Україна проходить екзистенційне випробовування війною, яку розв’язала Росія. У цій війні наша держава щодня зазнає безпрецедентних людських втрат, масштабних фінансово-економічних збитків, значного нищення створеного впродовж багатьох років промислово-інфраструктурного потенціалу.
Світова спільнота, підтримавши Україну в цій справедливій війні, демонструє високу згуртованість і готовність консолідувати допомогу у відбудові економіки, що постраждала. Україні з боку союзників, насамперед США та ЄС, уже фактично гарантовано створення спільного довгострокового інструменту для відбудови інфраструктури, інституційної модернізації та економічної трансформації. В Україні анонсовано розроблення національного плану дій, для чого в квітні поточного року створено Національну раду з питань повоєнного відновлення[1].
Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) активно долучається до розроблення стратегічних планів повоєнного відновлення країни, надаючи платформу для дискусії та висвітлення різних аспектів цієї проблематики. Таке експертне обговорення відбулось у конференц-залі Інституту 19 травня 2022 р. У ньому взяли участь провідні українські науковці та аналітики, які працюють у сфері стратегування економічного, соціального та регіонального розвитку.
Ключові ідеї дискусії викладено в стислому огляді. З повною версією заходу можна ознайомитися за посиланням.
* * *
Олександр Богомолов, директор Національного інституту стратегічних досліджень, у вітальному слові наголосив, що війна досі не досягла кульмінації – зараз триває важкий і, мабуть, вирішальний період. Значними є жертви серед мирного населення, 220 тис. людей втратили житло, 6,5 млн осіб шукають порятунку за кордоном, міжнародні експерти нараховують біля 8 млн внутрішньо переміщених осіб. Наразі йде війна на виснаження, війна ресурсів. Тож не останню роль у написанні сценарію перемоги мають відігравати економісти. Бачення майбутнього – привабливе, але й реалістичне, – потрібне вже зараз задля перемоги у воєнній площині; ще більше – у подальшому задля безпечного сталого розвитку країни, для якого воєнна перемога є необхідною, але не достатньою умовою.
Президент України 21 квітня ц. р. підписав Указ, яким затвердив Положення про Національну раду з відновлення України від наслідків війни. До завдань Ради віднесено не лише розроблення власне плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України, а й формування і напрацювання пропозицій щодо пріоритетних реформ, стратегічних ініціатив, відповідної нормативної бази.
Отже, йдеться про стратегію реформ, яка має визначати способи й засоби побудови нової країни у повоєнний період. Таке завдання є певним викликом для фахівців. Реформувати й відбудовувати економіку одночасно – украй складне завдання. Проте це єдиний варіант для України.
Розроблення стратегій – головне завдання Національного інституту стратегічних досліджень. Фахівці Інституту увійшли до багатьох робочих груп, утворених Національною радою з відновлення. Напрацьовуються концептуальні та практичні підходи до складових частин Плану відновлення.
Інститут також працює над розробленням концептуальних підходів до стратегії відновлення, яка має змінити країну, консолідувати проєкти та плани відновлення в цілісну узгоджену стратегію змін.
Для формулювання стратегії відбудови країни потрібне залучення всіх національних інтелектуальних ресурсів. НІСД готовий докладати зусиль для організації та модерування експертної дискусії, спрямованої на вироблення оптимальної стратегії відновлення країни.
Ярослав Жаліло, заступник директора – керівник центру економічних та соціальних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, представив бачення НІСД щодо стратегії повоєнного відновлення.
Зокрема, Я. Жаліло наголосив, що стратегія має визначити бачення поняття «відновлення». Цілком очевидно, що автоматичне відновлення «як було» – неможливе. Варто знайти баланс між побажанням «що хочемо» та реальністю «як можливо». Стратегія також має визначити процеси переведення з воєнного режиму збереження стійкості у режим відновлення. Нарешті, передбачити потрібні комплементарні зміни економічного середовища, які забезпечать можливість підвищити здатність національної економіки до абсорбції фінансових ресурсів, що надходитимуть як фінансова допомога під час відбудови, за рахунок цього – посилити вплив проєктів відновлення на національний економічний та соціальний розвиток. А ще – закласти підґрунтя для сталого розвитку країни в повоєнний період через формування міцної, соціально відповідальної, сучасної відкритої конкурентоспроможної економіки рівних можливостей, комфортної для життя людей, стратегічно та повноправно інтегрованої у європейську та глобальну економічну спільноту, здатної сформувати надійний фінансово-економічний та оборонний потенціал, достатній для відсічі будь-якому типу воєнної та економічної агресії.
Стратегія відновлення має сприяти конструктивному консолідованому баченню українським суспільством нового майбутнього країни: верховенства права, упевненості кожного громадянина в гідному та забезпеченому житті, довіри бізнесу до перспектив розвитку країни. Це надаватиме орієнтири потенційним донорам для добору оптимальних пріоритетів підтримки відбудови України. Національна стратегія формує суб’єктність країни. Суб’єктність реципієнта допомоги суттєво підвищує рівень та якість цієї допомоги відповідно до популярних смартпідходів. Реалізація стратегії відновлення сприятиме прогресу України як країни – кандидата у члени ЄС, буде підставою для отримання ресурсної та організаційної підтримки від включення України до загальноєвропейських програм, єврорегіональної та транскордонної співпраці. Тому інституційні зміни, що відбуватимуться в процесі реалізації стратегії відновлення, будуть синхронізовані із змінами, передбаченими планом набуття членства у ЄС.
Ярослав Жаліло запропонував учасникам висловити власні бачення суті та змісту повоєнного відновлення.
Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, зазначив, що відновлення насамперед визначатиметься якнайшвидшим поверненням до звичайної економічної діяльності, у якій важливу роль відіграє координація всіх генерованих у суспільстві ідей, напрацювань і зусиль. При цьому Україна потребуватиме нового макрорайонування, що пов’язано із масштабним внутрішнім переміщенням людей, насамперед до західних регіонів.
Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, наголосив на необхідності в умовах затягування війни, що прогнозують більшість авторитетних джерел, змінити базовий сценарій відновлення, який раніше базувався на припущенні «після закінчення війни». Потрібна інша логіка дій, юридичних процедур, механізмів фіксації збитків, котрі дозволять забезпечувати відновлення навіть під час викликів і ризиків, які супроводжують нинішню фазу агресії. Крім цього, бізнес на звільнених територіях потребує чітких сигналів дій щодо безпеки та страхування ризиків. До того ж, зауважив промовець, процес відновлення потрібно запускати невідкладно, задля чого необхідно планувати відповідне фінансування.
Ігор Бураковський, Голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, закликав до відвертої розмови із суспільством, запобігання необґрунтованому оптимізму. Відновлення, на його думку, – це насамперед повернення до нормального економічного життя. Наразі в Україні розвивається економіка, у якій діє логіка економічної політики війни. Водночас потрібно будувати економіку тилу, оскільки немає розуміння горизонтів завершення війни.
У середньостроковій перспективі відновлення Україні варто орієнтуватись на здобуття членства у ЄС, що вимагає додержання певних орієнтирів для здійснення перетворень уже зараз, передусім в інституційній сфері та політиці технічних стандартів.
Під час виступу І. Бураковський підняв питання, що стосуються способів мобілізації влади, суспільства та бізнесу до відновлення. Зазначив також, що при цьому загострюється інша проблема – як в Україні не допустити «відновлювального мародерства».
Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України, академік НАН України, вважає, що ключовим є не так відновлення економіки, як збереження людського потенціалу, без чого всі макроекономічні та фінансові зусилля й розрахунки виявляться марними.
При цьому, на думку Е. Лібанової, актуалізуються дві важливі проблеми. Перша – стосується повернення людей, які виїхали за кордон, і вимушено переміщених осіб, котрі не хочуть повертатися назад, насамперед у місця, де відбуваються бойові дії, або які розташовані в безпосередній близькості до кордонів – джерел воєнних загроз. Як один із варіантів, який стимулюватиме повернення такої категорії людей, може бути запропоновано запровадження комплексу мінімізації ризиків і страхових виплат.
Друга проблема – відсутність у західних регіонах у достатній кількості висококваліфікованої робочої сили, інфраструктури та публічних послуг належної якості для відновлення виробництва, яке перенесено з інших регіонів, де рівень таких факторів був значно вищий. Відповідно, стає менше чинників, що затримають людей в Україні, а повертати українців, які виїхали, з-за кордону буде складніше.
Водночас в Україні відзначається нечуване зростання соціального капіталу – нині «ми» переважає над «я». Саме це дає вагомі підстави для оптимізму, тому Україні важливо використати цей суспільний підйом.
Е. Лібанова також зазначила, що парадигму відновлення варто краще розуміти через економіку фронту та два її складники – економіку війни та економіку тилу.
Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна, запропонував визначитися з пріоритетами відновлення. На його думку, на середньострокову перспективу в Україні поки що існує мало запобіжників відпливу людей з країни. З відкриттям кордонів чоловіки, найімовірніше, возз’єднаються з родинами, які перебувають за кордоном. Мотивації до виїзду: від неконкурентної зарплати до міркувань безпеки. Збереження високої ймовірності ракетних обстрілів у будь-який час не сприяє ухваленню рішення залишатися в Україні. Для того, щоб мінімізувати ці ризики, потрібні гарантії безпеки.
Валерій Геєць, директор Інституту економіки та прогнозування НАН України, академік НАН України, наголосив на слабкостях системи прийняття управлінських рішень, яка ускладнюватиме перехід до мирної економіки. Суспільство не має чіткої відповіді на питання, як досягти ефективності майбутніх рішень.
Ярослав Жаліло запропонував учасникам дискусії визначитись щодо ймовірних механізмів формування пріоритетів повоєнного відновлення, зокрема стосовно співвідношення ринкових та адміністративних механізмів.
Гліб Вишлінський відзначив високу результативність горизонтальної співпраці уряду та бізнес-спільноти, які дають найкращий результат, дозволяють побачити можливості й потреби відновлення. Є чимало прикладів системи постійної горизонтальної співпраці – робота Укрзалізниці, роздрібних мереж тощо.
Анатолій Ткачук зазначив, що відновленню може сприяти план на кшталт Плану Маршалла для Західної Європи, яким було, серед іншого, закладено принцип експортування тих товарів, котрі можуть бути вироблені в країні. При цьому зберігалася націленість на те, щоб імпортувати переважно товари, необхідні для збільшення експорту, водночас у менших обсягах, ніж експортувати. Для України також важливо орієнтуватись на те, щоб виробляти товари для внутрішнього вжитку.
Серед пріоритетів відновлення А. Ткачук відзначив: прокладання європейської колії та створення відповідного транспортно-логістичного хабу в Україні; з’єднання ключових центрів України – Києва, Харкова, Львова, Дніпра та Одеси надійним транспортними мережами авіа-, авто- та залізничного сполучення. Задля забезпечення їх безпеки потрібно проєктувати посилені засоби протиракетної оборони та інші види захисту транспортної інфраструктури.
Ігор Бураковський наголосив на потребі розбудови економіки тилу. В умовах обмежених ресурсів Україні потрібно їх раціоналізувати, чітко усвідомлюючи, кому може допомогти держава, а для кого потрібно залучати іншу допомогу – насамперед донорів. При цьому І. Бураковський відзначив, що набір інструментів підтримки – відомий, але потрібно враховувати, що адміністративне регулювання зазвичай ефективно не працює.
Серед галузей важливо обрати пріоритети, які насамперед критично важливі для відновлення бізнесу. Відновлення економіки значною мірою залежатиме від будівництва. Не менш важливою проблемою для України стане переробка сміття, зважаючи на масштаби руйнувань. І. Бураковський наголосив, що спрощення державного регулювання не повинно легалізовувати незаконні забудови, які порушують права мешканців населених пунктів.
Також важливо задіяти потенціал нових лідерів – голів військових адміністрацій, волонтерів. Адже відбудова здійснюватиметься людьми.
Валерій Геєць відзначив користь індикативного планування, яке спрацювало у Японії, Франції та інших країнах. Водночас здатність національної системи забезпечити планування такого рівня залишається відкритою, адже особливості переходу від війни до миру мають свою специфіку. Наукова думка відстає щодо дослідження управлінських проблем, обмаль кадрів, які можуть виконати таке планування. Найімовірнішим сценарієм є імпровізація, заснована на кращих прикладах вітчизняної та зарубіжної прогресивної практики.
Елла Лібанова звернула увагу на те, що економія на робочій силі – найбільш невдалий крок, якого тільки можна припуститись у відновленні економіки. Зокрема, заробітна плата в Україні становить 30–40 % від польської, що не зацікавлює людей працювати в Україні. Висловлені нещодавно тези міністра фінансів про зниження зарплат є вкрай небезпечними з огляду на те, що Європа чекає на українську робочу силу. Тому в людей, які виїхали та працюють, про повернення в Україну не виникне думки.
Україна також має забезпечити захист прав населення, яке працює. Виникає дилема між дотриманням інтересів роботодавця та працівника в умовах воєнного часу. Законопроєкт стосовно спрощеної процедури звільнення людей, який подано до Верховної Ради, істотно звужує права людини, яка працює, з чим не можна погодитися.
Держава має надати відповіді українцям, які втратили житло, виїхали за кордон: де жити в разі повернення? за що жити? При цьому головним роботодавцем є держава, і приватний підприємець ураховуватиме політику щодо зайнятості, яку провадитиме держава.
Дмитро Боярчук зазначив, що на період війни без індикативних методів планування не можна обійтися. Водночас, коли виникне можливість, потрібно негайно повертатись до ринкових методів. Крім того, перед багатьма українцями рано чи пізно постане потреба отримати відповідь на питання: «Чому я працюю в Україні й отримую менше, ніж за 100 км звідси в Польщі?»
Василь Фурман розповів про стабілізувальну роль Національного банку в умовах війни. НБУ відмінно відпрацював ризики війни, зберіг кошти банківської системи. Виклик війни в 2022 р. був набагато гострішим, ніж у 2014-му, проте національний регулятор спрацював професійно та своєчасно. Цілі НБУ – цінова фінансова стабільність та економічне зростання. Значну роль НБУ В. Фурман бачить у сприянні активізації кредитування, реалізації державних програм кредитування і фінансування відновлення.
Гліб Вишлінський додав, що економічна політика кардинально відрізнятиметься від тієї, що здійснювалася до 24 лютого 2022 р. Чинники, які стримували розвиток економіки до війни, були поза економікою – проблеми корупції, браку верховенства права. Наразі до них додалися воєнні ризики. Після війни актуалізується потреба подолати проблеми неекономічного характеру. Це дозволить прискорити економічне зростання, зокрема на основі дерегулювання.
Ярослав Жаліло в рамках дискусії поставив запитання, що стосувалося можливостей поєднання завдань модернізаційних змін та забезпечення динамічного відновлення країни.
Гліб Вишлінський зазначив, що євроінтеграція – це «якір», який дозволить зміцнити стійкість країни. Навіть якщо євромодернізація обмежуватиме динамізм, на це треба зважитися.
Анатолій Ткачук акцентував на необхідності максимального залучення мікробізнесу, зокрема в агросекторі. В умовах війни така діяльність дозволяє людям зменшити непродуктивні витрати, виростити продукцію та реалізувати її для отримання прибутку.
Водночас А. Ткачук відзначив, що інерція впливу війни залишатиметься надовго, а це спричинить різноманітні наслідки в різних сферах. Тому зараз необхідна мобілізація ресурсів у всіх сферах і на всіх напрямах діяльності.
Дмитро Боярчук звернув увагу на значну різницю між Планом Маршалла, який реалізувався в післявоєнній Європі, і планом відновлення України. По закінченню Другої світової війни фашизм було знищено, а рашизм невідомо скільки ще триватиме, тому безпекові ризики не зникатимуть іще впродовж тривалого періоду. Наслідком значної вимушеної міграції людей стане зростання витрат бізнесу на працю. Адже очікування людей щодо зарплати зростатимуть. Відповідно, це піднімає питання про перспективи розвитку бізнесу – в Україні зможе розвиватися той бізнес, що зможе надати технології з відповідною зарплатою. Тому потрібно залучати в країну технології, адже без них буде досить складно повернути значну частину вимушених мігрантів.
Елла Лібанова підтримала висновки Д. Боярчука, зазначивши: люди бачать, що можуть заробляти більше, бо це дозволяє їхня кваліфікація. Технологія і модернізація забезпечують рівень технологічного розвитку з відповідною продуктивністю й рівнем заробітної плати. Промовиця підняла питання про необхідність пошуку стимулів, які можна запропонувати мігрантам, котрі повернуться в Україну та матимуть бажання впровадити інноваційні технології.
Е. Лібанова наголосила, що зростання продуктивності праці має спиратися на певну базу – модернізацію виробництва та нові технології. Рейтинги засвідчують, що Україна не має проблем із якістю робочої сили, натомість є проблеми з менеджментом і великою диференціацією заробітної плати між працівниками та управлінцями компаній. Несправедливість, наголосила дослідниця, є одним із чинників того, чому люди їдуть із країни. Вони вбачають несправедливість у тому, що простий українець отримує заробітну плату, набагато нижчу, ніж у сусідніх країнах. Відчуття несправедливості пов’язане також із розподілом податків. Тому критерій справедливості має посідати чільне місце серед пріоритетів відновлення.
Ярослав Жаліло, підсумовуючи обговорення, зазначив: коли постає велика кількість завдань із відновлення після руйнації, мислити стратегічно складно. Проте потрібно спільно докладати інтелектуальних зусиль, щоб уже в умовах війни прокладати шляхи для відбудови країни. Ключовим пріоритетом має стати людський потенціал. Важливою є комплементарність кроків держави та бізнесу. Якщо держава планує отримати ресурс (у вигляді податків) від бізнесу, потрібно визначити, що вона може запропонувати, зокрема, щоб компенсувати безпекові ризики для бізнесу, проблеми логістики, проблеми диференційованості та зниження споживчого попиту. Якщо говорити про індикативне планування, необхідно враховувати дві проблеми: оцінки вихідного рівня та якості самих прогнозів. Суть індикативного планування полягає в тому, щоб продемонструвати оптимальний розподіл ресурсів та оптимальну перспективу розвитку економіки, на які має орієнтуватися бізнес. І це має бути йому вигідно, а це забезпечується якістю планування.
Ключовими проблемами розвитку економіки України і до початку агресії, і в період війни були не економічні, а інституційні. Щоб забезпечити спроможність економіки до стійкого розвитку, потрібно забезпечувати її інституційну стійкість. А стійкість інститутів формується також і за рахунок адекватного розвитку підприємництва, структурованих бізнес-інститутів. Я. Жаліло наголосив, що модернізація має здійснюватися не лише в секторальному, а й у територіальному вимірі, адже стійкість економіки в умовах воєнних ризиків дуже великою мірою була забезпечена за рахунок територіально-регіональної стійкості. Регіони та громади змогли взяти на себе левову частку збереження тієї стійкості, яка могла бути зруйнована в перші тижні війни.
Я. Жаліло насамкінець висловив подяку всім учасникам зустрічі та зазначив, що Національний інститут стратегічних досліджень продовжує працювати над концепцією стратегії відновлення, тому практика проведення подібних обговорень триватиме.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД
[1] Питання Національної ради з відновлення України від наслідків війни : Указ Президента України від 21.04.2022 № 266/2002. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/2022#Text
Презентація стратегії повоєнного відновлення від НІСД в pdf-форматі: