12 березня 2013 р. в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбулося засідання робочої групи «Україна – ЄС: на шляху до соціокультурного співробітництва» на тему: «Національна модель політики корпоративної соціальної відповідальності бізнесу (КСВ) як компонент євроінтеграційної стратегії України».
Засідання відбулося у рамках проекту «Національний Конвент України щодо ЄС» за підтримки Адміністрації Президента України, Міністерства закордонних справ України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Партнерами проекту виступають дослідницький центр Словацької асоціації зовнішньої політики (м. Братислава) і Словацький фонд розвитку (SlovakAid).
На порядку денному засідання розглядалися такі питання:
1. Стан та перспективи політики корпоративної соціальної відповідальності в ЄС та Україні;
2. Проект Концепції корпоративної соціальної відповідальності бізнесу (КСВ) в Україні: принципи та пріоритети;
3. Перспективи доопрацювання та затвердження Концепції політики КСВ в Україні в контексті плану дій щодо підготовки до підписання Угоди про політичну асоціацію та ЗВТ+.
У засіданні взяли участь заступник Голови Представництва ЄС в Україні Марія Юрікова, радник Міністра соціальної політики Тетяна Бурлай, заступник директора департаменту ринку праці та зайнятості Міністерства соціальної політики Оксана Мовчан, головний спеціаліст департаменту державної регуляторної політики та розвитку підприємництва Міністерства економічного розвитку і торгівлі Людмила Омельченко,
Голова правління Центру «Розвиток КСВ» Марина Саприкіна, посадовці іноземних дипломатичних представництв, представники бізнесу й міжнародних організацій.
Порядок денний засідання
Відкриваючи засідання робочої групи, перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло привітав учасників заходу від імені директора НІСД Єрмолаєва А.В. та зазначив у вступному слові, що проблематика, піднята на цьому засіданні, організованому НІСД разом із Центром «Розвиток КСВ», є важливим компонентом євроінтеграційної стратегії України. Водночас він зазначив, що асоціальність поведінки багатьох бізнесових груп формує в Україні значний рівень неприйняття ліберальної моделі економічного розвитку, яка є однією із засад адаптації України до умов європейської інтеграції та прийняття умов економіки європейського зразка.
Радник Міністра соціальної політики Тетяна Бурлай зазначила, що міністерство відмічає необхідність інкорпорування КСВ у важливі державні програми, у формування соціальної політики, зокрема в частині розбудови соціального діалогу.
Заступник Голови Представництва ЄС в Україні Марія Юрікова
наголосила на важливості проведення заходу після проведення Саміту Україна - ЄС, під час якого досягнуто угоди щодо покращення бізнесового стану в Україні, а також наголосила на необхідності прискорити процес реформування сфери бізнесу та соціальної політики. Пані Юрікова висловила підтримку організаторам проекту «Національний Конвент України щодо ЄС» та зазначила, що партнерська допомога Словаччини як країни, що досягла певного розвитку в економічній та соціальній політиці, і як співорганізатора проекту Національного конвенту дозволить Україні перейняти її позитивний досвід в інтеграції до європейських інститутів.
Радник директора
Національного інституту стратегічних досліджень Оксана Мельничук пояснила, чому до кола питань робочої групи щодо соціокультурного співробітництва включено питання політики корпоративної соціальної відповідальності бізнесу, адже культурна політика має позбутися застарілих підходів щодо свого визначення лише як сектору дозвілля, а тлумачитися як дуже широкий спектр і формоорганізуючий аспект всього суспільного і політичного життя в Україні. Таке тлумачення культурної політики було вироблено минулого року під час першого засідання цієї робочої групи серед рекомендацій щодо внутрішньої політики і дозволяє ширше дивитися на євроінтеграційні процеси в Україні та цивілізаційні трансформації нашого суспільства, більш уважно ставитися до таких понять, як соціокультурний простір, людський ресурс, гуманізація економічних відносин. У своїх дослідженнях та рекомендаціях щодо зазначених питань робоча група покладається на прийнятий Європейською Комісією в березні 2010 року важливий документ «Європа 2020. Стратегія для розумного, стійкого та всеохоплюючого зростання». Ця Стратегія визначила п’ять цілей розвитку ЄС до 2020 року:
- зайнятість населення;
- дослідження та інновації;
- енергія та кліматичні зміни;
- виховання;
- боротьба з бідністю.
Стратегією визначено також інструменти для досягнення цих цілей:
- нове економічне врядування, підтримане внутрішнім ринком;
- бюджет;
- торговельні відносини;
- зовнішня економічна політика;
- регламент і підтримка економічного та монетарного союзу.
Враховуючи неминучі євроінтеграційні процеси в Україні, необхідно при розробленні власних стратегій враховувати тенденції розвитку ЄС, стратегічні документи, що приймаються Єврокомісією, водночас дбаючи про захист національних інтересів.
Тому робоча група обрала чотири ключові теми, що наблизять нас до стратегій, вироблених Європейською Комісією:
- – це тема нашого засідання: «Соціальна відповідальність бізнесу як передумова сталого всеохоплюючого розвитку».
- «Розвиток креативних та культурних індустрій як стимул для досліджень та інновацій».
- «Політика щодо культурного надбання як головний інструмент виховання та розуміння теперішнього».
- «Національний інформаційний простір: загрози, виклики, перспективи та захист перед викликами глобалізації».
Заступник директора з наукової роботи Інституту культурології Національної академії мистецтв України Віктор Щербина підкреслив, що метою діяльності щодо прийняття національної політики України з КСВ є соціальна стабілізація суспільства. Також він окреслив проблеми, що стоять на заваді цієї діяльності:
- відсутність в Україні спільного розуміння змісту соціально відповідального бізнесу;
- відсутність синтезу зусиль бізнесу, держави і структур громадянського суспільства щодо впровадження КСВ.
В.Щербина також зазначив, що
1. Змістом соціально відповідального бізнесу має бути опікування створенням гуманітарних життєвих середовищ в Україні в цілому і в кожній місцевій громаді зокрема;
2. Слід цілеспрямовано орієнтувати гуманітарне середовище на розвиток і підтримку європейських цінностей. Адже сенс цивілізаційного переходу до євроінтеграції полягає в засвоєнні європейських цінностей, які мають стати елементом повсякденного життя українців. Програми соціально відповідального бізнесу є інструментом для втілення європейських цінностей на рівні повсякденності (так званого життєвого світу людини).
Голова Правління Центру «Розвиток КСВ» Марина Саприкіна перед представленням учасникам засідання основних положень Концепції розвитку КСВ зазначила, що корпоративна соціальна відповідальність – це інструмент розвитку не лише бізнесу, а й суспільства в цілому.
Віце-президент Українського союзу підприємців та промисловців Людмила Жук підкреслила важливість і ґрунтовність Концепції розвитку КСВ як стратегічного документа, який містить відповіді на всі питання щодо розвитку бізнесу в Україні, вказавши на необхідності її прийняття на державному рівні. Зі свого боку, УСПП буде всіляко підтримувати просування та прийняття Концепції, а також планує організувати її обговорення на конференціях у регіонах із залученням засобів масової інформації.
Головний спеціаліст департаменту державної регуляторної політики та розвитку підприємництва Міністерства економічного розвитку і торгівлі Людмила Омельченко повідомила, що існує проблема доопрацювання Концепції розвитку КСВ згідно регламенту Кабінету Міністрів України та погодилась на пропозицію Марини Саприкіної доопрацювати її спільно з Центром «Розвиток КСВ».
Керівник відділу послуг у галузі сталого розвитку компанії «Ернст енд Янг» Віктор Коваленко зазначив, що існує проблема відсутності загальної стратегії впровадження КСВ з боку бізнесу, держави та громадських організацій і завданням Концепції є визначення позиції держави щодо КСВ.
Він також окреслив можливі механізми впровадження КСВ в Україні, які використовуються в країнах ЄС:
- зацікавленість держави щодо впровадження КСВ може полягати у можливості вирішення суспільних (екологічних, соціальних тощо) проблем за допомогою бізнесу.
- стимулювання бізнес-компаній, які прийняли КСВ, з боку держави може полягати у: 1). наданні пільг у сфері держзакупівель; 2). наданні можливості компаніям увійти у нові сфери діяльності, у т.ч. за кордоном; 3). просуванні компаній, які показали свою соціальну відповідальність, за кордоном.
В.Коваленко також підкреслив, що головним принципом КСВ є добровільність та відсутність тиску з боку держави щодо впровадження КСВ у бізнесі. Механізмами впровадження КСВ можуть бути також встановлення стандартів з боку держави по відношенню до бізнесу щодо підвищення забезпечення прозорості бізнесу (нефінансова звітність), а також екомаркування.
Почесний Голова Української Асоціації з розвитку менеджменту та бізнес-освіти Ніна Ушакова зауважила, що питання КСВ не є лише прерогативою бізнесу, а стосуються всіх верств населення, громадських організацій і в першу чергу – системи освіти. Система освіти має бути осередком, що формує ідеологію соціальної відповідальності та моральної поведінки в суспільстві. Вона також окреслила місце системи освіти в реалізації КСВ, що визначається передусім соціальною відповідальністю самої системи освіти як суб’єкта надання освітніх послуг, а також закладів освіти як організацій, що є суб’єктами ринку освітніх послуг. Завданням освіти є поширення знань щодо КСВ в суспільстві, підготовка спеціалістів з КСВ, яка вже впроваджена в деяких ВНЗ (менеджер, аудитор з КСВ). Включення КСВ до освітніх програм дозволило встановити партнерські відносини між бізнесом і освітніми установами. Н.Ушакова також вказала на те, що, зважаючи на наявність довготривалих цілей розвитку КСВ в Україні, слід зняти обмеження щодо впровадження КСВ 2015-м роком, тобто не варто ставити кінцевий термін впровадження у документі, що є стратегічним.
Директор із корпоративних комунікацій компанії «Астарта-Київ» Яна Кавушевська повідомила, що досвід співпраці компанії «Астарта-Київ» з місцевими громадами шести областей України з питань екології свідчить про:
- відсутність у цих областях програм розвитку соціальної інфраструктури;
- нерозуміння суті та відсутність бачення пріоритетів КСВ в регіонах;
- наявність ультимативних дій з боку місцевої влади та створення нею різноманітних перешкод у питаннях впровадження КСВ, небажання співпрацювати з компаніями, які працюють з КСВ.
Я.Кавушевська висловила пропозицію розробити механізм заохочення компаній щодо впровадження КСВ, на що Володимир Лупацій, радник при дирекції Національного інституту стратегічних досліджень, зауважив, що механізм впровадження КСВ має стати частиною самої Концепції, яка, у свою чергу, має враховувати рівень України у світовому рейтингу та національну специфіку розвитку бізнесу і місцевого самоврядування. КСВ може бути впроваджена в Україні лише за умови збереження євроінтеграційної стратегії. При цьому слід врахувати і вирішити такі питання:
- розробити стратегію економічних реформ;
- економічні реформи мають сприйматися соціумом.
На запитання Л. Жук щодо конкретних дій, які слід здійснити у питанні просування КСВ, В. Лупацій додав, що необхідно:
- розробити програму просування КСВ як складову Концепції;
- створити інфраструктуру КСВ – недержавні інститути, які будуть її підтримувати і просувати;
- налагодити співпрацю з медіапростором з питань КСВ.
Голова Ради Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко підкреслила важливість цих питань для бізнесу і соціокультурних практик та додала, що задля досягнення мети слід виробити пріоритети діяльності щодо просування КСВ та визначити сферу її поширення. При цьому варто переглядати моделі співпраці з державними структурами, запроваджувати європейські моделі, враховуючи національні особливості.
М. Саприкіна зауважила, що План дій щодо впровадження КСВ розроблено і він може існувати автономно від Стратегії, яка має підвищити рівень обізнаності суспільства щодо КСВ. У багатьох європейських країнах перед впровадженням КСВ виник суспільний запит на неї. Також не слід соціальну відповідальність зводити до соціального діалогу. Трудові відносини є лише однією із семи сфер у політиці КСВ.
В. Коваленко додав, що проблемою українського суспільства є надочікування благ від держави, що є наслідком минулої системи. Проте єдине, чого слід очікувати від держави у сучасних умовах, це сформульований напрям (мета) розвитку країни. Без цього неможлива реалізація будь-якого плану чи програми, зокрема просування КСВ.
Директор Польського Інституту в Києві, Радник Посольства Республіки Польща в Україні Ярослав Ґодун додав, що свого часу, після 1989 року Польща стояла перед реалізацією мрії приєднатися до країн Західної Європи, тобто Євросоюзу. З того часу в країні діє майже незмінний Закон про закордонні інвестиції, який дозволяє іноземцям відкривати бізнес у Польщі та розвивати соціальну і культурну політику. Закордонні інвестори в Польщі передусім вивчають питання просування бізнесу, соціальної політики та доступу до культури і освіти. Для України важливо спочатку визначитися щодо своєї інтеграції, а також розробити систему пільг для бізнесу. До прикладу, польські підприємства з КСВ мають пільги від держави. Бізнес має працювати на розвиток суспільства.
Повірений у справах економіки Посольства Угорщини в Україні Віктор Беркі зауважив, що насамперед слід поставити питання, відповіді на яке він сьогодні ще не почув: для чого потрібно впроваджувати КСВ. Це питання в Угорщині у 2010 році вивчав Інститут дослідження економіки. Більшість підприємств великого бізнесу заявили, що впроваджують КСВ, щоб збільшити свої продажі, оскільки покупець крім цінового враховує й інші фактори. Що стосується України, для створення середовища для впровадження КСВ слід змінити фактор прийняття рішення. В Угорщині працюють з КСВ понад 90 відсотків великих підприємств зі штатом понад тисячу працівників, у той час, як 46,2 відсотка малих підприємств (зі штатом близько 50 працівників) навіть не знають, що таке КСВ. При цьому в галузях, де наявний прямий контакт із клієнтом, застосування КСВ є дуже високим і навпаки. Дослідження також показало, що мета підприємства – залишити робочу силу. КСВ присутнє там, де людський ресурс є дефіцитом. Отже, людський ресурс є рушійною силою КСВ.
Президент Київської Бізнес-школи 
Ярослав Головко привернув увагу присутніх до ролі освіти у просуванні КСВ. При цьому він зазначив, що навчальний курс КСВ, який він викладає у вищому навчальному закладі, несе в собі методологічну функцію, тобто орієнтований на оволодіння методологічними правилами. Впровадження курсу КСВ у вищих навчальних закладах вже зіграло важливу роль у вихованні молодого покоління. Держава має підтримати ініціативу впровадження КСВ як таку, що виросла знизу, а таких у країні мало. На часі очікування відповіді на питання: коли в Україні буде впроваджено Національну програму з КСВ. Як варіант вирішення цього питання, В.Щербина висловив пропозицію щодо поєднання Концепції КСВ з Концепцією гуманітарного розвитку. Тоді, після прийняття на державному рівні Концепції гуманітарного розвитку можливо буде визначити місце КСВ як сегмента розвитку гуманітарної сфери суспільства.
Координатор з КСВ компанії «Ернст енд Янг» Наталія Теленкова зауважила, що КСВ є тією високою планкою, якої слід прагнути у бізнесі, і яка сприяє розвитку бізнесу. Тому, на її думку, не слід очікувати, доки суспільство «дозріє» до усвідомлення необхідності КСВ, а якнайшвидше прийняти і впроваджувати її.
Олександр Буценко, директор Центру «Демократія через культуру», сказав про те, що на місцевому рівні з питань впровадження КСВ найскладніше працювати із владою, яка у своїх програмах не враховує місцевий бізнес. Центр «Демократія через культуру» у даний час працює в кількох містах України, які впроваджують Програму інтеркультурного діалогу, підтримувану Радою Європи і Європейським Союзом. Програма почала діяти у 2008 році в європейських містах і натепер, коли поширилась і в Східній Європі, спрямована на розвиток партнерства різних груп, зокрема місцевих громад, влади і бізнесу з урахуванням КСВ. В Україні вже створилась мережа з 11-ти інтеркультурних міст. Тому питання просування КСВ в Україні є дуже важливим задля розвитку суспільства як у регіональному, так і всеукраїнському масштабі.
Т. Бурлай зазначила, що на рівні підтримки державних структур питання просування КСВ в Україні більше стосується Міністерства економіки, проте Міністерство соціальної політики буде надавати всіляку підтримку впровадженню КСВ у межах своєї компетенції. Міністерство також готове увести питання КСВ у державні документи, які зараз у стадії розроблення, але після ґрунтовного опрацювання і обговорення із громадськими організаціями та іншими соціальними партнерами – бізнесом, профспілками в їхній частині. У Концепції з КСВ має бути баланс інтересів усіх зацікавлених сторін – бізнесу, громадських організацій, влади.
Заступник директора Міжнародного центру розвитку ділової етики Алла Сингаївська висловила пропозицію вилучити із Концепції КСВ бізнесу слово «бізнес», оскільки питання КСВ стосуються практично всіх сфер суспільства.
Підсумовуючи результати засідання робочої групи Національного конвенту, Я.Жаліло зазначив, що у практиці впровадження КСВ важливими є благодійність, добровільність, свідома діяльність, спрямована на реалізацію інтересів компаній. Важливою є взаємна відповідальність суспільства і бізнесу. Негативними при цьому є:
- аспект спекулювання КСВ заради піару;
- намагання досягти політичного капіталу за рахунок впровадження КСВ.
Варто говорити про розвиток середовища, в якому КСВ буде ефективним. Момент державного стимулювання компаній з КСВ є важливим, коли діяльність компанії виходить за рамки її бізнесу, тобто коли компанія вкладає кошти в суспільний розвиток. Впровадження КСВ може здійснюватися двома напрямками:
І. – шляхом прийняття документа, незалежного від держави, наприклад, на рівні УСПП;
ІІ. – шляхом спрямування діяльності на суспільний розвиток за державної підтримки (наприклад, звільнення від оподаткування).
КСВ як складова самоорганізації бізнесу – надзвичайно важливе питання для євроінтеграції України.
За результатами виступів учасників та дискусії було підготовлено Рекомендації.