16 грудня 2011 року в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбулося засідання "круглого столу" на тему: "Удосконалення методології і практики прийняття політичних рішень в екологічній сфері". На засіданні були присутні представники органів державної влади, громадських об’єднань, провідні науковці, експерти аналітичних установ та представники ЗМІ.
На порядку денному обговорювалися питання правових, економічних та організаційних засад екологічної політики України в контексті впровадження «нового зеленого курсу» проголошеного ООН напередодні всесвітнього форуму «Ріо+20».
Відкриваючи "круглий стіл", радник директора Національного інституту стратегічних досліджень Анатолій Качинський зазначив, що пошуком шляхів щодо удосконалення методології і практики прийняття політичних рішень в екологічній сфері є зміцнення екологічної безпеки, яку в тій чи іншій мірі декларують майже всі держави, адже на сьогодні в світовому масштабі стан справ в екологічній сфері визнається чи не одним із ключових чинників забезпечення сталого розвитку будь-якої країни. В той же час наявний міжнародний досвід та напрацювання світової наукової та експертної спільноти не надають надійних рекомендацій щодо конкретних практичних заходів трансформації всіх аспектів суспільного життя у бік сталого розвитку. Як зазначив у вступному слові Анатолій Качинський, в контексті підготовки до світового Форуму «Ріо+20» розроблено концепцію переходу до нової державної політики, а саме не витрати на «екологію», а інвестування в «зелену» економіку, що запропоновано ООН для представників власних структур країн світу. Ця модель надає економічні та соціальні аргументи на користь інвестування 2 % світового ВВП в «озеленення» десяти найважливіших секторів економіки з метою зміни характеру розвитку та спрямування потоків державного і приватного капіталу на зменшення викидів вуглецю та ефективне використання природних ресурсів, що стане стимулом економічної активності при зниженому ризику виникнення економічних, екологічних і соціальних криз характерних для існуючої моделі.
У своїй доповіді «Проблеми та перспективи екологічної політики в Україні» Вячеслав Потапенко, головний консультант відділу екологічної та техногенної безпеки Інституту, визначив тенденції української екологічної політики та окреслив труднощі у формуванні національної екологічної політики, намітив перспективи на період до 2020 року.
Презентація доповіді В. Потапенко.
Ярослав Мовчан, голова Національного екологічного центру України у своєму виступі зазначив, що в Україні й досі не відбулося кардинальної зміни курсу держави чи то в сфері планування, чи то в сфері діяльності. Ми за інерцією рухаємося застарілим напрямком та застарілим курсом і, як результат маємо проблеми, наприклад, з першого січня 2012 року нашу авіацію в Європі будуть жорстко штрафувати й всі авіакомпанії в Україні вже зараз передбачають колосальні збитки в результаті вступу у дію нової директиви ЄС в зв’язку з викидами. Експерти регулярно акцентують увагу на ситуації, коли стратегія і показники в рамках різних програм та документів не узгодженні. Наприклад, те, що пишеться в енергетичній стратегії не узгоджено з тим, що зазначено в екологічній стратегії, а також із тим, про що зазначено в Програмі Президента. І як результат, в трьох документах різні орієнтири, зокрема, щодо відновлюваної енергетики. Така неузгодженість на стратегічному рівні зупиняє розвиток держави. В Україні й досі не має чітко прописаних показників, індикаторів, яких потрібно досягти в конкретний рік. І як результат, продовжується забруднення довкілля.
Директор департаменту державної екологічної політики та міжнародної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України Володимир Білоконь у своїй доповіді «Стратегія державної екологічної політики України – шлях до «зеленої економіки»» охарактеризував передумови нової екологічної політики в Україні та визначив мету, цілі, завдання та інструменти їх реалізації національної екологічної політики. Він зазначив, що стратегічні функції до початку 2011 року виконували «Основні напрями державної екологічної політики в галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів» - це Постанова ВР від 1998 року і в той час цей документ був досить прогресивний, оскільки визначив основні пріоритети. Власне з того часу в Україні між міністерствами «ходжав» проект сталого розвитку, який до цього часу знаходиться в підвішеному стані і абсолютно невизначений. Нещодавно, перебуваючи в Одесі на конференції, яка також стосувалася «зеленої економіки», на якій представники академії наук виступили за відновлення процесу сталого розвитку для того, щоб Україна озвучила себе в цьому напрямку. Безумовно, є всі підстави говорити про створення нової екологічної політики в державі. Насамперед, це стосувалося і тієї концепції 2007 року, а також тих зобов’язань перед ЄС і перед світовою спільнотою. В наступному році проходитиме РІО+20, де, безсумнівно, прозвучать на глобальному рівні аспекти «зеленої економіки» і сталого розвитку.
Презентація доповіді В. Білоконя.
Завідувач відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Євген Хлобистов в своєму виступі «Економічні засади екологічної політики» повідомив про загальні економічні проблеми формування та реалізації екологічної політики України, які на сьогодні в Україні є орієнтири у цьому напрямі, які є досягнення, особливості. Зупинився на актуальності економічних інструментів екологічної політики, як системі загальних та конкретних організаційно-управлінських, монетарних, фіскальних та ін. заходів та напрямів адміністрування в сфері ОНПС та РВПР, спрямованих на ефективне поєднання стимулювання та примусу щодо дотримання природоохоронного законодавства та забезпечення екологічної безпеки держави.
Презентація виступу Є. Хлобистова.
Григорій Шматков, директор центру екологічного аудиту та чистих технологій, в своєму виступі розповів про те, що в Україні є екологічний аудит й згідно закону України він є обов’язковим. І навів приклад, як нещодавно завершено три масштабних аудита, де замовником виступило Держмайно України. Значна особиста практика з аудиту великих промислових підприємств показує - на сьогоднішній день поки що це єдиний механізм виявлення реальної картини забруднення довкілля та його реального стану. Всі інші статистичні дані залишаються під сумнівом. Існував порядок лімітування викидів в атмосферу, спочатку п’ятикратний коефіцієнт, а згодом десятикратний, проте ВРУ його відмінила. І тепер платять по факту. Нажаль, підприємству вигідно платити по факту: підприємець сам собі вираховує скільки він здійснює викидів і його ніхто не контролює. Замість того, щоб витратити гроші на зменшення викидів він платить за перевищення. Не можна допускати, щоб відбувалося зростання викидів. Необхідно, щоб були обмеження на зменшення. До Верховної Ради України в цьому році був направлений законопроект про обов’язковість екологічного аудиту для всіх підприємців забруднювачів, який нажаль був відхилений в першому читанні.
Цікавим був виступ професора Вільфріда Нойманна (Німеччина) про застосування німецького досвіду підготовки фахівців з екологічної економіки в Україні. В своєму виступі, «Екологічна економія на варті екологічної політики в контексті стабільного розвитку», відмітив перспективні напрямки розвитку та практичного застосування Environmental Economics з метою вирішення проблем навколишнього середовища, зокрема, державне втручання в формі стратегій інтерналізації проблем забруднення довкілля. Акцентував важливість удосконалення інструментів екологічної політики, таких як екологічні норми, відрахування, податки, торгівля сертифікатами емісій тощо.
Презентація виступу В. Нойманна.
Світлана Берзіна, президент Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» у своєму виступі «Методика оцінки екологічної ефективності продукційної системи» запропонувала розглянути стандарти екологічної ефективності, життєвого циклу продукції та екологічного маркування, а також презентувала метод оцінки екологічної ефективності продукційної системи. Серед етапів оцінки екологічної ефективності зазначила: покращення та розробка нового продукту, стратегічне планування, PR та зв’язки із громадськістю, маркетинг, зелені закупки, підвищення екологічної відповідальності.
Презентація виступу С. Берзіної.
Марина Березницька, директор ТОВ Фонду цільових екологічних (зелених) інвестицій, виступила з доповіддю на тему: «Результати конференції щодо продовження Кіотського протоколу в м. Дурбані»: 11 грудня цього року в Дурбані (ПАР) завершилися переговори в рамках 17 Конференції Сторін Рамочної Конвенції ООН по зміні клімату. Результати переговорів, про які хотілося б повідомити, традиційно поділяють на політичні та технічні. В даному випадку необхідно віднести чи буде продовжено Кіотський протоколу, тобто чи з’явиться другий період зобов’язань згідно даного протоколу. Наступне політичне рішення - це нова юридична всеохоплююча Угода на подальший період. До технічних питань відносяться питання: нові методології для розрахунку викидів парникових газів, нові керівні принципи підготовки національних повідомлень, національних кадастрів, які є звітом кожної країни про кількість викидів у конкретній країні й які міри застосовуються щодо досягнень своїх цілей. А також питання адаптації, питання роботи гнучких механізмів Кіотського протоколу й нових механізмів, які з’являються на практиці між країнами й поступово юридично оформлюються, що вимагає прийняти певні рішення Конференції Сторін. Коротко щодо основних політичних рішень: 1) Кіотський Протокол продовжено, у нього з’явився другий період. Довго приймалося рішення - це буде п’ять чи вісім років. Результатом є восьмирічний період, який продовжено до 31 грудня 2019 року. Більш точна інформація буде озвучена на наступній зустрічі Сторін, яка відбудеться в м. Катарі через рік. Всі прийняті рішення вимагають величезної роботи країн експертів та політиків, оскільки загально відомо, що екологія та економіка залежні від політичних рішень представників країн. В Кіотський другий період не ввійшли Росія, Японія та Канада, що в свою чергу створило певні обмеження на учасників, які залишилися. Це країни ЄС, та інші європейські країни, які не ввійшли до ЄС та країни з перехідною економікою, куди відноситься й Україна. Що Україна має на сьогодні: другий період, працюючі фінансові гнучкі механізми Кіотського протоколу, механізм сумісного здійснення за яким може й працює наша держава. Щодо числових зобов’язань питання вирішено в принципі, проте без конкретного показника. 2012 року експерти країн, представники країн повинні працювати над цими показниками всередині країни та узгоджувати на міжнародному рівні. До травня 2012 року кожна країна, яка увійшла у другий період Кіотського Протоколу повинна надати конкретний показник. Досі спільна ціль країн ЄС це 25-40% скорочення по відношенню до 1990 року. Україна заявила про - 20% по відношенню до рівня викидів 1990 року. Остаточні цифри Україною будуть затвердженні на конференції Сторін в м. Катарі. До 2020 року країни повинні прийняти всеохоплюючу юридичну угоду куди ввійдуть всі країни і цей період присвячений проробці юридичних, технічних норм та механізмів і, звісно, ратифікації цієї угоди.
Сергій Харічков, заступник директора з наукової роботи Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України у своєму виступі зупинився на кількох акцентах, зокрема, проблемі сталого розвитку й прийняття стратегії сталого розвитку в нашій державі, оскільки і ця стратегія й ця політика є рівноправною складовою разом з економікою нашого суспільства. Напередодні РІО+20, що заплановано на 2012 рік, Україна має обов’язок прийняти політичний документ, який би зафіксував політичну волю, прагнення, намагання нації та держави стосовно просування сталого розвитку.
Олена Борисова, менеджер програм Департаменту з енергозбереження та зміни клімату ЄБРР, в своєму виступі акцентувала увагу на тому, що екологічна політика є економічно доцільною. ЄБРР є найпотужнішим інвестором в Україні й дотримується досить широкої та різнобічної екологічної політики. Основні екологічні проблеми інвесторів – це проблеми оновлення інфраструктури ЖКГ. Банк має програму реконструкції ЖКГ. Проблема з відходами теж проблема інвесторів – це проблема використання звалищного газу. Наші інвестори не можуть утилізувати відходи, що звісно загальмовує процес інвестування в Україні. Зіштовхнулися з проблемою, що не можемо розвивати, підтримувати інвесторів, які мають бажання розвивати малу гідроенергетику в Україні, тому, що немає чіткого розуміння кому належать ті малі ГЕС, що не використовуються. ЄБРР пропонує пільгові кредити з підтримки енергоефективності. Політичний діалог, який підримується й націлений банком на цілком конкретні речі не лише сприяє інвестиціям й активно підтримує охорону навколишнього середовища.
В обговоренні активну участь брали Іннеса Медведенко, державний експерт експертно-аналітичного забезпечення Апарату РНБО України; Ярослав Мовчан, президент Національного екологічного центру України; Сергій Харічков, заступник директора Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН м. Одеса; Григорій Шматков, директор центру екологічного аудиту та чистих технологій м. Дніпропетровськ; Марина Березницька, директор ТОВ Фонду цільових екологічних (зелених) інвестицій; Олена Борисова, менеджер програм Департаменту з енергозбереження та зміни клімату ЄБРР; Юрій Скалецький, завідувач відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД та інші.
На завершення конференції радник директора Національного інституту стратегічних досліджень Анатолій Качинський подякував учасникам за плідну, конструктивну дискусію, за результатами, якої запропонував допрацювати рекомендації щодо удосконалення методології і практики прийняття політичних рішень в екологічній сфері України.