Протягом останніх десятиліть у розвинутих країнах світу є тенденція стимулювати людей поважного віку до активної участі в соціальному житті. Національні уряди, спираючись на відповідні інституції, намагаються подолати ставлення до літніх людей винятково як до обʼєктів допомоги та піклування. Натомість докладають зусиль до залучення їх ухвалювати рішення, які безпосередньо стосуються їхнього життя. Одним з напрямів на цьому шляху є стимулювання та заохочення створення дорадчих та консультативних органів літніх людей на всіх рівнях.
Наприклад, у Польщі запровадження Рад літніх людей почалося 2000 р. Наразі в країні є понад 100 Рад літніх людей – це дорадчо-консультативні органи, створені на підтримку ухвалення політичних рішень на місцевому рівні та для забезпечення врахування поглядів літніх людей у процесі прийняття рішень.
Ради літніх людей мають особливо важливе значення в соціальній політиці та в галузі охорони здоровʼя. Завдяки сприятливим змінам у законодавстві 2013 та 2015 рр., у Польщі зросла кількість Рад літніх людей. З 2015 р. місцеві виконавчі адміністрації зобовʼязані їх створювати у разі місцевого попиту. Ради літніх людей, що відіграють дорадчо-консультативну роль, здатні сприяти усвідомленішому ухваленню рішень на місцевому рівні, оскільки можуть допомогти визначити потреби відповідних когорт населення громад та оптимізувати розподіл обмежених ресурсів. Вони також допомагають залучати більше ресурсів у заохочення здорового способу життя та первинну профілактику для літніх людей за умов, коли кошти обмежені, а система охорони здоровʼя традиційно надає пріоритет лікуванню хвороб.
В Іспанії загальнонаціональна Рада літніх осіб складається з представників адміністративних органів усіх рівнів та громадянського суспільства і розглядає питання умов і якості життя літніх людей, а також надає їм можливість брати участь у процесі прийняття рішень з широкого кола питань державної політики щодо літнього населення.
В Іспанії вебсайт «EnclaveRural» є платформою для обміну досвідом стосовно поліпшення якості життя літніх осіб та осіб з інвалідністю в сільській місцевості, а також для сприяння створенню послуг, наближених до людей.
Зазначений підхід притаманний не тільки західним демократіям, а й набирає поширення в країнах, що розвиваються. Наприклад, у Коста-Риці створено національну Раду людей похилого віку та реалізовано низку програм та послуг з приділенням особливої уваги міжвідомчим заходам.
Шрі-Ланка 2002 р. заснувала Раду літніх людей, яка створила комітети на рівні сіл для організації програм на користь літніх людей та залучення їх до процесу прийняття рішень з громадських питань.
У Домініканській Республіці забезпечено умови для створення національної Ради людей поважного віку.
У Бразилії Національна рада з прав літніх людей, до якої входить по 14 представників від уряду та від неурядових організацій, бере участь у визначенні державної політики щодо літніх громадян шляхом випрацювання відповідних норм і директив.
Аналогічні консультаційні ради започатковано в Уругваї, їхнє завдання – визначити та розпрацювати конкретні заходи щодо літнього населення.
У Новій Зеландії Управління у справах людей поважного віку проводить регулярні консультації з літніми членами суспільства за допомогою 39 добровільних громадських координаторів (ДГК). ДГК забезпечують спільну участь людей, які належать до різних етнічних культур, верств суспільства та громадських організацій, у проєктах, покликаних сприяти виробленню єдиної політики. Програму ДГК створили 1999 р. – у Міжнародний рік людей поважного віку. Мережа ДГК є важливою ланкою в системі звʼязків між суспільством, Управлінням у справах літніх громадян та міністром у справах літніх громадян.
Іншим важливим органом є Консультативна рада у справах літніх громадян – незалежна структура, яку становлять пʼятеро відданих справі та суспільно активних людей поважного віку, призначених міністром у справах літніх громадян. Рада бере участь у розпрацюванні державної політики щодо людей поважного віку у формі конфіденційних порад міністру. Засідання Консультативної ради проводять шість разів на рік в Управлінні у справах громадян поважного віку.
В інших країнах також діють незалежні консультативні органи, до яких можуть входити науковці, представники організацій людей поважного віку, неурядових організацій, лідери громадської думки та/або інші зацікавлені сторони [1].
З урахуванням світового досвіду нова соціальна політика України щодо людей поважного віку має бути спрямована на розширення можливостей літніх людей залучатися до соціальної діяльності; брати активну участь у процесах ухвалення рішень щодо їхнього життя.
В Україні має бути практично застосовано принцип, закріплений в Законі «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р., № 3721, за яким літні люди мають право на участь у рішеннях, які безпосередньо зачіпають їхні інтереси, та на отримання потрібної інформації. Це означає, що перед ужиттям заходів, які впливають на реалізацію прав літніх людей, з ними мають належним чином провести консультації за участі організацій, які їх представляють (стаття 3) [2].
Успішна національна політика щодо людей поважного віку може бути реалізована шляхом активізації їх залучення. Наприклад, таку участь можна забезпечити шляхом створення рад літніх людей при місцевих органах виконавчої влади, які б збирали разом приватних осіб та представників неурядових організацій та асоціацій літніх людей. Такі ради можуть ефективно сприяти посиленню статусу літніх людей як активних членів суспільства, поліпшенню профілактики хвороб, заохоченню здорового способу життя та соціальній інтеграції, скороченню вікового розриву.
Неможна стверджувати, що практика функціонування консультативно-дорадчих органів людей поважного віку на місцевому рівні є абсолютно новою для України. Так, ще в жовтні 2013 р. в м. Миколаєві заснували міську комісію захисту прав і законних інтересів громадян похилого віку як дорадчий і консультативний орган, що сприяє реалізації прав і свобод літніх людей на території міста.
Консультативно-дорадчий орган – Поважну раду – створено на початку 2019 р. Широківською сільською обʼєднаною територіальною громадою (Запорізька область). Завданнями Поважної ради є розроблення довгострокових стратегічних планів розвитку громади і контроль за їх виконанням, розвʼязання поточних проблем людей поважного віку, формування регіональних моральних норм і контроль за відповідністю життєдіяльності громади цим нормам, виконання функцій морального арбітра, виховання нового покоління і передавання дітям життєвого досвіду.
Також у жовтні 2019 р. Усть-Путильською сільською радою (Чернівецька область) створено Поважну раду «Скарби мудрості». Це консультативно-дорадчий орган для забезпечення участі мешканців поважного віку Усть‑Путильської обʼєднаної територіальної громади в її розбудові, налагодженні ефективної взаємодії з органами місцевого самоврядування, державними та комунальними установами, урахування громадської думки в ухваленні та реалізації рішень.
У грудні 2020 р. в м. Словʼянську Донецької області створено Раду сеньйорів – консультативно-дорадчий орган, який має захищати, адвокатувати, представляти інтереси людей віком 60+.
Однак, попри поодинокі випадки, практика створення таких консультативно-дорадчих органів літніх людей не стала в Україні повсюдною. Водночас світовий досвід переконливо доводить корисність створення при місцевих владах консультативно-дорадчих органів літніх людей як інструментів локальної демократії. Це – своєрідний місток між мешканцями і місцевою владою, можливість для літніх людей доносити свої інтереси та потреби до органів місцевого самоврядування, з висоти життєвого досвіду артикулювати проблемні питання громади та впливати на їхнє розвʼязання, можливість продуктивного використання громадою позитивного досвіду та знань, набутих поважними членами громади впродовж життя.
Як бачимо, консультативно-дорадчий орган літніх людей найчастіше називають як Поважна рада (Рада літніх людей, Рада людей поважного віку, Рада сеньйорів, Рада старійшин тощо) (далі – Рада), тобто назва відбиває суспільно-соціальну спрямованість її діяльності. Рада функціонує на підставі положення, затвердженого органом місцевої влади, при якому її створюють.
Зазвичай членом Ради може бути громадянин, який живе на території територіальної громади (далі – ТГ) і досяг 60-літнього віку.
Доволі часто до членів Ради, окрім вікового критерію, висувають певні кваліфікаційні вимоги. Наприклад, членами Ради можуть бути:
- колишні керівники органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій та установ певної ТГ;
- люди, які працювали на керівній роботі, у галузях народного господарства не менше певної кількості років (звичайно 5–10);
- люди, які мають досвід роботи в органах місцевого самоврядування, у громадських та виробничих органах ТГ;
- найдосвідченіші та найавторитетніші мешканці, що зробили вагомий внесок у розвиток ТГ;
- люди, які відповідають іншим кваліфікаційним вимогам.
Основними завданнями Ради можуть бути:
- надання консультативної допомоги, вироблення рекомендацій та пропозицій органам місцевої влади та сприяння у розвʼязанні найважливіших питань життєдіяльності ТГ;
- взаємодія з організаціями громадянського суспільства;
- інформування населення про основні напрями політики, органи місцевого самоврядування, пропаганда й розʼяснення її цілей та завдань;
- сприяння патріотичному, фізичному та духовному вихованню молоді, пропаганда здорового способу життя;
- сприяння особистому творчому зростанню мешканців поважного віку громади та їх зайнятості за інтересами, створення умов для реалізування громадянами конституційного права на участь в управлінні державними та місцевими справами, сприяння врахуванню органами місцевого самоврядування громадської думки під час формування та реалізації стратегії розвитку громади.
- захист від насильства і жорстокого ставлення до людей поважного віку.
Використання світового досвіду інклюзії людей поважного віку до громадського життя є важливим складником досягнення соціальної згуртованості, оптимізації продуктивного залучення цього складника людського капіталу країни.
Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:
- читайте нас у Telegram
- слухайте на Google Podcast
- дивіться на YouTube
Фото: НІСД
Список використаних джерел:
[1] Руководство по осуществлению Мадридского международного плана действий по проблемам старения на национальном уровне. Департамент по экономическим и социальным вопросам ООН. Нью-Йорк, 2008. URL: https://www.un.org/esa/socdev/ageing/documents/papers/guide-ru.pdf
[2] Роанья І., Іванова О., Сімутіна Я. Звіт про оцінку політики та нормативно-правової бази України щодо права літніх осіб на соціальний захист згідно зі статтею 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої). Рада Європи. Жовтень 2020. URL: https://rm.coe.int/old-people-ua-soft/1680a2430d