Прогнози щодо завершення російсько-української війни множаться, наразі в них переважає об’єднувальне твердження про необхідність перемоги України. Водночас в інфопросторі поширюються і сценарії, де ціль перемоги України ставиться під сумнів. Так само немає одностайності щодо поразки РФ. Збіг повторюваних різними авторами месиджів здається невипадковим, а відносне збільшення кількості таких песимістичних щодо України прогнозів і посилення страхів стосовно поразки Москви спонукає придивитися до них уважніше. Завдання звільнення території України є військовим, дипломатія комплементарно доповнює мілітарні дії, а не заступає їх. Заклики до перемовин про завершення війни сьогодні позбавлені практичного сенсу, а підштовхування до компромісів щодо вступу до НАТО працюють на супротивника.
З боку України позиція вже тривалий час гранично чітка.
Для нас перемога – це повернення всіх без винятку захоплених територій і надійні міжнародні гарантії безпеки, щоб уникнути повторної російської агресії. А гарантії безпеки – євроатлантична інтеграція, вступ України до НАТО.
Розширення НАТО за рахунок Фінляндії активізує цей процес.
Утім, за межами України нашу перемогу бачать по-різному. Формально перемогу України вже беруть як даність, суперечки точаться в основному навколо обсягів території, яку для цього потрібно звільнити – у межах до російського вторгнення 24 лютого 2022 р. чи відновлення територіальної цілісності в міжнародно визнаних кордонах 1991 р.? Розглядають також деякі інші варіанти, пов’язані зі статусом Криму, пропонують Києву поступитися Кримом, або, як закликають активні прибічники негайного миру, віддати Путіну все, що він устиг на сьогодні захопити, і тоді війна начебто одразу скінчиться.
Ще однією темою дискусій є питання про співвідношення військового і дипломатичного засобів досягнення перемоги. З погляду України, доля війни вирішується на полі битви з агресором, а дипломатія є важливим інструментом боротьби з РФ насамперед у питаннях міжнародних гарантій безпеки. Натомість заклики до перемовин як засобу «припинити війну» наразі не мають практичного сенсу. Спроби президента Франції Макрона «привести Росію до тями» і «посадити всіх за стіл перемовин» (цього разу за допомогою очільника КНР) укотре демонструють неспроможність такого підходу.
Однак у дискусіях як завершити російсько-українську війну справжнім каменем спотикання є не українська перемога і способи її досягти, а поразка Росії. І саме цей пункт стає вихідним у спробах побудови обрисів майбутнього, картини післявоєнного світу.
Намагання уявити поразку РФ подекуди постає як непосильне завдання, що підважує тезу про перемогу України. З одного боку, якщо Україна програє російській агресії, європейський та глобальний світоустрій зіткнеться з непередбачуваними наслідками. Це зміцнює позиції наших партнерів у готовності допомагати Україні перемогти. Однак за поразкою РФ маячить образ розпаду великої ядерної держави – цей страх Росія підживлює постійним ядерним шантажем.
Російські погрози дальшої ескалації війни через застосування ядерної зброї сприяють уявленням про начебто непереможність нашого супротивника. До цього додається поширений стереотип про невичерпність російських ресурсів – людських, природних, економічних і, відповідно, військових. На цьому тлі виникають поствоєнні сценарії майбутнього, де Росія цілковито зберігає свою попередню роль у світі, а в радикальних випадках навіть посилює її. В інформаційному полі подібні сценарії стають інструментом для збільшення невизначеності та слугують конкретній меті – знизити рівень допомоги Україні.
Яскравим прикладом є березнева публікація у «Foreign Affairs» [i], де чітко поставлено питання про потребу вже нині мати план щодо поствоєнного світоустрою. Стаття з промовистою назвою, а особливо підзаголовком: «The Case for a Security Guarantee for Ukraine. How to Protect the Country – Without NATO Membership». Піклування про Україну, намір захистити – що ж нам пропонують автори?
«Усі війни завершуються. Російсько-українська війна завершиться також», – цим глибокодумним трюїзмом розпочинається стаття, і далі автори витрачають багато аргументів, щоб довести тезу про потребу мирного співіснування Заходу з Росією та безпекових гарантій для України, однак таких, щоб вони не дратували РФ. Фактично йдеться про виконання всіх вимог Росії – починаючи від демілітаризації України і завершуючи контролем за справедливим дотриманням «прав меншин на українській території», щоб «заспокоїти Москву і запобігти конфліктам». Останнє узгоджується з присвоєним собі РФ правом на «захист співвітчизників» на території колишнього СРСР.
Вступ України до НАТО має бути знято з порядку денного – а гарантувати безпеку на території України (так!) будуть або миротворці ООН, або сили нової організації – Атлантично-Азійської безпекової спільноти (AASC – Atlantic-Asian Security Community), яка має замінити НАТО чи співіснувати поряд з Альянсом.
Картина післявоєнного світоустрою, намальована в цій статті, виходить з уявлення про збереження і навіть посилення ролі РФ на світовій арені, особливо після передбаченої рано чи пізно зміни путінського режиму, коли начебто зникнуть підстави для будь-яких обмежень для цієї країни. Натомість роль України вимальовується як остаточно позбавленої суверенітету, під жорстким міжнародним контролем, з іноземними військами на українській території, які відстежуватимуть процеси «демобілізації» українських збройних сил. Саме це – роззброєння України та іноземний контроль з кількох тисяч (!) військових та інструкторів замість успішної повноцінної української армії, на думку авторів, стримуватиме РФ у разі наміру поновити агресію проти України.
Годі говорити, що жодних засобів контролю за діями РФ цей план не передбачає. Натомість наголошено, що про поразку РФ у жодному випадку не йдеться. І навіть передбачений приз для Москви – у разі, якщо вона вирішить долучитися до нової Азійсько-Атлантичної спільноти, Росія зможе це зробити.
І коло замикається – адже на території України в такому разі опиняться російські війська, які знов «гарантуватимуть» нашу безпеку.
Остаточна поразка Росії потрібна не тільки Україні, а Європі та світові. Якщо її не буде – це тільки питання часу, коли Кремль відновиться і знов піде в наступ [ii].
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Список використаних джерел:
[i] The Case for a Security Guarantee for Ukraine. How to Protect the Country – Without NATO Membership. By Lise Morjé Howard and Michael O’Hanlon. March 20, 2023. URL: http://surl.li/ggizm
[ii] Lukas E. Ukraine’s Success Risks Splitting Its Friends. CEPA. April 2, 2023. URL: https://cepa.org/article/ukraines-success-risks-splitting-its-friends/