"Щодо монетарних важелів стимулювання розвитку підприємництва в Україні". Аналітична записка

Анотація

 

Потреба розширеного фінансування малого і середнього бізнесу визнана на міжнародному рівні. Для її вирішення в Україні заходи кількісного пом’якшення монетарної політики доцільно доповнити збільшенням можливостей банків надавати кредити, розширенням асортименту кредитів, розвитком інфраструктури кредитування. Необхідно максимально спрощувати процедури отримання кредиту шляхом їх стандартизації, використання державного субсидування процентної ставки, кластерного підходу, розвитку Інтернет-банкінгу та розширення віртуального Інтернет доступу до банківських послуг. Формування сприятливих умов для розвитку підприємництва монетарними важелями дозволить прискорити економічне зростання України створювати нові робочі місця.

 

ЩОДО МОНЕТАРНИХ ВАЖЕЛІВ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

 

Проблема розширення доступу підприємців до дешевого і «довгого» фінансування зберігає свою гостроту для більшості країн світу. На цьому акцентовано у «Барометрі підприємницької діяльності G20» за 2013 р.[1]. У доповіді зазначено, що підприємці виконують надзвичайно важливу роль у сучасній економіці – забезпечують роботою дві третини працевлаштованого населення країн «Великої двадцятки» і є основною рушійною силою створення робочих місць, в т.ч. підвищення зайнятості молоді. За оцінками авторів доповіді, у 2012 р. у країнах ЄС підприємці забезпечили створення 67 % всіх нових робочих місць, а в Китаї – 75 %. З огляду на збереження в багатьох країнах високого рівня безробіття і низьких темпів економічного зростання на зустрічі країн G20 у вересні 2013 р. уряди країн було закликано налагодити співпрацю з підприємцями, щоб надати імпульс розвитку економіки у спосіб створення нових робочих місць. У доповіді зазначено, що полегшення доступу до фінансування, спрощення регулювання та оподаткування, а також активізація навчання і професійної підготовки вже дозволили активізувати діяльність підприємницьких систем в багатьох країнах[2]. Проте найгострішою проблемою лишається утруднений доступ до фінансування. Результати дослідження компанії EY засвідчують необхідність створення механізмів та інститутів, які б могли надавати підприємцям фінансування на кожному етапі розвитку їх бізнесу і забезпечити ефективне використання цих коштів.

 

За критерієм доступу до фінансування найвищу позицію в рейтингу традиційно посідають США, далі йдуть Великобританія і Китай[3]. Тенденції до полегшення отримання коштів для початку бізнесу спостерігаються в США, Канаді та Австралії, а також Саудівській Аравії та Індонезії, які досягли успіхів у фінансуванні «стартапів». Завдання розширеного фінансування підприємництва активно реалізується урядами Казахстану і Росії. Проте в усіх країнах залишається гострою потреба вдосконалення системи фінансування початкових етапів бізнесу на основі інноваційних рішень і підходів. Зокрема зазначається, що великі корпорації можуть знайти нові нетрадиційні джерела фінансування, щоб стимулювати власну інноваційну діяльність і підтримати підприємницький бізнес. Невідкладним є завдання формування нових і розширення наявних джерел фінансування, зокрема, полегшення доступу до банківського кредитування підприємців, надання державних коштів, краудфандінг[4], мікрофінансування.

 

Таким чином, на міжнародному рівні проблема розширення фінансування підприємництва розглядається в контексті розробки довгострокового цілісного підходу до стимулювання економічного  розвитку країни на інноваційних засадах.

 

Більшість розвинених країн протягом останніх років проводять безпрецедентну політику кількісного пом’якшення, коли разом із низькими процентними ставками здійснюється розширення грошової маси в економіці за рахунок операцій центральних банків з цінними паперами і викупом проблемних активів банків. Таким чином, загальні монетарні умови є досить сприятливими для розвитку малого і середнього бізнесу (МСБ). Проте ефективність дії вищезазначених монетарних механізмів послаблюється відсутністю дієвих механізмів спрямування коштів в реальний сектор економіки. Відтак переважна частина грошової маси зосереджувалася на фінансових ринках, формуючи «мильні бульбашки» та сприяючи періодичному підвищенню фондових індексів з їх наступним падінням. При цьому реальний сектор економіки відчував нестачу фінансування. Відтак на поточному етапі активізується завдання цільового банківського кредитування підприємців.

 

В Україні розвиток кредитування МСБ гальмується:

- несприятливими макроекономічними умовами – загальною нестабільністю ринків збуту і сфери виробництва в Україні та у світі, інституційними та інфраструктурними проблемами, зокрема, нерозвиненістю інституту гарантій, низьким рівнем захисту прав кредиторів та позичальників;

- проблемами кредитування МСБ – високими ризиками і невисокою рентабельністю цього виду кредитів для банків, особливо «на старті» бізнесу; недостатньою прозорістю фінансово-господарської діяльності суб’єктів малого підприємництва, недостатністю ліквідного забезпечення кредитів,

- проблемами банківської системи – нестачею довгострокових ресурсів, неефективним ризик-менеджментом, високою вартістю ресурсів.

 

У 2012-2013 рр., не зважаючи на загальне пом’якшення монетарної політики в кризовий період, умови отримання кредиту в Україні стали більш жорсткими, оскільки банки:

- вимагали більше інформації про підприємство;

- підвищили вимоги до фінансового стану позичальника;

- скоротили обсяги кредитування будівництва та інших інвестиційних напрямів;

- запровадили жорсткіші умови забезпечення кредитів та вимоги до ліквідності забезпечення, тому застава враховувалася з більшим дисконтом;

- посилили відповідальність менеджерів та акціонерів за прийняті рішення;

- підвищили вимоги до гарантій.

 

При отриманні кредиту підприємці найчастіше стикалися з такими проблемами:

- жорсткі вимоги до фінансових показників компанії;

- скорочення термінів і зниження обсягів кредитування;

- збільшення термінів розгляду заявок на кредит.

 

Для активізації кредитування МСБ необхідне застосування державних заходів у напрямах:

 

1) виваженого пом’якшення монетарної політики з урахуванням темпів інфляції та темпів зростання ВВП, що можливо здійснити за рахунок:

- цілеспрямованого зниження облікової ставки НБУ, чому сприяє низька інфляція;

- запровадження «стель» щодо ставок по окремих видах депозитів;

-  надання довгострокового рефінансування НБУ під кредитування банками МСБ або під заставу цінних паперів підприємств;

-  коригування резервних вимог;

 

2) стимулювання банків надавати кредити для МСБ, що передбачає повніше врахування банками як специфічних особливостей, так і спільних (стандартних) рис певного виду діяльності підприємств, наприклад, експортної діяльності або проектів на модернізацію виробництва. Тому банки мають як розвивати клієнтоорієнтований підхід, так і застосовувати стандартизацію кредитних продуктів. Для отримання кредиту із стандартними характеристиками підприємство (або проект, під який береться кредитування) має відповідати переліку вимог банку.

 

До переваг стандартизованих кредитів можна віднести:

- нижчі процентні ставки, тривалий термін кредитування (до десяти років), оперативні терміни розгляду заявки (від трьох робочих днів);

- безкоштовні страховку і оцінку застави;

- відстрочення по виплаті основного боргу і можливість дострокового погашення без штрафних санкцій (в окремих випадках);

- розширення переліку варіантів забезпечення кредиту та впровадження беззаставних кредитів, а саме:

• беззаставні програми кредитування – овердрафт, типовий кредит «Беззаставний»; програми кредитування з частковим забезпеченням – кредитування під гарантії Фондів підтримки малого та середнього підприємництва;
• програми кредитування під заставу майна (обладнання, основних засобів);
• програми кредитування зі стандартними підходами до забезпечення (під заставу товарів в обороті, обладнання, основних засобів, гарантії власників бізнесу).

Стандартизації підлягають кредити на:

- відкриття бізнесу («старт-ап»[5]);

- проекти, адаптовані до специфіки певної галузі;

- поставку обладнання та розробку бізнес-плану (насамперед це франчайзингові програми у галузях надання послуг харчування і торгівлі).

 

До недоліків стандартних кредитів слід віднести:

- жорсткі умови кредитної угоди через необхідність зменшення кредитних ризиків;

- переважну орієнтацію на потреби універсального позичальника, що веде до недостатнього врахування його специфічних потреб.

 

3) державної підтримки МСБ.

Дослідження зарубіжного досвіду кредитування інвестиційних проектів засвідчило високу ефективність такого різновиду стандартизації як кластерний підхід до кредитування МСБ, що базується на формуванні груп (кластерів) промислових підприємств, які об’єднані за регіональними або економічними ознаками. Метою кластерного кредитування є зниження ризиків кредитування інвестиційної діяльності малих та середніх підприємств на цілі технологічного оновлення, зниження витрат, підвищення операційної ефективності, розширення асортименту продукції.

 

Наприклад, в Індії кластерний підхід активно використовується при реалізації двох типів програм – спрямованих на фінансування технологічного оновлення та впровадження енергозберігаючих технологій[6]. Керують цими програмами Державний банк Індії (State Bank of India, SBI), що надає кредити усім категоріям підприємств за видами галузей, та Банк розвитку малого бізнесу (Small Industries Development Bank of India, SIDBI). В програмах кредитування на основі кластерного підходу беруть участь фірми – технічні консультанти, або спеціалізовані бюро, які надають технічні і консультативні послуги (в Індії – The Technology Bureau for Small Enterprises, TBSE). У разі кредитування проектів енергоефективності практикується проведення енергетичної експертизи та енергетичного аудиту, поводиться формалізація вимог до позичальника на основі методики оцінки його стану та відповідно до процедури надання кредиту. Саме на основі довіри до оцінок цих бюро базується впевненість банків у надійності позичальників, а отже – мінімізуються ризики кредитування.

 

В рамках кластерного підходу до кредитування виникає можливість:

- кредитувати вирішення типових технічних та технологічних проблем підприємств;

- зменшити витрати на оформлення кредиту та спростити процедуру його надання;

- подолати проблеми, пов’язані з високими трансакційними витратами і ризиками, що асоціюються з кредитуванням малих підприємств.

 

Таким чином, НБУ доцільно розглянути можливість вивчення і застосування технології кластерного кредитування у сфері реалізації програм підвищення енергоефективності, що реалізується за кошти Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку. Критерієм віднесення підприємств до кластеру у цій сфері має стати потреба у зниженні енергоємності виробництва.

 

Розширення доступу МСБ до кредитів передбачає також зниження невиправданих адміністративних, процедурних, технічних і технологічних витрат банку на надання кредиту за рахунок:

- науково обґрунтованої та методично виваженої мінімізації пакету документів на отримання кредиту та скорочення термінів розгляду кредитними організаціями відповідних заявок в поєднанні із заходами з модернізації технологій взаємодії з клієнтом з використанням сучасних засобів автоматизації та віддаленого доступу (е-банкінг)[7];

- використання можливостей сучасних платіжних карток, наприклад, у спосіб продажу банком кредитних банківських карт з пільговим періодом, що надають клієнтам можливість протягом сорока днів безкоштовно користуватися кредитом;

- розвитку банківських платіжних карток у напрямі технології віртуального спілкування – комунікації ближнього поля (Near Field Communication, NFC)[8].

 

Зі стабілізацією макрофінансової ситуації проблема забезпеченості кредитами суб’єктів підприємницької діяльності поступово зміщуватиметься з вартості кредитів і тривалості процедури їхнього оформлення у бік удосконалення банківського обслуговування та страхового захисту підприємців, надання консультативних послуг щодо ведення бізнесу, гарантування та страхування, розширення переліку застави та технічних оцінок. В цьому аспекті доцільно вже на поточному етапі розширити асортимент кредитних продуктів для МСБ, які поки що не отримали широкого використання в Україні, а саме:

а) кредитування дебіторської заборгованості: платіжні кредити, акцепти, обліковий кредит, кредит під комерційні боргові зобов’язання, факторинг, форфейтинг;

б) кредити під заставу вимог, під заставу цінних корпоративних паперів;

в) кредити по контокоренту і його різновидам;

д) проектне кредитування;

е) сезонні кредити (насамперед у галузі сільського господарства).

 

Для мінімізації ризиків кредитування інноваційних та інвестиційних проектів невідкладним завданням є розвиток інфраструктури кредитування в частині формування мереж інжинірингових компаній. Якщо банк оцінює насамперед фінансову сторону проекту, підприємство – технічну частину, то інжинірингові компанії оцінюють проект і з фінансової, і з технічної сторони, що дозволяє отримувати до 10-20 % економії в процесі кредитування інвестиційних проектів. 

 

Роль інжинірингової компанії у розвитку банківського кредитування полягає в:

- мінімізації технологічних ризиків і контролі технічної сторони проекту;

- наданні консультативних послуг;

- розширенні можливостей економії коштів за рахунок кращого виявлення потенціалу підвищення рентабельності проекту.

 

Для формування мережі ефективно функціонуючих інжинірингових компаній в Україні необхідно:

- на законодавчому рівні віднести інжинірингові компанії до інструментів підтримки суб’єктів МСБ у сфері інновацій та промислового виробництва;

- запровадити механізм добровільної сертифікації інжинірингових компаній;

- сприяти створенню професійного об’єднання інжинірингових компаній[9];

- розглянути можливість підтримки інжинірингових компаній на рівні держави у формі надання грантів, проведення рекламних акцій у спосіб проведення днів відкритих дверей для клієнтів за участю інжинірингових компаній, демонстрації на реальних проектах ефективності інжинірингу;

- провести консультації НБУ з банками щодо обговорення доцільності та перспектив створення спеціальних відділень у банках, які виконуватимуть інжинірингові функції та запровадження схем оплати послуг інжинірингових компаній (як правило, до 10 % від вартості проекту[10]) за рахунок:

• надання пільгових державних кредитів банкам та гарантів держави під окремий кредит підприємству на оплату послуг інжинірингової компанії під мінімальний відсоток (на рівні облікової ставки НБУ) під державні гарантії або за рахунок державної підтримки;
• схеми оплати послуг інжинірингових компаній підприємством за рахунок отриманої ним економії коштів під час реалізації проекту, тоді як початкова експертиза буде безкоштовною. У разі хибних оцінок інжинірингової компанії та збиткового проекту підприємство не матиме збитків, а інжинірингова компанія – прибутків.

Відділ економічної стратегії

(Я.В. Белінська, О.М. Унинець)