"Сучасний стан забезпечення мовно-культурних потреб діаспори". Аналітична записка

В аналітичній записці здійснено аналіз забезпечення мовно-культурних проблем української діаспори на сучасному етапі. Запропоновано основні заходи вирішення цих проблем за певними напрямками державної політики. Визначено конкретні пропозиції щодо сприяння забезпеченню мовно‑культурних прав зарубіжних українців.

СУЧАСНИЙ СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОВНО-КУЛЬТУРНИХ ПОТРЕБ ДІАСПОРИ

 

Українці зарубіжжя є невід’ємною частиною світової української спільноти і вже здійснили відчутний вплив на процеси, які відбуваються всередині нашої країни. Водночас, сьогодні спостерігається загрозлива тенденція до зменшення чисельності представників українського етносу, які ідентифікують себе українцями.

 

Однією з найголовніших причин зменшення кількості громадян‑українців у іноземних державах є те, що нове покоління закордонних українців, які народились не в Україні, починає втрачати зв’язок з Батьківщиною а відтак і українську ідентичність.

 

Україна зацікавлена у збереженні зв’язків із закордонними українцями та в підтриманні їх етнічної ідентичності. Порядок надання державного сприяння та особливих прав українцям діаспори визначено відповідним законодавством (див. Додаток 1).

 

Аналіз статистичних даних щодо діяльності українських громад в країнах світу та забезпечення мовно-культурних потреб закордонних українців (див. Додаток 2) дає підстави визначити пріоритетні завдання державної підтримки. Сьогодні держава повинна більш активно впливати на забезпечення мовно-культурних прав зарубіжних українців за такими напрямками державної політики.

 

1.  Підтримка українських навчальних закладів. За даними МОН України сьогодні у країнах перебування українців діє 617 суботніх і недільних шкіл і класів, в яких навчається 14058 учнів.

 

Одними з базових чинників збереження національної ідентичності, безперечно, є використання рідної мови та практик, які гуртують громаду, насамперед – відтворення культурних традицій.

 

Серйозною проблемою задоволення освітніх потреб представників закордонного українства є обмеженість фінансування системи освіти, що не дає можливості формувати повноцінний резервний фонд навчальної літератури для потреб навчальних закладів діаспори, розробляти і випускати для них спеціальні навчальні посібники з української мови та інших українознавчих предметів, надавати матеріально-технічну підтримку відкриттю та функціонуванню українських шкіл та класів за кордоном, облаштуванню навчальних кабінетів, шкільних бібліотек тощо.

 

Підручники не задовольняють потреби недільних та суботніх шкіл, де згідно статистики, навчається найбільша кількість дітей закордонних українців. Саме тому назріла потреба створення спеціальної навчально‑методичної літератури для учителів й учнів недільних та суботніх шкіл українського зарубіжжя.

 

Важливим є питання наповнення бібліотечних фондів шкіл зарубіжжя творами українських письменників (приміром, серії «Шкільна бібліотека»); словниками (орфографічними, тлумачними, фразеологічними тощо); методичною літературою, у т.ч. розробками позашкільних заходів; аудіовізуальними засобами навчання (аудіозаписи народних та сучасних українських пісень, музики; відеозаписи або DVD вистав українських театрів, класики українського кіно тощо); довідниками, навчально-наочними посібниками (в т.ч. карти, таблиці); дитячими періодичними виданнями тощо. Неоціненною допомогою при вивченні української літератури та мови як в Україні, так і за кордоном могло б стати видання антологій української прози та поезії, дитячих збірок оповідань та віршів.

 

2.  Надання державних стипендій молоді для навчання у ВНЗ України. Для прикладу, для здобуття вищої освіти у навчальних закладах України іноземним громадянам українського походження було надано у 2006/2007 навчальному році 484 державні стипендії, 2007/2008 – 370, у 2008/2009 – 370, у 2009/2010 – 542, 2010/2011 – 351. За 2006-2010 рр. представникам з Придністров‘я було надано для навчання у вищих навчальних закладах 632 державні стипендії, зокрема у 2006 році - 150 місць, у 2007 – 132, у 2008 – 150; у 2009 – 100, 2010 - 100. У 2011році такі стипендії відсутні.

 

Щоправда, в Україні функціонують літні школи вивчення української мови та українознавства, але вони існують без підтримки держави, і за навчання в цих школах слухачі повинні сплачувати чималі гроші, а тому кількість бажаючих вчитися в літніх школах є незначною.

 

3.  Створення українських культурних центрів за кордоном. На сьогодні МЗС створило 22 культурно-інформаційні центри у складі дипломатичних установ України в Австрії, Білорусі, Бельгії, Болгарії, Греції, Грузії, Естонії, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Казахстані, Китаї, Молдові, Польщі, Португалії, Румунії, США, Франції, Німеччині, Угорщині, Чехії та Генерального консульства України у Стамбулі. МЗС планувало забезпечити у 2010 р. започаткування діяльності культурно-інформаційних центрів у складі посольств України у Великій Британії, Канаді, Словацькій Республіці та Генерального консульства України в Мюнхені. Водночас, з огляду на обмежене фінансування у 2010 році такі центри не були відкриті. Проте, заходи, що проводяться культурними центрами самі ж закордонні українці розцінюють як досить формальні, а в цілому їх діяльність як низькопродуктивну. 

 

4.  Підтримка діяльності українських бібліотек. За офіційними даними, у країнах проживання українців функціонують 244 бібліотеки. Упродовж дії Програми підтримки української діаспори надавалося сприяння комплектуванню бібліотек у місцях компактного проживання закордонних українців українськими виданнями, художньою літературою, збірками творів класиків української літератури. Окрім цього, для бібліотек, передплачувались періодичні видання. Проте, у зв’язку із закінченням терміну виконання Програми прогнозувати подальшу долю українських бібліотек складно.

 

Не залишились непоміченими події, пов’язані зі спробами закриттям  Бібліотеки української літератури в Москві. Сьогодні бібліотека працює, проте резонанс від цих подій не сприяв підвищенню іміджу нашої держави.

 

5.  Підтримка існуючих та створення нових ЗМІ за кордоном. У країнах поселення закордонних українців видається 124 друкованих та електронних видань. Лише за підтримки держави може йти мова про створення і розвитку нових закордонних українських ЗМІ, просування вітчизняної культури. Проте останнім часом доводиться чути про закриття українських газет через недостатнє фінансування (як приклад – закриття української газети «Нове життя», яка видавалася з 50-х років минулого століття у Словаччині).

 

6.  Зовнішнє радіо- і телевізійне мовлення. Зарубіжні українці мають можливість слухати та дивитися 98 програм радіо/телебачення. Національна радіокомпанія України здійснює мовлення на трьох загальнонаціональних каналах - УР-1, УР-2 («Промінь»), УР-3 («Культура»). Всесвітня служба «Радіо Україна» (ВСРУ) забезпечує іномовлення українською, англійською, німецькою та румунською мовами. Також державна радіокомпанія транслює свої програми у відкритому форматі через супутник та в режимі прямого ефіру в Інтернет.

 

Офіційну присутність України у світовому телевізійному просторі забезпечує Державна телерадіокомпанія «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення». Обсяг мовлення на Євразію складає 24 години на добу та 24 години Інтернет-мовлення. Низька фінансова зацікавленість перешкоджає залученню у сферу зовнішнього мовлення високопрофесійних фахівців. Назріла необхідність кардинального реформувати ДТРК «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення» та забезпечення сталої ресурсної та кадрової підтримки.

 

З 13 травня 2011 року розпочалося тестове мовлення «Першого Національного» телеканалу України на супутниковій платформі «НТВ». Однак постійне мовлення на території Росії буде можливим лише після отримання ліцензії.

 

Діяльність органів влади щодо підтримки зв’язків із закордонними українцями та захисту їхніх прав у країнах проживання впродовж останніх років здійснювалася в рамках Державної програма співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року. У Заключному звіті про результати виконання цієї програми, зазначається: «Високий показник виконання завдань Програми складає 82 %, що свідчить про досягнення її головної мети: забезпечення збереження етнічної ідентичності та національно-культурної самобутності закордонних українців, задоволення їх культурних, освітніх, інформаційних та соціально-гуманітарних потреб, підтримка діяльності українських громадських організацій за кордоном.»

 

Констатуючи, що реалізація Програми дійсно сприяла зазначеним цілям, варто зазначити про досить формальний підхід оцінки її результатів. По-перше, було б надто оптимістично заявляти про досягнення її головної мети. По-друге, аналіз зазначеного звіту, дозволяє поставити під сумнів методологію оцінки її виконання, що призвело до явно завищених показників. По-третє, незважаючи на твердження, що «досвід та недоліки її виконання будуть враховані під час підготовки програми на наступний період», фактично цього не зроблено, про що свідчить підготовлений  проект Концепції Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року*.

 

Очевидно, що при розробці документу не була врахована думка самих закордонних українців, міжнародний досвід розробки таких концептуальних документів та найбільш дієвих механізмів їх реалізації, не були проведені консультації з експертами для напрацювання пропозицій щодо державної політики відносно закордонних українців.

 

Крім того знову, як і в попередні роки, за рамками державної підтримки та уваги залишаються кілька мільйонів громадян України, які виїхали за її межі останніми десятиліттями, адже і Концепція і відповідний проект Програми оперує терміном «закордонні українці» (згідно ст. 1 Закону України «Про правовий статус закордонних українців», «закордонний українець - це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України»).

 

Нечіткість визначення концептуальних цілей та пріоритетів, методології ефективної імплементації та моніторингу виконання програми може призвести до неефективного використання обмежених фінансових ресурсів та ставить під сумнів досягнення намічених цілей.

 

Для більш повного забезпечення мовно-культурних потреб було б доцільно:

 

1. На основі ґрунтовного аналізу потреб закордонних українців (зокрема висловлених під час підготовки та проведення П’ятого Всесвітнього форуму українців у серпні ц.р.) доопрацювати (внести суттєві зміни та доповнення) та затвердити Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року. Забезпечити її належне фінансування та моніторинг ефективності виконання її заходів.

 

2. Розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект закону про внесення змін до Закону України «Про правовий статус закордонних українців».

 

3. У Державному та місцевих бюджетах України щорічно передбачати належне фінансування видатків на здійснення співпраці із закордонними українцями та їх громадськими організаціями, у тому числі:

- на сприяння діяльності українських культурно-інформаційних центрів в іноземних державах, де проживають закордонні українці;

- облаштування приміщень для громад закордонних українців, осередків української культури, бібліотек, українських шкіл та класів за кордоном технічними засобами навчання, оргтехнікою, інвентарем, меблями;

- придбання книг, зокрема підручників, спеціальної навчально‑методичної літератури, навчальної аудіо- та відеопродукції для надання допомоги у комплектуванні бібліотек, забезпеченні потреб навчальних закладів (класів, кафедр, відділень, факультетів навчальних закладів) іноземних держав, у яких вивчається українська мова;

- організацію з використанням Інтернету і забезпечення функціонування дистанційних навчальних курсів за програмою загальноосвітньої середньої школи для учнів, які тимчасово або постійно проживають за кордоном;

-  проведення семінарів, занять для викладачів україністики навчальних закладів іноземних держав, де компактно проживають закордонні українці;

-  надання підтримки Інтернет-виданням і друкованим засобам масової інформації закордонних українців;

- активізація співпраці вищих навчальних закладів України та іноземних держав, у яких викладаються українознавчі дисципліни;

- залучення іноземної учнівської та студентської молоді українського походження до навчання на курсах з українознавства та вивчення української мови, участі в семінарах, олімпіадах, конкурсах, що проводяться в Україні.

 

4.  Розглянути можливість підготовки та видання «Білої книги» «Українська діаспора: стан, проблеми, перспективи».

 

Відділ політичних стратегій

(Л. Мазука)

Додаток 1

Нормативно-правове забезпечення

Державна політика щодо українців зарубіжжя здійснюється на основі відповідних положень Конституції України, Закону України «Про правовий статус закордонних українців», інших нормативно-правових актів України з урахуванням законодавства держав громадянства, проживання закордонних українців.

 

Водночас вона базується на принципах і нормах Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Загальної декларації ЮНЕСКО про культурне різноманіття, Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, інших міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України 13 жовтня 2006 р.

 

Указом Президента № 875/2006 схвалено Національну концепцію співпраці із закордонними українцями. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. № 1034 затверджено Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року. Заходи, передбачені цією Програмою спрямовані на консолідацію закордонних українців навколо історичної батьківщини.

 

Відповідно до статті 25 Основного Закону України, держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

 

Згідно статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

 

Стаття 12 Конституції України закріплює обов’язок держави дбати про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави. В преамбулі Закону України «Про правовий статус закордонних українців» закріплено обов’язок Української держави сприяти розвитку національної свідомості українців, які проживають за межами України, зміцненню зв’язків з Батьківщиною та поверненню їх в Україну.

 

13 жовтня 2006 року указом Президента України була затверджена Національна концепція по зв’язках із закордонними українцями.

 

22 червня 2011 року Кабінет Міністрів України ухвалив Концепцію Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року.

---