В аналітичній доповіді уміщено огляд методологічних підходів щодо визначення мети, завдань і змісту діяльності із забезпечення безпеки та стійкості критичної інфраструктури, яка підтримує життєдіяльність громад. Представлено концептуальну модель формалізації вимог до діяльності у сфері стійкості, окреслено структуру заходів забезпечення стійкості за етапами циклу кризового реагування. Запропоновано розроблені методологію визначення завдань суб’єктів кризового реагування, необхідних і можливих рівнів стійкості функціонування критичної інфраструктури та надання життєво важливих функцій і послуг. Запропоновано принципи планування стійкості, орієнтовні типову структуру та зміст плану стійкості життєдіяльності громад.
Розраховано на експертів, науковців, менеджерів, які працюють у сфері національної безпеки, суб’єктів владних повноважень, представників громадських організацій, а також усіх, хто цікавиться проблематикою стійкості функціонування критичної інфраструктури, забезпечення життєво важливих функцій та надання послуг. Дослідження буде корисним для формування цільових параметрів стійкості різних сфер управління, формалізації інструментів планування стійкості, розроблення практичного інструментарію регулювання діяльності всіх суб’єктів, залучених до забезпечення стійкості життєдіяльності суспільства.
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. СТІЙКІСТЬ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ У СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ
1.1. Огляд політики та законодавства окремих країн з питань безпеки та стійкості критичної інфраструктури
1.2. Забезпечення стійкості надання життєво важливих функцій / послуг: досвід США у сфері енергозабезпечення
1.3. Розвиток законодавства України з питань стійкості функціонування критичної інфраструктури: стан та виклики
1.4. Узагальнення світового досвіду та узгодження підходів до планування заходів безпеки та стійкост і критичної інфраструктури
Розділ 2. БЕЗПЕКА ТА СТІЙКІСТЬ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ: ФОРМАЛІЗАЦІЯ МОДЕЛІ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ВИМОГ
2.1. Безпека критичної інфраструктури як складова частина планів стійкості
2.2. Формалізація вимог щодо стійкості надання життєво важливих функцій / послуг та функціонування критичної інфраструктури
2.3. Узагальнення практики реагування на порушення функціонування критичної енергетичної інфраструктури
Розділ 3. ЗАСАДИ РОЗРОБЛЕННЯ ПЛАНУ СТІЙКОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА НАДАННЯ ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИХ ФУНКЦІЙ НА РІВНІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
3.1. Організація планування стійкості життєдіяльності громад
3.2. Зміст етапів підготовки плану стійкості
Розділ 4. РОЗРОБЛЕННЯ ПЛАНУ СТІЙКОСТІ
4.1. Загальні засади планування стійкості функціонування критичної інфраструктури та надання життєво важливої функції / послуги
4.2. Базові вимоги до розроблення плану стійкості
4.3. Зміст плану стійкості за етапами циклу кризового реагування
4.4. Орієнтовний зміст і структура плану стійкості
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ
Додаток 1. Групи загроз / небезпек, що увійшли до Стратегічної національної оцінки ризику США
Додаток 2. Порівняльний аналіз прикладів реагування на загрози й ризики кризової ситуації за етапами циклу кризового реагування
Додаток 3. Взаємозалежності життєво важливих функцій та особливості їх надання
Додаток 4. Огляд загроз для енергетичного сектору
Додаток 5. Загальний алгоритм оцінювання впливу загроз
Додаток 6. Потенціал відновлюваних джерел енергії України
Додаток 7. Приклади реалізації проєктів енергозабезпечення територіальних громад України на основі використання місцевих ресурсів
Додаток 8. Огляд заходів реагування на порушення функції електропостачання через руйнування РФ енергетичної інфраструктури України в осінньо-зимові періоди 2022–2024 рр.
ВСТУП
Забезпечення стійкості життєдіяльності країни чи функціонування окремих систем, які її підтримують, сьогодні стало актуальним напрямом наукових досліджень у сфері національної безпеки, пріоритетом створення й удосконалення методології стратегічного планування розвитку та запровадження сучасних механізмів державного управління.
У багатьох країнах завдання забезпечення національної стійкості, захисту критичної інфраструктури (КІ) та забезпечення життєво важливих функцій (ЖВФ) і надання послуг суспільству визначено низкою законодавчих актів, документів концептуального та стратегічного характеру.
В Україні у 2021 р. також було прийнято акти законодавства, які перемістили завдання розбудови стійкості життєдіяльності країни з поля науково-теоретичної дискусії у площину практичних дій.
Концепція забезпечення національної стійкості України, затверджена рішенням Ради національної безпеки і оборони (РНБО), визначила мету, основні принципи, напрями, механізми й строки запровадження та функціонування національної системи стійкості. Ця система спрямована на формування спроможності країни забезпечити стійкість функціонування важливих сфер життєдіяльності суспільства та держави.
Закон України «Про критичну інфраструктуру» визначає пріоритети політики у сфері безпеки та стійкості критичної інфраструктури, яка забезпечує життєво важливі для країни функції та послуги, а також завдання суб’єктам управління в цій сфері, а саме:
- секторальним органам з питань захисту КІ – щодо розроблення планів взаємодії та підтримання ЖВФ на випадок порушення функціонування об’єктів критичної інфраструктури;
- місцевим органам виконавчої влади – щодо розроблення та затвердження місцевих програм забезпечення безпеки та стійкості КІ, програм підвищення стійкості територіальних громад до кризових ситуацій, спричинених припиненням або погіршенням надання важливих для їхньої життєдіяльності життєво важливих функцій.
Такі завдання є серйозним викликом для суб’єктів управління через ускладнення аналізу та регулювання діяльності в зазначеній сфері. Крім іманентної динаміки зовнішнього середовища функціонування визначеної сфери управління (системи, галузі економіки, громади тощо), потенційна змінність її внутрішньої будови та переліку ЖВФ потребує постійного аналізування зовнішнього та внутрішнього середовища життєдіяльності визначеної сфери управління. Нерідко суб’єктам управління простіше визначити конкретний статичний об’єкт і реалізовувати звичну процедуру його захисту (наприклад, застосувати фізичну охорону мосту через річку), ніж забезпечувати стійкість функції, реалізацію якої забезпечує такий об’єкт (зокрема, транспортне сполучення між берегами, що може здійснюватися за допомогою різних інфраструктурних об’єктів та різними способами).
Саме ця обставина зумовлює вимогу трансформації підходів щодо діяльності суб’єктів, залучених до забезпечення стійкості визначеної сфери управління. При акцентуванні уваги на стійкості надання визначеної послуги / функції суб’єкт управління має значно розширити сфери аналізу, аби мати можливість залучати ширший набір ресурсів і механізмів управління та забезпечити розвиток власних спроможностей відповідно до рівня завдань. Водночас варто розуміти, що суб’єкти управління повинні намагатися досягти чіткого усвідомлення мети та змісту управлінських дій з питань забезпечення стійкості їхньої сфери управління, яке поки що не сформоване. Спостерігаються лише перші спроби окреслити розуміння змісту практичних дій та способів їх формалізації, а практична діяльність інституцій, обов’язком яких є вирішення завдань щодо забезпечення стійкості визначеної сфери управління, в Україні тільки розпочинається.
Ця аналітична доповідь є продовженням попередніх досліджень з питань безпеки та стійкості критичної інфраструктури. У публікації запропоновано концептуальні засади та методологічні підходи щодо формалізації діяльності й розроблення необхідних інструментів забезпечення стійкості функціонування КІ та надання ЖВФ.
Перший розділ присвячено огляду політики й законодавства США, Великої Британії, ЄС та України з питань безпеки та стійкості КІ, що є елементом політики забезпечення національної стійкості та/чи національної готовності до надзвичайних ситуацій. Розглянуто особливості законодавства США, яке стосується регулювання діяльності з питань стійкості функції енергозабезпечення, зокрема на місцевому рівні. Подано узагальнення підходів щодо планування заходів безпеки та стійкості КІ та ЖВФ у різних країнах.
У другому розділі висвітлено основні складники діяльності суб’єктів забезпечення безпеки та стійкості КІ, а також зміст управлінських дій, які застосовуються залежно від етапу циклу реагування на ймовірну кризову ситуацію. Розроблено концептуальну модель формалізації вимог щодо стійкості надання ЖВФ. Проведено огляд практики реагування на порушення функціонування критичної енергетичної інфраструктури.
У третьому розділі схарактеризовано завдання та зміст діяльності суб’єктів планування стійкості функціонування КІ. На прикладі планування заходів щодо стійкості енергозабезпечення життєдіяльності громад продемонстровано, як варто використовувати запропоновані підходи.
Четвертий розділ видання ознайомлює із загальними принципами та базовими вимогами щодо розроблення плану стійкості життєдіяльності громади. Подано опис змісту плану стійкості за циклом кризового реагування, уміщено приклади орієнтовного змісту й структури плану стійкості енергозабезпечення громад.
Зміст аналітичної доповіді спрямований на те, щоб допомогти суб’єктам управління опанувати основні засади концепту стійкості, мету й зміст управлінських дій з питань стійкості функціонування критичної інфраструктури та надання ЖВФ, а відтак розпочати практичну діяльність із досягнення цілей, визначених законодавством.
Це видання стане в пригоді під час формування цілей досягнення національної стійкості в різних сферах управління, розроблення формалізованих інструментів планування та практичного інструментарію регламентування діяльності суб’єктів реагування задля забезпечення стійкості функціонування визначених сфер управління.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram та Facebook
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Зображення: НІСД
Докладніше в аналітичній доповіді: