Завідувач сектору Південного регіону в м. Одесі Артем Филипенко взяв участь у міжнародній науковій конференції "Еволюція воєнної науки в контексті нових загроз національній та регіональній безпеці", організованій в онлайн форматі Національною військовою академією Alexandru cel Bun та Центром стратегічних студій у сфері оборони та безпеки (Республіка Молдова).
Експерт НІСД виступив із доповіддю "Законодавче забезпечення політики деокупації в умовах російської агресії проти України".
Як зазначив Артем Филипенко, на відміну від більшості конфліктів на території колишнього СРСР (зокрема, придністровського конфлікту на території Республіки Молдова, грузино-абхазького і грузино-південноосетинського конфліктів), російсько-українська війна не перейшла в "заморожену" стадію, і бойові дії тривають з різним ступенем інтенсивності, призводячи до нових жертв.
За словами пана Филипенка, в умовах тривалої збройної агресії одним із найважливіших питань є формування законодавчої бази для проведення політики деокупації, під якою йдеться про комплекс військових, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, спрямованих на відновлення суверенітету України над тимчасово окупованими територіями
При цьому, на думку експерта, необхідно розрізняти поняття деокупації від процесу регітеграціі, що буде її наступним кроком, і являтиме собою комплекс заходів, спрямованих на повернення деокупованих територій Криму та ОРДЛО в правове, економічне та інформаційне поле України.
Експерт зазначив, що нормативно-правові акти, які регулюють питання деокупації, покликані вирішувати такі завдання:
- визначення правового статусу територій, які опинилися поза контролем легітимних органів влади України;
- захист основних прав і свобод громадян України, які опинилися на непідконтрольній території, а також внутрішньо переміщених осіб (ВПО);
- правове регулювання військових, економічних і дипломатичних заходів, спрямованих на деокупацію територій;
- регулювання діяльності господарських суб'єктів, які опинилися на тимчасово окупованій території або в зоні бойових дій (зоні антитерористичної операції).
Артем Филипенко виділив три етапи розвитку нормативно-правової бази, які регулюють політику деокупації. Перший етап тривав від початку російського вторгнення в Автономну Республіку Крим (20.02.2014) і до підписання Мінського протоколу (05.09.2014). Другий етап охоплював період від підписання першого Мінського протоколу до прийняття Закону України «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях» (січень 2018 року). Третій етап триває дотепер.
Експерт НІСД детально розглянув основні аспекти закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року та закону "Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях" від 18 січня 2018 року
Пан Филипенко дійшов висновку, що на даний момент Україна має доволі розвинену, але недосконалу нормативно-правову базу, яка визначає правовий статус окупованих територій і їхній чинний правовий режим.
"В цілому, еволюція нормативно-правової бази багато в чому є відображенням прорахунків і вагань у сфері державної деокупаціонной політики, а також демонструє поступовий перехід від переважно воєнних (це стосується, насамперед, ОРДЛО) до дипломатичних, правових та економічних методів. Серед прорахунків слід згадати такі:
- розвиток нормативно-правової бази щодо окупованих територій, насамперед, щодо ОРДЛО відбувався дуже повільно і не відповідав викликам часу;
- формування нормативно-правової бази було переважно реактивним, в результаті чого зберігалися значні прогалини в законодавстві;
- прийняття деяких нормативних актів ухвалювалося під тиском громадських акцій (блокада Криму у вересні-грудні 2015 та економічна блокада ОРДЛО в грудні 2016 - березні 2017), а не в результаті системних дій з боку держави;
- діюча нормативно-правова база орієнтована здебільшого на забезпечення відсічі російської збройної агресії, а не на здійснення процесу деокупації"
За таких умов очевидно, що Україні необхідна довгострокова стратегія деокупації як комплексного документу, який би передбачав як військові, економічні, дипломатичні, інформаційні заходи щодо повернення суверенітету України над окупованими територіями, так і концепцію законодавчого забезпечення процесу їхньої деокупації та реінтеграції», — зазначив пан Филипенко.
Фото: outsidethebeltway.com