фінансової безпеки підприємств оборонної промисловості та врахування при розробленні ефективних інструментів діагностування стану фінансової безпеки й механізмів, технологій розробки комплексу профілактичних заходів її забезпечення.
Пропонуємо уточнений зміст поняття «фінансова безпека підприємств оборонної промисловості», що полягає у наступному: це такий їх фінансовий стан, що формує стійкість до внутрішніх, зовнішніх, реальних та потенційних загроз, а також здатність реалізовувати коротко-середньо- та довгострокові фінансові цілі розвитку підприємства відповідно вимогам національної безпеки в оборонній сфері на основі активного просування підприємством власних економічних інтересів з урахуванням інтересів пов’язаних із ним суб’єктів зовнішнього середовища за допомогою сукупності наявних ресурсів, ефективних інструментів діагностування й механізмів, технологій розробки комплексу профілактичних заходів.