Симпозіум «75 років НАТО: забезпечення стійкого стримування і захисту» відбувся 11–13 листопада 2024 р. у м. Братиславі, Словаччина. Організатори заходу – Департамент оборонної політики та планування Міжнародного секретаріату НАТО, Командування ОЗС НАТО з питань трансформації, а також уряд Словацької Республіки.
У зібранні брали участь представники міжнародних організацій (НАТО, ООН, ЄС), неурядових інституцій, держав – членів НАТО і партнерів, а також експерти в галузі національної безпеки, науковці та бізнесмени – загалом близько 250 осіб. Від України участь у заході брав К. Є. Войтовський, головний консультант відділу проблем стратегічного планування центру безпекових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень.
На симпозіумі обговорювалися висвітлені нижче ключові аспекти.
Актуальний стан стійкості в НАТО
Під час симпозіуму було проаналізовано новітні виклики, які постали перед НАТО та державами – членами Альянсу щодо зміцнення стійкості. Зокрема, йшлося про ворожі впливи та намагання супротивників послабити Організацію. Обговорювалися можливості протидії цим викликам, якими можна скористатися завдяки прийняттю стратегічних і політичних рішень та посиленню готовності.
Зазначалося, що сьогодні НАТО стикається не тільки з терористичною загрозою, а й загрозою збройної агресії з боку РФ, у разі реалізації якої виникне небачена ситуація, коли масштаби мобілізації та переміщення військ і населення у Європі та світі загалом будуть безпрецедентними. Цивільна та військова влада мають планувати відповідні заходи щодо посилення готовності до можливих кризових ситуацій. При цьому зростає важливість співробітництва НАТО та ЄС, а також військово-цивільної взаємодії. Відзначалося, що приватні компанії відіграють значущу роль у забезпеченні безперервного та безпечного функціонування критичної інфраструктури, постачанні необхідних товарів і послуг збройним силам, а також володіють корисною для діяльності уряду інформацією.
Учасники симпозіуму також вказували на наявні недоліки у забезпеченні стійкості: брак або неефективність відповідної законодавчої бази, яка має бути частиною законодавства про оборону та безпеку; недостатній рівень співпраці між зацікавленими сторонами; різниця у сприйнятті загроз «прифронтовими» й «тиловими» державами, навіть різними міністерствами, що підпорядковані одному уряду. Приверталась увага до проблеми браку коштів для забезпечення необхідного рівня стійкості, враховуючи те, що її надлишковий потенціал – дуже дорога втіха, особливо для приватних компаній. Відзначалося, що згадані виклики для стійкості не є ендемічними для Європи, вони загальносвітові.
Підкреслювалася роль страхових компаній у зміцненні стійкості. Промовці зазначали, що, оскільки ці компанії одними з перших передбачають та оцінюють ризики, доцільно підтримувати постійний зв’язок між страховиками та урядом для обміну відповідною інформацією.
Окремий позитивний акцент було зроблено на досвіді Швеції, де заздалегідь (за результатами проведених навчань) було визначено тих, кого необхідно мобілізовувати першочергово, і тих, кого варто бронювати для забезпечення сталого функціонування критичної інфраструктури. Такий підхід сприяє зміцненню національної стійкості та спрямуванню потенціалу самоорганізації суспільства у визначеному напрямі.
Озвучено висновки про доцільність розвитку культури стійкості. Це, зокрема, передбачає: визначення спільного (уніфікованого) підходу до стійкості; визнання того, що досягнута в мирний час достатня стійкість є стримуючим фактором для потенційного агресора; забезпечення державної допомоги в організації та спрямуванні волонтерського руху на задоволення найактуальніших потреб військових і суспільства; удосконалення відповідної законодавчої бази; залучення цивільних до військових навчань з питань стійкості; розвиток військово-цивільного співробітництва.
Взаємодія та співпраця під час кризи та конфлікту
Оскільки національна стійкість – це комплексний багаторівневий феномен, її забезпечення потребує спільних зусиль з боку всіх зацікавлених сторін. Йдеться про управління ризиками в системах, які перетинають національні, інституційні та організаційні кордони. НАТО є платформою для обміну досвідом та найкращими практиками між членами Альянсу. І це сприяє встановленню критеріїв стійкості, зміцненню зв’язків з партнерами та іншими зацікавленими сторонами, заохочує до створення спільної культури стійкості та згуртованості. Учасники симпозіуму пропонували дотримуватися такого комплексного підходу й надалі.
Під час засідань висвітлювалася проблема організації обміну інформацією між НАТО і ЄС, одночасно зазначалося, що експерти вже розробляють відповідні протоколи. Наразі плани НАТО і ЄС доповнюють одне одного, але все ще потребують посиленої координації та узгодженості.
Ще одним викликом є потреба стандартизації та уніфікації відповідних законів у державах – членах ЄС. При цьому є сподівання, що досягти цієї мети можна буде вже за кілька років.
Учасників зібрання також хвилювали проблеми в організації транскордонного транспортування воєнного та цивільного персоналу й вантажів під час надзвичайних ситуацій. Правила та закони, що існують у країнах ЄС і НАТО, не дозволяють робити це ефективно, а досвід України свідчить: під час кризи організовувати таке транспортування доведеться в умовах, обтяжених несподіваними (раптовими) відключеннями або повною відсутністю електроенергії та/або зв’язку чи іншими каскадними ефектами. Зокрема, зазначалося, що в разі масштабної мобілізації та перевезення військ і військової техніки залізничний транспорт та автошляхи працюватимуть зі значним навантаженням. До того ж, це вимагатиме необхідного логістичного забезпечення, яке потрібно буде не лише створити, а й захистити. З огляду на зазначене, підкреслювалася значуща роль транзитних країн та держав-реципієнтів (англ. transit and host nations). Сусідні країни (їх військова та цивільна влада) мають розглянути ці проблеми й домовитися про способи їх вирішення завчасно, задля чого потрібно створити відповідні координуючі органи.
Відзначалися проблеми у сфері забезпечення готовності населення та органів влади до надзвичайних ситуацій, оскільки не всі добре знають, що конкретно треба робити кожній людині чи відповідному підрозділу в певних ситуаціях. Доцільно завчасно сформувати алгоритми й плани дій, котрі визначатимуть умови, за яких необхідно евакуюватися, що при цьому робити з тваринами (свійськими та хатніми), з ким необхідно комунікувати в кризових умовах та ін.
Нині Альянс уживає заходів для підвищення своєї готовності. Так, уже розроблена нова воєнна стратегія НАТО, запроваджуються зміни в командну структуру, створено нову систему командування та управління (С2), удосконалюється процес оборонного планування, приділяється увага розвиткові військових спроможностей, зокрема з метою підвищення мобільності, удосконалення всіх видів забезпечення.
Учасники симпозіуму погодилися з висновком, що реакція на агресію, яку РФ розпочала проти України ще 2014 р., була запізнілою та заслабкою. Наразі Альянс багато що має зробити, причому в дуже стислі терміни. Брак сил та засобів вимагає визначати пріоритети, які нададуть змогу забезпечити безпеку НАТО та держав-членів. У НАТО та ЄС вже розпочалася підготовка до подолання можливих масштабних надзвичайних ситуацій та війни у Європі. Учасники симпозіуму називали низку заходів щодо запобігання та подолання наслідків можливих кризових ситуацій: забезпечення всеохопного підходу до зміцнення стійкості, регулярне проведення навчань CRISEX, обмін набутим досвідом тощо. Йшлося також про необхідність розвивати співпрацю державних органів із неурядовими організаціями, зокрема Червоним Хрестом, налагоджувати системи комунікації з населенням, організовувати боротьбу з ворожою пропагандою та інформаційними загрозами, у т. ч. поширенням дезінформації.
Поглиблений аналіз енергетичної стійкості, а також стійкості медичної і транспортної систем
Досвід, набутий під час широкомасштабної війни Росії проти України, зокрема щодо використання енергетики як зброї для тиску на Україну, інших партнерів і членів Альянсу, зумовлює нові завдання перед НАТО та державами-членами. Адже треба бути впевненими, що країни спроможні забезпечити постійне постачання енергії та можуть упоратися з тимчасовими перебоями.
Критична енергетична інфраструктура залишається основною мішенню для ворожих гравців. Досвід України засвідчив, що перебої у постачанні основних енергоносіїв, спричинені кінетичними атаками Росії і не такими масштабними гібридними інцидентами, призводять до наслідків, які мають міжгалузевий і каскадний характер. НАТО та члени Альянсу суттєво активізували зусилля стосовно покращення обізнаності про ситуацію, взаємодії з відповідними партнерськими організаціями та операторами енергоринку, а також зосередилися на розробленні конкретних заходів для підвищення стійкості та готовності критичної енергетичної інфраструктури. Було проаналізовано, як може вплинути на стійкість перехід на відновлювані джерела енергії та синтетичне паливо, зокрема й у контексті надання цивільної підтримки військовим.
Забезпечення оперативної стійкості та комплексного планування
Цивільне планування є основою роботи НАТО та членів Альянсу із забезпечення стійкості. Попри те, що ці питання належать до сфери національної відповідальності, НАТО надає необхідну підтримку та узгоджені вказівки. При цьому існує проблема координації зусиль військових і цивільних. Базові вимоги НАТО щодо стійкості мають стати ключовим компонентом цивільного планування для визначення військових потреб та управління ризиками, які виникають у зв’язку з цим. Налагодження військово-цивільного співробітництва та обміну інформацією допоможе визначати загрози й уразливості та ухвалювати правильні рішення.
Під час симпозіуму обговорювалися проблемні питання аутсорсингу у забезпеченні військ. З метою подолання наявних труднощів ЄС виділяє кошти, зокрема задля забезпечення важливих закупівель для гуманітарних потреб збройних сил тощо.
Окремою проблемою є необхідність балансування зустрічних потоків військ та біженців. Задля цього пропонується і надалі розвивати відповідну інфраструктуру.
Учасники симпозіуму не обійшли увагою питання, що стосуються: стратегії зміцнення національної стійкості за умов сучасних загроз, як-от: гібридних воєн, кібератак, екологічних криз та ін.; ролі громадянського суспільства у зміцненні стійкості; взаємодії цивільних та військових структур; впливу міжнародного співробітництва на підвищення стійкості держав; розвитку гнучких систем управління, стійких до криз; підвищення обізнаності населення та його залучення до процесу зміцнення стійкості.
Особливу увагу під час дискусій було приділено необхідності вивчення та імплементації досвіду України щодо забезпечення національної стійкості в умовах повномасштабної воєнної агресії.
Висновки
НАТО та держави-члени усвідомлюють необхідність подальшого зміцнення стійкості на фоні зростання кількості викликів і загроз у світі. Вивчення досвіду України, набутого в умовах гібридної агресії та повномасштабного воєнного вторгнення РФ, має виняткову цінність для Альянсу, а подальше надання всебічної допомоги нашій державі у боротьбі проти зовнішньої агресії знаходить широку підтримку серед держав – членів НАТО.
У сучасних умовах, що характеризуються високим рівнем невизначеності, важливе значення має забезпечення належного рівня готовності до реагування на будь-які загрози. Це передбачає розвиток необхідних безпекових спроможностей та соціального капіталу, проведення комплексних навчань за участю військових і цивільних з метою відпрацювання механізмів всеохопної взаємодії, поширення в суспільстві необхідних знань про актуальні та потенційні загрози, а також алгоритми та плани дій у кризових ситуаціях, тощо.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД