Впровадження реформи місцевого самоврядування, що зараз відбувається в Україні, стало важливим досягненням постмайданного періоду. Лютневі протести Євромайдану-2014, російське вторгнення в Україну, і як наслідок – два тури національних виборів у 2014 році змінили склад провладних еліт в Україні. Неочікувана та серйозна загроза територіальній цілісності України продемонструвала слабкість на той час централізованої, проте регіонально розділеної держави. Щоб уникнути федералізації, популярної з різних причин як у Росії, так і на Заході, українські політики погодилися на передачу частини владних повноважень на місця.
Багато українських політиків стали сприймати децентралізацію як засіб протидії російській гібридній війні. Крім того, впровадження реформи з децентралізації слугує вираженням європеїзації України та водночас сприяє їй. Найспекулятивніший геополітичний аспект видозміни українського самоврядування стосується її потенціалу впливати на реформи в інших країнах та стимулювати їхні впровадження. Децентралізація в Україні могла б надати політичні орієнтири та інституційні зразки для решти наразі високоцентралізованих пострадянських держав. Щоправда, реформа місцевого самоврядування навряд чи стане панацеєю для України чи інших пострадянських держав, адже самій Україні треба пройти певний період, перш ніж її нещодавно децентралізована система урядування буде повноцінно функціонувати. Проте єврорпеїзуючий, антисепаратистський та дифузійний потенціал української моделі робить її найбільш наочним прикладом теперішньої соціополітичної трансформації країни.
Повний текст статті: tandfonline.com (англ)
Valentyna Romanova & Andreas Umland (2019) Decentralising Ukraine: Geopolitical Implications, Survival, 61:5, 99-112, DOI: 10.1080/00396338.2019.1662108