Агресія Росії – країни, воєнний і економічний потенціали якої значно перевищує оборонні можливості України, привернула увагу до пошуку асиметричних стратегій в обороні держави та вивчення відповідного досвіду інших країн.
Такі стратегії мають тисячолітню історію. В інші часи і в різних народів вони мали свої назви і відрізнялися за змістом. Однак усі варіації асиметричних стратегій об’єднують спільні концептуальні ознаки, які в лапідарному стилі визначив співробітник Інституту стратегічних досліджень США С. Мец: «…організовувати свою діяльність та мислити відмінним від опонентів чином з метою максимізації власних переваг та використання вразливих місць опонента, захоплення ініціативи чи забезпечення простору для маневрування».
Активізацію дослідження сучасної проблематики асиметричних стратегій варто пов’язати з опублікуванням у 1975 р. статті британського вченого-міжнародника Е. Макка «Чому великі держави програють малі війни: політика асиметричного конфлікту». У ній автор, на основі аналізу війни США у В’єтнамі та інших програних розвинутими країнами воєнних конфліктів 40-х–60-х рр. ХХ століття, сформулював концептуальну модель асиметричного конфлікту. Поряд з іншим, він розкрив пагубність зведення сили у асиметричному конфлікті лише до збройної й обґрунтував необхідність обов’язкового врахування нематеріальних аспектів (політичних інтересів, стратегій боротьби, мобілізації населення тощо).
В історії воєнних конфліктів другої половини ХХ і початку ХХІ століть особливий інтерес для України викликає досвід формування та реалізації
Ізраїлем асиметричної стратегії в період з 1949 до 2002 р. (до прийняття Лігою арабських держав Арабської мирної ініціативи), а низка її елементів і в подальшому періоді. Мається на увазі вища асиметрична стратегія (або велика стратегія - grand strategy), яка передбачає задіяння всього комплексу доступних державі засобів: воєнних, політико- дипломатичних, інформаційних, економічних тощо. Частина положень цієї стратегії та деякі елементи механізму її реалізації можуть бути прийнятними для України з урахуванням, безумовно, особливостей геополітичного положення нашої держави та характерних рис російсько-українського воєнного конфлікту.
Асиметрична стратегія Ізраїлю як спосіб забезпечення життєво важливих національних інтересів включала три основні елементи: армію, з широким спектром завдань та здатною до адаптивних форм і способів її застосування; стратегічний союз з однією з великих світових держав; периферійну регіональну стратегію - новий спосіб побудови взаємовідносин із сусідніми країнами.
Ознайомитися з повним текстом можна за посиланням: niss.gov.ua/sites/default/files/2019-05/Analyt_dopovid