"Приіоритети посилення конкурентоспроможності західних регіонів України в межах Карпатського єврорегіону". Аналітична записка

У аналітичній записці здійснено аналіз основних проявів диференціації західних регіонів України у межах Карпатського єврорегіону за рівнем соціально-економічного розвитку. Визначено основні перешкоди щодо використання конкурентних переваг західних регіонів України та стабілізації процесів регіонального розвитку. Обґрунтовано напрями державної регіональної політики, спрямовані на посилення конкурентоспроможності західних регіонів України у межах Карпатського єврорегіону.

ПРІОРИТЕТИ ПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЗАХІДНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В МЕЖАХ КАРПАТСЬКОГО ЄВРОРЕГІОНУ

 

Надмірна диференціація західних регіонів України у межах Карпатського єврорегіону за рівнем економічного розвитку та показниками якості життя людей формує ризики регіонального розвитку, які, у свою чергу, впливають на цілісність та безпеку держави. У зв’язку з цим пріоритетним завданням державної політики на сучасному етапі є перенесення уваги на регіони, сприяння регіонам у впровадженні заходів, спрямованих на посилення їх конкурентоспроможності, максимального задіяння та використання власних, залучення зовнішніх можливостей (ресурсів, капіталів, інституційного досвіду тощо) з метою забезпечення стійкого регіонального розвитку, стабільного соціально-економічного розвитку держави.

 

Довідково: Усі українські області, що входять до Карпатського єврорегіону, характеризуються нижчим від середнього (0,219) показником таксономічної міри розвитку[1]. Найкращі позиції має Львівська обл. – п’яте місце; у 2010 р. коефіцієнт цього показника становив 0,194. Івано-Франківська обл. займає у цьому рейтингу сьоме місце (таксономічна міра розвитку – 0,147), Чернівецька обл. – восьме місце (0,143), а Закарпатська обл. – одинадцяте місце (0,073). Для порівняння: таксономічна міра розвитку Подкарпатського воєводства дорівнює 0,447, регіону Виходне Словенско – 0,368 (див. Додаток 1).

 

Суттєва диференціація західних регіонів України спостерігається і в порівнянні з рештою українських регіонів. Так, за індексом конкурентоспроможності регіонів України у 2012 р. лише Львівська обл. досягла середнього по країні значення – 4,00 (10-е місце у рейтингу). Решта областей мали нижчі показники: Чернівецька обл. – 3,95 (16-е місце), Закарпатська обл. – 3,95 (17-е місце), Івано-Франківська обл. – 3,93 (21-е місце) (Додаток 2). 

 

Диспропорції розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва західних регіонів України та регіонів країн ЄС у межах Карпатського єврорегіону проявляються у наступному:

1. Істотна асиметрія параметрів зовнішньоекономічної діяльності в економічному співробітництві, що проявляється, передусім, у негативному сальдо зовнішньої торгівлі товарами, низькій інвестиційній активності, неефективній структурі експорту українських регіонів. У свою чергу, це знижує якісний рівень реалізації економічного потенціалу українських регіонів та створює низку проблем, пов’язаних з ефективністю використання наявних виробничих ресурсів і людського капіталу.

Довідково: Сальдо зовнішньої торгівлі українських західних областей з Польщею та Словаччиною, основними торговельними партнерами у межах Карпатського єврорегіону, протягом багатьох років є негативним. Так у 2012 р. сальдо торгівлі Львівської області з Польщею становило -535637,6 тис. дол. США, зі Словаччиною – -12319,6 тис. дол. США; сальдо торгівлі Івано-Франківської області з Польщею становило -331,0 тис. дол. США, зі Словаччиною – -7279,7 тис. дол. США; сальдо торгівлі Чернівецької області з Польщею становило -17737,0 тис. дол. США.[2]

 

2. Сировинна орієнтація зовнішньої торгівлі західних регіонів України, що не дозволяє ефективно вирішувати проблеми економічного характеру, які виникають у сфері регіонального розвитку та впливають на реалізацію євроінтеграційної стратегії України.

 

3. Низька інвестиційна активність іноземних підприємців на українському ринку, а вітчизняних інвесторів – у сусідніх країнах, що не дозволяє використовувати міжрегіональне співробітництво у якості дієвого інструменту з реалізації синергетичного потенціалу співпраці у межах Карпатського єврорегіону, що ґрунтується на спільному використанні геоекономічного потенціалу територій, які входять до його складу; залученні в Україну через сусідні країни сучасних виробничих, управлінських технологій і стандартів ведення бізнесу, а також використанні інтелектуального, кадрового та просторового ресурсу, наявного в українських регіонах.

 

Довідково: Так, Польща є одним з основних інвесторів у Львівську обл.; станом на 01.04.2013 р. обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку Львівської обл. становили 393,2 млн дол. США (24,1 % загального обсягу інвестицій в регіон). Інвестиції Польщі у Івано-Франківську область є значно меншими і дорівнюють 37,2 млн дол. США (5,9 %), у Чернівецьку обл. – 1,3 млн дол. США (1,9 %). Разом з тим, у названі області України інвестиції з Румунії, Словаччини, Угорщини або не залучалися, або їх обсяг є надзвичайно малим (менше 2 %)[3].

 

4. Низька наукомісткість транскордонних і міжрегіональних програм і проектів, що реалізуються у Карпатському єврорегіоні, їх переважна спрямованість на неприбуткові види діяльності. Це знижує рівень значущості міжрегіонального і транскордонного співробітництва як засобу посилення конкурентоспроможності регіонів у системі взаємовідносин у межах Карпатського єврорегіону.

 

Довідково: Проекти, що реалізовувалися у Львівській області з 2005 р. у межах Карпатського єврорегіону, мали переважно соціальне та екологічне спрямування (проект з розвитку агротуризму, три проекти у сфері розвитку та використання зелених насаджень і парків Львова). Згідно Державної програми транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр. у Львівській області реалізовувалися три проекти, один з яких є інноваційним (створення промислового технопарку «Черляни»).

 

Спільним моніторинговим комітетом Програми транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна» на 2007-2013 рр. прийнято рішення про дофінансування лише одного наукомісткого проекту – «Наука і досвід для бізнесу», що здійснюється Жешувською агенцією регіонального розвитку (м. Жешув, Польща) за участю Західного регіонального центру інноваційного розвитку (м. Львів, Україна).

 

5. Асиметрія потоків трудової міграції, що позначається на демографічній ситуації, динаміці ринку праці, соціально-економічному розвитку, добробуті громадян, показниках бідності та соціального розшарування. Транскордонний рух трудових мігрантів зумовлювався, в основному, зупинкою роботи підприємств, зростаючим безробіттям, багатомісячними затримками з виплат заробітної плати, а також суттєвою різницею у її розмірах. Ці чинники стимулювання трудової міграції із західних областей України до сусідніх країн, одночасно, є підтвердженням низької конкурентоспроможності українських західних регіонів.

 

Довідково: У Карпатському єврорегіоні спостерігається значна територіальна диференціація розмірів заробітної плати. Так, у 2010 р. у словацькій частині єврорегіону (регіон Виходне Словенско) середньомісячна заробітна плата становила 733 євро, в у польській (Подкарпатське воєводство) – 689 євро, в угорській (Північний регіон та регіон Північний Великий Альфельд) – 583-616 євро, в румунській (Північно-західний, Центральний та Північно-східний регіони) – 377-401 євро, а в українській (Івано-Франківська, Львівська, Закарпатська, Чернівецька області) – всього лише 168-184 євро (див. Додаток 3). 

 

До найістотніших перешкод використання конкурентних переваг західних регіонів України відносяться:

1. Залежність економіки від кон’юнктурних коливань на зовнішніх ринках та стабільності розвитку (від динаміки експорту і критичного імпорту стратегічних ресурсів), а також низький рівень організації транскордонної торгівлі, яка здійснюється переважно у формі контрабандної і «човникової» торгівлі. Високий рівень тінізації транскордонної торгівлі у межах Карпатського єврорегіону супроводжується такими загрозами та ризиками: зростання рівня тіньового сектора економіки загалом і, як наслідок, економічні збитки для бюджетів України і держав-контрагентів; погіршення кон’юнктури внутрішнього споживчого ринку; зниження конкурентоспроможності вітчизняних виробників; реалізація контрабандних товарів неналежної якості; погіршення іміджу України як транзитної держави та ускладнення процесу інтеграції України у ЄС.

2. Нерозвиненість прикордонної та транспортної інфраструктури, невідповідність стандартів та якості обслуговування прикордонного руху та експортно-імпортних операцій  в Україні порівняно із стандартами ЄС. 

Довідково: Згідно з рейтингом сприяння торгівлі, складеного Світовим економічним форумом, у 2010 р. Україна посіла 81 місце, а в 2012 р. – 86 місце. Складова індексу сприяння торгівлі «управління кордонами», яка відображає ефективність митного огляду, обслуговування експортно-імпортних операцій, прозорість процедури перетину кордону, у 2012 р. становила 2,8, що відповідає 116 позиції України у рейтингу за цією складовою. У той же час західні країни-сусіди за показником «управління кордонами» займають такі місця: Угорщина – 35 місце, Польща – 38 , Румунія – 57, Словаччина – 49[4].

 

Незважаючи на певні здобутки у розбудові прикордонної інфраструктури, все ще залишається актуальною проблема підвищення рівня доступності до державного кордону України та покращення процедур перетину через кордон, що має безпосередній вплив на розвиток транскордонного співробітництва. В Україні не дотримані європейські стандарти щодо відстані  між пунктами перепуску у межах 20 км, а тому, черги на кордонах не зникають і час проходження кордону все ще є достатньо тривалим. Так, українсько-польська ділянка кордону має понад 89,2 км відстані на один пункт пропуску, що у 4 рази  більше від європейських норм.

 

Використання системи спільного прикордонного і митного догляду під час Євро‑2012 показало свою ефективність – час перетину кордону був зменшений до 15 хв. Однак, таке функціонування пунктів пропуску було припинено після завершення Євро‑2012. Тепер, у середньому, для проходження кордону необхідно 1,5 – 2 год.

 

Активізація транскордонного руху осіб потребує не лише посилення потужності існуючих пунктів пропуску, а й відкриття нових. На українсько-польському кордоні діють лише міжнародні пункти пропуску, хоча для забезпечення місцевих потоків у межах малого прикордонного руху достатньо було б відкрити пункти пропуску міждержавного чи місцевого значення. Подібна практика продемонструвала свою ефективність на чесько-польському кордоні, де у межах підготовки Чехії та Польщі до ЄС, з метою сприяння інтеграції прикордонних регіонів було відкрито низку пунктів пропуску місцевого значення – у середньому через кожні 10 км кордону.

3. Низький рівень інноваційної діяльності та залучення потенціалу промислових зон і кластерів, зокрема транскордонних.

Довідково: Загалом з 70 технопарків, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, центрів комерціалізації інтелектуальної власності, інноваційних венчурних фондів, створених в Україні за даними МОНМС України, в західних областях реально функціонують не більше 15.

 

Кількість підприємств, що реалізували інноваційну продукцію, у 2012 р. у Львівській обл. складала 59, в Чернівецькій – 22, в Закарпатській – 20[5].

 

За складником індексу конкурентоспроможності «фактори розвитку та інноваційного потенціалу» у 2012 р. Івано-Франківська обл. зайняла 15-е місце (показник 3,40), Чернівецька – 17-е місце (3,39), Львівська обл. – 19-е місце (3,35), Закарпатська обл. – 25-е місце (3,26) (див. Додаток 2).

4. Необґрунтованість засобів стратегічного програмування соціально-економічного розвитку на регіональному та місцевому рівнях, обмеженість повноважень місцевої влади у сфері міжнародного співробітництва.

Диспропорції у сфері інституційного розвитку України та її сусідів – членів ЄС, що проявляються на регіональному рівні через недостатню самостійність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у прийнятті рішень щодо здійснення спільних з суб’єктами транскордонного співробітництва іноземних держав заходів, невідповідність вітчизняного законодавства правовим нормам ЄС, а отже – гальмують процес реалізації Європейської політики сусідства та ТКС як його частини.

 

Розпорошення регуляторних функцій, пов’язаних із розвитком сфери транскордонного співробітництва, між різними органами державної влади призводить, з одного боку, до виникнення нормативних прогалин (наприклад, існує неврегульованість питань фінансового забезпечення Державних програм розвитку транскордонного співробітництва), що не дозволяють ефективно здійснювати транскордонну діяльність її безпосереднім суб’єктам, а з іншого – до дублювання повноважень та виникнення інституційно-правових конфліктів у частині регулювання транскордонного співробітництва регіонів (насамперед, це стосується існуючих суперечностей між положеннями Закону України «Про транскордонне співробітництво» та Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин»). Крім того, спостерігається неузгодженість у розробці державних та регіональних стратегій розвитку, що призводить до зниження ефективності їх реалізації.

 

Українські органи місцевого самоврядування і громадські організації практично не виконують своїх функцій як елементи інституційного забезпечення системи транскордонного співробітництва в Україні. Самоврядні управлінські органи місцевих громад (сільради та райради) позбавлені адміністративних і фінансових важелів впливу (не беруть участі у конкурсному відборі проектів міжнародного співробітництва та у прийнятті рішень про їх дофінансування), а громадські організації працюють, насамперед, у режимі підрядників донорських організацій з реалізації відповідних транскордонних проектів, виконуючи частіше квазіпідприємницьку функцію, аніж роль транскордонних інституцій. Співпраця органів місцевого самоврядування з громадськими організаціями у напрямі реалізації спільних транскордонних проектів відзначається низькою інтенсивністю – 2-7 проектів на рік (до того ж, ці проекти є немасштабними). Відтак, втрачається синергетичний ефект від такого співробітництва й губиться значна частина ресурсів та зусиль учасників транскордонного співробітництва, що відповідним чином знижує його ефективність.

 

Стратегічні орієнтири державної політики з посилення конкурентоспроможності західних регіонів України в межах Карпатського єврорегіону мають бути спрямовані на:

 

1.  Поглиблення міжрегіонального і транскордонного співробітництва (передусім щодо розвитку транскордонної торгівлі, транскордонної трудової міграції, розбудови прикордонної інфраструктури).

 

Зважаючи на існуючі тенденції у розвитку транскордонної торгівлі західних регіонів України, існує об’єктивна необхідність у здійсненні заходів щодо створення організаційного механізму оптимізації торгівлі та усунення бар’єрів, що стримують її активізацію, серед яких – створення торговельно-логістичних центрів розвитку транскордонної торгівлі. Особливостями функціонування таких торговельно-логістичних центрів є наступне:

- розташування центру у прикордонній смузі, де діють угоди про малий прикордонний рух, практично ліквідує потребу потенційних споживачів у візі, сприяє розвитку контактів прикордонних громад;

- наявність поряд з центром міжнародних пунктів пропуску та транспортних коридорів забезпечує постійний потік споживачів;

- існує можливість покупок «tax free», тобто діє система повернення податку на додану вартість;

- інфраструктура, яка постає безпосередньо в центрі дистрибуції i довкола нього (автозаправні станції, кав’ярні, хостели, готель, центр офісного обслуговування i «tax free», митні агентства, банки, пункти обміну валюти) активує зайнятість і дозволяє підвищити рівень життя місцевого населення;

- високі стандарти презентації широкого асортименту товарів та умов продажу створюють конкурентну перевагу транскордонному торговельно-логістичному центру у порівнянні з реалізаторами контрабандної продукції та дрібними торговельними підприємствами, розосередженими вздовж прикордонної смуги;

- виставкові площі для професійної презентації продукції транскордонного регіону, а також умови для реалізації великих контрактів продажу та отримання товарів активізують підприємницьку, інвестиційну ініціативу.

 

Довідково: На українсько-польському кордоні вже функціонує перший торговельно-логістичний центр «Корчова Долина». Інвестором цього проекту є польська фірма Korczowa Dolina Sp., член Польсько-української господарської палати. Центр збудований на відстані 2,5 км від найбільшого пункту перетину кордону Польщі з Україною в м. Корчова на найдовшій транс'європейській трасі E40, у зоні малого прикордонного руху.

 

Активізація транскордонного співробітництва у Карпатському єврорегіоні на ринку праці та щодо регулювання трудової міграції вбачається у взаємодії державних служб зайнятості, працівників, роботодавців та влади через EURES (European Employment Services – Європейська служба зайнятості), яка існує у вигляді мережі так званих «транскордонних партнерств співробітництва», спрямованих на полегшення вільного пересування працівників у європейському транскордонному просторі. У ЄС існує понад 20 транскордонних партнерств[6]. Поширення практики таких транскордонних партнерств співробітництва у Карпатському єврорегіоні посилить конкурентоспроможність прикордонних регіонів через збільшення легальної зайнятості та зменшення соціальної напруги, пов’язаної з безробіттям та неофіційним працевлаштуванням.

 

2. Перенесення акцентів регіональної політики з допомоги регіонам на формування і використання їх конкурентних переваг, зокрема через активізацію інноваційної діяльності у регіонах.

 

Довідково: Подібні процеси відбуваються зараз у межах Європейської регіональної політики. Їх можна проілюструвати на прикладі програм сприяння регіональному розвитку, що виконувалися протягом останніх років у одному з «депресивних» регіонів Європи – Шотландії. Чотири партнерські програми спрямовані переважно на формування підвалин конкурентної економіки окремих районів країни: проведення структурних зрушень, розвиток конкурентоспроможних виробництв, інноваційний розвиток, створення інноваційних кластерів, технопарків). П’ята програма має переважно соціальну складову – боротьбу з безробіттям, проте, передбачає активні заходи (а не збільшення допомоги з безробіття): модернізацію системи освіти, перепідготовки, підвищення кваліфікації. До того ж ці заходи мають чітку цільову аудиторію – молодь і людей з обмеженими можливостями. Отже, виконання заходів передбачає підвищення конкурентоспроможності певних соціальних груп на ринку праці, а з тим – підвищення конкурентоспроможності місцевих спільнот загалом[7].

 

В контексті запозичення шотландського досвіду для розвитку української частини Карпатського єврорегіону важливо, що поряд із внутрішніми заходами з формування конкурентоспроможності районів Шотландії, передбачено також комплекс зовнішніх заходів щодо забезпечення її присутності на європейському рівні, зокрема – формування позитивного іміджу Шотландії у Європі, розвиток її відносин з сусідніми європейськими країнами та їх регіонами тощо.

 

3. Послідовна децентралізація прийняття рішень і розширення повноважень (і відповідальності) у цьому процесі регіональних і місцевих влад, а також вдосконалення інституційної бази посилення конкурентоспроможності регіонів України. Децентралізація сприяє посиленню структур місцевих і регіональних влад, з точки зору як повноти управлінських можливостей, так і ресурсного забезпечення, забезпечує можливість адекватного врахування інтересів місцевих і регіональних спільнот, ефективного використання внутрішнього потенціалу регіону, включно з місцевими ініціативами, запровадження ефективного управління через чітке розмежування функцій і повноважень управлінських ланок усіх рівнів.

 

У межах зазначених стратегічних орієнтирів державної політики необхідним є здійснення таких заходів:

 

1. Започаткування у прикордонних з Польщею областях України низки пілотних проектів з розвитку підприємництва та венчурного бізнесу. Метою цих проектів має стати активізація підприємницької діяльності мешканців прикордонних територій та переорієнтація ділової активності переважної їх частини з «човникової» торгівлі на роботу в інших секторах економіки, насамперед, у сфері послуг, агробізнесі, у сфері народних промислів тощо.

 

2.  Створення торговельно-логістичних центрів для активізації зовнішньоторговельної діяльності у межах транскордонного та інтеррегіонального співробітництва, покращення механізмів управління її розвитком та процесами детінізації.

 

3.  Залучення західних регіонів України до транскордонної мережі EURES, метою якої є задоволення потреб у інформації на ринку праці і забезпечення трудової мобільності у транскордонних регіонах; створення транскордонних партнерств EURES, до складу яких входять представники місцевих органів влади, організацій роботодавців та профспілок, служби зайнятості.

 

4. Розвиток транспортної та прикордонної інфраструктури, що передусім потребує приведення інфраструктури митних постів до стандартів ЄС.

 

5. Формування у межах Карпатського єврорегіону спільних навчально-освітніх та наукових центрів, інноваційних кластерів і транскордонних технопарків з метою підвищення наукомісткості міжрегіонального українсько-польського співробітництва та ефективного використання наявного у західному регіоні інтелектуального і наукового потенціалу.

 

6. Ініціювання підготовки і подання органами державного управління західних областей пілотних програм і проектів створення форм технопарків, транскордонних і міжрегіональних інноваційних кластерів, технологічних центрів, центрів стратегічних послуг і трансферу технологій, мереж з підтримки бізнесу інновацій.

 

7. Узгодження положень Державної стратегії регіонального розвитку України на період до 2020 року, стратегій регіонального розвитку на цей період у частині заходів щодо активізації процесів європейської інтеграції, розвитку міжрегіонального і транскордонного співробітництва.

 

8. Надання повноважень місцевим органам влади щодо конкурсного відбору проектів міжнародного співробітництва та прийняття рішень про їх дофінансування у межах виділеної квоти з коштів державного бюджету чи за рахунок відповідної статті видатків місцевого бюджету;

 

9. Розширення організаційних повноважень місцевої влади у сфері міжнародного співробітництва через спрощення погоджувальних процедур, пов’язаних з участю представників регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування у міжнародних заходах, що відбуваються у рамках програм транскордонного та міжрегіонального співробітництва.

 

Регіональний філіал у м. Львові

(В.В. Засадко)

Додаток 1

Соціально-економічний розвиток регіонів, що входять до Карпатського єврорегіону

 

Таблиця 1

Таксономічна міра розвитку регіонів, що входять до Карпатського єврорегіону, 2008-2010 рр.[8]

 

Збільшити

 

Рис. 1. Таксономічна міра розвитку регіонів, що входять до Карпатського єврорегіону, 2010 р. [10]

 

Додаток 2

Індекс конкурентоспроможності регіонів України у 2012 р.[11]

 

Збільшити

 

Рис. 1. Результати Закарпатської області за 12 складовими конкурентоспроможності

 

Збільшити

 

Рис. 2. Результати Івано-Франківської області за 12 складовими конкурентоспроможності

 

Збільшити

 

Рис. 3. Результати Львівської області за 12 складовими конкурентоспроможності

 

Збільшити

 

Рис. 4. Результати Чернівецької області за 12 складовими конкурентоспроможності

 

Додаток 3

Середньомісячна заробітна плата у регіонах, що входять до Карпатського єврорегіону, 2010 р.

 

Збільшити

 

Рис. 1. Середньомісячна заробітна плата у регіонах, що входять до Карпатського єврорегіону, 2010 р.[12]