(робоча версія законопроекту від 10.11.2011 р.)
Законопроект «Про виробництво військової техніки» є ключовим законодавчо-правовим актом державного регулювання діяльності ОПК, який розроблено на виконання Рішення РНБОУ «Про хід реалізації Державної програми реформування і розвитку ОПК» від 20.07.2007 р.
Незважаючи на те, що першу редакцію законопроекту Міністерством промислової політики було підготовлено і узгоджено з зацікавленими міністерствами і відомствами у 2008 році, проведене подальше його удосконалення протягом 2009-2011 років, розгляд законопроекту на засіданні Верховної Ради України 05.04.2011 р. та відповідне його доопрацювання, остання робоча версія законопроекту «Про виробництво військової техніки» від 10.11.2011р. має певні недоліки.
1. Відповідно до п. 1 статті 1 законопроект визначає основи провадження діяльності за двома основними напрямами: з питань виробництва військової техніки та залучення недержавних інвестицій у зазначену діяльність. Вибір таких напрямів був обумовлений рішенням Міністерства промислової політики щодо об’єднання двох законопроектів, розробка яких передбачалась згаданим рішенням РНБОУ:
«…щодо прав суб’єктів господарювання всіх форм власності з питань володіння, користування і розпорядження військової техніки в процесі їх створення і виготовлення...»
«…забезпечення сприятливих умов для залучення у вітчизняний ОПК іноземних інвестицій та надання гарантій щодо їх захисту…»
2. Результати аналізу законопроекту показують, що змістовна частина і положення статей з питань виробництва військової техніки наведені в достатніх обсягах, тоді як за другим напрямом – з питань залучення недержавних інвестицій (в редакції РНБОУ – забезпечення сприятливих умов для залучення у вітчизняний ОПК іноземних інвестицій) – положень законопроекту явно недостатньо.
В законопроекті вилучено статтю 20 «Пільги для суб’єктів виробництва військової техніки», яку було сформульовано у першій редакції законопроекту 2008 року. Цією статтею передбачалось застосування до суб’єктів виробництва військової техніки системи економічного стимулювання шляхом надання пільг, (включно кредитних пільг під державні гарантії), та звільнення під час проведення діяльності, пов’язаної виробництвом військової техніки, від податку на прибуток, податку на землю та митних платежів.
З законопроекту було вилучено статтю 36 «Спеціальний режим інвестиційної діяльності, яку також було сформульовано у першій редакції законопроекту 2008 року. Цією статтею передбачались наступні пільги для залучення інвестицій в ОПК:
• звільнення від сплати в’їзного мита устаткування, обладнання і комплектувальні вироби до них, матеріали та сировина, які ввозяться на митну територію України суб’єктами інвестиційної діяльності на суму інвестицій для реалізації інвестиційних проектів, але на час до трьох років;
• звільнення від оподаткування прибуток (у частині, одержаній від освоєння інвестицій) новоствореного перепрофільованого чи реструктуризованого суб’єкта інвестиційної діяльності в разі спрямування вивільнених від оподаткування коштів виключно на реінвестування проектів, але на час до трьох років;
• зменшення оподатковується за ставкою у розмірі 50 % діючої ставки оподаткування прибутку суб’єктів інвестиційної діяльності, одержаного від реалізації інвестиційного проекту з четвертого по п’ятий роки включно;
та інші.
З прикінцевих положень законопроекту було також вилучено пропозиції щодо змін у відповідних законах України, необхідних для впровадження згаданих статей 20 та 36.
3. Таким чином робоча версія законопроекту від 10.11.2011 р. практично не відповідає вимогам його першої статті щодо залучення недержавних інвестицій.
Пропонується або поновити в законопроекті вилучені статті 20 і 36 та відповідні прикінцеві положення, або вилучити з п.1 статті 1 законопроекту «…засади залучення недержавних інвестицій…», визнавши таким чином невиконання Рішення РНБОУ «Про хід реалізації Державної програми реформування і розвитку ОПК» від 20.07.2007 р. з питання «…забезпечення сприятливих умов для залучення у вітчизняний ОПК іноземних інвестицій та надання гарантій щодо їх захисту…». Зрозуміло, що перша пропозиція відповідає нагальним потребам оборонно-промислового комплексу в сьогоднішніх умовах.
4. Статті 1, 34 та 36 певною мірою протирічать одна одній. З однієї сторони, відповідно до п. 1 статті 36 «… Держава гарантує стабільність режиму іноземної інвестиційної діяльності, пов’язаної з виробництвом військової техніки; відповідно до п.1 статті 1 закон визначає «…засади залучення недержавних інвестицій…», з іншої – відповідно до четвертого абзацу п.1 статті 34 «…іноземні інвестиції у формі часткової участі чи придбання частки в українських підприємствах не можуть здійснюватись у відношенні до державних підприємств, діяльність яких пов’язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї...». Хоча відомо, що вітчизняні приватні підприємства не виробляють військової зброї.
5. Одним із засобів залучення недержавних інвестицій у вітчизняний ОПК є спільне створення озброєнь і військової техніки (ОВТ) з підприємствами інших країн. При спільній розробці ОВТ зменшується бюджетне навантаження за рахунок фінансових внесків і участі інших країн у створенні озброєння і військової техніки. Крім того, такий підхід дозволяє об’єднувати прогресивні оборонні технології країн-учасниць і створювати за рахунок такого об’єднання ОВТ з підвищеними характеристиками. Такий підхід на сьогодні є одним із основних напрямів проведення військово-технічного співробітництва з іншими країнами.
Проте, в законопроекті відсутня стаття щодо можливостей організації міждержавних підприємств, корпорацій щодо спільного створення ОВТ, якою передбачалося б повноваження сторін, максимально припустимий обсяг участі іноземних інвесторів у виробництві стратегічних видів ВТ (у відсотках від загального обсягу акцій); законодавчо-правові норми створення державно-приватних підприємств (корпорацій), порядок формування їх статутного капіталу та право керівництва таких структур використовувати капітал для реалізації будь яких бізнес-ідей з метою підвищення обсягів розробки, виробництва та експорту високотехнологічної ВТ.
Доцільно розглянути включення такої статті до законопроекту.
6. В статті 9 законопроекту визначено перелік робіт Державного концерну «Укроборонпром», до складу якого входить певна кількість підприємств ОПК. Перелік робіт решти підприємств оборонно-промислового комплексу не визначено. Доцільно:
- у статті 9 і пункту 1 статті 9 законопроекту замість слів «… Державний концерн «Укроборонпром»…» записати «…Центральні органи виконавчої влади та державне господарське об’єднання з управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі…»;
- у першому абзаці підпункту 1 пункту 1 статті 9 замість слів «… концерну та його учасників …» записати «… підприємств оборонно-промислового комплексу…»;
- у третьому абзаці підпункту 1 пункту 1 статті 9 замість слів «… учасниками концерну…» записати «… підприємствами оборонно-промислового комплексу…».
7. Відповідно до п. 1 статті 23 законопроекту на державного замовника покладається завдання з розробки єдиного наскрізного плану створення зразка військової техніки. Досвід створення військової техніки різного призначення підказує, що державний замовник самостійно не в змозі скласти наскрізний план, оскільки для його розробки суб’єктами виробництва військової техніки необхідно попередньо виконати цілий комплекс проектних і проектно-конструкторських робіт. Після їх виконання проект наскрізного плану, як правило, готується головним суб’єктом виробництва. Проект плану узгоджується ним з усіма підприємствами – учасниками кооперації з створення зразка військової техніки. Підготовлений єдиний наскрізний план затверджується державним замовником. В зв’язку з викладеним доцільно у пункті 1 статті 23, замість слів «…державний замовник розробляє єдиний наскрізний план створення зразка військової техніки…» записати «…головний суб’єкт виробництва зразка військової техніки розробляє та узгоджує з усіма підприємствами – учасниками кооперації з його створення проект єдиного наскрізного плану створення зразка військової техніки…».. Далі по тексту. Пункт 1 статті 23 завершити реченням «… Єдиний наскрізний план створення зразка військової техніки затверджується державним замовником…».
8. В законопроекті вилучено п. 4 статті 11 «Іноземний замовник», сформульований у законопроекті №7520 від 28.12.2010 р. з однойменною назвою. Передбачалося, що гідно з цим пунктом «…зовнішньоекономічні договори (контракти) можуть укладатися на компенсаційній (офсетній) основі за участю центральних органів виконавчої влади, уповноважених Кабінетом міністрів України, з метою одержання Україною компенсацій в інших сферах національної економіки…». В зв’язку з цим доцільно у пункті 5 статті 11 законопроекту після слів «… у зовнішньоекономічних договорах (контрактах)…» записати «…у разі одержання Україною компенсацій в інших сферах національної економіки…», далі по тексту.
Загальний висновок
Робоча версія законопроекту від 10.11.2011 року потребує доопрацювання з урахуванням викладених пропозицій.
Регіональний філіал НІСД у м. Дніпропетровську
(А. Шевцов, В. Шеховцов, О. Шевченко)