Співробітники НІСД взяли участь у публічній дискусії присвяченій перспективі аналітичних центрів в Україні

Поділитися:

Директор НІСД Олександр Литвиненко, заступник директора – керівник центру економічних і соціальних досліджень НІСД Ярослав Жаліло, радник директора НІСД Андрій Веселовський та головні консультанти відділу зовнішньоекономічної політики центру економічних і соціальних досліджень НІСД Вікторія Колосова та Іван Ус взяли участь у публічній дискусії «Майбутнє аналітичних центрів в Україні: завдання, виклики, можливості», яка була організована Українським центром економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова.

Під час дискусії було презентовано «Світовий рейтинг аналітичних центрів — 2019», підготовлений Програмою дослідження аналітичних центрів та громадянського суспільства Університету Пенсильванії. В презентації цього звіту в цей день відбулась в багатьох країнах світу.

Вже традиційно до списку найкращих світових урядових аналітичних центрів (Best Government Affiliated Think Tanks) увійшли два представники від України: Національний інститут стратегічних досліджень та Державна установа «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України».

Після презентації відбулось обговорення за такими темами:

  • Роль та місце аналітичних центрів у виробленні державної політики сьогодні та через 10 років?
  • Продукти аналітичних центрів у інформаційно перенасиченому середовищі: як залишатися у фокусі уваги суспільства та влади?
  • Як забезпечити стале функціонування і розвиток аналітичних центрів?

У своєму виступі Ярослав Жаліло виокремив 5 головних проблемних рис сучасних аналітичних центрів. Серед них: «адхократичність» - тимчасовість дослідницьких «команд», які збираються по випадку для виконання конкретних проєктів, що робить неможливими тяглість методичних підходів та поглибленість досліджень; ефект «Данінга-Крюгера» - завдяки якому нерідко чим обмеженішою є кваліфікація учасників аналітичних груп, тим гучніше й агресивніше вони просувають свої результати – що деформує конкуренцію на ринку аналітичних послуг; деформація попиту – брак кваліфікованих споживачів аналітичного продукту у владних структурах, що також деформує конкуренцію, причому близькість до влади часто є важливішою за фаховість дослідників; «сервільність» - тяжіння замість об’єктивних тематик обирати ті, які хоче і звик чути замовник, зокрема – міжнародні донори; поширення стандартних процедур – які витісняють аналітичну думку: це вже відчувається при поширенні стандартних методик, наприклад – стратегування громад, а надалі може посилитися при застосуванні штучного інтелекту.

На думку пана Жаліла, оптимізувати діяльність та розкриття потенціалу аналітичних центрів допоможе державна політика формування якісного попиту на аналітичний продукт: поширення відкритості влади, співпраця з донорськими структурами щодо актуалізації змісту програм, сприяння розвитку академічної науки, яка є базисом тяглих методологічних досліджень – в той час як аналітичні центри є «містком» між академічною наукою та політичною практикою. З боку аналітичних центрів важливою є мережева співпраця для зміцнення обміну експертними думками та досягнення міждисциплінарної синергії при опрацюванні складних багаторівневих завдань.

Докладніше у відео: