"Шляхи підвищення інвестиційної привабливості периферійних територій Сходу України". Аналітична записка

Анотація

 

У аналітичній записці проаналізовано системні дисбаланси соціально-економічного розвитку периферійних територій Сходу України, виявлено інституційні прорахунки щодо забезпечення їх інвестиційної привабливості. Досліджено фактори, що впливають на рівень інвестиційної привабливості периферійних територій Сходу України, надано рекомендації щодо покращення інвестиційного іміджу, створення сприятливого інвестиційного середовища та залучення інвестицій для розвитку периферійних територій Сходу України.

 

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПЕРИФЕРІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ СХОДУ УКРАЇНИ

 

В умовах модернізації регіональних економічних комплексів Сходу України одним з актуальних завдань є зменшення диспропорцій соціально-економічного розвитку територій та їх стабільне інвестиційне забезпечення. Для Сходу України (з традиційним домінуванням галузей важкої, видобувної промисловості), особливого значення набуває пошук напрямків та механізмів подальшої диверсифікації регіональної економіки. У цьому контексті особливої уваги потребує оцінка ресурсів та можливостей стимулювання розвитку саме периферійних територій Сходу України.

 

На регіональному рівні і досі зберігається тенденція щодо недостатнього інвестування в економіку периферійних районів областей Сходу України. Це, у свою чергу, є «пусковим механізмом» посилення кризових тенденцій розвитку сільських територій, що також автоматично активізує і процеси трудової міграції, у т.ч. відтік економічно активного населення з сільських територій до великих міст тощо.

 

Периферійні райони Сходу України відіграють вагому роль у формуванні ресурсного потенціалу регіону та країни в цілому, а тому потребують особливої уваги до особливостей формування та використання трудових, фінансових, соціальних, економічних, демографічних та культурних ресурсів.

 

Специфіка територій Сходу України полягає у тому, що регіон має не лише потенціал для розвитку важкої промисловості, але й всі передумови для формування розгалуженого господарчого комплексу, орієнтованого на розвиток сільського господарства, туризму, сфери обслуговування тощо. Вирішення цього завдання, поряд з іншими каталізаторами регіонального розвитку, потребує й активізації інвестиційних процесів на периферійних територіях Сходу України.

 

Незважаючи на певні позитивні зрушення щодо збільшення частки інвестицій в регіональну економіку Сходу України, відкритим залишається питання підвищення інвестиційної привабливості саме периферійних територій.

 

Довідково: У 2012 році підприємствами та організаціями області за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 30,1 млрд грн капітальних інвестицій, що на 12,4 % більше, ніж у 2011 році. За 2012 р. у економіку Донецької області іноземними інвесторами було вкладено 362,1 млн дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу). Про наявність прямих іноземних інвестицій звітували 646 підприємств Донецької області. З країн ЄС було інвестовано 2652,1 млн дол. США (88,9 % загального обсягу акціонерного капіталу), із країн СНД  – 32 млн дол. США (1,1 %), з інших країн світу – 297,5 млн дол. (10 %)1.

 

За 2012 р. підприємствами та організаціями Луганської області за рахунок усіх джерел фінансування було освоєно 7839,4 млн грн капітальних інвестицій, що у порівняльних цінах на 23,6 % більше від обсягу капітальних інвестицій за відповідний період попереднього року.

 

У 2012 р. в економіку Луганської області іноземними інвесторами було вкладено 74,3 млн дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу), у тому числі з країн ЄС надійшло 70,4 млн дол. (94,8 % загального обсягу), з країн СНД – 0,6 млн дол. (0,8 %), з інших країн світу – 3,3 млн дол. (4,4 %)2.

 

За умов позитивної динаміки залучення інвестицій чітко простежується тенденція концентрації (розміщення) інвестиційного капіталу переважно у промислових, обласних центрах регіону.

 

Довідково. Найбільші обсяги іноземних інвестицій зосереджені на підприємствах м. Донецька – 57,2 % загального обсягу інвестицій, м. Маріуполя – 15,7 %, м. Горлівки – 6,1 %, м. Артемівська – 5,3 %, м. Макіївки – 4,4 %. На підприємствах промисловості зосереджено 1334,6 млн дол. США (44,8 % загального обсягу прямих інвестицій області), у т.ч. переробної – 1096,7 млн дол. США, добувної – 172,1 млн дол. США, а також з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води – 65,9 млн дол. США.

 

Станом на 1 січня 2013 року прямі іноземні інвестиції залучено у 23 міста та 13 районів (за відповідний період 2012 року – у 23 міста та 13 районів).

 

Понад 57 % загального обсягу іноземного капіталу припадає на обласний центр.

Серед територій Луганської області лідерами із залучення прямих іноземних інвестицій є міста: Лисичанськ (28,9 % від загального обсягу), Сєверодонецьк (23,0 %), Луганськ (17,8 %) та Алчевськ (14,8 %). Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку регіону, (порівняно з відповідним періодом 2012 р.) збільшився на 12,6 % (334,6 млн дол. США) і станом на 1 січня 2013 досяг 2981,6 млн дол. США.

 

Необхідно відзначити наявність тенденцій нарощування деформацій у структурі розміщення інвестицій у галузі господарства Сходу України (з огляду на переважання інвестицій у сферу важкої промисловості і уповільнені процеси інвестування сільського господарства, легкої промисловості, сфери послуг).

 

Довідково. Найменше інвестицій за 2012 рік залучено до підприємств Луганської області за такими видами економічної діяльності як будівництво (0,4 млн дол.), виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (0,9 млн дол. США), легка промисловість (1,3 млн  дол. США), виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (2,0 млн дол. США.), целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність (3,8 млн дол. США.), сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги (4,2 млн дол. США).

 

Віддалені від промислових центрів регіону периферійні території залишаються неконкурентоспроможними при залученні інвестицій. Серед факторів, що обумовлюють незадовільний інвестиційний імідж периферійних територій Сходу України, необхідно визначити високі ризики, пов’язані з тривалим реформуванням економічної і політичної сфер та з недосконалістю законодавчих і нормативних актів, які регулюють діяльність інвесторів, що ускладнює забезпечення умов виконання ділових і майнових контрактів, стримує розвиток конкуренції.

 

Ключові чинники, що визначають специфіку соціально-економічного розвитку периферійних територій Сходу України

 

1. Висока диференціація територій за рівнем соціально-економічного розвитку та інфраструктурного забезпечення

Основним фактором, що обумовлює виникнення означених вище диспропорцій регіонального розвитку у межах Сходу України, є уповільнення темпів зростання обсягів виробництва реального сектору економіки. Серед основних причин цього – ресурсна диференціація територій, що виникла внаслідок нерівномірного забезпечення сировиною та концентрації «ареалів зростання» економіки у межах найбільш економічно розвинених територій. Крім того, зазначені тенденції нарощування диференціації територій ускладнює й гіпертрофоване зростання частки сфери послуг (насамперед – сфери роздрібної торгівлі, фінансового посередництва).

 

Довідково: Так, за 2012 р. спостерігалося падіння виробництва в Донецькій області на 5,5 %, в Луганській на 7,5 % порівняно з 2011 р. Спад випуску продукції спостерігався у більшості основних видів промислової діяльності. У 2012 р на обласні центри та міста обласного значення припадало 75 % валового регіонального продукту Донецької області та 68 % – Луганської області.

 

На території Сходу України відбуваються негативні демографічні процеси, які позначаються на скороченні чисельності та показниках старіння населення при одночасному відпливі економічно активного населення з периферійних територій до промислово розвинених, наближених до центру.

 

Довідково: Чисельність наявного населення Донецької області на 1 січня 2013 року становила 4375,4 тис. осіб. Протягом 2012 року вона зменшилася на 27,7 тис. осіб, в основному внаслідок перевищення кількості померлих над кількістю народжених3.

 

На 1 січня 2013 р. на Луганщині проживало 2256,5 тис. осіб. Упродовж 2012 р. чисельність населення області зменшилася на 16,1 тис. осіб, що у розрахунку на 1000 наявного населення становило 7,1 особи. Природне скорочення населення становило 14,6 тис. осіб, міграційне – 1,5 тис. осіб4.

 

Зміна структури ринку праці периферійних територій обумовлена закриттям (внаслідок подовження дії негативних наслідків економічної кризи в Україні) більшості містоутворюючих підприємств у малих містах, периферійних територіях, що збільшує безробіття. Це актуалізувало проблему працевлаштування населення віддалених від обласних, промислових центрів територій (у т.ч. сільських, периферійних). Регіональна система працевлаштування виявилася не готовою ефективно проводити профілактичну роботу (з перекваліфікації, працевлаштування). Як результат – зберігаються високі показники безробіття серед працездатного населення периферійних територій Сходу України.

 

Довідково: За даними державної служби зайнятості Донецької області кількість зареєстрованих безробітних на 1 січня 2013 року становила 28,8 тис. осіб, що, порівняно з 1 січня 2012 року, більше на 4,6 %. При цьому показник навантаження на одну вільну вакансію зростає залежно від віддаленості району від промислових міст та обласного центру. Зокрема, на одне вільне робоче місце у Тельманівському районі навантаження безробітних становило 211 осіб, у Новоазовському районі – 168 осіб, у Першотравневому районі – 59 осіб. Серед міст за цим показником «лідирують»: Дружківка – 119 осіб на одну вільну вакансію, Красний Лиман –78 осіб, Дебальцеве – 47 осіб.

 

Кількість зареєстрованих безробітних у Луганській області збільшилась (порівняно з 1 січня 2012 р.) на 11,3 %, і на 1 січня 2013 р. становила 19,9 тис. осіб. Збільшення обсягів зареєстрованого безробіття у грудні 2012 р. спостерігалося і у більшості регіонів Луганської області і найсуттєвіше – у Троїцькому (45,3 %), Станично-Луганському (35,1 %) та Новопсковському районах (34,0 %).

 

Ситуація на ринку праці периферійних територій ускладнюється збереженням низького рівня заробітної плати.

 

Довідково: За 2012 рік середньомісячна номінальна заробітна плата одного штатного працівника підприємств, установ та організацій Донецької області становила 3496 грн. Проте спостерігається значний розрив у рівні показників заробітної плати у розрізі територій Сходу України: Володарській район – 2100 гр., Слов’янський район – 2059 грн, В. Новосілківський район – 2185 грн, м. Костянтинівка – 2532 грн, м. Дружківка – 2621 грн.

 

Середньомісячна номінальна заробітна плата у Луганській області у 2012 р. становила 3090 грн. У всіх регіонах Луганської області середній розмір оплати праці був вищим за мінімальну заробітну плату, разом з тим, лише у 10 з них заробітна плата перевищила середню по області: у м. Ровеньки, м. Свердловськ, м. Краснодон, м. Антрацит, м. Первомайськ, м. Красний Луч, м. Сєверодонецьк, Лутугинському районі, м. Алчевськ. Найнижчий рівень заробітної плати спостерігався у Старобільському, Кремінському, Міловському, Марківському, Новопсковському, Станично-Луганському, Антрацитівському, Свердловському, Білокуракинському районах та у м. Кіровськ і не перевищував 69,8 % від середнього показника по області.

 

2. Деградація промислового потенціалу (фізичне та моральне зношення основних фондів)

Критична зношеність основних виробничих фондів, використання застарілих технологій, стара система інфраструктурного забезпечення обмежують можливість виробництва конкурентоспроможної за ціною та якістю продукції. Найчастіше, великі промислові підприємства, що збереглися на периферійних територіях Сходу України як спадок радянської планової економіки, володіють застарілими виробничими потужностями та занедбаною інфраструктурою, що негативно впливає на якість виробництва. Наявний потенціал економічного зростання подібних підприємств потребує докорінної модернізації, яка можлива лише за умов залучення інвестиційних ресурсів (внутрішнього та іноземного походження) та припливу кваліфікованих спеціалістів, здатних працювати з інноваційними технологіями.

 

Довідково: Середній показник зношеності основних виробничих фондів у Донецькій області становить 67,1 %, у т.ч. у переробній промисловості –  75,0 %, на транспорті – 81,2 %; в Луганській області – 58,5 %, у т.ч. у переробній промисловості 58,2 %, на транспорті – 82,3 %.

 

3. Низький рівень інноваційної активності і незадовільні темпи розвитку нових галузей (зорієнтованих на впровадження інноваційних процесів).

 

Незважаючи на високий науково-технічний потенціал, периферійні території Сходу України характеризуються недостатнім рівнем реалізації промислових інновацій, що проявляється як у незначній кількості підприємств, що ініціюють активну інноваційну діяльність, так і у незначній частці інноваційної продукції у загальному обсязі виробленої продукції.

Довідково: У Донецькій області у 2012 р. питома вага підприємств, що займалися інноваціями, становила 11,8 %, що на 1,2 % більше ніж у 2011 р. Водночас, загальна сума витрат, спрямованих на інновації, зменшилася на 60 % (до 1,45 млрд грн). У 2012 році в промисловості Донецької області інноваційною діяльністю займалося 91 підприємство, або 11,8 % їхньої загальної кількості, проти 10,6 % у 2011 році. Майже половину обласного обсягу реалізованої інноваційної продукції забезпечили підприємства машинобудування, понад 40 % -  металургії, 7 % -  харчової промисловості5.

 

Усього у 2012 році інноваційною діяльністю у Луганській області займалися 64 підприємства, що становить 13 % від усіх промислових підприємств області. Простежується домінування таких підприємств у обласному центрі м. Луганськ – 19 підприємств. Кількість підприємств, що освоювали інноваційну продукцію, порівняно з 2011 р. скоротилася на 19,0 %.

Більш ніж третину усіх найменувань інноваційних видів продукції впровадили підприємства машинобудування; 24,5 % – підприємства з виробництва харчових продуктів, напоїв; 16,3 % – металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів; 14,3 % – хімічної та нафтохімічної промисловості. Найбільший рівень інноваційної активності серед регіонів зафіксовано у Троїцькому (100 % від загальної кількості промислових підприємств), Лутугинському, Біловодському, Новопсковському (30 – 50 %), Сватівському (17 %) районах, містах Луганськ, Брянка, Сєвєродонецьк, Краснодон, Антрацит, Свердловськ, Кіровськ, Лисичанськ (15 – 26 %)6.

 

4. Забруднення навколишнього середовища

Екологічні проблеми периферійних територій Сходу України безпосередньо пов’язані з відсутністю інвестицій у нове, екологічно безпечне виробництво. «Зелені інвестиції» – шлях до вирішення екологічних проблем периферійних територій, новий сектор для залучення інвестицій та підвищення конкурентоспроможності регіонів. Сьогодні особливого значення набуває екологічно зорієнтоване регіональне виробництво, оскільки дасть можливість вирішити проблеми захисту повітряного і водного басейнів регіонів Сходу України.

 

Довідково: Донецька область. У середньому, одним підприємством Донецької області за 2012 р. було викинуто 1644,3 т забруднюючих речовин. Лише у 6 із 28 міст обласного  значення та в 7 з 18 районів  цей показник був нижчий за середній по області.

 

У розрахунку на 1 км² території області обсяги викидів від підприємств склали 57,1 т, на одну особу – 345,0 кг. У окремих регіонах надходження забруднюючих речовин у атмосферу значно перевищило відповідні середні значення по області. Зокрема, у м. Дебальцеве щільність викидів у розрахунку на 1 км² була більша за середню у 79 разів (на одну особу – у 10,8 разу); у м. Жданівка – відповідно, у 151,5 разу (та у 3,8 разу на одну особу); у м. Кіровське – у 148,8 разу (та у 6,1 разу на одну особу); у Старобешівському районі – у 1,6 разу ( та у 6,8 разу на одну особу).

 

Луганська область. У середньому, одним підприємством Луганської області за 2012 р. було викинуто 632,7 т забруднюючих речовин. У деяких регіонах цей показник ще вищий: у містах Алчевськ (4907,0 т), Луганськ (948,3 т), Стаханов (740,4 т) та у Краснодонському районі (3699,0 т).

 

У розрахунку на 1 км² території Луганської області обсяги викидів від підприємств склали 12,7 т, на одну особу – 148,9 кг. У окремих регіонах надходження забруднюючих речовин у атмосферу значно перевищило відповідні середні значення по області. Зокрема, у м. Алчевськ щільність викидів у розрахунку на 1 км² була більша у 133,7 разу ( на одну особу – у 5 разів),  у м. Луганськ – відповідно, у 26,6 разу (та на одну особу – більше на 38,6 %); у м. Стаханов – у 12,6 разу (на 6,6 % - відповідно); у Краснодонському районі – у 3,8 разу (на одну особу – більше у 14,8 разу).

 

Фактори, що уповільнюють процеси залучення інвестицій у розвиток периферійних територій Сходу України:

 

1. Адміністративні бар’єри

Одним із значущих чинників, що обумовлює незадовільний інвестиційний клімат периферійних територій та негативно впливає на надходження нових інвестицій, є наявність адміністративних бар’єрів: інвестори стикаються із різного роду перешкодами і бюрократією при проходженні численних погоджувальних процедур (таких, зокрема, як отримання земельної ділянки, дозвіл на будівництво, ліцензії на здійснення підприємницької діяльності) та ін.

 

2. Низька якість інституційного середовища

Серед основних факторів, що впливають на низьку якість інституційного середовища, необхідно відзначити:

- недосконалість законодавчої бази, що регулює відносини між суб’єктами інвестиційного процесу, перш за все – у питаннях захисту прав власності, у тому числі – інтелектуальної;

- незадовільний стан реформування судової та правоохоронної системи, що й досі не гарантують забезпечення необхідного рівня виконання і послідовного застосування існуючих законодавчих та нормативних актів.

 

3. Обмеженість внутрішніх інвестиційних ресурсів регіонального розвитку

В умовах дефіциту інвестицій і високої конкуренції за їх залучення на рівні регіону першочергового значення набувають внутрішні ресурси інвестиційного розвитку периферійних територій Сходу України, які мають серйозні обмеження інвестиційного зростання за рахунок власних резервів, пов’язаних із низкою факторів, серед яких необхідно виокремити:

- недостатність власних коштів підприємств для модернізації виробництва;

- проблему залучення позикових коштів (високі процентні ставки, недостатність заставного забезпечення по кредитах тощо);

- недостатній рівень державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств;

- нерозвиненість інвестиційної інфраструктури та інститутів, що забезпечують залучення інвестицій (агентства, фонди та ін.) на регіональному рівні;

- відсутність пріоритетних спільних (у т.ч. на міжрегіональному рівні) інвестиційних проектів.

 

4. Низька інтенсивність використання потенціалу вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку

Пільговий інвестиційний режим передбачав звільнення від митних зборів, податкові пільги на строк реалізації інвестиційного проекту, імпортну сировину, матеріали, обладнання, а також пільги з вивозу продукції, що вироблялася на даній території. Відсутність чітких механізмів контролю за використанням пільгових режимів у межах ВЕЗ призвела до дискусії щодо економічної доцільності їх функціонування та введення мораторію на створення нових ВЕЗ. Проте, на рівні східних регіонів досвід діяльності ВЕЗ та ТПР має низку позитивних результатів.

 

Довідково: На початок 2012 року у Донецькій області у рамках діяльності ВЕЗ і ТПР схвалено 188 проектів на загальну суму 3861,2 млн дол. США. Завершено реалізацію 177 інвестиційних проектів, триває реалізація 11 проектів на загальну суму 596,4 млн дол. США. Серед схвалених проектів – 63 за участю іноземних інвесторів (їх капітал складає 845,1 млн дол. США). За рахунок реалізації інвестиційних проектів створено 24,2 тис. нових та збережено 36,8 тис. робочих місць7.

 

Законом України про Державний бюджет на 2005 рік був введений мораторій на затвердження нових інвестиційних проектів і скасовані пільгові умови оподаткування  на ТПР України.

 

Довідково: У зв’язку зі змінами в законодавстві на територіях  пріоритетного розвитку Луганської області було анульовано 14 інвестиційних проектів кошторисною вартістю 40,7 млн дол. США. Це не дозволило створити 1656 робочих місць.

 

Напрямки підвищення інвестиційної привабливості периферійних територій Сходу України

1. Підвищення ефективності інвестиційної інфраструктури периферійних територій. На сьогодні у Донецькій області створено Агентство інвестиційного розвитку Донецької області, яке доводить до відома потенційних інвесторів інвестиційні ідеї та проекти, що надходять до Донецької обласної державної адміністрації від підприємств області та започатковує власні інвестиційні проекти, привабливі для потенційних інвесторів.

 

У Луганській області діє Єдиний електронний реєстр інвестиційних та інноваційних пропозицій. На регіональному рівні щорічно проводяться Міжнародні інвестиційно-економічні форуми з метою підвищення привабливості регіону, активізації інвестиційної діяльності, залучення іноземних інвесторів.

 

2. Застосування механізму державно-приватного партнерства. Перспективним стимулом для розвитку периферійних територій є соціальне партнерство (влади, бізнесу, громадськості). Залучення інвестицій для забезпечення периферійних територій областей Сходу України первинною інфраструктурою електро-, газо- і водопостачання, шляхом оптимального спільного використання та подальшого розвитку вже існуючого територіального розміщення генеруючих потужностей, ресурсів і мережевого господарства.

 

Довідково: У рамках державно-приватного партнерства компанія ТОВ «Метінвест Холдинг» реалізує волонтерську програму «Десант добрих справ» у населених пунктах розміщення компанії та її представництв. У межах цієї програми надається допомога місцевим органам влади, закладам культури, охорони здоров’я, освіти, а також малозабезпеченим верствам населення щодо вирішення нагальних проблем місцевого розвитку.

 

Для розвитку периферійних територій з потенціалом у агропромисловому секторі показовим є приклад залучення іноземних інвестицій через механізм державно-приватного партнерства. Розпочато реалізацію проекту «Інвестиційний парк Східного Партнерства – Агромісто» на території Луганської області.

 

3. Системне вирішення проблеми безробіття (сприяння зайнятості населення) через підтримку малого підприємництва на периферійних територіях, зокрема у сільській місцевості.

 

Довідково: На початку 2012 року підписано Меморандум про соціально-економічне партнерство між Донецькою облдержадміністрацією й сільськогосподарською компанією «Харвіст Холдинг», яким передбачено щорічне фінансування інвестором у сумі від 3 млн грн проектів, спрямованих на розвиток соціальної сфери у сільській місцевості, сприяння створенню нових робочих місць за рахунок розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на території сільських і селищних рад.

 

4. Формування інноваційно-інвестиційного комплексу шляхом створення у регіоні мережі технологічних парків. Для розвитку Донецько-Макіївської промислової агломерації найбільш важливим є формування інноваційного комплексу шляхом створення мережі технологічних парків у Донецьку, Горлівці, Макіївці та Зугресі. Для кожного із промислових вузлів визначені найбільш важливі галузі, виділені місця для формування індустріальних парків і логістичних центрів.

 

Зокрема, передбачено створення технопарку на території Донецько-Макіївського промислового регіону з метою впровадження технології переробки шахтних відвалів.

 

Довідково: Лише на території м. Макіївки розташовано 147 породних відвалів, що належать вугільним шахтам, центральним збагачувальним фабрикам, підприємствам коксохімії, металургії. Обсяг викидів забруднюючих речовин від породних відвалів становить близько 70 тис. тонн на рік.

 

Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості (МАКНИИ) розроблена технологія організації виробництва для комплексної переробки породних відвалів вугільних шахт і збагачувальних фабрик Донецького регіону. Технологія передбачає використання породної маси як сировини для одержання ряду кольорових металів, у т.ч. алюмінію і його сплавів, залізовмісних елементів, германія та супутніх йому рідкоземельних елементів, а також сировини для виробництва будівельних матеріалів.

 

Переробка відвалів надасть можливість забезпечити потреби у корисних копалинах, покращити стан ресурсного забезпечення у виробничих галузях регіону: силуміни – для хімічної промисловості; германій – для радіоелектроніки, у виробництві інфрачервоної, волоконної оптики, люмінофорів, у ядерній фізиці для детекторів гамма-випромінювання, у приладах нічного бачення, системах наведення різних видів військової техніки, у лазерній техніці, геліоенергетиці; кремній і кальцій – важливі компоненти у виробництві будівельних матеріалів.

 

Створення на базі Краматорського територіально-промислового комплексу і міста Краматорська технопарку та індустріального парку. Зокрема, у м. Костянтинівка на базі УКРНІІ передбачено створити технопарк «Склоград», що дозволить створити найсучаснішу науково-виробничу базу у області виробництва широкого спектра скловиробів. У м. Краматорську, на території аеропорту і ділянки, що примикає до нього (загальна площа - 80 га), передбачено створити індустріальний парк.

 

Довідково: У рамках регіональної цільової програми «Луганщина інвестиційна. 2011 ‑ 2015 роки» у 2012 році було визначено стратегічний інвестиційний проект для розвитку економіки м. Луганська – «Створення індустріального парку на вільних від забудови землях територіальної громади площею 80 га». На сьогодні підготовлено характеристику земельної ділянки та попередній висновок щодо можливості розміщення промислових об’єктів на визначеній земельній ділянці відповідно до санітарно-епідеміологічних та екологічних вимог. Продовжується робота зі створення Індустріального парку м. Алчевська. Визначена земельна ділянка (площа – 82,5 га), розроблений концептуальний дизайн парку.

 

Таким чином, підвищення інвестиційної привабливості периферійних територій Східного регіону України сприятиме поглибленню процесів структурної перебудови виробництва з обов’язковим дотриманням принципів стійкого розвитку. Це створить умови для збільшення частки інноваційних перспективних технологій і продукції на вітчизняному та міжнародних ринках, що, в цілому, позитивно впливатиме на вирішення соціально-економічних проблем територій та позитивно позначиться на покращенні екологічного стану території. Проте необхідно орієнтувати регіональну інвестиційну політику на виважену інвестиційну діяльність, створення сприятливого інвестиційного клімату з урахуванням основних переваг кожної території і визначенням чітких критеріїв щодо пріоритетності реалізації інвестиційних проектів.

 

Покращення інвестиційного клімату та підвищення інвестиційної привабливості периферійних територій Сходу України потребують вирішення першочергових завдань:

- На регіональному рівні необхідно реалізовувати на практиці ініціативи щодо впровадження проектів, спрямованих на створення технопарків як центрів інноваційно-інвестиційного комплексу регіону. Зокрема, у планах дій щодо реалізації Стратегій розвитку Донецької та Луганської областей доцільно передбачити перелік потенційних місць розташування технопарків, визначити терміни початку їх функціонування. Поряд з цим – передбачити систему фінансування розвитку технопарків (а також технологічних комплексів, що діють у їх межах); забезпечити планування частки витрат із обласного та місцевих бюджетів та інших джерел фінансових надходжень на ці потреби; визначити умови реалізації інвестиційних проектів у межах технопарків; передбачити обов’язкове надання прогнозної оцінки діяльності технопарків із визначенням переваг та ймовірних ризиків/загроз їх функціонування для регіону, у т.ч. для соціально-економічного розвитку кожного окремого міста, яке буде  входити до зони функціонування технопарків.

- На рівні міст, органам місцевого самоврядування необхідно здійснювати регулярну роботу щодо розробки програм, стратегій, інвестиційних паспортів периферійних територій з урахуванням перспективних напрямків їх інвестиційного розвитку, з урахуванням об’єктивно сформованої спеціалізації економіки регіону та з огляду на необхідність нарощування конкурентних переваг регіону.

- Органам публічної влади регіону необхідно активізувати роботу щодо розробки інвестиційних пропозицій для потенційних інвесторів, у т.ч. з використанням переваг механізму державно-приватного партнерства. Особливу увагу приділити залученню інвестицій (на засадах ДПП) на потреби розвитку інженерної та транспортної інфраструктури регіону, залученню приватного капіталу з метою фінансування реконструкції об’єктів житлово-комунального господарства міста тощо.

- З метою забезпечення інформаційної підтримки інвестиційного процесу в регіонах, на місцевому та регіональному рівні необхідно налагоджувати регулярну рекламно-інформаційну підтримку щодо наявного в регіоні ресурсного потенціалу та потенціалу розвитку внутрішнього ринку територій; забезпечити рекламу природно-ресурсного та економічного потенціалу регіону; розробляти та поширювати презентаційні матеріали серед потенційних інвесторів (у т.ч. як в Україні, так і за її межами).

- На рівні регіональної влади, органів місцевого самоврядування регулярно проводити роботу із налагодження прямих зв’язків з іноземними інвестиційними структурами та інституціями.

- Регіональним та місцевим центрам зайнятості активізувати діяльність щодо розробки регіональних програм перепідготовки та підвищення рівня кваліфікації фахівців у відповідності до потреб розвитку місцевого (регіонального) ринку праці (у т.ч. шляхом залучення до цього процесу підприємств усіх форм власності, які відчувають дефіцит спеціалістів певної групи кваліфікації).

- З метою підтримки малого бізнесу на периферійних територіях необхідно розробляти програми з надання пільгових кредитів суб’єктам малого та середнього підприємництва, і у першу чергу для таких, що створюють робочі місця у сфері послуг, туристичній галузі, аграрному секторі.

 

Регіональний філіал у м. Донецьку

 (Ю.В. Макогон)