9 серпня 2012 року в Національному інституті стратегічних досліджень на звернення японських колег відбулась зустріч у форматі круглого столу з делегацією науковців Університету префектури Фукуя, Японія. На зустрічі були обговорені питання ефективності контрзаходів, що вживались після аварій на атомних електростанціях в Чорнобилі та Фукусімі, а також соціально-психологічні аспекти наслідків радіаційних аварій.
У зустрічі взяли участь науковці інститутів префектури Фукуя, Національного інституту стратегічних досліджень, запрошені провідні експерти України за темами обговорення.
Список учасників українською й англійською мовами
Зустріч відкрила т.в.о. заступника директора НІСД Оксана Маркєєва. У вступному слові, привітавши учасників, вона зауважила, що зусиллями співробітників відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД, за підтримки провідних фахівців України, Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України став визнаним майданчиком міжвідомчого спілкування з питань подолання наслідків Чорнобильської аварії. Вона також зазначила, що після аварії на японській АЕС Фукусіма Даїчі наш інститут став активно співпрацювати з японськими колегами в передачі нашого Чорнобильського як позитивного, так і негативного досвіду, спираючись на підтримку українських експертів, які сьогодні належать до команди найкращих світових експертів у питаннях подолання наслідків ядерних аварій.
Висловивши задоволення розвитком зв’язків з японськими колегами і жаль щодо трагічної нагоди – аварії на японській АЕС Фукусіма-Даїчі – для встановлення цих зв’язків, О.Маркєєва нагадала присутнім, що 26 липня 2012 в Токіо відбулося перше засідання Спільного українсько-японського комітету з питань співробітництва у сфері поліпшення післяаварійного реагування на надзвичайні ситуації на атомних електростанціях, зазначивши, що два члена Спільного комітету, які брали участь в цьому засіданні, Борис Прістер і Олег Насвіт, сьогодні присутні на цій зустрічі.
О.Маркєєва також нагадала, що на зустрічі в Токіо було погоджено, що пріоритетними напрямками розвитку співпраці є: вдосконалення систем підтримки прийняття рішень у випадку радіологічних надзвичайних ситуацій на базі досвіду Чорнобиля та Фукусіми; адаптація до умов Фукусіми систем підтримки прийняття рішень щодо контрзаходів у сільському господарстві, розроблених для Чорнобильських територій; реалізація соціально-психологічного моніторингу та реабілітації населення, постраждалого від ядерних аварій; поліпшення радіологічної освіти і надання радіологічної інформації цільовим групам і населенню.
О.Маркєєва зазначила, що тематика сьогоднішнього засідання повністю відповідає узгодженим пріоритетам і висловила сподівання, що зустріч і дискусії послужать подальшому поліпшенню взаєморозуміння між експертами наших країн та розвитку співробітництва, знаходженню нових його форм, сприятимуть підвищенню радіаційної безпеки і побажала всім успіху в роботі.
Голова японської делегації Тосіхіро Ока (Tosihiro Oka) у вступному слові подякував Національному інституту стратегічних досліджень за організацію зустрічі і участь з українського боку таких шановних спеціалістів. Проф. Ока зазначив, що після аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі вже пройшло майже рік і п’ять місяців і перед японськими фахівцями сьогодні стоять два великі питання:
- чи можливе повернення населення на ці радіоактивно забруднені території, і якщо можливе, то як це здійснювати;
- яким чином можна підтримати сільське господарство цієї префектури.
Проф. Т.Ока зауважив, що для вирішення цих двох питань надзвичайно важливо визначити пріоритетність заходів, що будуть вживатися, а також здійснити їх оптимізацію. Він висловив сподівання, що українським фахівцям доводилось працювати над вирішенням подібних питань і в Україні є великий досвід, і що японські фахівці зможуть повчитись в українських. Водночас він зауважив, що і у японських фахівців є деякі напрацювання, і висловив сподівання, що зустріч буде взаємно корисною.
Після проголошення вступних слів головуюча т.в.о. заступника директора НІСД О.Маркєєва передала слово головному спеціалісту відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД Олегу Насвіту для подальшого ведення засідання круглого столу згідно з узгодженою програмою.
Програма зустрічі українською й англійською мовами
Професор Тосіхіро Ока (Tosihiro Oka) зробив презентацію «Аналіз ризиків/користі регулювання харчових продуктів, забруднених радіоактивними речовинами». (Презентація англійською). У своїй презентації він зазначив, що відразу ж після аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі в овочах і молоці були виявлені радіонукліди й Міністерство охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення встановило тимчасові допустимі рівні вмісту радіонуклідів у харчових продуктах. У липні 2011 року радіонукліди були виявлені в яловичині і протягом місяця була заборонена поставка яловичини з Фукусіми. У жовтні були виявлені радіонукліди у фруктах, особливо хурмі. Хоча рівні вмісту радіонуклідів були нижче допустимих, але в процесі висушування могло відбутися підвищення рівня, тому обробку хурми заборонили. В листопаді було виявлено забруднення рису і заборонені його поставки з площі близько 7 тис. га, де концентрації цезію перевищували 100 Бк/кг.
З березня цього року стали жорсткішими нормативи вмісту радіонуклідів в продуктах харчування, для звичайних продуктів допустима концентрація стала 100 Бк/кг. Ці допустимі рівні розраховані із умови неперевищення ефективної дози опромінення населення 1 мЗв/рік.
Дослідження проф. Т.Оки полягало в оцінці витрат на збереження тривалості життя. Виходячи з даних про вміст радіоцезію в різних видах харчових продуктів і скорочення або зміни умов їх поставок на ринок були підраховані відвернене споживання населенням радіоцезію і пов'язані з ним відвернені втрати очікуваної тривалості життя. При цьому розрахунки здійснювались за моделлю Preston et al., 2003. Витрати рахувалися для овочів по вартості недопоставленої на ринок продукції, для яловичини оцінювалася вартість затримки поставки і зниження якості продукції, для рису - вартість вилученої з ринку продукції.
Проф. Т.Ока зазначив, що витрати на відвернення втрати 1 року очікуваної тривалості життя, при застосуванні нормативів вмісту радіонуклідів у продуктах харчування, загалом співставні із такими витратами для запроваджених в минулому нормативів токсичних хімічних речовин. Водночас, за винятком регулювання овочів у березні 2011 року, вони багаторазово перевищують статистичну вартість року життя населення Японії, яка становить 20 млн. єн (величина ВВП на душу населення становить біля 3,6 млн. єн, або 46 тис. дол. США). Враховуючи характер та очікувані результати контрзаходів, що застосовуються на другий рік після аварії, можна прогнозувати, що їх ефективність буде ще зменшуватись.
Др. Джунко Наканіші (Junko Nakanishi) в своїй презентації «Проект визначення пріоритетів дезактивації на основі аналізу ефективності витрат» (Презентація англійською) представила порівняння наслідків аварій на АЕС у Чорнобилі та Фукусімі: карти радіоактивного забруднення території у однаковому масштабі; таблиці викидів радіоактивних речовин у довкілля; розподіл площ територій за рівнями щільності забруднення цезієм-137. Вона представила також карти потужності дози завнішнього опромінення в радіусі приблизно 80 км навколо АЕС Фукусіма Даїчі і зон евакуації за станом на червень 2012 року.
Др. Дж.Наканіші повідомила, що урядом розроблена програма дезактивації території. Здійснення дезактивації передбачає наступні поетапні дії:
1. Видалення забруднених ґрунту, каміння та різних матеріалів.
2. Поміщення забруднених матеріалів у гнучкі пластикові контейнери.
3. Переміщення заповнених контейнерів у попереднє-тимчасове сховище неподалік і утримання їх там деякий час.
4. Переміщення заповнених контейнерів у спеціально підготовлене тимчасове сховище і утримання їх там протягом 30 років.
5. Переміщення заповнених контейнерів до пункту захоронення.
При цьому Др. Дж.Наканіші зауважила, що існують проблеми здійснюваної програми дезактивації. По-перше, досить низька ефективність зниження ризику. Дозові рівні, що досягаються в процесі дезактивації, значно вищі від тих, які населення вважає прийнятними, і тих, які уряд прилюдно зобов’язувався досягти. По-друге, вкрай обмежені площі для розміщення забрудненого ґрунту. Уряд досі не може вирішити проблему розміщення сховищ забрудненого ґрунту.
Др. Дж.Наканіші зазначила, що в такій ситуації населення не бажає повертатись на свої території, якщо рівень опромінення там більше 1 мЗв на рік, тому і досі не зрозуміло, скільки людей захоче повернутися до своїх місць проживання. Крім того, роботи з дезактивації пов’язані з величезними витратами: роботи перших двох років коштують близько 20 млрд. дол. США, а всі роботи – 60 млрд. дол. США. Не зрозуміло, де взяти ці гроші, яке джерело фінансування. Великою проблемою також є те, що уряд не визначає пріоритетність заходів дезактивації відповідно до їх ефективності.
Др. Дж.Наканіші повідомила, що за результатами проведених опитувань частка тих жителів, які бажають повернутися, зменшується із зростанням величини потенційної втрати тривалості життя, пов’язаної із опроміненням в місцях проживання протягом 30 років.
Головний спеціаліст відділу екологічної та техногенної безпеки НІСД Олег Насвіт повідомив, що його презентація «Регулювання харчових продуктів, забруднених радіоактивними речовинами» підготовлена саме на прохання японських колег і описує досвід розробки в Україні нормативного документа «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді. ДР-97» (Презентація англійською ).
О.Насвіт повідомив, що ще під час викиду радіонуклідів в процесі аварії 6 травня 1986 року були введені вперше в СРСР тимчасові допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування для йоду-131, а в кінці травня 1986 для суми бета-випромінюючих радіонуклідів. На жаль, заборони на споживання забруднених радіоізотопами йоду продуктів харчування в перший місяць аварії не були доведені до населення, що згодом призвело до збільшення захворюваності раком щитоподібної залози у дітей.
О.Насвіт звернув увагу учасників, що Мінздравом СРСР на перший рік після Чорнобильської аварії був встановлений ліміт ефективної дози для населення 100 мЗв/рік, при співвідношенні внутрішнього і зовнішнього опромінення 50 на 50. На другий і третій рік був встановлений ліміт дози 30 мЗв/рік, а на четвертий – 25 мЗв/рік. Із цих значень ліміту дози робились розрахунки тимчасових допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у продуктах харчування. Нормативи 1991 року були розраховані із ліміту дози внутрішнього опромінення 5 мЗв/рік.
О.Насвіт зауважив, що тільки через 11 років після аварії в 1997 році Україна змогла перейти на неаварійні гігієнічні нормативи вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та питній воді ДР-97. Встановлені у 1997 році величини чинні і сьогодні, у 2006 році був тільки розширений перелік продуктів харчування, для яких встановлені окремі нормативи.
О.Насвіт висвітлив підхід, який був використаний при розробці ДР-97 і зазначив, що здійснений розрахунок є нашим ноу-хау, оскільки міжнародні документи обмежуються рекомендацією необхідності врахування національною владою місцевих особливостей і не зазначають, яким чином ці особливості мають враховуватись. Він запропонував японським колегам допомогу у здійсненні аналогічних розрахунків для Японії, якщо з їх боку буде така зацікавленість.
Академік НААНУ Борис Прістер у презентації «Ефективність контрзаходів, що вживались в сільському господарстві після аварії на ЧАЕС» (Презентація англійською) зазначив, що екологічні фактори відіграють провідну роль у визначенні переходу радіонуклідів від ґрунту до рослин. На Україні є велике різноманіття типів ґрунтів, що відрізняються за своїми агрохімічними властивостями. І коефіцієнти переходу радіонуклідів до рослин на різних ґрунтах відрізняються у десятки разів. Тому доза внутрішнього опромінення населення визначається передусім екологічними характеристиками ґрунтів, а не щільністю забруднення радіонуклідами цезію (Фото Prister_presentation_s.jpg). У випадку Чорнобиля найбрудніше молоко спостерігалось на відстані у сотні кілометрів від аварійної АЕС на територіях з торф’яно-болотистими ґрунтами. Це підкреслює важливість і складність здійснення коректного радіологічного моніторингу. Ті карти забруднення, які робляться з використанням аеро- чи машинної зйомки або на регулярній мережі спостережень не дозволяють організувати раціональне землекористування. Українські науковці і практики мають великий досвід організації землекористування і готові передати його Японії, якщо у цьому буде зацікавленість. У них є величезна база даних коефіцієнтів переходу радіонуклідів до рослин з ґрунту для різних ґрунтів і рослин.
Ак. Б.Прістер зауважив, що коефіцієнти переходу, а відповідно і перехід, радіонуклідів від ґрунту до рослин зменшуються з часом після аварії. Динаміка таких змін визначається властивостями ґрунту. Це обумовлює важливий практичний висновок: ефективність контрзаходів більша у перші роки після аварії і зменшується з часом.
Ак. Б.Прістер повідомив, що основним продуктом, який давав дозу опромінення після Чорнобиля було молоко. Тому у нас був розроблений спеціальний план дій із забезпечення виробництва чистої молочної продукції, який включав районування території за рівнями забруднення молока, визначення механізмів або причин забруднення, розробку і застосування місцево-орієнтованих контрзаходів, розробку і запровадження певних ланцюгів постачання продукції (сировини) та технологій її переробки відповідно до рівнів забруднення. Також був розроблений план дій із забезпечення виробництва чистого м’яса. Він включав виробництво чистих кормів для тварин, застосування спеціальних добавок до кормів, що зменшують перехід радіонуклідів в організм тварин, а також відгодівлю тварин чистими кормами перед забоєм. В сумі всі ці заходи дозволяли зменшити забруднення молока і м’яса не менше, ніж у 10 разів.
Ак. Б.Прістер зауважив, що українські експерти занепокоєні і засмучені тим, як повільно їх Чорнобильський досвід впроваджується у практику дій з подолання наслідків аварії на Фукусімі Даїчі. Якщо використати термінологію, яку сьогодні нам представляв у своїй презентації проф. Т.Ока, то чим більше Японія буде зволікати із контрзаходами, тим менше буде величина відверненої втрати тривалості життя вашого населення, а відповідно і ефективність цих заходів.
Ак. Б.Прістер зазначив, що у презентації містяться пропозиції щодо співробітництва, і запропонував японським колегам з ними ознайомитись та висловитись по їх суті.
Незалежний експерт Сергій Мирний в презентації «Соціально-культурні заходи як складова підвищення ефективності відновлення після радіаційних аварій: досвід Чорнобиля» (Презентація англійською ) зазначив, що людство відкрило радіацію всього 100 років назад і період «свідомого» контакту людини з радіацією зовсім невеликий. До цього часу не напрацьована адекватна культура стосовно радіації, від культури професійної до культури масової і повсякденної. Тому кожна велика радіаційна аварія це колосальний шок. Але сприймати радіацію потрібно без емоцій, розумом, маючи знання і розуміння. Бо знання життєво важливе, але знання без розуміння нічого не варте.
С.Мирний повідомив про свій досвід поширення знань і розуміння радіації. Створена спеціальна фірма «Чорнобиль-тур», яка проводить тренінги з радіації, використовуючи чорнобильську зону для радіаційної просвіти. Люди з усього світу їдуть туди зі своїми дозиметрами і їм там видають карти і навчають поведінки і виживання в умовах радіації. Крім того С.Мирний написав і видав кілька книг, в яких описав свій досвід роботи у зоні радіоактивного забруднення. Ці книжки можна вважати підручниками із виживання в умовах радіації, вони написані простою, зрозумілою мовою. Ці книги видані також в Росії. Книга «Жива сила», яка має напис на обкладинці «у випадку небезпеки радіації читати оповідання, помічені зірочкою», перекладена на японську мову і незабаром буде видана в Японії.
С.Мирний зауважив, що як людина, яка працювала в Чорнобильській зоні і знала радіаційну обстановку в ній дуже добре, він прийшов до висновку, що інформаційне забруднення набагато небезпечніше від радіаційного. Можна очистити землю і продукти харчуванні від радіації, але якщо в головах людей залишиться страх радіації, то наслідки для здоров’я будуть гірші, ніж від реальної радіації. В медицині добре відомий ефект плацебо, коли позитивний ефект досягається вірою у корисність призначених ліків. У випадку радіації ми маємо ситуацію із негативним (зворотнім) ефектом плацебо. С.Мирний висловив переконання, що всі технічні заходи із очищення середовища проживання або нічого не варті, або варті дуже мало, якщо їх не доповнювати заходами із «інформаційної дезактивації», заходами соціально-культурного характеру.
В загальній дискусії обговорювались переважно особливості нормативно-правових актів України, Білорусі і Росії, що регламентують визначення зон радіоактивного забруднення. Українські експерти жваво обговорювали питання японських колег.
У заключному слові т.в.о. заступника директора НІСД О.Маркєєва зазначила, що на її думку зустріч була цікавою і продемонструвала скільки у нас спільних проблем для дослідження. 26 липня цього року на засіданні Спільного українсько-японського комітету з питань співробітництва у сфері поліпшення післяаварійного реагування на надзвичайні ситуації на атомних електростанціях учасники прийшли до висновку, що потрібні спільні програми і проекти досліджень. Наступне засідання цього комітету має відбутися у першому півріччі 2013 року в Україні. Вона вважає, що було б дуже корисно, щоб на цьому засіданні вже обговорювались якісь конкретні спільні програми досліджень і Комітет міг би їх підтримати. У наш час електронних комунікацій ми зможемо швидко обмінюватись інформацією і, вразі взаємної зацікавленості, підготувати спільні пропозиції до розгляду на Комітеті.
О.Маркєєва подякувала всім за співпрацю.
У заключному слові голова японської делегації проф. Тосіхіро Ока подякував за висловлені пропозиції. Він зазначив, що відчув величезний досвід українських експертів і вважає, що у них є чому повчитися. Але часу було дуже мало, тому він звернувся з проханням дозволити ще контактувати з українськими експертами електронною поштою і задавати питання.
Проф. Т.Ока подякував всім за співпрацю.