З кожним роком громадянське суспільство в Україні в своєму розвитку створює й освоює нові інструменти задля виконання основної мети — недопущення свавілля влади щодо окремої людини, порушення її прав та свобод.
За останнє десятиліття вже стало звичною наявність в органів державної влади та місцевого самоврядування інтернет-сайтів, де оприлюднюються не лише прийняті ними рішення, а й проєкти цих рішень ще на стадії опрацювання. Завдяки ухваленню нових і внесенню змін до чинних законів «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», «Про запобігання корупції» тощо громадянське суспільство отримало дієву можливість своєчасно реагувати на ймовірні загрози від неправомірних чи упереджених дій чиновників різного рівня. Володіючи подібною інформацією, громадські активісти мають можливість і час, щоб апелювати до суспільства, організовувати пікети, мітинги та демонстрації, використовувати різні форми мирного протесту та адвокацій задля недопущення прийняття неправомірних рішень владою.
Позитивні приклади такої роботи складають чи не третину від усіх суспільних новин. Але як діяти, коли рішення було прийняте вже давно чи громадське око його своєчасно не помітило?
5 листопада 2008 року Кабінет міністрів України схвалив постанову №976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади». Вона відкрила можливість будь-якій громадській організації не лише отримати доступ до внутрішніх документів органу влади, але й сформувати свої пропозиції, які обов’язково мають бути розглянуті на колегії органу, що перевірявся. Сама постанова в момент її появи налічувала лише сім пунктів. Їх короткий зміст такий: громадська організація подає заяву до органу влади, той передає їй копії документів і після отримання пропозицій від інституту громадянського суспільства враховує їх «під час підготовки програм соціально-економічного розвитку, державних цільових та регіональних програм, формування бюджетів відповідного рівня, вирішення питань поточної діяльності». Іншими словами, якщо громадський активіст знайде невідповідність прийнятих рішень чинному законодавству чи порушення процедури ухвалення відповідного рішення, то громадська експертиза, її висновки, стають офіційним приводом для реагування. А це в системі управління може значити набагато більше, ніж вогонь та дим від автомобільних покришок. І хоча ця постанова Кабміну стосується напряму органів виконавчої влади, її положення рекомендовані до виконання й органами місцевого самоврядування.
З моменту прийняття цієї постанови лише на рівні органів державної влади було проведено понад 30 відповідних експертиз. Але, на жаль, на регіональному та місцевому рівнях цей інструмент майже не використовується громадянським суспільством. Так, за останні три роки в Одеській області було заявлено чотири громадські експертизи, з яких лише в двох випадках громадські експерти спромоглися надати свої висновки.
І це пов’язано не лише з проблемою фінансових чи кадрових ресурсів в інститутах громадянського суспільства — зазвичай громадські активісти навіть не знають про існування такого інструменту, як громадська експертиза або неправильно трактують її значення та можливості. У більшості випадків громадські активісти зосереджуються лише на гучних заявах у засобах масової інформації, але далі цього робота не просувається. Як результат — зниження рівня довіри суспільства як до лідерів громадського руху, так і до самих інструментів впливу інститутів громадянського суспільства. А чим нижче рівень довіри, тим більша спокуса в органів влади обмежити можливості відповідного інструменту. Скажімо, за 10 років свого існування сама постанова за текстом збільшилася вдвічі, де левова частина нововведень стосується обмеження можливостей інституту громадянського суспільства при проведенні відповідних дій.
Громадська експертиза є складовою механізму демократичного управління державою, який передбачає проведення інститутами громадянського суспільства оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття та виконання ними рішень, підготовку пропозицій щодо розв’язання суспільно значущих проблем для їх врахування владними органами у своїй роботі. Зважаючи на наявні проблеми в чинному законодавстві, протиріччя між різними нормативно-правовими актами та традицію їх розв’язання, громадські активісти повинні широко застосовувати цей інструмент контролю за діяльністю влади. Сам факт проведення відповідної експертизи вже є своєрідним знаком якості для інституту громадянського суспільства і свідчить про його спроможність брати активну й дієву участь у суспільно значущих процесах.
Дмитро Колцун,
провідний фахівець відділу досліджень Придунайсько-Чорноморського регіону НІСД в м. Одесі