РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО РОЗВИТКУ СПІВПРАЦІ МІЖ СЛОВАЦЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ТА УКРАЇНОЮ НА 2010-2015 РОКИ (В КОНТЕКСТІ КОМУНІКАЦІЇ ЄС "СХІДНЕ ПАРТНЕРСТВО")
1. Інституціональні та політичні рамки взаємин ЄС з Україною: Угода про асоціацію, Угода про зону вільної торгівлі, Порядок денний асоціації Україна – ЄС
У 2009 р. на рівні робочих делегацій завершена підготовка всіх розділів Угоди про асоціацію між ЄС і Україною (за винятком частини зони вільної торгівлі). Угода про асоціацію замінить Угоду про Партнерство та співробітництво між Україною та ЄС від 1994 року. На думку комісара Європейської комісії Стефана Фюле (джерело: інтерв’ю для RFE/RL від 9 березня 2010 р.), переговори, присвячені Угоді про зону вільної торгівлі з Україною, що має стати частиною Угоди про асоціацію, могли б закінчитися до кінця 2010 року. Угода про асоціацію містить 31 секторальний сегмент, в яких Україна зобов’язується поступово гармонізуватися з європейським правом і політикою ЄС у цих секторах. Практичним засобом імплементації Угоди про асоціацію став Порядок денний асоціації Україна – ЄС, який замінює колишній План дій (інструмент в рамках Європейської політики сусідства).
· Провести консультації на рівні міністерств закордонних справ з метою ідентифікації „best practices” (найкращого досвіду) Словаччини в рамках 31 секторного сегмента Угоди про асоціацію, які СР набула при гармонізації з секторальним правом ЄС протягом підготовчого процесу, а також транспозиції секторального права до національного законодавства СР після вступу до ЄС.
· Виходячи з Порядку денного асоціації Україна–ЄС, прийнятого ЄС та Україною у листопаді 2009 р. та додаткового до нього документа „Список пріоритетів Порядку денного асоціації Україна–ЄС на 2010 рік” і консультацій з українською стороною, підготувати пропозицію допомоги СР Україні в імплементації Угоди про асоціацію. При цьому, необхідно виходити з досвіду підготовки Плану допомоги СР Україні у виконанні завдань Плану дій з ЄС 2005 року. Пропозицію Програми допомоги мали б сформулювати Міністерство закордонних справ СР як координаційне відомство на базі консультацій з українською стороною. Завдання, які з нього випливатимуть для інших відомств та інституцій, мали би бути схвалені на рівні уряду СР, а їх виконання мало б координуватися Міністерством закордонних справ СР.
· У реалізації допомоги СР Україні використати можливості, що пропонує Комплексна програма побудови інституцій (Complex Institution Building Programme – СІВ) як новий інструмент в рамках Східного партнерства. Кошти СІВ можна почати використовувати з 2010 року. Водночас треба врахувати існуючі можливості фінансування програми допомоги СР Україні в імплементації Угоди про асоціацію з джерел Словацької Республіки в рамках Офіційної допомоги для розвитку.
· Спільними зусиллями домагатися, аби Комплексна програма побудови інституцій (СІВ) була відкрита і для підвищення адміністративної потужності представників регіональної державної влади і самоврядування, місцевої влади та представників недержавних організацій з України, а не лише для представників центральних органів державної влади. Гармонізація з європейським правом стосується усього суспільства, а не є лише справою центральних державних органів управління.
· Провести консультації з українською стороною на рівні міністерств економіки і відповідних державних організацій з метою: по-перше, ідентифікувати спільні торгові інтереси Словаччини та України на переговорах щодо угоди про зону вільної торгівлі між ЄС і Україною, а, по-друге, координовано діяти при їх розгляді під час переговорів, присвячених тексту угоди між ЄС та Україною. Зона вільної торгівлі між ЄС і Україною дає можливість суттєвого пожвавлення двосторонньої торгівлі між СР та Україною, і це необхідно використати.
· Проводити регулярні політичні консультації на урядовому, парламентському та неурядовому рівні про подальший розвиток інституційних рамок взаємин між ЄС і Україною в контексті подальшого формування політики Східного партнерства та її кінцевого вигляду. Східне партнерство – це продовження політики сусідства, тобто це означає, що наразі не передбачається входження країн – його учасників до ЄС. Програмою-максимум для розвитку політики Східного партнерства могла б бути модель Європейського економічного простору (ЕЕА), що існує між ЄС і деякими західноєвропейськими країнами, наприклад, Норвегією та Ісландією. Країни Європейського економічного простору повністю інтегровані у спільний європейський ринок, а в національне законодавство транспонують відповідне європейське право. Водночас вони беруть участь у подальшому розвитку європейського законодавства посередництвом своїх спостерігачів у робочих групах ЄС. Вони не мають права голосу, однак своїми аргументами можуть впливати на створення спільного європейського законодавства. Іншими словами, статус Європейського економічного простору фактично означає економічну інтеграцію країни в ЄС, у тому числі доступу до інституцій ЄС.
2. Пріоритетні програми дій Східного партнерства: можливості білатеральної співпраці між Україною та Словаччиною
У рамках Східного партнерства ЄС пропонує країнам-учасникам посилену співпрацю у сферіі внутрішніх справ і пересування громадян, енергетичної безпеки та економічного і регіонального розвитку. За умови виконання критеріїв безпеки щодо функціонування прикордонного режиму, видання закордонних паспортів і гармонізації з шенгенським acquis, країни Східного партнерства можуть домогтися відміни віз для своїх громадян при поїздках у ЄС. ЄС готовий до дискусій про відкриття ринку праці для громадян країн Східного партнерства. У сфері енергетичної безпеки ЄС готовий підтримати проекти, направлені на підвищення безпеки країн Східного партнерства у сфері поставок енергетичної сировини, підвищення енергетичної ефективності і використання поновлювальних джерел енергії. У сфері економічного і соціального розвитку ЄС готовий підтримати імплементацію пілотних проектів регіонального розвитку в країнах Східного партнерства і проектів транскордонного співробітництва – не лише на зовнішньому кордоні ЄС, але й на кордонах між країнами Східного партнерства. З пріоритетними програмами дій перетинаються і першорядні ініціативи Східного партнерства: спільне обслуговування кордонів, підтримка малого і середнього бізнесу, регіональні ринки електроенергії, енергетична ефективність і використання поновлювальних джерел енергії, Південний енергетичний коридор, профілактика виникнення природних катастроф і катастроф, заподіяних людською діяльністю, і готовність протистояти їм.
· Провести консультації на рівні Міністерства внутрішніх справ (прикордонна поліція та поліція у справах іноземців) і закордонних справ СР і України з метою з’ясування можливостей надання допомоги СР Україні: по-перше, у сфері гармонізації України з шенгенським acquis, по-друге, на переговорах про підписання Україною з ЄС Пакту про пересування та безпеку (Mobility and Security Pact). Допомога у сфері гармонізації з шенгенським acquis мала б стати частиною програми допомоги СР Україні в імплементації Угоди про асоціацію за допомогою інструменту Порядок денний асоціації Україна – ЄС.
· Розробити спільну оцінку застосування сучасного візового режиму ЄС у взаєминах з Україною щодо обопільного пересування громадян Словаччини та України. У розробленні звіту мають взяти участь представники відповідних державних органів, академічних інституцій і недержавних організацій з обох країн. Крім оцінки застосування шенгенської візи, звіт має містити й оцінку реалізації угоди про малий прикордонний рух і надання національних довгострокових віз. Її частиною мало б бути і вивчення наслідків уведення безвізового режиму для взаємного пересування громадян, а також рекомендації (дорожня карта) для відповідних органів державного управління СР та України з метою підготовки введення безвізового режиму. Цей аналіз міг би стати джерелом ширшого інформування словацької та української громадськості. Розробка могла б бути фінансована в рамках грантової схеми Міністерства закордонних справ СР або Міністерства внутрішніх справ CР.
· Провести консультації на рівні міністерств економіки та праці СР і України з метою оцінки виконання угоди про взаємну зайнятість громадян, у тому числі координування позицій у майбутніх переговорах ЄС та України про умови поступового відкриття ринку праці країн ЄС для громадян України.
· Ініціювати переговори про співпрацю у сфері безпеки поставок природного газу з Росії до СР територією України на основі досвіду газової кризи у січні 2009 р. за участі представників міністерств економіки, закордонних справ обох країн і компаній Нафтогаз України та АТ Словацький газовий промисел (SPP, a.s.). Переговори могли б мати мінімум такі завдання: 1) домовитися про двосторонній механізм вчасного попередження про випадки кризових ситуацій; 2) вивчити технічні можливості кризового постачання природного газу зі сховищ Західної України на територію Словаччини; 3) з’ясувати технічні можливості допомоги СР і залучення словацьких суб’єктів до модернізації української транзитної газової системи на основі меморандуму з ЄС про модернізацію газової системи на території України від 23 березня 2009 р.; 4) обговорити інвестиційні можливості для словацьких суб’єктів у сфері газопостачання, принаймні з метою модернізації дистрибуційних газопровідних мереж в Україні.
· Упродовж головування Словаччини у Вишеградській четвірці (липень 2010 р. – червень 2011 р.) ініціювати консультації про регіональну співпрацю у сфері безпеки поставок природного газу у форматі V4 плюс Україна. В ОБСЄ провести консультації з українською стороною про можливості співпраці у формуванні механізмів приєднання ОБСЄ до програми енергетичної безпеки, що випливає з висновків головування Греції з грудня 2009 року.
· Підтримати переговори за участі міністерств економіки та компанії Транспетрол і Укртранснафта про можливості використання нафтопроводу Одеса – Броди – Дружба для транспортування нафти з зони Каспійського моря у СР, Угорщину та ЧР. Координувати взаємні дії в розвитку першорядної ініціативи Східного партнерства „Південний енергетичний коридор” з метою досягнення підтримки ЄС для уведення в дію траси нафтопроводу Одеса – Словаччина.
· Підготувати спільні двосторонні проекти у сфері підвищення енергетичної ефективності використання альтернативних джерел енергії за участі Словацької інноваційної та енергетичної агенції і відповідного українського партнера. СР має досвід імплементації Програми дій уряду СР у підвищенні енергетичної ефективності на 2008–2010 роки, які випливають із зобов’язань, прийнятих в рамках ЄС. Після приєднання до Європейського енергетичного співтовариства (переговори про приєднання були завершені в 2009 р.) Україна муситиме так само імплементувати зобов’язання, прийняті в рамках ЄС. Потрібно врахувати можливості участі СР в ініціативі Східноєвропейське партнерство в охороні зовнішнього середовища й енергетичної ефективності, яке ініціювала Швеція з метою реалізувати конкретні проекти в Україні.
· У зв’язку з приєднанням України до Європейського енергетичного співтовариства Україна змушена поступово імплементувати третій енергетичний пакет ЄС, у тому числі застосування спільних засад в рамках регуляторної політики ЄС у сфері формування єдиного ринку електроенергії і природного газу. Комітет з регуляції енергетичних мереж СР (ÚRSO) має багатий досвід імплементації усіх трьох енергетичних пакетів ЄС. Допомога ÚRSO українському регуляторному комітету посередництвом передачі досвіду була б справді великим внеском у його діяльність.
· За участі Міністерства економіки СР, Словацької торгово-промислової палати (SOPK), Об’єднання міст і сіл Словаччини (ZMOS) і суб’єктів підприємництва ініціювати переговори з українськими партнерами про двосторонню співпрацю в інвестуванні в реконструкцію комунального постачання тепла та теплої води, енергозбереження будов, модернізацію сміттєвивезення тощо. Словацькі суб’єкти мають досвід в інвестиційних проектах цієї сфери у Словаччині та за кордоном. Модернізація комунальної інфраструктури міст і сіл – це один з найбільших викликів для розвитку України.
· Східне партнерство дає можливість Україні черпати кошти для реалізації пілотного проекту регіонального розвитку з об’єднаних фондів ЄС. Пілотним проектом регіонального розвитку стала „Спільна ініціатива співпраці в Криму”. Словаччина має досвід використання європейських фондів з метою регіонального розвитку, що підлягає строгим правилам. Водночас їх імплементація вимагає не лише законодавчих змін, а й участі державних органів та органів самоврядування на регіональному і місцевому рівні. Міністерство будівництва і регіонального розвитку СР разом із самоврядними краями (VÚC), Об’єднанням міст і сіл Словаччини (ZMOS) та агенціями регіонального розвитку можуть підготувати програму обміну досвідом в імплементації політики регіонального розвитку в умовах СР з українськими партнерами. Цей проект міг би стати частиною програми допомоги СР Україні в імплементації Угоди про асоціацію.
· Міністерства внутрішніх справ СР і України у співпраці з регіональними об’єднаннями, що представляють інтереси малого і середнього бізнесу, органи держаної влади та місцевого самоврядування в Закарпатській області України, Пряшівського і Кошицького самоврядних країв та неурядові організації мають зробити оцінку існуючого досвіду реалізації проектів транскордонного співробітництва на словацько-українському кордоні і підготувати пропозиції спільної стратегії її подальшого розвитку, у тому числі співпраці при використанні фондів для підтримки транскордонної співпраці, які пропонує ЄС.
3. Багатосторонні платформи співробітництва
У рамках Східного партнерства були створені чотири багатосторонні платформи для регіональної співпраці між ЄС і країнами Східного партнерства: 1) демократія, якісне управління і стабільність; 2) економічна інтеграція і конвергенція з політикою ЄС; 3) енергетична безпека; 4) контакти між людьми.
· Проводити попередні консультації на рівні міністерств закордонних справ і представників СР та України в багатосторонніх платформах з метою досягнення розвитку їх програми у відповідності до інтересів СР, України і білатеральної словацько-української співпраці.
· Запропонувати тематичні панелі (четвертий операційний рівень Східного партнерства) у рамках багатосторонніх платформ (третій операційний рівень), що можуть сприяти розвитку регіональної співпраці між країнами V4 і Україною в програмах ключових інтересів: енергетична безпека, енергетична ефективність, обслуговування кордонів, напрям до безвізового режиму для України тощо. Пріоритети двосторонньої співпраці в рамках Східного партнерства могли б стати результатом консультацій та домовленостей.
4. Інституціональні питання
· Міністерство закордонних справ СР мало б провести консультації з депутатами Європарламенту від СР щодо їх участі у спільній міжпарламентській ініціативі EURONEST, яку створює Європарламент і парламентські делегації країн Східного партнерства з метою стати партнером Європейської комісії та урядів країн Східного партнерства в реалізації програм Східного партнерства.
· СР як країна-член ЄС могла б використати дипломатичні можливості, які вона має в органах ЄС, з метою з’ясування причин відтягування створення Генеральної асамблеї представників місцевої та регіональної влади в рамках Східного партнерства, для організації якої Комітет регіонів отримав мандат. Треба здійснити кроки у співпраці з іншими країнами-членами ЄС, аби інституція, яка може підключити представників місцевої та регіональної влади з країн ЄС та партнерських країн у реалізацію Східного партнерства, почала діяти.
· Міністерства закордонних справ Словаччини та України мали б інформувати представників словацьких та українських недержавних організацій, приєднаних до діяльності Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, започаткованого з листопада 2009 р., про взаємні консультації з метою досягнення координування дій державних та неурядових представників СР та України в інституціях Східного партнерства. Врахувати можливості участі представників неурядових організацій в процесі словацько-українських консультацій про двосторонню співпрацю в пріоритетних програмах Східного партнерства.
· Міністерство закордонних справ СР у співпраці з експертною спільнотою СР мало б запропонувати освітні заходи для представників України щодо інституціональних змін, що випливають з нового Лісабонського договору про закордонну політику і Східне партнерство ЄС.
Розроблено Словацькою Асоціацією зовнішньої політики
та Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгороді
(Мітряєва С. І.)