"Напрями підвищення ефективності інвестиційно-будівельної діяльності у промисловості України". Аналітична записка

Анотація

Зроблено аналіз показників, визначено проблеми і надані рекомендації щодо активізації інвестиційно-будівельної діяльності у промисловості України.

 

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

 

У світовій практиці згортання промислової бази призводить до зменшення порівняльних і конкурентних переваг країни[1]. У розвинутих країнах світу зниження частки промисловості в економіці компенсується формуванням диверсифікованої сфери послуг, підвищенням продуктивності праці, переміщенням виробництв до країн «третього світу» зі збереженням контролю головною компанією. В Україні звуження промислової діяльності провокує некомпенсоване збільшення безробіття, особливо у регіонах з промисловою спеціалізацією. Чисельність найманих працівників у промисловості України у 2010 р. скоротилася проти 1990 р. на 61,1 %[2], під час кризи 2008-2009 рр. звільнено 0,55 млн осіб[3].

 

Поки що роль промисловості в економіці України залишається значною. Частка доданої вартості промисловості в економіці у І півріччі 2011 р. становила 30,9 %, частка промислової продукції у випуску продукції – 48,3 %[4]. Водночас, посилилися ризики надмірного зношення основних засобів (ОЗ), зниження ефективності зовнішньої торгівлі товарами, погіршення техніко-економічного рівня промислового виробництва.

 

Ступінь зношеності ОЗ на початок 2010 р. досяг в обробній промисловості 64,9 %, у машинобудуванні – 81,9 %, у хімічній промисловості – 69,3 %, у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води - 62,2 %. У окремих регіонах цей показник перевищує середнє значення по Україні. У Полтавській області він становить 73,1 %, у т.ч. у переробної промисловості − 83,9 %, у Черкаській – відповідно 70,9 % та 77,5 %, Чернігівській – 70,6 % та 76,8 %.

 

Від’ємне сальдо України у торгівлі товарами виникло у 2005 р. у розмірі 1,9 млрд дол. США і у 2010 р. досягло 9,3 млрд дол. США. Найбільшим є від’ємне сальдо за групами енергетичних матеріалів  (–15941,3 млн дол.), наземних транспортних засобів, крім залізничних (–2780 млн дол.), полімерних матеріалів (–2355,1 млн дол.). Загальний обсяг імпорту товарів у 2010 р. проти 2009 р. зріс на 33,7 %[5], обсяг промислового виробництва – лише на 11,2 %[6]. Основу товарного експорту складали чорні метали та вироби з них (32,3 %), мінеральні продукти (13,1 %), механічне та електричне обладнання (11 %), продукти рослинного походження (7,7 %), продукти хімічної і пов’язаних з нею галузей (6,8 %), транспортні засоби та шляхове обладнання (6,3 %), жири та олії тваринного та рослинного походження (5,1 %).

У цілому, за роки незалежності України, суттєво знизився техніко‑економічний рівень промислового виробництва, що негативно вплинуло на структуру цього виду економічної діяльності та фізичні обсяги випуску продукції (табл. 1). Обсяг машинобудівної продукції за 1991‑2010 рр. у вартісному виразі зменшився на 14,8 %, виробництво сільськогосподарських машин – на 82,4 %, верстатів – на 51,7 %[7]. У валовій доданій вартості промисловості частка добувної промисловості, починаючи з 2005 р., почала помітно збільшуватися і зросла з 15 % у 2005 р. до 23,9 % у 2010 р., частка переробної промисловості впала за цей період з 72,4 % до 62,7 %[8].

Таблиця 1

Виробництво окремих видів промислової продукції в Україні^*

*Стат. щорічник України за 2010 р.: [Електронний ресурс] / Держстат України. – Режим доступу: http//www. ukrstat. gov. ua.; Стат. щорічник України за 2002 р. /Держкомстат України. – К., 2003. - С. 662.

 

Посилюється моральне зношення виробничого апарату та зниження інноваційного потенціалу промисловості. Частка підприємств, що займалися інноваціями, у загальній кількості промислових підприємств за 2000-2010 рр. зменшилася з 18 % до 13,8 %, кількість інноваційних видів продукції - з 15,3 тис. до 2,4 тис. найменувань, частка реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової продукції − з 6,6 % до 3,2 %[9].

 

Зазначені обставини свідчать про зростання ролі розширеного відтворення ОЗ (від нового будівництва до реконструкції і технічного переобладнання) для оновлення виробничого апарату, збереження кадрового потенціалу промисловості, підвищення експортного потенціалу і зменшення залежності країни від імпорту промислових товарів.

Проблеми промислового будівництва пов’язані з невизначеністю пріоритетів промислової політики, недоліками інвестиційної та будівельної діяльності.

 

Невизначеність перспективних пріоритетів промислової політики виникає у зв’язку з вичерпанням терміну дії Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки, схваленої Кабінетом Міністрів України у 2003 р. У Програмі економічних реформ на 2010-2014 рр.[10], зокрема, у розділі «Модернізація базових секторів», визначені лише орієнтири розвитку електроенергетики, вугільної і нафтогазової промисловості. Потрібна державна програма розвитку промисловості на середньостроковий період, де напрями державної підтримки були б визначені у загальному балансі державних, секторальних, корпоративних і регіональних інтересів та ресурсів. Зростання негативного сальдо зовнішньої торгівлі з 1907,9 млн дол. США у 2005 р. до 9309,5 млн дол. США у 2010 р. свідчить про те, що програмні заходи у промисловості мають бути зосереджені, насамперед, на підвищенні експортного потенціалу і забезпеченні імпортозаміщення.

 

Потенціал імпортозаміщення міститься у транспортному, сільськогосподарському машинобудуванні, авіаційній промисловості, про що свідчить зростання у січні-серпні 2011 р. проти аналогічного періоду 2010 р. експорту літальних апаратів у 4 рази, залізничних локомотивів – на 75,6 %, засобів наземного транспорту, крім залізничного – на 39,4 %, електричних машин – на 33,3 %, приладів і апаратів оптичних – на 24,1 %[11]. Відбулося зростання високотехнологічних виробництв машинобудування у січні‑вересні 2011 р. проти аналогічного періоду 2010 р., у тому числі, виробництва електричних машин та устаткування – на 16,6 %, електророзподільної та контрольної апаратури – у 2,2 р., медичної техніки, вимірювальних засобів оптичних приладів та устаткування – на 7,1 %[12].

 

Ключовою проблемою  промислового будівництва є брак коштів для фінансування інвестиційних проектів. У 2010 р. проти 2005 р. у структурі інвестицій у основний капітал дещо зросла частка держбюджету, проте зменшилася частка всіх інших основних джерел фінансування інвестицій: місцевих бюджетів, іноземних інвестицій, власних коштів підприємств і кредитів (табл. 2).

Таблиця 2

Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування*

* Стат. щорічник України за 2010 р.; бюлетень «Капітальні інвестиції в Україні» за січень-червень 2011 р.: [Електронні ресурси] / Держстат України. – Режим доступу: http: //www. ukrstat. gov. ua. 

 

Інвестиції в основний капітал промисловості у 2010 р. становили 58,6 млрд грн (34,2 % від загального обсягу інвестицій в основний капітал)[13], що є недостатнім для відновлення ОЗ. Індикатор інвестиційної безпеки, який обчислюється як відношення інвестицій в основний капітал до ВВП і має бути на рівні не менше 25 %, в цілому в економіці був вищим, ніж граничне значення, тільки у 2007 р. У промисловості цей показник у 2010 р. також став нижчим за граничне значення (табл.3).

Таблиця 3

Показники інвестиційної безпеки України

 

Інвестиції у основний капітал промисловості суттєво зменшилися у 2008-2009 рр., особливо у переробній промисловості. Загострилися проблеми інвестування у харчовій промисловості внаслідок відсутності у виробників достатніх коштів для будівництва нових об’єктів і формування кластерів із замкненим циклом виробництва. Відсутня державна підтримка будівництва у АПК: Національним планом дій на 2011 р. щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр.[14] передбачалося у травні 2011 р. внести на розгляд КМ України національний проект щодо відродження скотарства за рахунок будівництва нових тваринницьких комплексів, проте це завдання Міністерством аграрної політики і продовольства не виконано.

 

У І півріччі 2011 р. відбулася активізація інвестування добувної та окремих галузей переробної промисловості (табл. 4). Обсяг інвестицій в основний капітал всіх видів економічної діяльності за І півріччя 2011 р. склав 74,3 млрд грн і збільшився проти І півріччя 2010 р. на 15,9 %. Значну їх частку (38,9 %) спрямовано у розвиток промислових підприємств. Порівняно з відповідним періодом 2010 р. обсяги інвестування промисловості збільшились на 13,5 %, у т.ч. добувної – на 28,3 %, переробної – на 0,5 %, виробництва електроенергії, газу та води – на 44,8 %[15].

Таблиця 4

Індекси інвестицій в основний капітал за видами промислової діяльності*

(відсотків до попереднього року)

* Статистичний щорічник України за 2010 р.; стат. бюлетень «Капітальні інвестиції в Україні» за січень-червень 2011 р.: [Електронні ресурси]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

 

Умовою активізації інвестиційної діяльності у промисловості є наявність потужних структур, здатних до масштабних інвестицій. Подрібнення структур в процесі приватизації призвело до того, що серед передбачених законодавством організаційних форм господарювання на 01.01.11 р. товариства з обмеженою відповідальністю і приватні підприємства становлять разом 74,4 %, акціонерні товариства - 5,3 %[16]. Водночас, саме великі підприємства забезпечують найбільший обсяг капітальних інвестицій (табл. 5).

Таблиця 5

Інвестиційна активність промислових підприємств за їх розмірами

(на 01.01.10 р.)*

* Діяльність суб’єктів господарювання, 2009. Стат. зб. /Держстат  України. – К., 2010. [Електронний ресурс].  –

Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

 

Найбільш здатними до інвестування структурами є вертикальні і горизонтальні корпорації. Корпоратизація державних підприємств в Україні здійснювалася як етап приватизації. Внаслідок помилок в організації приватизаційних процесів були зруйновані окремі територіально-виробничі та виробничо-технологічні комплекси, коопераційні зв’язки між підприємствами тощо, звузилися можливості акумулювання інвестицій.

 

Реальна корпоратизація може сприяти концентрації капіталів різних розмірів та реалізації масштабних інвестиційних проектів. Одним з шляхів підвищення інвестиційної привабливості підприємств має бути входження їх у кластери. Привабливішими з інвестиційної точки зору стають регіони з промисловими кластерами, які забезпечують сполучення інвестицій з різних джерел, спрямування зусиль уряду на вирішення спільних для багатьох компаній проблем без порушення правил конкуренції. Цільові урядові інвестиції на розвиток кластерів дають більшу віддачу, ніж інвестиції у окремі галузі.

 

Повільно формується інфраструктура в рамках ініційованої Президентом України інвестиційної реформи, якою передбачалося створення державного фонду фінансування проектних робіт для розробки інвестиційних пропозицій і узгодження дій щодо їх реалізації; спеціалізованої фінансової установи, яка за міжнародними стандартами надавала б кредитні ресурси для державної підтримки розвитку; інституцій венчурного капіталу та фінансового лізингу; системи інституціонального інвестування; умов вільного користування інформацією для прийняття інвестиційних рішень.

Проблеми промислового будівництва зумовлені недоліками організації будівельної діяльності, які виявилися під час кризи. Обсяги будівельних робіт, починаючи з 2008 р., зменшилися по всіх регіонах країни (табл. 6).

Таблиця 6

Індекси обсягів виконаних будівельних робіт за регіонами*

(відсотків до попереднього року)

^* Стат. щорічник України за 2010 рік: [Електронний ресурс] / Держстат України: – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

 

За 2008-2010 рр. обсяги будівельних робіт зменшилися на 58,7 %, що ставить під загрозу формування будівельного заділу. Найбільше падіння відбулося у Чернігівській (на 75,6 %), Волинській (на 73,2 %), Івано-Франківській (на 70,5 %) областях.

Значна кількість будівель знаходяться на консервації: на початок 2011 р. призупинено або законсервовано будівництво 1066 промислових будівель та складів та 413 комплексних промислових споруд з віддаленими строками окупності інвестицій[17].

 

Слід відзначити швидкі темпи підвищення цін на будівельно-монтажні роботи. У 2010 р. у порівнянні з 2005 р. ціни були більшими у 2,65 разу, особливо швидким зростання було по об’єктах виробництва і розподілу електроенергії, газу та води, лінійних об’єктах − трубопроводах, комунікаціях, ЛЕП, транспортних спорудах тощо (табл. 7).

Таблиця 7

Індекси цін на будівельно-монтажні роботи*

(відсотків до попереднього року)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

* Інформація Держстату України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 

 

Внаслідок невизначеності ситуації із замовленнями на будівельні роботи повільно створюється будівельний заділ на майбутнє, що не лишає надії на введення в дію значних потужностей у найближчий час. Обсяг робіт з підготовки будівельних майданчиків знаходиться на низькому рівні, хоча й має тенденцію до зростання. Зменшується обсяг введення об’єктів в дію. Будівництво підприємств промисловості посідає у структурі будівельних робіт незначне місце (табл. 8).

 

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» може сприяти зниженню ризиків і трансакційних витрат у промисловому