"Про доцільність і головні напрямки проведення в Україні антициклічної економічної політики". Аналітична записка

Анотація

 

Розглянуто основні передумови формування та прояви кон’юнктурного циклу у розвитку сучасної економіки України. Показано необхідність і запропоновано напрямки антициклічного регулювання економіки України в умовах зростання її залежності від кон’юнктурного циклу.

 

ПРО ДОЦІЛЬНІСТЬ І ГОЛОВНІ НАПРЯМКИ ПРОВЕДЕННЯ  В УКРАЇНІ АНТИЦИКЛІЧНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

 

Формування передумов та прояви класичного бізнес-циклу в розвитку економіки України

Розбудова ринкової економіки в Україні від початку розглядалась як шлях подолання провалів централізовано-планової системи, зокрема неповороткості та неефективності останньої у забезпеченні (населення) товарами кінцевого споживання. Проте ринкові інституції, забезпечуючи гнучкість економічної системи, здатні цю ж гнучкість перетворювати на крихкість, генеруючи макроекономічну нестабільність, що проявляється у циклічному характері макроекономічної динаміки.

 

1990-і роки, а саме період з 1990 по 1999 рр., що характеризувався як кризовий і протягом якого безперервно скорочувався реальний ВВП України, становить особливий етап у розвитку української економіки. Економічна криза 1990-х років відзначилась не лише безпрецедентними глибиною і тривалістю, побивши за цими параметрами «рекорд» Великої депресії 1929‑1933 рр. у США (у 1999 р. реальний ВВП України складав лише 39 % від рівня 1989 р.); основною відмінністю цієї кризи стала її складність та багатокомпонентність: вона відбувалася на тлі територіального (1991 р.) та суспільно-політичного краху СРСР, переходу економіки від централізовано-планового до ринкового механізму функціонування. Іншими словами, криза в Україні 1990-х років не мала циклічного і суто економічного характеру: це була системна криза, одним з проявів якої була криза економічна.

 

Збільшити

 

Рис. 1. Щорічний приріст реального ВВП та валових інвестицій у США

у 1971-2011 рр., %

 

На відміну від кризи 1990-х рр., рецесія, що вразила економіку України восени 2008 р. і тривала в 2009 р., мала яскраво виражені ознаки циклічної (кон’юнктурної), як з огляду на її синхронізацію із глобальною економічною кризою, що почалась наприкінці 2007 р. у США (див. рис. 1-3), так і з огляду на низку ознак, які продемонструвала власне українська економіка напередодні цієї кризи і які є типовими для так званої фази перегріву під час перебігу класичного бізнес-циклу.

 

Традиційно перегрів економіки, що передує настанню циклічної кризи, характеризують ознаки, які свідчать про деформування макроекономічних пропорцій і послаблення стійкості макроекономічної рівноваги, а саме:

1) сплеск інвестиційної активності, яка, проте, дедалі більше переміщується у фінансовий сектор і набуває форми спекулятивних бульбашок[1]; виникнення або посилення диспропорційного співвідношення між реальним та транзакційним (посередницьким) секторами економіки[2];

2) деформація цінових пропорцій[3]; активізація спекуляцій на ринках капіталу (грошовому ринку), нерухомості та земельних ділянок[4];

3) кредитна експансія, що має результатом насамперед знецінення грошей і спекулятивне зростання цін; посилення інфляційних тенденцій[5];

4) посилення тенденції «життя в борг» для основних макроекономічних акторів – домашніх господарств, підприємств (зростання фінансового левериджу[6]) і (або) держави (зростання державного боргу);

5) поширення серед економічних суб’єктів рентоорієнтованих настроїв, що проявляється у згасанні інноваційних процесів, зниженні чи припиненні зростання продуктивності праці поряд із зростанням рівня цін і заробітної плати, змінах у структурі національного доходу (за джерелами формування), показниках диференціації заробітної плати, зростанні майнової нерівності тощо.

 

В Україні початку економічного спаду в 2008 році у тій чи іншій мірі передували всі вище перераховані ознаки. У першу чергу це стосується стрімкого зростання цін на нерухомість та земельні ділянки, яке мало у тому числі і спекулятивний характер: за п’ять років, що передували початку економічної рецесії, а саме з 2003 по 2008 рр., ціни на житло в Україні в середньому зросли приблизно у 2,5 разу, на земельні ділянки – у 3,5 разу, тоді як ціни на споживчі товари в цілому за цей же період зросли лише в 1,7 разу. Стрімке зростання цін на нерухомість значною мірою підігрівалось кредитною експансією. Протягом 2003-2008 рр. вимоги банків за наданими кредитами в Україні збільшились приблизно в 4 рази[7]. Подібне зростання кредитування приватного сектора, що випереджало зростання ВВП, спостерігалось і в інших країнах, помітно прискорившись з 2006 року.

 

Таблиця 1

Інвестиції в основний капітал за деякими видами економічної активності в Україні, % до загального обсягу

 

За цей самий період, що передував рецесії 2008-2009 рр., досить суттєво змінилось співвідношення між (умовно) реальним та транзакційним (посередницьким) секторами економіки України на користь останнього. Наприклад, як це видно з таблиці 1, якщо в 2004 році у структурі інвестицій в основний капітал на сектори операцій з нерухомим майном та фінансову діяльність припадало 14,2 %, то вже в 2008 р. – 20,9 %; при цьому частка сектору будівництва, завдяки якому, власне, ця нерухомість створюється, такого структурного стрибка не продемонструвала. Зламним моментом у такій тенденції стала економічна криза 2008-2009 рр., під час якої почали вибухати спекулятивні бульбашки на ринку нерухомості, але яка, також, і болісно вдарила по будівельному сектору.

 

Економічна рецесія, що розпочалась в Україні восени 2008 р., найбільше вразила саме ті сектори економіки, які традиційно є першочерговими «жертвами» циклічних криз перевиробництва. По-перше, це промисловість в цілому і металургійний комплекс зокрема. По-друге, криза особливо болюче зачепила фінансовий сектор (валютний ринок, банківську систему), сферу торгівлі та будівельну галузь. Крім того, спад виробництва супроводжувався падінням цін саме в тих сферах економічної активності, де напередодні відбувалось спекулятивне зростання цін: поряд із подальшим зростанням споживчих цін у 2009 р. у порівнянні з 2008 р., ціни на житло та земельні ділянки у цей же час впали приблизно удвічі у доларовому вираженні і приблизно на 30 % у гривневому. 

 

Збільшити

 

Рис. 2. Динаміка реального ВВП в Україні та деяких країнах Європи,

щорічні темпи приросту, %

 

Особливістю та відмінною рисою класичних економічних рецесій є те, що вони негативно впливають на рівень зайнятості, який, у свою чергу, в цілому характеризується проциклічною динамікою, залежачи від сукупного попиту в економіці (змін рівня реального ВВП). Протягом 2000-2007 рр. рівень безробіття в Україні постійно скорочувався, різко збільшившись під час кризового 2009 р. При цьому, якщо в період трансформаційної кризи 1990-х в Україні здебільшого важко було провести чітку розмежувальну лінію між структурним та циклічним безробіттям, стрибок рівня безробіття, що відбувся в 2009 р., мав яскраво виражену циклічну природу. Так, згідно даних Державної служби статистики України, частка безробітних, вивільнених з економічних причин, у загальній кількості безробітних у 2007 р. складала 28,9 %, в 2008 р. – 28,1 %, в 2009 р. під час скорочення реального ВВП різко збільшилась до 45,5 %, проте в 2010 р., коли реальний ВВП України виріс на 4,1 %, вже зменшилась до 39 % (в 2011 та 2012 роках вона дорівнювала 34,5 % та 32,5 % відповідно).

 

Збільшити

 

Рис. 3. Динаміка валових інвестицій в Україні та деяких країнах Європи,

щорічні темпи приросту, %

 

В цілому, можемо стверджувати, що, незважаючи на свою певну незрілість, протягом останніх двох десятиліть в Україні із розбудовою базових ринкових інституцій сформувався той сектор економіки, який забезпечує гнучкість економічної системи, але, водночас, і здатен перетворювати таку системну гнучкість на крихкість. Іншими словами, формування ринкових інституцій і ринкового середовища неминуче зіткнуло економіку України із явищем циклічного розвитку і періодичних кон’юнктурних криз перевиробництва. У зв’язку з цим виникає питання про доречність формування державного антициклічного регулювання економіки України.

 

Рекомендації щодо антициклічних складових в макроекономічному регулюванні України

1. Антициклічне регулювання слід розглядати як складову і доповнення структурної політики держави. Циклічна криза виникає на тлі порушення низки макроекономічних пропорцій, зокрема деформації співвідношення між реальним сектором економіки та сектором транзакцій, важливою компонентою якого є фінансовий сектор. Проте економіка України вже багато років страждає на глибокі структурні хвороби, які, накладаючись на циклічні деформації, посилюватимуть її нестійкість в періоди циклічного перегріву, збільшуватимуть глибину циклічних рецесій та ускладнюватимуть переходи економіки до фази стійкого економічного зростання. Крім того, суттєві макроекономічні диспропорції знижуватимуть ефективність, або взагалі нівелюватимуть ефект від використання державою класичних макроекономічних монетарних або фіскальних методів антициклічної політики «точного налаштування».

 

2. Активізувати заходи щодо подолання структурних диспропорцій і подальших структурних перетворень економіки України у напрямку зменшення її ресурсоємності, енергоємності та енергозалежності, державного сприяння розвитку наукоємних, високотехнологічних галузей промисловості, насамперед машинобудування, та реструктуризації окремих галузей – таких як вугільна промисловість і металургійна промисловість, підвищення конкурентоспроможності українського експорту тощо. Вирішення таких завдань, що мають стратегічний характер, дозволить зробити національну економіку України більш стійкою і менш вразливою до зовнішньоекономічних шоків та коливань, пов’язаних з перебігом класичного бізнес-циклу.

 

3. Важливою складовою стратегічних структурних перетворень, необхідних для згладжування амплітуди циклічних коливань, має бути реформування фінансової системи України у напрямку подолання розриву між фінансовим і реальним секторами економіки, посилення ролі фінансової системи як важливого інструмента економічного розвитку, що, у свою чергу, є важливим чинником підвищення стійкості самої фінансової системи.

 

4. Використання світового досвіду політики точного налаштування, яка базується на ідеї можливості коригування перебігу бізнес-циклу та згладжування його амплітуди за допомогою комбінації монетарних та фіскальних інструментів. Наприклад, коли економіка перебуває у фазі перегріву, «точне налаштування» передбачає макроекономічні заходи, що стримують зростання, щоб пом’якшити наступну «посадку» економіки у фазу рецесії. Таким інструментами у даному разі можуть бути рестрикційна монетарна та рестрикційна фіскальна політика. З іншого боку, коли економіка перебуває у фазі рецесії, вважається за доцільне проводити експансивну монетарну політику (політику дешевих грошей) та експансивну фіскальну політику (наприклад, зменшення податків та збільшення державних видатків). 

 

5. Застосування макропруденційного підходу у фінансовій політиці держави; урахування часових лагів при проведенні дискреційної фіскальної або монетарної політики.

 

6. Антиінфляційне регулювання, що є одним із головних напрямків стабілізаційної політики, має здійснюватись із урахуванням феномену циклічності і циклічної складової самої інфляції.

 

7. В якості одного з інструментів «точного налаштування» застосовувати політику поміркованого протекціонізму в рамках передбачених СОТ обмежень, насамперед в періоди циклічного посилення макроекономічної нестійкості економіки та макроекономічної нерівноваги; державне стимулювання розширення внутрішнього ринку для таких кон’юнктурно вразливих галузей як металургія, особливо у фазі рецесії (наприклад, це можуть бути інвестиції в інфраструктуру комунального господарства).

 

8. Зберігати орієнтованість на активну соціальну політику. Високий ступінь майнового розшарування населення знижує ефективність макроекономічних регуляторів, а низький рівень заробітної плати негативно впливатиме на глибину циклічних криз та стійкість економічного зростання.

 

9. Систематично відстежувати індекси, що дозволяють вірно визначити, у якій саме фазі циклу перебуває економіка країни. Це потребує додаткових розрахунків і відповідного розширення статистичної бази, у тому числі і тієї, що традиційно оприлюднюється Державною службою статистики України. У зв’язку з цим у забезпеченні необхідної інформаційної бази для антициклічного регулювання, окрім традиційних головних макроекономічних показників, важливу роль відіграють:

- офіційна база даних щодо динаміки ринкових цін на нерухомість, земельні ділянки, орендної плати та т.ін., яка б давала можливість здійснювати статистично коректні розрахунки потрібних показників;

- база статистичних даних, яка б давала можливість розраховувати структурні показники, як, наприклад, співвідношення між реальним та трансакційним секторами економіки, міжгалузеву і внутрішньогалузеву диференціацію цін, рентабельності, продуктивності, заробітної плати, майнову нерівність тощо. Коректна побудова кривих розподілу для деяких соціально-економічних показників є важливим методологічним підґрунтям для визначення ступеня макроекономічної збалансованості (розбалансованості), стійкості (нестійкості) та системних ризиків;

- дані щодо фінансового левериджу ділових підприємств,

- додаткові теоретичні дослідження та методологічні розробки з метою найбільш точної діагностики та прогнозування перебігу бізнес-циклу в Україні та світовій економіці.

 

Відділ економічної стратегії

 (Л.Ю. Возна)