«Щоби змусити В. Путіна прибути на переговори з самого важливого для нас питання припинення війни українська дипломатія вдало використала зацікавленість РФ та європейських союзників у розв'язанні проблеми подовження контракту з транспортування російського газу через нашу територію…. Ми в Україні побоювалися, що на нашого Президента у Парижі чинитимуть шалений тиск, але схоже що вийшло навпаки, і тиснули на президента РФ» – таку думку в ефірі «Громадського радіо» висловила експертка, завідувачка відділу розвитку політичної системи Національного інституту стратегічних досліджень Ірина Павленко.
Експертка НІСД нагадала, що зустрічі у «нормандському форматі» не відбувалися з 2016 року через те, що президент РФ Володимир Путін не вважав за потрібне на них з’являтися.
«Зустрічі відбувалися до 2018 року на рівні міністрів закордонних справ. Але у 2018 році Лавров (міністр МЗС РФ — ред.) також заявив, що не бачить більше необхідності брати участь у цьому переговорному процесі. Тож до останнього зберігалася інтрига — чи приїде Путін. І сам Путін казав, що не приїде, якщо не побачить, що є у цьому сенс і що досягнуті якісь конкретні попередні домовленості. Це обумовило високий рівень очікувань і, разом з тим, страхів в українському суспільстві. І ось Путін приїхав — і нічого революційного не сталося в тому питанні, яке нас найбільше цікавить, і задля вирішення якого «нормандський формат» і був створений — це деокупація наших східних районів Донецької та Луганської областей», — висловилась Ірина Павленко.
За словами пані Павленко, це питання, зокрема, не було вирішене через те, що учасники переговорів «приїхали з різними цілями».
«Бо явно говорили кожен про своє на фінальному комюніке, це було очевидно. Наш президент говорив про закінчення війни, перемир’я, обмін полоненими. Путін знов говорив про дотримання Мінських угод, про формулу Штайнмаєра. Тобто, він залишався у своєму форматі», — зазначила вона. Натомість експертка звернула увагу, що в переговорах брали участь люди, які не мають відношення до врегулювання питання окупованих територій, а розв'язують газові питання. Зокрема, виконавчий директор НАК Нафтогаз Юрій Вітренко, голова правління «Газпрому» Олексій Міллер, а також міністри енергетики — Олексій Оржель від України та Олександр Новак з боку Росії.
«І, як я зрозуміла, вони проводили переговори не поміж собою, а саме у форматі чотирьох лідерів. Тобто, в якийсь момент вони долучилися, поговорили, потім вийшли. І, як потім було заявлено нашим президентом, є певні зрушення в цьому питанні. Це нам пояснює, вочевидь, чому приїхав Путін, чим же таким на нього натиснули, що він приїхав майже через три роки на цей «Нормандський формат», і чому європейська сторона була так зацікавлена, і так активно діяла для його організації. Бо, нагадаю, 31 грудня закінчується угода щодо транспортування газу через територію України. І вочевидь, «нормандський формат» був використаний так би мовити, не зовсім за призначенням».
Разом з тим, використовуючи зацікавленість Росії у газовому питанні, нам вдалося просунутися ще на кілька кроків на шляху до припинення війни. «Особиста обіцянка Путіна припинити вогонь, як показує досвіт, коштує більше, ніж домовленості про припинення вогню, досягнуті у форматі Тристоронньої контактної групи у Мінську» – підсумувала пані Павленко.
Аудіоверсія: hromadske.radio