Нова зброя Путіна: куди дивиться Око Саурона?

Поділитися:

Після саміту президентів РФ і США в Женеві, що відбувся в серединні червня, безпекове середовище навколо РФ почало помітно змінюватись. Порівняний зі США ядерний арсенал дає РФ значний запас міцності і простір для двостороннього діалогу. Проте далеко не всі джерела загроз безпеці РФ можуть бути придушені ядерним стримуванням.

Владімір Путін в кінці червня на зустрічі з випускниками вищих військових навчальних закладів звично пообіцяв зміцнення ядерних сил Росії. На озброєння, за його словами, поставлено гіперзвукові ядерні системи «Авангард» і «Кинжал», крім того, «на підході» гіперзвукові ракети «Циркон», нове покоління зенітних ракетних комплексів С-500, здатних захищати від балістичних ракет нового покоління, та інші. Очевидно, у свідомості російського президента ядерна зброя залишається інструментом, який унеможливлює військову перемогу над РФ за будь-якого сценарію. Про це він із блиском в очах заявив під час досить анемічної «прямої лінії» 30 червня з приводу проходу британського військового корабля «Defender» поблизу Криму. Але цього разу з боку Путіна вже не було його відомої обіцянки ексклюзивного раю для росіян під час ядерного апокаліпсису. Ескалація до війни високої інтенсивності названа небажаною для РФ.

Хронічні проблеми і нові виклики оборонного будівництва в Росії даються взнаки.

На колегії російського міністерства оборони наприкінці червня його глава Сергій Шойгу заявив, що частка сучасних зразків бойової техніки у збройних силах на кінець 2021 року сягне 71,6%. За результатами минулого року, цей показник оцінювався в 70,1%. Різниця, як сказали б соціологи, перебуває в межах статистичної похибки. Принципового рубежу сучасних озброєнь у 70% досягнуто. Але, ймовірно, досягнуто і їхньої межі. На цьому рівні Росія може довго триматися, та, мабуть, їй уже важко здійснити новий стрибок військової модернізації.

У Росії розробляється вже третя програма озброєнь із орієнтовним діапазоном 2025–2034 роки (перша охоплювала період 2011–2020, друга, що діє нині, – 2018–2027 рр.). Усі вони мають однаковий рівень фінансування 20–22 трлн руб. Кошти великі, порівняні зі всією видатковою частиною державного бюджету РФ на 2021 рік. Та в доларовому вираженні обсяг фінансування з 2010 року скоротився в рази через падіння курсу рубля. Ядерні озброєння залишаються пріоритетом і отримають стільки фінансування, скільки потрібно, однак, схоже, без колишньої «екзотики». Навіть Владімір Путін більше не згадує про крилаті ракети й підводні дрони з ядерними енергетичними установками, якими він надихнув росіян 2018 року напередодні чергового переобрання президентом. Інші роди військ муситимуть заощаджувати, а оборонні підприємства – диверсифікуватися, тобто збільшувати частку цивільної продукції. Зараз вона становить біля 20%, до 2030 року має сягнути 50%. Уже прийнято рішення, якому довго опиралося авіаційне лобі, «оптимізувати» всі знамениті російські конструкторські бюро – «Сухой», МіГ, «Іллюшин», «Туполєв», об’єднавши їх в одне.

На Московській конференції з міжнародної безпеки, яка проходила 22–24 червня, російський міністр оборони Сергій Шойгу сказав, що гіперзвук, цифровізація та роботизація виходять на перший план при розробці нових озброєнь, а космос і кіберпростір дедалі активніше втягуються у військове протиборство. Можна побачити, що РФ в цих сферах має проблеми, якщо порівнювати зі США, Китаєм і провідними європейськими країнами.

В космічній гонці РФ несподівано швидко загубилась у другому ешелоні.

Зараз мало хто згадає, що 10 років тому вона змагалась за лідерство в цій сфері, і що американських астронавтів на міжнародну космічну станцію донедавна доставляли російські ракети. Все це в минулому. Російська система глобального позиціювання ГЛОНАСС, супутники якої були зібрані на імпортованій зі США, ЄС і Китаю елементній базі, так і не здогнала GPS за точністю і доступністю сигналу. Зараз ГЛОНАСС ризикує втратити функціональність через неможливість оновлення супутникового угрупування. Взагалі, проблеми доступності елементної бази стосуються всіх російських супутників. Імпортозаміщення в умовах західних санкцій не спрацювало. РФ може сподіватись на Китай, однак той має свої пріоритети. Раніше він вже відмовився від кооперації з РФ в освоєні Марсу – вона виявилась непотрібним тягарем.

РФ заявляла про своє лідерство у створенні гіперзвукових озброєнь і неодноразово демонструвала видатні анонімні можливості в кіберпросторі. Але відомо й інше. Характер війни змінюють не будь-які гіперзвукові озброєння (переважна більшість балістичних ракет завжди була й буде гіперзвуковою), а високоточні гіперзвукові системи, здатні уражати рухомі цілі. «Авангард» уражати мобільні цілі не може, можливості «Кинжала» щодо цього, швидше за все, обмежені (хоча він надає нової якості захистові резиденції Владіміра Путіна поблизу Сочі від потенційних ударів із території прилеглих країн НАТО). Навряд чи Росія зможе випередити США у створенні високоточної гіперзвукової зброї, здатної уражати мобільні цілі, якщо йдеться про військово значимі збройові програми.

Що ж до воєнізованих операцій у кіберпросторі, то російський технічний заділ, створений 2013 року втечею зі США до Росії Едварда Сноудена з 1,7 мільйона файлів, які стосуються оснащення американських інформаційних мереж, вичерпується. США готові до стримування РФ в цій сфері шляхом операцій відплати, якщо російські атаки на американські інформаційні ресурси раптом триватимуть. Про це йшлося на саміті президентів США і РФ, що відбувся в Женеві 16 червня.

На цьому саміті обговорювались не тільки європейські справи.

Недооціненою у перших оцінках виявилась та частина переговорів, що стосувалась Афганістану. РФ після довгих років прихованої протидії військовій місії США в цій країні занепокоїла перспектива швидкого повного її згортання. Високі ризики поширення нестабільності з Афганістану в країни Центральної Азії, далі – на територію Росії. Про це на Московській конференції з міжнародної безпеки, що проходила 22-24 червня, говорили російський міністр оборони, начальник генерального штабу, секретар Радбезу, багато генералів. В РФ і США мовчать, про що домовилися з цього приводу в Женеві. Певна річ, ідеться про російське сприяння в логістиці виведення американських військ. Але не виключена можливість відновлення в країнах Центральної Азії американських баз, раніше закритих під наполегливим російським тиском.

Посилилася увага російського військового керівництва до Центрального військового округу, що межує з країнами Центральної Азії.

Цей округ зі штабом у Єкатеринбурзі має у своєму складі, крім частин на російській території, 201-шу військову базу в Таджикистані, об'єднану військову базу в Киргизстані, окремі підрозділи та об'єкти на території Казахстану. На кінець року, за словами Шойгу, в Центральному військовому окрузі буде переформатовано чотири військові частини, одну розформовано та одну передислоковано. Округ має отримати 1,2 тисячі одиниць нової й модернізованої техніки, включно з переозброєнням двох авіаційних полків модернізованими Су-34М і МіГ-31БМ.

За словами Шойгу, кількість заходів оперативної підготовки в Центральному військовому окрузі нинішнього року збільшилася на 18%, порівняно з минулим роком, мобілізаційної – на 34%, бойової – на 9%. Цього року після тривалої перерви буде проведено міжнародне навчання «Мирна місія» з участю держав Центральної Азії. Воно пройде поблизу Оренбурга в Росії. Крім того, біля Казані (столиця російського Татарстану) пройде навчання «Непорушне братерство», а в Киргизстані – навчання «Рубіж». Восени війська Центрального військового округу будуть задіяні у спільних стратегічних навчаннях Білорусі та Росії «Захід-2021». Однак не обов'язково саме західний напрям є метою посиленої активності Центрального військового округу. Скоріше причиною є розвиток подій навколо Афганістану.

Центральним воєнним округом військова присутність РФ в Центральній Азії не обмежується. В Таджикистані розташований важливий об’єкт повітряно-космічних військ РФ – станція космічного спостереження «Окно». Над нею на першому оберті навколо Землі після запуску проходить більшість американських супутників. В Киргизстані розташований вузол дальнього зв’язку військово-морського флоту РФ і полігон випробувань глибоководних торпед. В Казахстані розташовані полігони, по яким відпрацьовується нове оснащення балістичних ракет у складі ядерних сил РФ.

Не тільки з діями США може бути пов'язане зміщення російської уваги з західного напряму на східний.

Росія дедалі більше позиціює себе в якості союзника Китаю. Під час згаданої «прямої лінії» російський президент захоплено розповідав про зростання міжнародної ваги Китаю, подібно тому, як радянські керівники захоплено вітали зміцнення Німеччини напередодні і на початку Другої світової війни. Для Китаю питання його уйгурської області з ісламським населенням залишається болючим, що ще раз підтвердив дистанційний виступ міністра оборони Китаю на Московській конференції з міжнародної безпеки. Виведення американських військ з Афганістану може неочікувано мати негативні наслідки й для Китаю, якщо нестабільність пошириться на його регіони з ісламським населенням. Навряд чи Китай зацікавлений, щоб союзна йому Росія зав’язла, наприклад, у війні з Україною, коли в Центральній Азії може стати неспокійно.

Позиція Китаю, вочевидь, все більше впливає на позицію РФ. Російські генерали і дипломати з новою силою заговорили про те, що розміщення американської системи протиракетної оборони (ПРО) і ракет середньої дальності в країнах Далекого Сходу, зміцнення тихоокеанського альянсу США з Японією та Австралією несуть виклики для РФ. Навряд чи це хвилювало б російське керівництво так само сильно, як системи американської ПРО в Польщі та Румунії, якби не стурбованість Китаю.

Тому не дивно, що, попри збереження агресивної риторики, повної претензій на адресу США та їхніх союзників, змінилися як географія, так і рівень претензій. Начальник генерального штабу Росії, виступаючи на Московській конференції з міжнародної безпеки, закликав до недопущення гонки озброєнь, розвитку заходів довіри і транспарентності, політико-дипломатичного вирішення регіональних конфліктів і криз. Якщо це не маневр у розв'язаній РФ глобальній гібридній війні з боку її головного розробника, то РФ, як СРСР у 1970-х, готова запросити розрядку міжнародної напруженості.

РФ, можливо, готова бути м'якшою в зовнішній політиці, якщо їй не заважатимуть провести вересневі вибори до Держдуми відповідно до її одвічних цінностей суспільно-політичного устрою.

Сьогодні вони виражаються зокрема в тому, що партію російської влади «Єдина Росія» на чергові переможні для неї вибори веде міністр оборони Сергій Шойгу, який одного разу стояв біля її витоків і керував фракцією в парламенті. Російський вітер війни, можливо, готовий повернутися до своїх начал, аби потім зміненим розпочати новий рух у важко передбачуваному напрямі.

 

Зручніше отримувати якісну аналітику в месенджері? Підписуйтеся на наш Telegram-канал: t.me/niss_gov_ua

Фото: lotr.fandom.com, НІСД

Джерело