25 квітня 2014 року у конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) відбувся «круглий стіл», присвячений обговоренню аналітичної доповіді «Про стан розвитку громадянського суспільства в Україні: загальні тенденції, регіональні особливості». Предметом дискусії учасників заходу став не лише зміст доповіді, а й останні резонансні події в державі, насамперед пов’язані зі становленням та функціонуванням структур громадянського суспільства і різноманітних форм громадської активності та самоорганізації, їхньої взаємодії з державними інституціями. Було здійснено фаховий аналіз актуальних проблем у цій сфері та запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення самодостатності та ефективності громадського сектору, напрацювання дієвих механізмів його співпраці з державою. У роботі «круглого столу» взяли участь представники органів державної влади, вітчизняних громадських організацій, освітніх і наукових установ, неурядових аналітичних центрів, засобів масової інформації.
Список учасників засідання "круглого столу".
Відкрив засідання Перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло. Привітавши учасників «круглого столу», він зазначив, що презентація третьої за ліком щорічної доповіді про стан розвитку громадянського суспільства в Україні збіглася із подіями, що засвідчують його наявність та дієздатність. Впливовість українського громадянського суспільства, його спроможність змінювати траєкторію політичних, економічних, геополітичних процесів підтверджують важливість дослідження закономірностей його розвитку. Тим більше, що очевидною є слабка прогнозованість його реакцій, яка нерідко виявляється одним із джерел дестабілізації усього громадсько-політичного життя країни. Серйозність ситуації, що склалася, обумовлюється потребами оперативної протидії низці ризиків, які постали у ході суспільної трансформації, а саме:
– нездатністю нової влади швидко взяти під контроль розвиток подій в окремих регіонах та сферах державного управління, що створює небезпеку дезорганізації базових інститутів та функцій держави;
– внутрішніми конфліктами усередині самої влади щодо розподілу посад і повноважень, узгодження інтересів різних суспільних груп, залучення представників громадськості до формування державної політики;
– подальшим руйнуванням фундаментальних засад правового суспільства тощо.
Водночас, на думку Я. Жаліла, криза дає нові можливості для поступу країни, усвідомлення необхідності опертя, передусім, на власні сили, на організовану українську громадськість, вимагає остаточної відмови від практики формалізованих та імітаційних взаємин між державою та громадянським суспільством.
Завідувач відділу стратегій розвитку громадянського суспільства НІСД Олександр Корнієвський, презентуючи текст доповіді, відзначив її інноваційний характер. Зокрема, цьогоріч уперше було досліджено регіональні особливості формування громадянського суспільства в Україні, здійснено комплексний аналіз причин і передумов системної кризи у відносинах між громадськістю та державною системою тощо. Було наголошено на необхідності наближення до людиноцентристської парадигми суспільної консолідації та державного будівництва. Водночас, як свідчать матеріали аналітичної доповіді, стихійний протест та неконтрольована політична конкуренція часто сповільнюють досягнення цивілізованих, європейських стандартів політичної участі та державно-громадської взаємодії. Відтак, постає потреба у якнайшвидшій легалізації та інституціоналізації озвучених Євромайданом суспільних вимог, зокрема, створення єдиного репрезентативного органу громадської експертизи політичних рішень при Уряді України.
Розпочавши обговорення доповіді, заступник Генерального директора – директор політико-правових програм Центру Разумкова Юрій Якименко констатував, що громадянське суспільство в Україні продемонструвало здатність не лише впливати на владу, а й змінювати її. Своєю чергою, необхідність зміни влади диктувалася, з-поміж іншого, неспроможністю обраної симулятивної тактики взаємодії із громадськістю, кризою патронажної моделі відносин із інституціями громадянського суспільства. Тому найбільш нагальним завданням слід вважати концептуальний перехід від патронажної моделі до партнерської, в межах якої інституції громадянського суспільства (ІГС) розглядаються не як клієнти державної влади, а як повноцінні суб’єкти й партнери держави у вирішенні всіх суспільних проблем. Одним із ключових елементів такої моделі повинна стати практика централізованих державних замовлень ІГС на здійснення ними певних соціально-гуманітарних, експертно-аналітичних, освітньо-виховних та інших функцій. Потрібне також напрацювання законодавчої бази з надання необхідної підтримки ІГС з боку малого та середнього бізнесу, зацікавленого у їхніх послугах.
Проректор з наукової і виховної роботи Міжрегіональної академії управління персоналом Микола Головатий у своїй доповіді вказав на нагальну потребу всебічної деміфологізації проблематики громадянського суспільства, відходу від спрощених уявлень про його природу та можливості. Зокрема, наявність громадянського суспільства та його інституцій як таких ще не гарантує необхідної для реалізації стратегічних державних завдань суспільної єдності. Отже, формування громадянського суспільства є невіддільним від становлення політичної нації й ці процеси мають відбуватися паралельно. У цьому ж контексті важливим для України є врахування, модернізація та адаптація до вітчизняної специфіки націє- та державотворчого потенціалу концепції мультикультуралізму.
Завідувач кафедри філософської антропології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Тамара Розова у своєму виступі наголосила на першочерговій необхідності розбудови ціннісних підвалин громадянського суспільства, значущості аксіологічного підходу до його розвитку. Тотальна деідеологізація суспільства, нехтування ідейно-ціннісним наповненням громадської діяльності ведуть до атомізації суспільства, розриву суспільних зв’язків, браку дієвих практик громадянської взаємодії. Відтак, утвердження нової демократичної системи цінностей засобами просвіти та виховання є завданням державного значення.
Завідувач сектору сприяння розвитку громадянського суспільства та взаємодії з об’єднаннями громадян Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України Тетяна Андрійчук акцентувала увагу учасників «круглого столу» на актуальних проблемах співпраці громадськості з урядовими структурами. Важливою умовою підвищення ефективності такої співпраці має стати відхід від хибної практики взаємодії урядовців виключно з громадськими радами. Вже зараз починають проводитися «зустрічі відкритої акредитації» для всіх охочих поспілкуватися з міністрами та іншими посадовцями. Така відкрита й відверта комунікація сприятиме розширенню бази громадської підтримки урядового курсу. На часі – законодавче закріплення права громадян брати участь у формуванні та реалізації державної політики та створення системи державної підтримки низових ініціатив.
Провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України Галина Зеленько презентувала науковий проект моніторингу суспільної свідомості та громадянської активності, проаналізувавши за результатами відповідних досліджень причини наростання та основні наслідки суспільно-політичної кризи. Виходячи з отриманих результатів, окреслено такі питання найближчого майбутнього для розвитку громадянського суспільства в Україні: легалізація та інституціоналізація протесту та інших видів громадянської активності; вирівнювання регіональних ідентичностей; процедурна адаптація політичної системи до нового формату суспільного життя (корекція виборчого процесу, надання громадським радам контрольних повноважень тощо).
Кандидат політичних наук Андрій Круглашов також виступив із презентацією соціального проекту, спрямованого на дослідження протестної активності суспільства й навчання громадян методам захисту своїх політичних та економічних прав (зокрема, права на участь в управлінні державою), сучасним електронним практикам участі й контролю.
Завідувач відділу історії нових незалежних держав Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України Ігор Піляєв присвятив свою доповідь комплексному аналізові актуальних аспектів реформування політики ідентичності в Україні, гуманітарного та ідеологічного забезпечення національно-державної консолідації українців та перспектив державно-громадської взаємодії у цій сфері з урахуванням відповідного досвіду посткомуністичних країн екс-СРСР та Центрально-Східної Європи.
Директор МГО «Міжнародний інститут гуманітарних технологій Петро Мироненко у своєму виступі зупинився на проблемі взаємної ізоляції влади і народу в Україні. Для ефективного запобігання такій ізоляції потрібно, з одного боку, спільними зусиллями державних і недержавних інституцій створити відповідний морально-психологічний клімат у суспільстві (подолання недовіри та зневіри, готовність до пошуку компромісу й порозуміння), а, з іншого, – запровадити постійні інституційні форми державно-громадського діалогу при прийнятті політичних рішень.
Старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України Андрій Зоткін зауважив певну ілюзорність громадянського суспільства в Україні, адже, судячи з хаотичності, неорганізованості багатьох громадських акцій та часто притаманного їх учасникам правового нігілізму, воно є швидше орієнтиром розвитку, ніж доконаним фактом. Іншою характерною ознакою незрілості вітчизняного громадянського суспільства є його орієнтація на зовнішні ресурси та стандарти діяльності, зокрема у відносинах із державою. Для продовження розвитку реального громадянського суспільства, на думку доповідача, необхідним є: по-перше, припинення силового громадянського протистояння в країні; по-друге, створення надійного економічного базису суспільної і національної консолідації.
Голова громадської організації «Інститут місцевої демократії» Валерій Рубцов зазначив, що нагальною потребою є пошук практичних шляхів та орієнтирів розвитку вітчизняного громадянського суспільства, розроблення конкретних практичних рекомендацій для державних установ щодо напрямів і механізмів взаємодії із громадськістю. З цього погляду особливо важливим є комплексне вивчення міжнародного контексту розвитку громадянського суспільства, впливу світових тенденцій на його еволюцію в Україні.
Перший заступник голови Всеукраїнської громадської організації «Спільна мета», директор Центру антикорупційних досліджень Ігор Печенкін, який також взяв участь в обговоренні, торкнувся питання використання інтелектуального потенціалу громадянського суспільства в державному управлінні та пов’язаних із цим перспектив законодавчого забезпечення громадської участі.
Підсумовуючи засідання, Олександр Корнієвський подякував його учасникам за плідну роботу та висловлені думки та наголосив на обов’язковості врахування як українського, так і світового історичного досвіду громадянського примирення і розбудови громадянського суспільства при виробленні відповідних політичних стратегій та конкретних політико-управлінських рішень.