"Особливості сприйняття громадянами України політичних та електоральних процесів у державі". Аналітична записка

ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ ГРОМАДЯНАМИ УКРАЇНИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ТА ЕЛЕКТОРАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ У ДЕРЖАВІ 

 

Метою аналітичної записки є виявлення особливостей сприйняття громадянами України політичних партій та електоральних процесів в державі.

Використовуються дані таких соціологічних досліджень та опитувань громадської думки:

– Загальнонаціональне опитування організоване Фондом „Демократичні ініціативи” 19 березня – 2 квітня 2010 р., польова робота виконана КМІС. Опитано 1226 осіб у віці від 18 років і старше. Похибка вибірки не перевищує 3 %. 

– Всеукраїнське опитування громадської думки протягом 19-28 березня 2010 р. проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС). Методом інтерв'ю опитано 1226 респонденти, що мешкають в усіх областях України та Криму (включно з містом Києвом) за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років. Статистична похибка вибірки (з ймовірністю 0,95 без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,9 % для показників близьких до 50 %, 2,4 % – для показників близьких до 25 %, 1,7 % – для показників близьких до 10 %, 1,2 % – для показників близьких до 5 %.

– Омнібусне дослідження „Громадська думка в Україні” проведено Інститутом соціології НАН України у травні 2009 р. Вибірка дослідження становить 1800 осіб і репрезентує доросле (від 18 років) населення України за основними соціально–демографічними показниками. Похибка вибірки складає 2,3 %.

– Соціологічне дослідження проведено Інститутом соціальної та політичної психології у другій половині листопада 2009 р. Об’єм вибіркової сукупності  — 2005 респондентів. Похибка вибірки, складає 2,3 %.

– Соціологічне дослідження проведено Інститутом соціальної та політичної психології у першій половині листопада 2009 р. Об’єм вибіркової сукупності – 1998 респондентів. Похибка вибірки, складає 2,3 %.

– Дослідження проведено соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова з 19 доо 26 жовтня 2009 року. Було опитано 2010 респондентів віком від 18 років в усіх областях України, м. Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально‑демографічними показниками. Вибірка опитування будувалася як стратифікована, багатоступенева, випадкова із квотним відбором респондентів на останньому етапі. Опитування здійснювалося у 129 населених пунктах (з них 75 міських та 54 сільських поселень). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3 % з імовірністю 0,95.

– Опитування соціологічної служби Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова з 31 травня до 18 червня 2007 р. за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за регіоном проживання, типом поселення, віком і статтю. Вибірка побудована як багатоступенева, стохастична із квотним відбором респондентів на останньому ступені. Вибірка опитування є репрезентативною як стосовно дорослого населення України, опитано 10956 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки без врахування дизайн-ефекту з імовірністю 0,95 не перевищує 1,0 %. 

– Опитування проводилося соціологічною службою Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова з 1 до 10 вересня 2007 р. за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за регіоном проживання, типом поселення, віком і статтю. Вибірка побудована як багатоступенева, стохастична з квотним відбором респондентів на останньому ступені опитано 2004 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки без урахування дизайн-ефекту з імовірністю 0,95 не перевищує 2,3 %.

 

Ставлення громадян України до політичної сфери

Більшість громадян продовжують демонструвати підвищений інтерес до сфери політичних відносин. Разом з тим, майже 2/3 українців вказали на відсутність „зворотного зв’язку” між їхніми інтересами та діями державних органів і політиків щодо втілення вимог громадян. Відповідно, більшість опитаних схилялися до думки, що такий стан речей можна виправити лише в тому разі, якщо самі громадяни матимуть більше можливостей брати участь в ухваленні політичних рішень та впливати на владу. Також важливо, на думку респондентів, створення умов для кращого інформування з поточних політичних питань та сприяння громадянській та політичній освіченості громадян (політичні науки). Лише в такому разі з’являться реальні передумови збереження політичної стабільності в країні.

Так, 66,1 % опитаних Інститутом соціології НАН України у травні 2009 р. певною мірою цікавилися політикою, а 9,5 % дуже цікавилися. Четверту частину опитаних політика не цікавила. Найбільша частка людей, яких зовсім не цікавить політика була зафіксована тоді серед молоді (до 30 років) – 31,9 %.

На початку листопада 2009 р.,згідно з опитуванням Інституту соціальної та політичної психології 61,7 % опитаних вказали, що вони не мають можливості впливати на дії влади; 22 % опитаних не погодилися з цим твердженням; 15,7 % не змогли відповісти; 52,9 % згодилися, що люди мають брати більшу участь у політичному житті та поточних державних справах; 20,6 % з цим не погодилися.

Водночас 42,7 % опитаних Інститутом соціальної та політичної психології у листопаді 2009 р. вказали, що не розбираються в політиці та державних справах. Лише 34,8 % зазначили, що досить добре уявляють, що зараз відбувається у політиці, а 22,5 % не визначилися з відповіддю; 61,3 % опитаних зазначили, що думки оточуючих щодо політики впливають на них слабко, а 59,6 %, що на них слабко впливають інформація щодо політики, яку вони отримають через засоби масової інформації.

 

Ставлення громадян до політичних партій

На думку більшості громадян, політичні партії не стали виразниками суспільних інтересів та носіями ідеологій, в основі яких лежать притаманні українському суспільству цінності. Внаслідок цього понад ¾ населення не довіряє політичним партіям. За цієї ситуації ідеологія та принципи не відіграють ролі чинників відбору та підтримки політичних сил громадянами.

Одним з ключових чинників формування такого негативного ставлення громадян до партій стала їхня парламентська діяльність. Більшість громадян прагне бачити партії, які б ефективно представляли в парламенті інтереси регіону, захищали їхні соціальні права та були реально підзвітні виборцям.

Згідно з моніторингом Інституту соціології (травень 2009 р.) 48 % опитаних зазначили, що в Україні немає партії близької їм за ідеологічними та програмними цілями. 32,6 % опитаних зазначили, що така партія в країні є, а 19,3 % не визначилися з відповіддю. Найбільша кількість респондентів, які вважають, що існують партії близькі до них за ідеологічними та програмними цілями, проживали на Півдні країни – 39 %. Водночас більшість мешканців Заходу (51,9 %) та Центру (50 %) вважають, що ідеологічно близької до них партії в Україні немає.

Таблиця 1

Чи є в країнi така полiтична партiя (блок),

близька Вам за iдеологiчними та програмними цiлями?, %

 

Фахівці Українського центру економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова у жовтні 2009 р. сформулювали подібне питання інакше. Воно виявило, що третина опитаних (32,5 %) підтримує певною мірою діяльність політичних партій, але готові проголосувати за кращу партію, якщо така з’явиться.

Таблиця 2

Ставлення громадян до політичних сил, %

 

За даними Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова протягом останніх років загальна довіра (сума відповідей повністю довіряю та скоріше довіряю) до політичних партій коливалася від 22,5 % у 2007 р. до 12,4 % у 2002 р. і 12,5 % у 2008 р. А недовіра (сума відповідей скоріше не довіряю та повністю не довіряю) від 79,5 % у 2002 та 2008 роках до 67,7 % у 2005 і 2007 роках відповідно.

Таблиця 3

Чи довіряєте Ви політичним партіям? (динаміка, 2001-2009 рр.), % 

 

За даними Інституту соціології НАН України (травень 2009 р.) майже 40 % опитаних підтримували існування в Україні не менше 2-х політичних партій, які боролися б за владу, 23,2 % респондентів висловилися проти такої системи. 18,8 % опитаних вважали, що Україні потрібна двопартійна система, 16,6 % висловилися за 3-5 партійну систему, 13,4 % – за однопартійну систему.

Таблиця 4

Яка партiйна система є найкращою для України сьогодні?, %

 

У Верховній Раді України, на думку більшої частини респондентів, має бути представлено – дві партії (21,2 % опитаних); 3-5 партій (19,2 %); одна партія (13,4 %); 7,5 % за представленість у парламенті лише безпартійних кандидатів. При цьому понад 1/3 не змогла дати відповіді на поставлене запитання.

Таблиця 5

А скiльки партiй, на Вашу думку,

має бути представлено у Верховнiй Радi України?, %

 

Більше половини опитаних Інститутом соціології не змогли відповісти на питання яка виборча система була б кращою – 56,5%. 22,4 % опитаних висловилися за мажоритарну систему виборів, 12 % за пропорційну систему, 9,1 % виявилися прихильниками змішаної виборчої системи респондентів.

Таблиця 6

Яка, на Вашу думку,

виборча система на виборах до Верховної Ради була б кращою?,%.

 

Серед переваг, які призвели до вибору певної виборчої системи, респондентами переважно називалися:

– забезпечення справедливого представництва у Верховнiй Радi України iнтересiв регіону (25 %);

– сприяння вiдповiдальностi кандидатiв перед виборцями (24,1 %);

– забезпечення стабiльності роботи парламенту (19,4 %);

– сприяння формуванню стабільного уряду (14,4 %),

– забезпечення справедливого представництва у Верховнiй Радi України iнтересiв певної соцiальної групи (14 %).

Майже третина опитаних не змогла відповісти на це питання.

 

Сучасні рейтинги провідних політичних партій

Попри домінування правлячої політичної партії (Партія Регіонів) та роздробленість політичної опозиції, в країні існує великий протестний прошарок, майже третина населення, не охоплений діючими політичними силами. Активне включення цих громадян у політику під тиском кризових обставин може докорінно змінити політичний ландшафт країни, як це відбулося під час парламентських виборів в Угорщині (квітень 2010 р.).

Привертає увагу значне політичне розшарування населення за регіональним поділом та місцем проживання, що свідчить про нестійкість сучасної розстановки політичних сил. У цій ситуації доцільно забезпечити проведення місцевих виборів, що задовольнило б пряму вимогу Конституції України та дозволило з’ясувати реальну структуру політичних потреб та інтересів громадян.

Опитування, проведене Фондом „Демократичні ініціативи” у березні‑квітні 2010 р., показало разючі результати щодо підтримки громадянами України політичних сил, які представлені у Верховній Раді України.

Третина населення не підтримує ті політичні сили, які представлені у парламенті: жодну з фракцій не підтримує кожен четвертий виборець (25,3 %), ще 8,4 % не визначилися з тим, кого вони підтримують.

Для порівняння використаємо дані березневого опитування Київського міжнародного інституту соціології. У цьому опитуванні з’ясовувалися рейтинги усіх провідних політичних партій Україні, а не лише представлених у парламенті.

Зокрема, якби парламентські вибори проводилися найближчим часом, усі шанси не потрапити до Верховної Ради мав представлений фракцією Блок Литвина. Натомість до парламенту імовірно потрапили б партія „Сильна Україна” (С. Тигіпко) та Блок Арсенія Яценюка.

Таблиця 7

 

Таблиця 8

Березневі рейтинги політичних партій за соціологічними даними Київського міжнародного інституту соціології та Фонду „Демократичні ініціативи”, %

 

За даними березневого дослідження Київського міжнародного інституту соціології виборців, неготових до участі у голосуванні (які не бажають голосувати або не знають за кого б голосували) – 21 %; найбільше таких виборців у Центральному регіоні (29 %), найменше – у Південному (16 %).

За регіональним розподілом:

– Партія Регіонів, як і в попередні роки, має найбільшу підтримку на Сході (60 %) та Півдні (52 %); у Центральному регіоні ПР підтримують 26 %, у Західному – 9 % опитаних;

– Блок Юлії Тимошенко має підтримку у Західному (28 %) та Центральному (19 %) регіонах; у Південному регіоні за БЮТ готові проголосувати 5 % опитаних, у Східному – 3 %;

– Партія Сергія Тігіпка „Сильна Україна” має більшу підтримку у Південному (12 %) та Центральному (7 %) регіонах, дещо меншу у Західному (4 %) та Східному (3 %) регіонах;

– За Блок Арсенія Яценюка готові віддати свої голоси 12 % мешканців Західного регіону, 3 % мешканців Центрального та Південного регіонів та 2 % – Східного;

– Комуністична партія України має підтримку у Східному регіоні (5 %), Центральному (4 %), дещо меншу у Південному (3 %). У Західному регіоні Комуністична партія  практично не має підтримки (менше 0,03 %).

 

За місцем проживання:

– Партія Регіонів має значно більшу підтримку серед жителів міст (40 %) ніж сіл (29 %);

– Блок Юлії Тимошенко, навпаки, має більшу підтримку у сільських мешканців (20 %) ніж у міських (11 %);

– Партія Сергія Тігіпка „Сильна Україна” має практично однакову підтримку серед сільських (6 %) та міських (7 %) жителів;

– Комуністична партія також має практично однакову підтримку серед сільських (4 %) та міських (3 %) жителів;

– Блок Арсенія Яценюка значно більше підтримують сільські жителі (7 %) ніж міські (3 %).

За статтю:

– Партія Регіонів має дещо більшу підтримку серед чоловіків (38 %) ніж серед жінок (35 %);

– Блок Юлії Тимошенко, навпаки, більше підтримують жінки (17 %) ніж чоловіки (9 %);

– Комуністичну партію дещо більше підтримують чоловіки (4 %), ніж жінки (2 %).

– Блок Арсенія Яценюка та Партія Сергія Тігіпка „Сильна Україна” має практично однакову прихильність серед жінок (відповідно 4 % та 7 %) та чоловіків (відповідно 5 % та 6 %).

 

Висновки

Спираючись на аналіз соціологічних досліджень та опитувань громадської думки можна стверджувати, що протягом 2008-2009 рр. домінувала тенденція до фактичної втрати існуючими політичними партіями статусу інститутів представництва інтересів більшості населення в органах державної влади, зокрема в парламенті.

Зростання недовіри до всіх партій, які представлені у владі, призводить до подальшої дискредитації існуючих політичних інститутів, у тому числі до такого важливого інституту як вибори.

Персоналізація політичних сил лише сприятиме поглибленню кризи довіри та створюватиме запит на сили, які жорсткими і радикальними методами відстоюватимуть певні ідеологічні принципи та цінності.

Великий протестний потенціал суспільства сприяє появі та зміцненню політичних сил, які висуватимуть лідерів, орієнтованих на застосування радикальних методів захисту та просування жорстких, догматичних ідеологічних принципів.

 

Рекомендації

У ситуації втрати довіри виборців до партій як політичних інститутів, подальшого зростання політичної напруженості та нестабільності вищим органам державної влади (Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України) доцільно розглянути можливість втілення низки превентивних політичних та правових заходів:

1. Зміна виборчого законодавства та відмова від існуючої системи пропорційної виборчої системи за „закритими” партійними списками. Повернення до змішаної пропорційно-мажоритарної або до мажоритарної системи виборів у два тури, яка дозволить відновити підзвітність депутатів перед виборцями.

 
2. Підготовка пропозицій щодо зміни адміністративно-територіального устрою та системи місцевих виборів, метою яких було б наділення місцевих територіальних громад реальними повноваженням та джерелами доходів для їхнього здійснення.

 
3. Проведення місцевих виборів не пізніше березня 2011 р.

 
4. Підготовка пропозицій щодо реформи Верховної Ради України та доцільності запровадження моделі двопалатного парламенту для рівномірного представлення інтересів територіальних громад України.

 
5.Зняття обмежень на фінансування партій при запровадження обов’язкової процедури зовнішнього незалежного аудиту надходжень та видатків політичних партій.

Оперативно-аналітичний відділ

(В. Яблонський)