Російські соціологічні служби не публікують даних, які б дозволяли впевнено говорити про підтримку російськими громадянами планів війни, постійно впроваджуваних державною пропагандою. Але про страх перед війною судити можна як із соціології, так і з суспільної активності.
Соціологічна служба «Левада-центр», яку російська влада оголосила «іноземним агентом», але працювати поки що дозволяє, регулярно проводить заміри страхів росіян. У січні було опубліковано свіжі дані. Вони не демонструють кардинальних змін у зв'язку з черговою військовою ескалацією, розпочатою Кремлем навколо України рік тому. Однак видно важливі тенденції, особливо на довшому проміжку часу.
Істотні зміни у замірах страхів, які відчувають росіяни, сталися 2018 року, коли Владімір Путін черговий раз переобрався, супроводжуючи це анімаціями глобальних ракетних ударів і подовженням, усупереч його власним обіцянкам, пенсійного віку. Тоді з 40 до 57% зросла кількість росіян, які постійно бояться світової війни. Торік у березні таких стало 64%, щоправда під кінець року показник трохи знизився - до 56%. Це значне посилення цього страху. В середині 1990-х боялися світової війни трохи більше 50%. До мюнхенської промови Владіміра Путіна 2007 року їх кількість знизилася до 30%, у 2014 році з початком російської агресії проти України вона повернулася до 50%, але потім за два роки знизилась до 40%. Кореляція цього страху з військовою ескалацією, спрямованою проти України, очевидно, була.
Інший помітний стрибок страхів, який стався 2018 року: з приблизно 30% до 50% збільшилася кількість росіян, які постійно бояться свавілля влади та беззаконня. Показово, що відбулося повернення до рівня «буремних 90-х». До першого обрання Путіна президентом боялися свавілля і беззаконня влади понад 50%. Потім цей страх кардинально знизився, продемонструвавши лише невеликий сплеск у 2013 році. У 2021 році було досягнуто максимуму — 58%. На кінець року показник відіграв униз до 53%.
Схожою була динаміка страху повернення до масових репресій. У 2018 році охоплених ним збільшилось з 20% до 40%. При цьому з 50% до 40% знизилася кількість тих, хто зовсім цього страху не відчував. У 2021 році страх повернення до масових репресій перевищив 50% і дещо знизився під кінець року. «Гайки» в Росії не перестали «закручувати». Але можливо відбулось звикання до нових порядків. Ті, хто не звик, були виштовхнуті з російського суспільства у в'язниці та еміграцію.
Синхронність руху страхів світової війни, свавілля влади та повернення до масових репресій (після страху за близьких, яким охоплені понад 80% росіян, ці страхи займають три наступні позиції) може свідчити про важливу обставину. Існує гіпотеза, що росіяни можуть боятися не просто світової війни, а того, що Росія буде втягнута в неї внаслідок дій власної влади. Зрештою, важко не бачити, що Кремль посилює в росіянах відчуття «обложеної фортеці», наче готуючись до війни.
Соціальна база протидії війні в Росії може бути досить широкою. Та навряд чи вона дозволяє сподіватися на активний опір суспільства, якщо Кремль війну все ж розпочне. Наприкінці січня група російських активістів, серед яких багато відомих імен, опублікувала петицію проти «Партії Війни в російському керівництві», що планує «можливе вторгнення в Україну». Було оголошено збір електронних підписів без жорсткої верифікації. За два тижні петицію підписали близько п'яти тисяч людей. У квітні минулого року аналогічну петицію було зареєстровано на сайті Change.org. Натепер вона зібрала близько 4,5 тисяч підписів. 13 лютого партія «Яблуко» оголосила власний збір підписів проти війни з Україною. За кілька днів вона змогла зібрати близько 4,4 тисяч голосів.
Це вкрай мало, навіть із врахуванням знищеної опозиції та максимально «закручених гайок». Для порівняння: петиція проти заборони російською владою правозахисного товариства «Меморіал», зареєстрована на Change.org у листопаді минулого року, зібрала на цей час близько 140 тисяч підписів. Петиція за відставку глави Чечні Рамзана Кадирова, який демонструє дедалі більше самоуправство, за тиждень, з моменту реєстрації 7 лютого, зібрала на Change.org понад 200 тисяч підписів.
Опір російського суспільства свавіллю влади зберігається. Але агресія по відношенню до України турбує росіян набагато менше, ніж тиск на них самих, принаймні поки не розпочалася війна і зовнішнє свавілля не набуло конкретних внутрішніх проявів.
Важливішим для прийняття політичних рішень в Росії може виявитися спротив війні в середовищі тих, хто повинен її вести. Їхні голоси прозвучали ще наприкінці січня.
Імперськи реакційний генерал-полковник Леонід Івашов від імені Загальноросійського офіцерського зібрання написав «Звернення до президента і громадян Російської Федерації «Переддень війни». Текст був розміщений на сайті самого офіцерського зібрання і потім розійшовся на цитати. Івашов незмінно привертає до себе увагу, коли дає коментарі, оскільки вони асоціюються з поглядами геополітично стурбованого істеблішменту російських військових і спецслужб.
Позиція, висловлена Івашовим, була несподіваною своєю антивоєнною спрямованістю. Можливу війну з Україною він означив як несправедливу й катастрофічну за наслідками для самої Росії. Україна, як стверджував Івашов, – не головна загроза Росії. Головною ж є «загроза внутрішнього характеру, що виходить із моделі держави, якості влади та стану суспільства». Зовнішні загрози Росії існують, але вони, за оцінкою Івашова, не критичні, не загрожують безпосередньо існуванню російської державності.
Політику чинної влади Росії стосовно України Івашов піддав розгромній критиці, близькій до висловлювань російської несистемної опозиції. Він обвинуватив російську владу в штучній і корисливій підготовці до війни з метою «утримати на певний час свою антинаціональну владу і зберегти награбовані в народу багатства». Але результат війни виявиться катастрофічним: Росія буде «обкладена надзвичайно важкими санкціями, перетвориться в ізгоя світової спільноти і, ймовірно, буде позбавлена статусу незалежної держави».
Щоб уникнути катастрофи, яка насувається на Росію, Івашов закликав Путіна не більше й не менше як піти у відставку.
Інший важливий текст із російського силового середовища належить Михайлу Ходарьонку – популярному військовому оглядачу, колишньому офіцеру середньої ланки Головного оперативного управління Генштабу Росії. Ходарьонок, на відміну від Івашова, не лякав катастрофою. Але він доводив, що «ніякого українського бліцкригу не буде». І навіть якщо Росії вдасться досягти військової перемоги над Україною через кров та руйнування, Росія зіштовхнеться з партизанським опором і організованим саботажем українського населення проти нової російської влади.
Ніяких наслідків за висловлені оцінки для Івашова і Ходаренка не було. Тому можна говорити про санкціоноване вираження позиції. Це може бути як імітацією розбіжностей у російській владі, так і, власне, розбіжностями. Кремль за останні кілька місяців зіштовхнувся з несподіваною для себе ситуацією, коли «меч страху» був вибитий з російських рук. Формування порядку денного щодо очікувань російської агресії перейшло до США та їхніх союзників, «залпи Блумбергів» почали обвалювати російські фондові ринки і курс рубля. В глобальному інформаційному просторі за Росією залишилась тільки «гола агресія», до якої інші країни готувались, але не боялись і не йшли на політичні поступки, яких вимагав Кремль.
У такій ситуації маневри російських військ поблизу українських кордонів втратили чималу частку свого гібридного сенсу.
Можливо, цю думку – треба змінювати тактику і стратегію – від імені російських військових та спецслужб і мали донести Івашов із Ходарьонком.
Але російські війська скупчені, маневри тривають, ризик випадкового початку війни високий. Російське суспільство, можливо, більше стривожене, ніж натхненне державною пропагандою війни. Проте стверджувати, що російська суспільна думка – саме той фактор, що здатен змусити Кремль провести деескалацію, навряд чи доводиться. Росіяни бояться великої війни й остерігаються, що Кремль її розпочне. Це нова обставина, порівняно з 2014 роком. Але суспільний російський опір війні може стати істотним чинником, тільки якщо вона розпочнеться і прогнози, викладені Івашовим та Ходарьонком, почнуть збуватися.
Висловлені в тексті думки є виключно авторськими і не відображають офіційної позиції Національного інституту стратегічних досліджень
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram: t.me/niss_gov_ua
- слухайте на Google Podcast: https://bit.ly/3rmSGCt
- дивіться на YouTube: https://bit.ly/3nE2BRO
Фото: freepik.com, ZN.UA, НІСД