Круглий стіл "Перспективи економіки України в умовах глобальної макроекономічної нестабільності»"

Поділитися:

Uchast13 грудня 2012 р. в Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД) в рамках щорічної підсумкової фахової дискусії про сучасний стан економіки України та її подальший розвиток відбувся «круглий стіл» на тему «Перспективи економіки України в умовах глобальної макроекономічної нестабільності».

 

У заході взяли участь посадові особи органів державної влади, експерти, представники наукових установ, неурядових організацій та засобів масової інформації.

 

Список учасників.

 

 

 

UchastВідкрив засідання директор НІСД Андрій Єрмолаєв. Він зазначив, що незважаючи на докладені зусилля уряду України, 2012 рік за багатьма оцінками експертів і внаслідок поточних тенденцій у економіці не став роком економічного прориву – його скоріше варто назвати роком збереження рівноваги. У цьому контексті, наголосив А. Єрмолаєв, перед Україною надзвичайно гостро постає проблема вичерпування сировинної моделі економіки. На його думку, необхідність докорінних структурних змін беззаперечна і не викликає жодних сумнівів, що потребує залучення не використовуваного раніше потенціалу внутрішнього ринку на основі розвитку реального сектору економіки, зокрема через розвиток ринку робочої сили, енергетичного ринку тощо. Саме зміна внутрішнього ринку є основою для подальшої модернізації країни. Звичайно, як відзначив А. Єрмолаєв, трансформація ринку це не лише економічне питання, а й певною мірою політичне. Оскільки і сьогодні спостерігається значна консервативність широких бізнес-кіл у країні, існування нерозуміння вектору трансформації ринку як такого через досягнення ними успіху у веденні бізнесу за використання переваг сировинної економіки. Відтак здобутий досвід і залежність від кон’юнктурних коливань на сировинних ринках стає своєрідним бар’єром для реалізації інвестицій у економіку України, коли інвестиції фактично обслуговують лише сировинні сектори економіки.

Тому, на переконання А.Єрмолаєва, у 2013 році важливим завданням буде досягнення ефективного діалогу між владою і бізнесом задля залучення потенціалу приватного сектору до розвитку галузей економіки з високою часткою доданої вартості та інвестування взаємовигідних для держави і бізнесу проектів у національній економіці. Формуються передумови для здійснення більш рішучих змін у військово-промисловому комплексі, що потребує глибоких реформ – формування профільних концернів, сучасного підходу до конверсії, що передбачає конверсію технологій із залученням приватного капіталу до виробництва продукції. Це дозволить сформувати більш конкурентоспроможний військово-промисловий комплекс як складову національної економіки.

Поряд з цим, А. Єрмолаєв підкреслив, що, незважаючи на суперечливі оцінки про рівень реалізації окремих національних проектів, залишається без відповіді питання про дійсні принципи національного проектування в Україні. Оскільки переважав більш схоластичний підхід, коли національний проект ототожнювався з окремим бізнес-проектом, зорієнтованих більшою мірою на залучення зовнішніх інвесторів. А. Єрмолаєв наголосив, що національне проектування варто розглядати як напрям формування якісних характеристик нової моделі національної економіки, який має складатися з нових програмових завдань, де держава виконує і функції нормативно-правового забезпечення, і створення умов, і водночас активно залучає до реалізації національного проекту в першу чергу вітчизняного інвестора.

Важливою складовою частиною формування сучасної економіки, зазначив А. Єрмолаєв, стає сегмент розвитку індустрії послуг і індустрії культурної, оскільки цей сегмент вирішує не лише економічні проблеми, але й проблеми, пов'язані з формуванням більш розвиненого, гармонійного національного культурного простору як єдиного гуманітарного простору. Це передбачає формування послуг, пов’язаних з вихованням дітей, створенням розважальних центрів для молоді, формування доступнішої системи, пов’язаної з використанням інформаційних ресурсів, забезпечення доступності культурних артефактів у різноманітних формах з використанням сучасних медіа-технологій на бізнес основі. Формування такого ринку пропозицій культурного продукту, зазначив він, є надзвичайно перспективним як в економічному вимірі, так і в вимірі культурному і духовному.

 

UchastПерший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло представив основні позиції аналітичної доповіді «Перспективи економіки України в умовах глобальної макроекономічної нестабільності», яка стала результатом спільного доробку працівників соціально-економічного блоку Інституту.

Я.Жаліло коротко охарактеризував основні макроекономічні особливості економічної ситуації в Україні. Зокрема, він звернув увагу присутніх на те, що у 2012 році спостерігається тенденція до сповільнення темпів економічного відновлення. При цьому галузеві рушії істотно змінилися. Якщо у 2011 році першість залишалася за галузями секторів реальної економіки, то у 2012 році переважає внесок сфери послуг, торгівлі, транспорту тощо. Я. Жаліло зазначив, що основним джерелом зростання було споживання на основі зростання доходів населення при значному сповільненні інфляції, іншим – зростання нагромадження основного капіталу при поширенні інвестиційної стагнації у другій половині року. При цьому, як підкреслив Я.Жаліло, поширена думка про зростання нагромадження за рахунок державних вкладень не підтверджується. Приватні інвестиції продовжують утримувати першість, тоді як державні і комунальні інвестиції навіть скоротилися порівняно з попереднім роком. При цьому і експорт, і імпорт як складові ВВП відіграли негативну роль у загальній динаміці розвитку національного господарства.

Водночас, наголосив Я.Жаліло, на тлі низхідної динаміки макроекономічних параметрів розвитку економіки, зросла складність грошово-кредитної політики. Як наслідок спроб Національного банку України щодо балансування такої політики поряд із низкою інших структурних чинників відбулося сповільнення інфляції та зниження цін на низку споживчих товарів. Проте це скоріше стало свідченням поширення депресивних економічних тенденцій, ніж загального макроекономічного зрівноваження економічних закономірностей. Прикладом цього, на його думку, є зосередження фінансово-грошових операцій у банківському секторі та оперуванні цінними паперами, тоді як фінансове стимулювання галузей реального сектору економіки не отримало належного відгуку. Як і у докризовий період, рівень кредитування фізичних осіб у рази перевищує кредитування підприємств. Таким чином, повторюється зростання ризиків, пов’язаних із залежністю від зовнішньої кон’юнктури банківського сектору України.

Щодо валютних коливань, зазначив Я. Жаліло, потенціал їхнього розростання зберігається незначний і через стримуючі дії регуляторних органів, і через об’єктивні запобіжники у економіці країни. Зокрема протягом року було значно мобілізовано фіскальний потенціал, що дозволив розширити соціальні та інвестиційні видатки, які позитивно вплинули на динаміку макроекономічних показників.

На думку Я. Жаліла, у 2013 році варто очікувати збереження депресивності глобального економічного середовища, що не може не відбитися на економіці України. При цьому, протягом наступного року варто очікувати, що екстенсивний потенціал відновлення традиційних галузей національного господарства буде вичерпано. Як наслідок, ключовим чинником подальшого відновлення економіки України виступатиме внутрішній попит, що потребуватиме створення сприятливих умов для інвестування з метою його цілеспрямованого задоволення. Іншим чинником є  приватне споживання. Воно маючи подвійну залежність і з соціальними трансфертами, і з локальною економічною активністю може продукувати поточне зростання доходів населення і їхніх видатків. Також, за рахунок значного недоінвестування української економіки зберігається потенціал до зростання у нагромадженні основного капіталу підприємств. Таке передбачення дозволяє припустити про поступове повернення та зростання іноземних інвестицій, зокрема тих, що були виведені з країни у роки кризи. Зовнішньоекономічна діяльність, як зазначив Я. Жаліло, не набуде повноцінної ролі рушія зростання внаслідок збереження позитивних тенденцій у ній лише на окремих ринках (переважно сільськогосподарських).

Загалом, на думку Я.Жаліла, в економіці України у 2013 році розпочнеться адаптаційний період трансформації національного господарства від експортоорієнтованої до внутрішньоорієнтованої моделі, що закладає додаткові можливості для реалізації модернізаційної політики держави. Вони відбуватимуться у трьох площинах: формування нової моделі макроекономічної стабільності, подолання інституційних вад та переоцінці грошово-кредитної і валютної політики. Метою перетворення залишатиметься необхідність розширення горизонтів державної політики від антикризової до такої, що зможе надати адекватні відповіді глобальним викликам.

 

Доповідь НІСД.

 

Презентація.

 

UchastВалерій Литвицький, голова групи радників Голови Національного банку України зазначив про необхідність чіткої оцінки та ідентифікації стану економіки України. Він порушив низку нагальних питань щодо оцінки економіки, відповіді на які залишаються суперечливими. В. Литвицький зробив висновок про розгортання у національній економіці так званої «рецесії розвитку» чи відносної «м’якої посадки», тобто уповільнення економічного зростання починаючи з кінця 2011 року. У випадку ж продовження від’ємної динаміки ВВП України третього кварталу 2012 року у четвертому кварталі, він припускає розгортання «технічної рецесії» у економіці країни. Тому, зазначив В. Литвицький, гостро постає питання про утримання позитивних результатів економічного відновлення попередніх двох років у 2013 році та встановлення чіткої залежності між здійснюваними у країні реформами та їхніми економічними наслідками.

Для встановлення конкретних перспектив 2013 року, на думку В. Литвицького, важливо виділити і дослідити своєрідний зовнішній та внутрішній контур, що впливають на економічне зростання. Зовнішній контур – це чистий експорт, приток іноземних інвестицій, можливості здійснення запозичень підприємствами, ціни на газ, співробітництво з міжнародними фінансовим інституціями (зокрема, МВФ), погодні і сезонні впливи на розвиток ринків, діяльність іноземних банків і їхніх філіалів в Україні. Внутрішній контур – особливості бізнес-циклів в Україні, кредитна «анемія», залежність між курсовою політикою, інфляцією, цінами і зростанням доходів населення.

 

UchastДискусію продовжив Ігор Шумило, директор з економічних досліджень Міжнародного центру перспективних досліджень. Він виділив низку положень, які варто враховувати при прогнозуванні розвитку подій у 2013 році. Перше, переважна більшість експертів і експертних організацій (включаючи, міжнародні) продовжують погіршувати і без того песимістичні прогнозні показники економічного розвитку України у 2012 році та 2013 році. Друге, валютні коливання, в першу чергу, залежатимуть від курсових політик провідних країн світу, що поряд із заходами антикризової політики очікувано послаблюватиме власні валюти. Третє, ціни на енергоносії зростатимуть за стриманої позитивної кон’юнктури на основні групи експортних товарів України. І, четверте, зростання загроз стрімкого поширення негативних тенденцій Єврозони на Україну з наступним виникненням нової економічної кризи в умовах відсутності чіткого антикризового плану дій щодо цього.

На думку І. Шумила, необхідно розрізняти економічні проблеми і симптоми таких проблем. Оглядаючи міжнародні експертні думки і особливості сучасних основних положень методик встановлення макроекономічної стабільності він вказав, що основною проблемою для України є нечіткість, несумісність цілей та завдань макроекономічних орієнтирів. Окремо, І. Шумило звернувся до особливостей аналізу платіжного балансу, механізмів кредитування і валютних коливань протягом 2012 року.

 

UchastПоміж тим, Ігор Макаренко, директор Інституту еволюційної економіки, звернувся до напрацьованої його інститутом моделі прогнозування розвитку економіки, зокрема щодо зростання рівня ВВП України. Посилаючись на справдження власних квітневих розрахункових прогнозів для 2012 року він зауважив на потенційному (при збереженні існуючої ситуації та державної політики) незначному від’ємному значенні цього показника у 2013 році. Водночас І. Макаренко додав, що запропоновані у доповіді матеріали досить повно відображають сучасну ситуацію. Зокрема, відзначив близькість його досліджень з висновками НІСД у частині валютної та грошово-кредитної політики. Він коротко охарактеризував негативної циклічні коливання у фінансовому секторі України, існування значних вад встановлення курсової стабільності (зміні основ курсової політики від фіксованого до плаваючого валютного курсу), складнощі у функціонуванні фінансових ринків та обмеженість фондових операцій. Для нейтралізації негативних проявів у цих сферах, а також попередження «дефляційної» депресії, І. Макаренко запропонував формувати активну інноваційну політику. У першу чергу, це створення регіональних інноваційних систем за допомогою яких можна було б змінити пропозицію фінансів і таким чином відмежувати будь-які негативні наслідки для реального сектору економіки.

 

UchastУ свою чергу, Олег Устенко, виконавчий директор міжнародного фонду Блейзера, спробував повернути дискусію від аналізу довгострокових закономірностей розвитку економіки України, на що вказували попередні експерти, до пошуку сценаріїв дій для 2013-2014 роки з огляду на невтішні прогнози для світової економіки. За його баченням, такі дії досить обмежені у сучасних умовах середньострокового періоду і викликів довгострокового розвитку країни. Відтак, підкреслив О. Устенко, на сьогодні дієвими можуть бути лише фінансові і монетарні механізми стимулювання економічного зростання, включаючи валютну політику. оскільки ні сприяння інвестиціям, ні фіскальні заходи не дадуть швидкого короткострокового ефекту для економічного зростання.

Тому О. Устенко перейшов до оцінок бюджетної політики, бюджетного дефіциту і розподілу ресурсів країни з орієнтиром на стабілізацію чинників економічного зростання та зайнятість населення, захисту найуразливіших прошарків суспільства. Окремо він зупинився на необхідності проведення інституційних реформ як таких, що мають дещо нижчу вартість для уряду у порівнянні із структурними перетвореннями.

 

UchastДля розгортання ширшої предметної дискусії слово взяв Станіслав Соколенко, голова правління АТ "Укрімпекс", президент Міжнародної фундації сприяння ринку, віце-президент організації «Поділля Перший». Він порушив  питання про важливість кластерного формування економічних систем, зокрема інноваційних, на прикладі країн Європи, де вже понад 410 регіонів розпочали формування подібних утворень та їхнього нормативного закріплення.

 

UchastВолодимир Бодров, завідувач кафедри управління національним господарством Національної академії державного управління при Президентові України, керівника асоціації «ХХI століття» зазначив, що сьогодні більшу увагу варто зосереджувати на інституційно-соціальних аспектах розвитку економік у широкому контексті зміни взаємозв’язків у суспільствах. Тому звертання до «сухого» аналізу тієї чи іншої динаміки макроекономічних показників, на його думку, є неповним. В.Бодров виокремив проблеми, які визначатимуть подальший стратегічний розвиток економіки. перша, існуюча структура економіки не гарантує забезпечення суверенітету України; друга, теорія постіндустріалізму зазнає жорсткої критики і відбувається перегляд змісту розвитку економічних систем у розвинутих країнах світу – посилюється необхідність реіндустріалізації. Поряд з цими загальними проблемами, він констатував зростання впливу нових чинників перерозподілу ресурсів у світі: «сланцева революція» і роботизація виробництв. Звідси, робить висновок В.Бодров, альтернативи для нової індустріалізації немає. Проте сучасна посткризова і докризова динаміка інвестування в Україні, умови реалізації інвестиційних проектів (зокрема через національні проекти, державно-приватне партнерство тощо) говорить про неможливість її здійснення у країні інакше ніж «згори» – від активного державного втручання і менеджменту. Тут, на його переконання, слід пам’ятати про необхідність зміни суті існуючих стратегічних пріоритетів поряд з використанням низки ресурсів. Перший ресурс – це модернізаційні проекти, другий – кон’юнктура зовнішніх ринків, третій – боротьба з корупцією, четвертий – якість державного управління, п’ятий – міжнародні переговори щодо зниження ціни на газ, а також – розширення зовнішніх ринків.

 

UchastНа слушності аналізу проблем минулих років для попередження їх виникнення у майбутньому зауважив Борис Соболєв, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень. Водночас, він зупинився на основному складнику, який за низкою світових рейтингових агенцій серйозно уповільнює позитивну економічну динаміку в Україні – слабкій інституційній спроможності. У цьому контексті Б. Соболєв наголосив на необхідності скрупульозного аналізу видаткової частини державного бюджету через незрозумілість ролі та значення для держави певних, традиційно фінансованих з державного бюджету, статей видатків, що стали своєрідним спадком без будь-якої обґрунтованої соціальної і економічної ефективності для країни. Тобто інституційна неспроможність полягає у відсутності чіткого планування, прогнозування та визначення відповідальних інституцій у тій чи іншій сфері, а також недостатній їх взаємоузгодженості між собою.

 

UchastОзвучена думка про важливість інституційних чинників у економічному зростанні знайшла відгук у виступі Захарія Варналія, головного наукового співробітника Національного інституту стратегічних досліджень. Саме в усуненні негативних інституційних явищ та причин їх виникнення З. Варналій вбачає основний прихований потенціал розвитку економіки України. Тут же він наголосив, що визначаючи стратегію розвитку економіки країни не варто забувати про встановлення стратегічних пріоритетів на середньострокову перспективу і тактичних завдань, які мають слідувати за стратегією. Відтак мову необхідно вести про адекватне інституційне забезпечення, подолання інституційних деформацій. По-перше, це інституційно-правове удосконалення «правил гри», зокрема встановлення дієвої суспільної довіри до пропонованих урядом реформ і легалізація тіньової економіки, встановлення чіткої належності і захисту власності. По-друге, інституційно-організаційне забезпечення, тобто проведення реальної адміністративної реформи щодо зміни функцій і правового статусу існуючих інституцій чи навіть появи нових. І, по-третє, інституційно-кадрове забезпечення.

 

UchastНадалі до дискусії долучився Олександр Шаров, завідувач сектору досліджень глобальної економіки відділу зовнішньоекономічної політики НІСД. Його позиція прозвучала як заклик до пошуку і напрацювання дієвих механізмів обміну інформацією між органами державної влади, науковими установами і Національним банком України.

 

Підсумовуючи дискусію, що відбулася, Я. Жаліло подякував учасникам за віднайдений час і небайдуже ставлення до порушеної проблематики. Як він зазначив, метою цього круглого столу була дещо абстрактна мета – обговорити існуючий стан у економіці України та потенційні очікування у наступному році. І власне на підґрунті такого аналізу, зазначив Я.Жаліло, автори намагалися можливо навіть просто збудити думку, кинути в експертне середовище ідеї, які можливо надалі будуть предметом детальнішого обговорення. Насамкінець, Я.Жаліло подякував організаторам «круглого столу», колективу, який працював над доповіддю, учасникам обговорення, експертам і побажав плідної подальшої роботи.