19 листопада 2013 року у конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання "круглого столу" на тему «Національний інформаційний простір України: проблеми формування та державного регулювання», присвячений обговоренню наявних проблем в інформаційній сфері на концептуальному, законодавчому та інституціональному напрямах.
У дискусії взяли участь представники органів державної влади, співробітники наукових та аналітичних установ, а також представники медійної галузі.
Відкриваючи засідання, заступник директора НІСД Василь Яблонський зазначив на необхідності перегляду наявної державної інформаційної політики, інституційної складової управління інформаційною сферою та необхідності додаткового нормативно-правового забезпечення, зважаючи на стрімкий розвиток сучасних телекомунікаційних систем та зростання глобальних конвергентних процесів, а також з огляду на необхідність розбудови інформаційного суспільства, та взяті зобов’язань щодо створення цифрового телебачення до кінця 2015 року.
Головний консультант відділу досліджень інформаційного суспільства та інформаційних стратегій НІСД Вікторія Конах представила основні тезиси аналітичної доповіді «Національний інформаційний простір України: проблеми формування та державного регулювання», які заклали основу подальшому обговоренню та викликали жваву дискусію.
Директор департаменту інформаційної політики Державного комітету телебачення і радіомовлення України Богдан Червак, відкриваючи обговорення, наголосив на актуальності висвітлених питань, зокрема щодо оптимізації державного управління інформаційною сферою та актуальності утворення окремого міністерства що має займатись реалізацією державної інформаційної політики. Він також звернув увагу на необхідність вирішення проблеми інформаційних впливів, які здійснюються проти української держави іноземними суб’єктами та закликав посилити протидію ним з боку держави, зокрема шляхом розбудови іномовлення та посиленням телевізійного каналу «Культура».
Директор Інституту вищих керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України Андрій Семенченко звернув увагу на розпорошеність повноважень та конкуренцію серед органів державної влади, що займаються управлінням інформаційною сферою. Він зазначив, що загальною тенденцією в нормативно-правовому полі України в інформаційній сфері залишається безсистемність, неузгодженість та наявність «білих плям», а також підкреслив, що більшість законів на означеному напрямі має суто декларативний характер.
Головний консультант секретаріату Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України Петро Селецький зауважив, що за останні два роки ВР України прийняла близько 750 законів, більшість з яких так чи інакше стосується інформаційної сфери, зокрема – інформуванням населення, створення можливостей для комунікацій між громадянами та урядом, між громадянами та ВР України тощо.
Професор кафедри менеджменту та маркетингу Українського інституту інформаційних технологій НТУУ «КПІ» Ігор Жиляєв звернув увагу на те, що головним об’єктом та суб’єктом інформаційної політики держави має бути громадянин, відтак така політика має вибудовуватися з урахуванням ініціативи «з низу» та бути скерованою на насичення контенту, на використання комунікацій тощо, у відповідності до суспільних потреб.
Головний консультант Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій Верховної Ради України Олександр Царук також підтримав пропозицій щодо необхідності реформування органів виконавчої влади в інформаційній сфері та запропонував використати в якості майданчика для обговорення винесених пропозицій експертну раду, що функціонує при Комітеті з питань інформатизації та інформаційних технологій.
Керівник управління комунікацій Головного управління прес-служби і комунікацій Адміністрації Президента України Тетяна Гузенко зазначила, що питання формування національного інформаційного простору України – є надзвичайно чутливим для громадянського суспільства. Вона також відмітила, що пропозиція автора доповіді про необхідність розробки Концепції розвитку офіційної комунікації може бути реалізована за прикладом діяльності Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів, що була створена у 2011 році Розпорядженням Президента України у межах програми «Відкрита розмова». Ця робоча група, вперше за часів незалежності дала змогу вести публічний діалог між представниками журналістської спільноти, громадських організацій та влади задля покращення умов роботи журналістів і законодавчих змін у медіа-просторі України.
Головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної академії правових наук України Наталія Савінова у своєму виступі зазначила, що при вдосконаленні нормативно-правової бази інформаційної сфери мова має йти про формування передусім концепцій, а не доктрин за відповідними напрямами. Окрім того, вона звернула увагу на необхідності чіткого визначення поняття «комунікація» в контексті інформаційного простору, з метою уникнення його сприйняття через транспортну інфраструктуру тощо.
Завідувач кафедри інформаційної політики та технологій, доктор наук з державного управління, професор Наталя Грицяк звернула увагу на те, що коли ми говоримо про формування контенту в інформаційному просторі України ми маємо усвідомлювати, що за нього несуть відповідальність не тільки журналісти, а й суспільство, яке його затребує, у відповідності до своїх потреб, а також еліти, які мають виконувати просвітницьку функцію. Тому на її думку, беручи до уваги, що будь-яке державне втручання в інформаційний простір приречене на звинувачення у введенні цензури, порушенні прав людини тощо, доречніше наголошувати на відповідальності громадянина та громадянського суспільства за той контент, який наразі сформовано в українському інформаційному просторі.
В цілому учасники "круглого столу" підтримали необхідність вирішення проблемних питань висвітлених у доповіді – розробку та прийняття стратегічних та концептуальних документів в інформаційній сфері, а також «Інформаційного кодексу України», здійснення оптимізації державного інституціонального управління інформаційною сферою тощо.