Вимушений виїзд українців за кордон: як коректно оцінити масштаби?

Поділитися:

В умовах воєнних дій в Україні чисельність та напрями переміщень цивільного населення постійно змінюються. Тому діапазон оцінок масштабу втрат людського потенціалу в результаті масового виїзду за кордон біженців війни залишається досить широким. Найбільш вживаними є оцінки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), що формуються на основі інформації держав, які надали прихисток біженцям з України, а також даних щодо перетину кордонів[1].

Згідно з цими даними, станом на початок квітня 2023 р., чисельність вимушених мігрантів з України становила 8,16 млн осіб, зокрема 5 млн осіб зареєстровано як користувачів тимчасового захисту (чи подібних форм захисту) відповідно до національного законодавства в Європі. Найбільше українців перебуває в Польщі – 1,58 млн осіб, Німеччині – 0,92 млн осіб, Чехії – 0,5 млн осіб.

Між тим, отримати тимчасовий захист могли не лише українці, які виїхали з країни після 24 лютого 2022 р., а й ті, які з різних причин (приватні справи, відрядження, лікування, туризм тощо) на момент вторгнення перебували за кордоном і з безпекових міркувань не могли повернутися на Батьківщину. Тобто, чисельність користувачів тимчасового захисту є більшою за чисельність українців, які виїхали після початку російської навали.

Оскільки вимушені мігранти з України не обмежені в праві пересування Європою, цілком можливо, що деякі з них переїздили з однієї країни до іншої і зареєстровані в обох із них, тобто обліковані двічі. Таких мігрантів, за оцінками Агентства ЄС з питань притулку (European Union Agency for Asylum, EUAA), яке проводила опитування українських біженців з квітня 2022 р. по січень 2023 р., може бути 7 %[2]. Імовірно також, що зареєстрованими в європейських країнах залишилися і деякі з українців, які виїхали до Північної Америки (до США прибуло, за різними оцінками, 271 тис. біженців війни з України[3], а до Канади – 167,6 тис.[4]), оскільки вони виїжджали туди не безпосередньо з України, а з Європи. Крім того, значна частина українців, які після початку війни шукали прихистку за кордоном, уже повернулася на Батьківщину. За оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ), станом на січень 2023 р., кількість поверненців сягала 1,1 млн[5]. Упевненості, що всі вони знялися з реєстрації в країнах притулку, немає. Тому є підстави припустити, що реальна чисельність біженців війни в Європі менша, ніж свідчать дані щодо їхньої реєстрації.

Найбільше сумнівів викликають наведені УВКБ дані щодо українських біженців в Росії – 2,85 млн. У сумі з чисельністю користувачів тимчасового захисту це дає загальну кількість у понад 8 млн українських біженців. Однак, по-перше, наведена цифра отримана від російської влади і верифікувати її неможливо; по-друге, вона тотожна чисельності перетинів кордону РФ громадянами України, яку наводить УВКБ, проте дані про виїзд українців з РФ відсутні. За інформацією сусідніх до Росії європейських країн, що публікувалася в пресі, багато українців виїхало з Росії. Так, станом на 15 листопада 2022 р. з початку війни понад 320 тис. українців в’їхало до Латвії через російський та білоруський кордони[6]. Станом на жовтень 2022 р. до Грузії в’їхало з Росії 160 тис. українців[7], а до Естонії – 109 тис.[8]. Таким чином, за неповними даними, лише до країн Балтії та Грузії за півроку війни з Росії виїхало щонайменше 600 тис. українців. Логічно припустити, що в наступні місяці цей процес тривав.

Офіційні дані Головного управління з питань міграції МВС РФ також суперечать твердженням про 3 млн біженців з України. За результатами його діяльності протягом 2022 р. зафіксовано трохи більше 1 млн фактів узяття на міграційний облік громадян України, а зняття з міграційного обліку – 0,83 млн[9]. Якщо навіть урахувати масову роздачу російських паспортів на окупованих територіях (протягом 2022 р. громадянство РФ набули 296 901 громадянин України), тобто значну кількість українців, які не потребують додаткових документів, крім російського паспорту, для легалізації на території РФ, наведені цифри свідчать, що чисельність українських біженців у Росії значно завищена.

Ще одним джерелом для оцінки обсягів вимушеної міграції українців за кордон є дані про перетини кордону. Можна припустити, що різниця між виїздами та в’їздами вказує на чисельність тих, хто виїхав і не повернувся в Україну. За даними УВКБ, що акумулює інформацію, отриману від країн, які межують з Україною, після початку повномасштабної війни західний кордон України перетинали 17,3 млн разів з України і 11,6 млн – в Україну, тобто на 5,7 млн менше. Проте, по-перше, на порталі УВКБ немає відомостей щодо чисельності в’їздів через угорсько-український кордон, до суми в’їздів їх не зараховано; по-друге, до чисельності виїздів увійшли виїзди, що здійснювалися громадянами третіх країн, а в’їздів – лише громадянами України. Враховуючи такі застереження, експерти висловили думку, що виїхали і не повернулися в Україну приблизно 3,3 млн осіб[10].

На думку директорки Інституту демографії та соціальних досліджень академіка НАНУ Е. Лібанової, яка базується на даних Державної прикордонної служби України (ДПСУ), чисельність громадян, які виїхали і не повернулися, ще менша і з 24 лютого 2022 р. до 20 лютого 2023 р. становить 1,83 млн осіб[11]. Однак, зазначимо, що відомості українських прикордонників щодо виїзду не збігаються з даними прикордонників сусідніх країн щодо в’їзду, оскільки в перші тижні після початку агресії РФ перетин кордону відбувався за спрощеною процедурою, не вся інформація фіксувалася, зокрема щодо жінок з дітьми. Крім того, частина українців не мала паспортів для виїзду за кордон і подорожувала з внутрішніми ідентифікаційними документами, навіть їх ксерокопіями. Так, опитування, проведене УВКБ в семи європейських державах влітку 2022 р., показало, що 19 % біженців з України не мало закордонних паспортів[12]. За таких обставин прикордонники країн ЄС від початку активної фази російсько-української війни і до 1 серпня 2022 р., зафіксували на 780 тис. перетинів кордону з України більше, ніж ДПСУ. Аналогічно в’їздів до Молдови виявилося на 300 тис. більше, ніж виїздів з України[13]. Таким чином, до наведеного вище сальдо в’їзду / виїзду, за підрахунками ДПСУ, потрібно додати принаймні мільйон. Тобто виїхало і не повернулося в Україну щонайменше 3 млн громадян.

Потрібно також зважати, що оцінки, сформовані на основі сальдо перетинів кордону, не враховують тих українців, які західний кордон України не перетинали, а прибули до європейських країн через територію РФ. Якщо орієнтуватися на наведені вище цифри щодо в’їзду українців до країн Балтії та Грузії, то протягом року їхня чисельність може сягати мільйона осіб.

Враховуючи наведені вище відомості та застереження щодо них, можна припустити, що в Європі, США, Канаді, інших країнах світу знайшли притулок понад 4 млн втікачів від війни з України.

На території РФ добровільно чи примусово опинилося від 1млн до 2 млн громадян України.

Серйозність втрат людського потенціалу залежить не лише від кількості вибулих, а й від їхніх якостей. Проілюструємо демографічні характеристики біженців даними реєстрації українських вимушених мігрантів у Польщі. Станом на кінець березня 2023 р., серед 1,5 млн біженців з України 40 % становили жінки і 12 % – чоловіки віком 18–59 років, 40 % – діти до 18 років, 8 % – особи, старші 60 років[14].

Таким чином, якщо припустити, що статево-віковий склад українських біженців в інших країнах приблизно такий самий, як і в Польщі, то осіб працездатного віку серед них трохи більше 50 %. Якщо виходити з оцінки 5 млн біженців за кордоном (враховуючи РФ), то це означатиме, що внаслідок вимушеної міграції з України виїхало близько 3 млн осіб працездатного віку.

Проте оцінки кількості працездатного населення, яке виїхало з України, недостатньо для характеристики втрат трудового потенціалу. Важливо з’ясувати, чи були біженці на Батьківщині економічно активними, чи продовжують працювати за кордоном дистанційно, якими є їхні рівень освіти, кваліфікація, досвід роботи.

За результатами проєкту Агентства ЄС з питань притулку, яке збирало інформацію про українців в Європі з квітня 2022 р. по січень 2023 р.[15], серед дорослих біженців жінки становлять 78 %, 80 % з них перебувають у найбільш продуктивному віці 18–40 років. 76 % біженців на Батьківщині були працевлаштовані (тобто частина молодих жінок навчалася або піклувалася про малолітніх дітей і на ринок праці не виходила). Таким чином, втрати працівників внаслідок вимушеної міграції за кордон менші, ніж втрати працездатного населення. Якщо взяти за основу зроблене вище припущення про виїзд приблизно 3 млн українців працездатного віку, то чисельність серед них працевлаштованих до виїзду в Україні становитиме 2,2 млн.

Водночас необхідно врахувати, що частина біженців, перебуваючи за кордоном, працюють віддалено. За даними опитування, проведеного групою «Рейтинг» восени 2022 р., віддалено працювало 18 % респондентів, що, однак, суттєво менше, ніж навесні того ж року – 26 %[16]. Частка працівників, які продовжують працювати віддалено, знижується, оскільки працедавці переривають трудові відносини з особами, які виїхали за межі держави. За даними опитування, здійсненого на замовлення Центру економічної стратегії, серед біженців на українські компанії віддалено працювало 9 %[17]. З урахуванням цієї обставини, фактичні втрати працівників унаслідок вимушеної міграції можуть становити приблизно 2 млн. Такий висновок близький до оцінки Міжнародної організації праці (МОП), згідно з якою з України виїхало приблизно 1,7 млн осіб, працевлаштованих на Батьківщині, або 11 % української робочої сили[18].

Водночас варто зауважити, що, за даними МОП, за рік війни Україна втратила 2,4 млн робочих місць[19]. У короткотерміновій перспективі виїзд за кордон, таким чином, сприяв послабленню напруженості на ринку праці.

Проте важливими є не лише кількість, але й якість вибулих працівників. Так, за даними згаданого вище опитування EUAA, 73 % українських біженців в Європі мають вищу освіту (ступінь бакалавра чи магістра)[20]. Високий освітній рівень біженців, що є суттєво вищим, ніж серед зайнятого населення в Україні, підтверджують й інші опитування. Хоча дослідники вважають соціологічні дані дещо завищеними (вони пояснюють це переважанням серед респондентів, які беруть участь в опитуваннях через електронні засоби зв’язку, відносно освіченіших біженців), адміністративні дані служб зайнятості країн перебування в основному їх підтверджують. Так, за даними швейцарської служби зайнятості, 64 % українських біженців, які до неї звернулися, мають вищу освіту. В Іспанії осіб з вищою освітою серед вимушених мігрантів, які прагнуть працевлаштуватися, – 62 %[21].

Крім освіти, біженці з України мають значний виробничий досвід. Відповідно до результатів різних опитувань, 75 % респондентів на Батьківщині працювали, причому, що вкрай важливо, половина з них – на посадах, котрі потребували високого рівня кваліфікації[22].

Глибина впливу виїзду працівників як на нинішню економічну ситуацію, так і на перспективи повоєнної відбудови великою мірою залежить від того, які сфери виробництва зазнали втрат, наскільки вони важливі для забезпечення стійкості економіки, чи є можливість забезпечити попит на працівників у цих галузях за рахунок внутрішніх ресурсів. Більшість біженців працездатного віку є жінками, які володіють професіями, де традиційно переважають жінки. Для прикладу наведемо результати дослідження УВКБ, яке опитало 43 тис. українців у багатьох країнах Європи у травні – листопаді 2022 р. Відповідно до опитування, 15 % біженців на Батьківщині було зайнято в торгівлі, 14 % – у сфері освіти, 9 % – в охороні здоров’я, по 5 % – у готельно-ресторанному бізнесі та салонах краси, по 4 % – у соціальних послугах, адміністрації, будівництві та видобувній промисловості[23]. Таким чином, відплив працівників має диспропорційний ефект на різні сфери зайнятості й особливо відчутний у торгівлі, освіті, охороні здоров’я та послугах. Можна припустити, що для повоєнної відбудови серед найбільш затребуваних професій будуть будівельники та спеціалісти сфери енергетики. Проте не меншою буде потреба в медпрацівниках, психологах, вчителях – тобто професіях, якими володіє значна частина біженців війни, які виїхали за кордон.

Відплив значної кількості біженців негативно позначився на платоспроможному попиті, що є важливим рушієм економіки. На думку деяких експертів, скорочення попиту внаслідок виїзду населення за кордон могло коштувати країні близько 10 % ВВП із сумарного падіння майже на 30 %[24].

Виїзд біженців зумовив також і прямі фінансові втрати. За даними Національного банку України, використання мігрантами за кордоном банківських карток українських банків призвело до масштабного відпливу валюти. Витрати за статтею платіжного балансу «особисті подорожі» збільшилися порівняно з довоєнним роком у вісім з половиною разів (мал.).

Мал.  Імпорт послуг за статтею «особисті подорожі», млн дол. США Джерело: Національний банк України. Динаміка платіжного балансу України .
Мал.  Імпорт послуг за статтею «особисті подорожі», млн дол. США
Джерело: Національний банк України. Динаміка платіжного балансу України[25]. 

В оцінці втрат трудового потенціалу внаслідок вимушеної міграції вкрай важливим є питання: наскільки такі втрати незворотні, тобто, чи повернуться біженці на Батьківщину. Відповідь залежить від тривалості воєнних дій, рівня завданих агресором руйнувань, швидкості повоєнної відбудови, успіху (або неуспіху) адаптації біженців у країнах перебування та політики цих країн щодо них.

Перші опитування українських біженців війни свідчили про їхнє одностайне бажання – понад 90 % – щонайшвидше повернутися на Батьківщину. Проте війна триває, небезпека зберігається, і наступні опитування виявили, що чітко визначитися із своїм майбутнім біженцям вкрай важко. За даними опитування УВКБ взимку 2022/2023 рр., лише 12 % українських біженців планували повернутися на Батьківщину найближчим часом, 65 % – мали надію повернутися колись, 18 % – не визначилися, 5 % – взагалі не планували повертатися. Відповіді респондентів великою мірою залежали від регіону походження, тривалості проживання за кордоном, віддаленості країни перебування від України та складу сім’ї.

Хоча поки що частка тих, хто взагалі не планує повертатися, незначна, тривожним сигналом є високий відсоток тих, хто не визначився. Та й зміна намірів більшості біженців, які планують все ж повернутися, також не відкидається. Украй вагомим є фактор часу. Чим довшим є перебування мігранта в країні прихистку, тим більша ймовірність його орієнтації на тривале проживання за кордоном. Узимку УВКБ опитало повторно близько тисячі українців, які брали участь у попередньому опитуванні в серпні – вересні 2022 р. 9 % респондентів повернулися на Батьківщину, тобто здійснили плани, про які повідомляли свого часу. Серед тих, хто залишився за кордоном і планував повернення найближчим часом, приблизно стільки ж опитаних українців, що й у вересні. Проте частка респондентів, які мали намір колись повернутися, зменшилася з 78 % до 66 %, чисельність тих, хто не визначився, – подвоїлася, а неповерненців – зросла з 4 % до 5 %[26].

Великою мірою подальші плани біженців залежать від того, яку мету вони ставили перед собою, виїжджаючи за кордон. Хоча, безумовно, переважна більшість українців керувалася міркуваннями безпеки, проте були й такі, які скористалися можливістю виїхати до більш благополучних і багатих країн. Їхні життєві плани, очевидно, полягають у тому, щоб залишитися в країні перебування на довші строки. Результати опитування, проведеного у 36 країнах Міжнародним дослідницьким холдингом «4Science», свідчать, що серед тих, хто не бажає повертатися в Україну, більшість планували еміграцію до Європи ще до війни (54 %). В основному це молодь до 35 років з високим освітнім рівнем, 64 % з них володіють однією або кількома іноземними мовами[27].

При оцінці перспектив повернення потрібно зважати на те, що притулок, наданий українцям, є тимчасовим, і після нормалізації ситуації в Україні буде припинений, після чого кожна країна перебування мігрантів вирішуватиме, кому залишитися, а кому повернутися залежно від внутрішніх інтересів та ситуації на ринку праці. Країни перебування, зацікавлені в поповненні власних людських ресурсів, імовірно, докладатимуть зусиль для затримання на своїй території кваліфікованих спеціалістів та молоді. Менше шансів залишитися за кордоном матимуть особи старшого віку, з нижчим освітнім рівнем. Потрібно також зважати на те, що, попри високий освітній рівень, біженці з України часто змушені працювати за кордоном на посадах, які не відповідають їхній кваліфікації, а це може призвести до втрати важливих трудових навичок, декваліфікації.

Загалом можна припустити, що тривало залишатимуться в зарубіжних країнах найімовірніше ті, хто має там родину, виїхав до віддалених країн, завдяки професійним знанням та кваліфікації може знайти гідну роботу і забезпечити собі належний рівень життя. Вагомим чинником неповернення буде, безумовно, руйнування житла, втрата майна, тобто частка вихідців із найбільш уражених війною регіонів серед тих, хто прагнутиме залишитися за кордоном, буде значною.

Втрати людського потенціалу посиляться внаслідок інтенсифікації трудової міграції за кордон за принципом ланцюгової міграції, коли біженці, які закріпилися в кранах перебування, сприятимуть у подальшому трудовій міграції своїх родичів чи знайомих, оскільки для ліквідації наслідків війни домогосподарства потребуватимуть значних коштів, заробити які у зруйнованій вітчизняній економіці буде складно.

Отже, Україні доведеться констатувати значні втрати трудового та інтелектуального потенціалу, що значно ускладнить повоєнне відновлення держави. Обсяги таких втрат прогнозувати наразі, оскільки війна ще триває, неможливо, проте враховувати їхній вплив необхідно.

Відповіді на такі виклики мають передбачати, безперечно, створення умов для повернення біженців війни в Україну та їхньої реінтеграції в українське суспільство. Треба розробити відповідні загальнодержавну та місцеві програми, створити структури з їх виконання, забезпечити чітку міжвідомчу координацію. Реалізація політики повернення потребуватиме налагодження обліку переміщених осіб, вивчення їхніх потреб і намірів. Складовою частиною такої політики має бути гарантована підтримка держави, на яку поверненці можуть розраховувати, а також детальне інформування біженців про ситуацію в місцях проживання в Україні, можливість працевлаштування та започаткування бізнесу тощо.

Забезпечити повернення біженців допоможе розвиток співпраці з країнами їхнього перебування та міжнародними організаціями, наприклад, у спосіб досягнення домовленостей щодо адресного трансферту в Україну допомоги, яку українці отримували за кордоном, її спрямування на відбудову зруйнованого житла, мікрокредитування дрібного бізнесу, фінансування професійного навчання тощо в залежності від конкретних потреб особи.

Повернення біженців війни в Україну має посісти належне місце у мирному процесі, передусім щодо створення умов для вільного ухвалення рішення про повернення українцями, які були примусово депортовані до Росії.

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram 
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Зображення: НІСД

Список використаних джерел:

[1] Operational data portal. Ukraine situation. UNHCR. URL: https://data.unhcr.org/en/situations/ukraine#_ga=2.125435210.1171454164…

[2] Surveys of Arriving Migrants from Ukraine (SAM – UKR). Factsheet: 2 February 2023. URL: https://euaa.europa.eu/sites/default/files/publications/2023-02/2023_02…

[3] U.S. has admitted 271,000 Ukrainian refugees since Russian invasion, far above Biden’s goal of 100,000. Nbcnews. 2023. 24 Feb. URL: https://www.nbcnews.com/politics/immigration/us-admits-271000-ukrainian…

[4] Why are some refugees more welcome in Canada than others? Policyoptions.2023. 27 Feb. URL: https://policyoptions.irpp.org/magazines/february-2023/ukrainian-afghan…

[5] Україна – Звіт про повернення в Україні. 23 січня 2023 року. МОМ. URL: https://dtm.iom.int/reports/ukraina-zvit-pro-povernennya-v-ukraini-16-2…

[6] The PCPM Foundation is the first Polish organization to help Ukrainian refugees in Latvia. URL: https://reliefweb.int/report/latvia/pcpm-foundation-first-polish-organi…

[7] Прищепа Я. «Складно було слухати їхні історії» – як Грузія приймає українських біженців. Суспільне Новини. 2022. 21 жовт. URL: https://suspilne.media/297016-skladno-bulo-sluhati-ihni-istorii-ak-gruz…

[8] Орбегозо М. Непростий шлях українських біженців з Росії до Естонії. Deutsche Welle. 2022. 22 жовт. URL: www.dw.com/uk/neprostij-slah-ukrainskih-bizenciv-z-rosii-do-estonii/a-6…

[9] Див.: URL: https://xn--b1aew.xn--p1ai/dejatelnost/statistics/migracionnaya

[10]  Біженці з України: хто вони, скільки їх та як їх повернути? Проміжний звіт. Центр економічної стратегії. 22 лютого 2023 р. URL: https://ces.org.ua/who-are-ukrainian-refugee-research/

[11] Підтвердження оцінки про 8 мільйонів біженців з України немає – директорка Інституту демографії. Суспільне Новини. 2022. 24 лют. URL: https://suspilne.media/396044-pidtverdzenna-ocinki-pro-8-miljoniv-bizen…

[12] Regional protection profiling & Monitoring. Profiles, Needs & Intentions of Refugees from Ukraine. UNHCR. URL: https://reliefweb.int/report/poland/regional-protection-profiling-monit…

[13] Курилюк Ю. Російська агресія як фактор впливу на глобальні міграційні процеси. Migration & Law. 2022. Vol. 2 (issues 3–4). URL: https://nam.kiev.ua/files/publications/mandl-20223-4.pdf

[14] Див.: URL: https://data.unhcr.org/es/dataviz/226

[15] Surveys of Arriving Migrants from Ukraine (SAM – UKR). Factsheet: 2 February 2023. URL: https://euaa.europa.eu/sites/default/files/publications/2023-02/2023_02…

[16] Вісімнадцяте загальнонаціональне опитування: психологічні маркери війни (8-9 жовтня 2022). Рейтинг. 2022. 17 жовт. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/vosemnadcatyy_obschenacionalnyy…

[17] Біженці з України: хто вони, скільки їх та як їх повернути? Проміжний звіт. Центр економічної стратегії. 22 лютого 2023 р. URL: https://ces.org.ua/who-are-ukrainian-refugee-research/

[18] Report on developments relating to the resolution concerning the Russian Federation’s aggression against Ukraine from the perspective of the mandate of the International Labour Organization. ILO. URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---ed_norm/---relconf/document…

[19] Там само.

[20] Surveys of Arriving Migrants from Ukraine (SAM – UKR). Factsheet: 2 February 2023. URL: https://euaa.europa.eu/sites/default/files/publications/2023-02/2023_02…

[21] What we know about the skills and early labour market outcomes of refugees from Ukraine. OECD. URL: https://www.oecd-ilibrary.org/docserver/c7e694aa-en.pdf?expires=1675082…

[22] Там само.

[23] Regional Protection Profiling & Monitoring: Profiles, Needs & Intentions of Refugees from Ukraine (November, 2022). UNHCR. URL: https://reliefweb.int/report/poland/regional-protection-profiling-monit…

[24] Українські мігранти підіймають економіку Європи. Що буде з Україною без них? Економічна правда. 2023. 10 січ.  URL: https://www.epravda.com.ua/publications/2023/01/10/695807/

[1] Українські мігранти підіймають економіку Європи. Що буде з Україною без них? Економічна правда. 2023. 10 січ.  URL: https://www.epravda.com.ua/publications/2023/01/10/695807/

[2] Українські біженці в Європі. Дослідження поведінки та настроїв українців, що вимушені були виїхати в Європу внаслідок війни в Україні. URL: https://4service.group/ukrayinski-bizhentsi-v-yevropi-doslidzhennya-pov…