1. Головна
  2. Медіацентр
  3. Коментарі експертів
  4. Підтримка ментального здоров'я в часи війни

Підтримка ментального здоров'я в часи війни

Поділитися:

Вступ

Проблема захисту ментального здоров’я надзвичайно загострилася після початку повномасштабної війни Росії проти України. Такі чинники, як участь у бойових діях або перебування в прифронтовій зоні з постійними ракетними та артилерійськими обстрілами, бомбовими ударами, перебування в окупації, значно підвищують уразливість наших співгромадян до психосоціального стресу, сприяють поширенню психічних розладів, як-от депресія, тривога, постcтресові розлади тощо.

До таких самих наслідків можуть спричинитися: утрата почуття безпеки внаслідок вразливості практично всієї території країни для ракетних обстрілів та атак БПЛА; переміщення в інші регіони або країни й пов’язані з цим утрата роботи й звичного, комфортного середовища; побутові негаразди; фінансові труднощі; соціальна ізоляція; невпевненість у майбутньому і тривога за рідних та близьких.

За оцінками експертів, 40–50 % населення потребуватимуть психологічної допомоги[1]. У певних групах населення кількість таких людей буде становити: з-поміж військових та ветеранів – 1,8 млн; серед людей старшого віку – 7 млн; близько 4 млн – дітей та підлітків. Прогнозована потреба в допомозі з питань психічного здоров’я на первинній ланці медицини – 27 млн звернень[2]. Водночас близько 3–4 млн українців матимуть певний розлад психічного здоров’я – помірної або тяжкої форми.

Психічні розлади позначаються на фізичному здоров’ї людини, часто супроводжуються різного типу залежностями (алкоголізм, наркоманія), спричиняють труднощі соціальної адаптації та інтеграції, позначаються на працездатності людини.

Це створює серйозні виклики як для держави, так і для суспільства. Підтримка психічного здоров’я людини стала одним з пріоритетних завдань державної політики. Від його розв’язання залежить боєздатність Збройних Сил і резистентність країни загалом при величезних загрозах, у тому числі й самому її існуванню.

Це потребує: координації дій органів державної влади, профільних освітніх і науково-дослідних закладів, неурядових організацій, що спеціалізуються на психологічній допомозі населенню; а також залучення закордонних (зокрема міжнародних) організацій, представників громадського сектору, урядових і фінансових установ.

Тим часом крім об’єктивних чинників, що негативно впливають на ментальне здоров’я населення, є суб’єктивні проблеми, зокрема, як висловилася дружина Президента України О. Зеленська, «соціальна стигма», що поширюється на осіб з психічними хворобами або розладами. У суспільстві побутує стереотип, що «сильні не ходять до психотерапевта чи психолога.., треба тримати в собі емоції і не показувати вигляду»[3]. Унаслідок такої установки люди часто звертаються до фахівців уже тоді, коли хвороба вийшла за межі початкової стадії, а її лікування потребуватиме більше часу й зусиль.

  1. Посттравматичний стресовий розлад: причини виникнення, форми та наслідки
    1. Посттравматичний стресовий розлад: основні ознаки, супутні хвороби та залежності

Найвластивішою загрозою для людської психіки під час війни є посттравматичний стресовий розлад (далі – ПТСР). Він може виникнути внаслідок переживання людиною травматичної події, яка загрожувала її життю чи фізичній цілісності, або якщо вона була свідком подібного щодо інших людей чи дізналася про травматичну подію, що сталася з її рідними (смерть або загроза життю)[4].

Частотність ПТСР саме в момент надзвичайної ситуації низька. Зазвичай він починає виявлятися приблизно за шість місяців після травматичної події. Проте, якщо стресор має потужну тривалу дію (наприклад, перебування в окупації, постійні ситуації обстрілів та повітряних тривог тощо), імовірність стрімкого розвитку ПТСР підвищується.

Разом з тим, тільки 20 % людей, які пережили травматичні події, страждають на ПТСР. Це залежить від властивостей людини (її ресурсів, психічного і фізичного здоров’я), від підтримки близьких людей, а також від характеру самої травматичної події. ПТСР за часовими рамками може бути гострим (якщо розвивається протягом 30–90 днів), хронічним – понад 90 днів, з відстроченим початком – пізніше 6 місяців (трапляється доволі рідко)[5]. Найуразливішими щодо ПТСР є люди віком до 22 або старше від 30 років.

На думку деяких психологів, імовірність розвитку ПТСР у військових Збройних Сил України набагато нижча, ніж у російських військових, які беруть участь в агресії проти нашої країни[6].

Хворим на ПТСР властиві постійні думки про травматичну подію, тривожність, панічні атаки, а також утрата довіри до людей, проблеми в стосунках, зловживання алкоголем та наркотиками, суїцидальні думки[7].

ПТСР зазвичай співіснує з іншими формами психопатології, і 90 % тих, хто його пережив, мають принаймні одну супутню хворобу протягом життя. Найпоширенішими з них є: депресія; зловживання алкоголем або інша залежність; тривожні розлади; а також психосоматичні порушення.

Дослідження, проведені в США та Австралії, також показали, що в значної кількості людей з ПТСР (88 % чоловіків та 78 % жінок) унаслідок травми розвиваються інші хвороби: у 49,9 % – депресія, 51,9 % – алкоголізм, 19 % хворих чинять спробу самогубства[8].

Отже, значна частина виявів ПТСР призводить до соціальної дезадаптації людини. Це може створювати відчутні проблеми як для неї самої, так і для її оточення.

Лікування ПТСР займає від місяця до півтора року за умови, що ситуацію хворого не ускладнять гострі правові, медичні та соціальні проблеми. Проте одним із симптомів ПТСР є уникання, що утримує людей від візиту до психолога, психотерапевта чи психіатра, і стресорний розлад залишається невиявленим. Водночас ранні діагностичні та лікувальні втручання можуть знизити поширеність ПТСР серед тих, хто зазнав психічної травматизації.

Проте ПТСР є не єдиним можливим наслідком екстремальних, пов’язаних з війною обставин для психіки людини. Можливі також такі явища як дистрес – порушення адаптації та реакцій пристосування до ситуації, депресія та різного роду розлади. Окрім того, психічні розлади підвищують ризик виникнення або загострення соматичних захворювань, передусім серцево-судинних та онкологічних.

    1. Колективна травма

На думку деяких фахівців, зокрема П. Горностая, О. Чабана, О. Хаустової, існує феномен колективної травми. Це психічна травма, яку отримала група людей будь-якого обсягу – аж до цілого суспільства, унаслідок соціальної, техногенної чи екологічної катастрофи або злочинних дій політичних, інших соціальних суб’єктів. Причини колективних травм: війни; геноцид у різних виявах; катастрофи (техногенні та гуманітарні); стихійні лиха (екологічні катастрофи); соціальні революції і перевороти (державні та військові); депортація чи вигнання великих груп людей (наприклад, за етнічною чи релігійною ознакою); обмеження свободи великих груп людей (концтабори, рабство); політичні, релігійні та інші репресії; терористичні акти, що спричинили суспільний резонанс; убивство або трагічна загибель суспільних лідерів чи кумирів. Колективна травма не обмежена в просторі, розтягнута в часі й охоплює як прямих, так і непрямих учасників подій травматизації, але об’єднаних єдиною територією, культурою, ментальністю та міжінституціональними взаємодіями. Низка досліджень колективної травми свідчить про її велике значення не лише для покоління, яке пережило цю травму, але й для наступних поколінь[9].

Однак, на думку психолога й психотерапевта М. Франко, «колективна травма – не клінічний аналіз. Це радше опис соціальних явищ, які спостерігаються в суспільствах після подій, що були загрозливими одночасно для великої групи людей»[10]. Уважаємо, що поняття «колективна травма» треба розуміти скоріше метафорично, особливо коли мова йде про ціле суспільство. Адже ті самі реалії, що можуть призвести до психічної травми, різні групи населення країни сприймають по-різному, мірою своєї причетності до них. Наприклад, досвід війни не може бути однаковий у військовослужбовців, що безпосередньо беруть участь у бойових діях, цивільних осіб, які пережили знищення своїх осель і втрату рідних, та жителів регіонів, віддалених від зони бойових дій, що практично не зазнавали атак ракетами та БПЛА. І навіть ті, хто пережив такі самі або схожі травматичні події, можуть реагувати на них по-різному, з різними наслідками для власної психіки.

З іншого боку, уявлення про колективну травмованість суспільства (і нації, адже поняття «колективна травма» має аналоги – «історична травма» та «національна травма») може призвести до викривлення як його самосприйняття, так і його сприйняття за кордоном. Тому підхід до психічної травми та її наслідків має бути завжди диференційованим і конкретно-індивідуальним.

  1. Прогнози зростання потреб психологічної підтримки населення в перспективі війни та наявні можливості їх задоволення

У Міністерстві охорони здоров’я прогнозують, що через війну психологічної підтримки потребуватимуть понад 15 млн українців. При цьому близько 3–4 млн людей треба буде призначати медикаментозне лікування. Після війни щонайменше кожна п’ята людина буде мати негативні наслідки для психічного здоров’я. За даними МОЗ, у 20–30 % осіб, які пережили травматичні події, може розвинутись ПТСР. Крім того, через 5–7 років очікують зростання кількості осіб з наркотичною, алкогольною та іншими залежностями. Через психоемоційне напруження, спричинене війною, українці постаріють на 10–15 років, тобто хвороби, притаманні для зрілого та літнього віку, будуть траплятися на 10–15 років раніше, ніж це було до війни[11].

За словами директорки директорату медичних послуг МОЗ О. Машкевич, «якщо ми прогнозуємо, що 15,7 млн осіб в Україні потребуватимуть психологічної допомоги, то 3,5 млн з них матимуть певний розлад психічного здоров’я»[12]. На думку експерта штаб-квартири Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ)  у Женеві, співголови Референтної групи з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки Фамі Ханна, ризик захворіти внаслідок війни на такі психічні розлади, як депресія і посттравматичний стресовий розлад, мають понад 8,5 млн українців[13].

Дещо інше, але порівнянне число називає представник ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт. За його словами, воно становить близько чверті населення України, тобто майже 10 млн осіб потерпатимуть від таких розладів, як тривога, стрес та ПТСР[14].  ВООЗ прогнозує, що до 2025 р. кожен другий українець може зіткнутися з проблемами у сфері ментального здоров’я[15]. На думку деяких фахівців, для психологічної реабілітації українців після війни знадобиться до 20 років.

Розвиток певних форм ментальних порушень значно впливає на продуктивність людей, а відтак і на економіку країни – утрати від проблем, пов’язаних з психічним здоров’ям, можуть сягати 4–5% ВВП.

Водночас є певні проблеми в методологічному, організаційному та кадровому забезпеченні захисту психічного здоров’я населення.

Згідно з даними, представленими 8 лютого 2023 р. на засіданні Міжвідомчої координаційної ради з питань охорони психічного здоров’я як результат авдиту ресурсів надання психологічної допомоги, лише 50 % громад надають п’ять із 17 базових соціальних послуг; попит на які лише серед внутрішньо переміщених осіб у 1,7 раза перевищує обсяг наданих у 2022 р. Додаткове навчання з питань психічного здоровʼя на кінець 2022 року пройшли лише 1,2 % фахівців первинної ланки, ця кількість потенційно зросте до 10 % у 2023 р. Навчальна програма з основ психічного здоровʼя в Україні покриває менш як 50 % тем аналогічних програм у розвинених країнах. Кожен другий ветеран та члени його родини потребуватимуть психологічної допомоги. Потенційної потреби в послугах відчуватимуть близько 2 млн. У 2022 р. Мінветеранів надало близько 6 тис. послуг, у 2023 р. планують надати 40 тис.[16]

Ще однією проблемою є те, що, навіть визнаючи наявність у себе проблем із психікою, значна частина громадян не готова звертатися по допомогу до фахівців, уважаючи, що їхні складнощі недостатньо серйозні, вони самі можуть з ними впоратися і що є люди, які більше потребують психологічної допомоги.

Згідно з даними соціологічних опитувань, 71 % українців відчувають стрес або сильну знервованість. Серед їхніх причин на першому місці – повномасштабна війна з Росією (72 %) і фінансові складнощі (44 %). З-поміж аспектів війни, які спричиняються до стресу або сильної знервованості, на першому місці перебуває безпека близьких (63 %) і втрата роботи або джерела доходу (42 %).

Близько половини опитаних (46 %) ніколи не відвідували психолога або психотерапевта і не планують цього чинити. Ще 35 % ніколи не відвідували, але не виключають, що можуть до такого вдатися. Число тих, хто ніколи не відвідував психолога або психотерапевта, зростає в старших вікових групах – 53 % серед осіб віком 45–54 роки і 61 % серед осіб віком 55–60 років.

42 % відчували потребу в психологічній допомозі, але зверталися за нею лише 5 % людей. 61 % не зверталися і не планують, причому в зазначених старших вікових групах цей відсоток перевищує середній показник – 68 % серед осіб віком 45–54 роки і 73 % серед осіб віком 55–60 років. Відсоток тих, хто не звертався за психологічною допомогою і не планує цього робити, значно більший у жінок (55 %), ніж у чоловіків (44 %). Серед причин цього 31 % відзначили те, що вони не вважають свої проблеми достатніми для звернення, 26 % – впевненість, що вони можуть впоратися з ними самостійно[17].

Проблема нехтування своїм здоров’ям – як психічним, так і фізичним – є, на жаль, досить типовою для України. Наші співгромадяни часто звертаються до фахівців лише тоді, коли розлад або хвороба прогресувала настільки, що стала серйозною загрозою, тоді як її діагностування на початковій стадії сприяло б ефективному лікуванню й швидкому поверненню людини до нормального життя. Нині ж діагностують менш як 10 % від прогнозованого поширення розладів психічного здоров’я (наприклад, депресія, тривожність, розлади харчової поведінки тощо).

  1. Проблеми підтримки психічного здоров’я військовослужбовців

Участь у війні або життя на території, де йде війна, значно підвищує відсоток психічних розладів як серед військових, так і серед мирного населення. Спостерігають поширення ПТСР, депресії, фобій. Якщо в роки Першої світової війни та на початку Другої світової вчені вважали, що психотравматизації на полі бою зазнають винятково особи зі слабкою та нестійкою психікою, а психічна травма була синонімом боягузства, то бойова практика останніх років Другої світової істотно скорегувала ці погляди. Так, попри численні заходи з виявлення осіб з нестійкою психікою в процесі психологічного відбору до військ у закордонних арміях, психологічні втрати мали тенденцію зростати.

У багатьох військовослужбовців після першого перебування в зоні бойових дій можуть виявлятися симптоми депресії, тривоги або гострої реакції на бойовий стрес чи бойову травму, депресивні реакції, генералізований тривожний розлад. Багато з них потребують допомоги фахівців – психологів, психіатрів, психотерапевтів, оскільки мають більший ризик розвитку ПТСР.

Встановлено, що від  20 % до 40 % військовослужбовців потребують психологічної допомоги. Симптоми гострої травми виявляють у 60–80 % захисників, які були очевидцями загибелі побратимів чи мирного населення або бачили тіла померлих. Ризик появи симптомів порушення психіки стосується більш молодих військових, віком 18–24 років, у яких виявлено симптоми депресії або які мали проблеми з алкоголем. Симптоми ПТСР розвиваються приблизно у 12–20 % вояків, які перенесли бойову травму, але не звернулися за психологічною допомогою через побоювання зневаги за прояви слабкості, боягузтва, загрозу військовій кар’єрі[18].

Стан психічного здоров’я військовослужбовців значно гірший, ніж серед решти населення – тривожні, великі депресивні розлади трапляються серед військових удвічі частіше проти цивільних. Військові більше вдаються до речовин, що змінюють психічний стан, зокрема зловживання алкоголем серед них трапляється у 2,3 раза частіше. Водночас в армії чоловіки більше схильні до такого зловживання, ніж жінки. Останніх же частіше вражають тривожні розлади, ПТСР та розлади настрою. Військові, які брали участь в активних бойових діях, майже в 7 разів частіше мають ПТСР, набагато більше зловживають алкоголем та іншими речовинами, ніж решта військових.

Тим часом можна констатувати, що забезпечення Збройних Сил України психологами є недостатнім – недоукомплектовано 29 % штату. Лише 62 % офіцерів-психологів мають освіту за спеціальністю. За результатами дослідження кадрового забезпечення ЗСУ, на 400–500 військовослужбовців працює 1 психолог. Натомість, до прикладу, в армії Ізраїлю встановлений норматив військових психологів та соціальних працівників – 1 фахівець на 70–90 осіб[19].

  1. Закордонний досвід підтримки психічного здоров’я військовослужбовців
    1. Досвід США

В армії США та міжнародних миротворчих місіях кожний військовий підрозділ має засоби контролю бойового стресу, зокрема методи його профілактики. На рівні дивізій та бригад функціонують відділи охорони психічного здоров’я, які очолюють психіатри. Офіцери з охорони психічного здоров’я мають магістерський ступінь із психології чи соціальної роботи.

Відділи охорони психічного здоров’я виконують такі функції: надання лікувальних послуг; планування послуг з охорони психічного здоров’я у військовій частині та нагляд за якістю надання таких послуг; консультування командирів та лікарів дивізії з питань психічного здоров’я; співпраця з капеланами, що відповідають за питання бойового стресу; співпраця з медичним персоналом, що супроводжує військових за кордоном; наставництво та забезпечення навчання медичного персоналу найновіших практик діагностики та лікування психологічних і психічних розладів; проведення діагностики та підготовка звітів щодо ризику скоєння самогубств у військовій частині тощо.

Фахівці з психічного здоров’я здійснюють також психосоціальну підтримку та супровід родин військовослужбовців, їхніх дружин і дітей. У бойових військових частинах на рівні бригад функціонують підрозділи з контролю бойового стресу, де працюють психіатри, психологи, соціальні працівники, фахівці з психічного здоров’я, трудотерапевти та медичні сестри, котрі виявляють бійців з ознаками ПТСР, організовують профілактичні та відновлювальні заходи й оперативно забезпечують короткострокову своєчасну реабілітацію військовослужбовців з проявами бойового стресу в польовому відновному центрі поряд з місцем основної дислокації військових частин.

Важливими напрямами роботи відділів охорони психічного здоров’я є: 1) формування психічної стійкості бійців до бойового стресу, готовності до дій в обставинах, що різко змінюються, під час тривалого нервово-психологічного напруження; 2) навчання військовослужбовців технік саморегуляції психічного стану в умовах бою, уміння замінювати ірраціональні думки на конструктивні, формування навичок самоконтролю й опанування конструктивними діями в екстремальних ситуаціях; 3) розвиток упевненості, здатності до концентрації та керування увагою, уміння зосереджуватися на потрібному об’єкті, перебувати в теперішньому моменті, миттєво оцінювати весь потік вхідної інформації, виокремлювати критичні для успіху компоненти, зосереджувати на них увагу й виконувати відповідні дії, протидіючи примусовому зосередженню уваги чи її розсіюванню, що забезпечує оптимальні рішення в критичних ситуаціях.

За підтримки командирів солдати вчаться розглядати припущені помилки не як особисту поразку, а як здобутий досвід. Важливим напрямом є також надання психологічної допомоги військовослужбовцям, що зазнали впливу екстремальних чинників службово-бойової діяльності, та їхнім сім’ям. Невіддільною ланкою соціально-психологічної підтримки є реалізація інтегрованої системи збереження психічного здоров’я учасників бойових дій під час переходу від статусу військовослужбовця до статусу ветерана, що передбачає: психологічну реабілітацію бійців з бойовою психічною травмою та ПТСР; супровід осіб з інвалідністю, одиноких солдатів і ветеранів; а також надання допомоги в професійній та сімейній реінтеграції.

Важливою для підготовки військових до стресових ситуацій є навчальна програма «Battlemind», розрахована на солдатів, командирів та подружжя військовиків. Вона базується на позитивно орієнтованих підходах, опирається на сильні риси учасників програми, ідею взаємопідтримки і поваги до командира як відповідального за психічне здоров’я військовослужбовців[20].

    1. Досвід Ізраїлю

В Ізраїлі система підтримки психічного здоров’я військовослужбовців складається з п’яти великих підрозділів: підрозділ діагностики, профілізації та профорієнтації; служба психологічної підтримки військовослужбовців; підрозділ з реабілітації та роботи з демобілізованими; служба підтримки цивільного населення під час кризових ситуацій; служба роботи із сім’ями постраждалих. Підрозділ діагностики, профілізації та профорієнтації – найбільший. Його представники відповідають за всебічне медичне обстеження молодих людей від 15 років (включно з психологічним тестуванням) і формують медичну карту військового (профіль), що супроводжує його протягом життя. Зміни до карти можна внести лише протягом наступних трьох років після тестування.

Первинна психологічна оцінка визначає: інтелектуальний рівень розвитку особистості, психологічний і соціальний статус, мотиваційні характеристики та лідерські якості. Усі показники заносять до особової картки і на їхній основі здійснюють профорієнтацію потенційного військовослужбовця в той чи той рід військ. З огляду на те, що мотивація до служби в армії в Ізраїлі досить висока, вступити на військову службу можуть навіть призовники з інвалідністю, з психіатричним діагнозом (наприклад, з аутизмом, порушенням розумового розвитку легкого ступеня, шизофренією в тривалій ремісії, синдромом Дауна, афективними розладами тощо). Для таких військовослужбовців розпрацьовано спеціальні методики реабілітації та соціалізації в армійському середовищі. Хорошим прикладом є робота аутистів у підрозділах електронної розвідки.

Своє місце в армії знайшли люди з вадами слуху та мовлення. Вони успішно служать у військах, де потрібна робота з тваринами. Окремі програми є і для пацієнтів з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю, біполярним афективним розладом.

Медичного супроводу такі військовослужбовці не отримують, але адаптовуються вони іноді дуже успішно, і період ремісії в них помітно подовжується. У цьому разі на армійських психологів і соціальних працівників покладено функцію контролю, супроводу й розпрацювання програм адаптації і м’якої реабілітації таких армійців.

Ізраїльські військові психологи займаються і післякризовим тестуванням (яке проходять усі учасники бойових дій), і діагностикою бойової психічної травми, шоку бойових дій та ПТСР. Підрозділ психологічної підтримки військових займається поточною психологічною допомогою, яка спрямована і на розвиток стресостійкості особового складу, на формування його психологічної готовності до виконання службових та бойових завдань, і на надання психологічної допомоги військовослужбовцям та членам їхніх сімей, що зазнали впливу екстремальних чинників службово-бойової діяльності. Водночас використовують методи групової та індивідуальної роботи.

Як і в інших арміях, що воюють, великої ролі в ізраїльському війську надано підготовці бойових командирів, оскільки саме вони щодня безпосередньо перебувають поруч зі своїми підлеглими, тому, по суті, на них покладено роль первинної діагностики і, за потреби, спрямування бійця до психолога.

На особливу увагу заслуговує ізраїльська реабілітаційна програма військовослужбовців після демобілізації, спрямована на те, щоб жоден боєць не залишився наодинці навіть з незначною проблемою. Ця програма передбачає також і підготовку близьких і рідних демобілізованого до його повернення додому.

Діяльність підрозділу з реабілітації та роботи з демобілізованими спрямована на: розпрацювання реабілітаційних програм; створення та/або підтримку спеціальних центрів анонімної допомоги; супровід військовослужбовців з інвалідністю; супровід бійців з бойовою психічною травмою; надання соціальної допомоги, зокрема: у профорієнтації; у працевлаштуванні; у відкритті бізнесу; одиноким солдатам і ветеранам; сім’ям військовослужбовців; особам з девіантною поведінкою.

Ізраїль має систему допомоги цивільному населенню в умовах ведення бойових дій. У кожному мікрорайоні населених пунктів країни створено: добровільні штаби кризових ситуацій; пункти оповіщення населення; пункти термінової допомоги. Також за місцем проживання розміщено інформаційні банери, регулярно проводять навчання, застосовують метод «хибних тривог», ведуть роз’яснювальну роботу в школах і коледжах, для дітей молодшого віку створено спеціальні методики донесення інформації[21].

  1. Заходи з підтримки психічного здоров’я населення в Україні: 2022–2023 роки
    1. Державна політика психосоціальної підтримки

У червні 2022 р. дружина Президента України О. Зеленська ініціювала Національну програму психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Таку ініціативу реалізують за підтримки ВООЗ. Мета програми досить амбіційна для країни, що перебуває в стані масштабної війни: «Створити власну, українську модель системи психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яка втілить найкращі світові й вітчизняні практики. Серед завдань – побудувати ефективну систему якісних і доступних послуг із психічного здоров’я, щоб ними міг скористатися кожен, хто їх потребує»[22].

Створено Міжвідомчу координаційну раду з питань охорони психічного здоров’я та надання психологічної допомоги особам, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. На базі Міністерства охорони здоров’я сформовано Проєктний офіс з розробки національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Його задекларовано як «платформу для об’єднання всіх партнерів, яка пронизує всі рівні – і професійне коло, і політичне, практиків, міжнародних експертів, волонтерів»[23]. До Проєктного офісу ввійшли фахівці МОЗ, Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров’я України, громадська організація «Безбар’єрність». Експертизу та підтримку в реалізації проєкту надає ВООЗ та глобальна Референтна група з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки Міжвідомчого постійного комітету.

У межах розпрацювання та реалізації програми передбачено:

  • проведення експертного авдиту із залученням фахівців ВООЗ, на основі якого буде створено модель системи надання допомоги;
  • напрацювання покрокового плану реалізації моделі після її обговорення з широким колом представників професійної спільноти, експертів, лідерів громадської думки;
  • побудову системи навчання, сертифікації, моніторингу якості підготовки психологів, психотерапевтів, лікарів-психологів, які працюють у системі більшості міністерств;
  • навчання сімейних лікарів, психологів, соціальних працівників, освітян швидких методик психологічної підтримки;
  • створення реєстру фахівців і методик, систематизацію даних, випрацювання моделі перенавчання й перепідготовки кадрів, системи їх залучення[24].

Було проведено авдит потреб населення в послугах зі сфери психічного здоров’я.

17 червня відбулася зустріч О. Зеленської та міністра охорони здоров’я В. Ляшка з представниками неурядового сектору – громадських організацій, академічної спільноти й донорами у сфері надання психологічної допомоги. Під час зустрічі, у якій взяли участь понад 240 осіб, ішлося про виклики, які виникли у сфері захисту психічного здоров’я у зв’язку з війною, та про потребу об’єднати зусилля  для їх подолання.

12–18 вересня українська делегація здійснила візит до Бельгії з метою вивчити досвід реформи системи та послуг із психічного здоров’я.

10 листопада проведено круглий стіл з фахівцями з Великої Британії, які поділилися досвідом своєї країни в розвитку системи охорони психічного здоров’я. Співпрацю в цьому напрямі також підтримує Представництво Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) в Україні та USAID.

У листопаді підписано Меморандум між МОЗ, ВООЗ та 15 партнерами, спрямований на розбудову спроможностей первинної медичної ланки щодо ведення поширених психічних розладів (зокрема пов’язаних зі стресом) за Програмою ВООЗ із подолання прогалин у сфері психічного здоров’я (mhGAP). Також у листопаді МОЗ та Національна служба здоров’я України (НСЗУ) запровадили новий пакет «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги» в межах Програми медичних гарантій.

8 грудня на розширеному засіданні Міжвідомчої координаційної ради з питань охорони психічного здоровʼя та надання психологічної допомоги особам, які постраждали внаслідок агресії РФ проти України, презентовано Оперативну дорожню карту «Пріоритетні багатосекторні заходи із психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в Україні під час та після війни». У документі визначено пріоритети, на які мають орієнтуватися всі, хто працює у сфері психічного здоров’я в умовах гуманітарної кризи.

Дорожню карту створили після низки консультацій з українськими органами влади та національними і міжнародними агенціями, які працюють у сфері психічного здоров’я та психосоціальної підтримки і беруть участь у реагуванні на надзвичайні ситуації в Україні. Консультаційний процес організувало МОЗ за підтримки ВООЗ в Україні у співпраці з Технічною робочою групою з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки та Референтною групою з питань психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в надзвичайних ситуаціях Міжвідомчого постійного комітету.

Оперативна дорожня карта дасть змогу швидко реагувати на виклики тут і зараз. У ній визначено пріоритети, на які мають орієнтуватися всі, хто працює у сфері психічного здоров’я в умовах гуманітарної кризи. Це дасть змогу узгоджувати свої дії відповідно до аналітично визначених пріоритетів.

У межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки різні форми навчання пройшли близько 60 тис. фахівців. Зокрема, відбулася серія навчань тренерів за курсом з керування стресом «Самодопомога плюс» від ВООЗ. Учасниками навчання стали представники МОЗ, Міністерства соціальної політики, Міністерства освіти та науки, Міністерства у справах ветеранів, Міністерства внутрішніх справ (МВС), Міністерства оборони, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, а також тренери від компаній – учасників спільноти «Бізнес без бар’єрів», неурядових та міжнародних організацій.

Навчання фахівців відбувалося також у партнерстві з громадськими організаціями Ізраїлю: онлайн-конференцію «IsraelMedDay» відвідали понад 1 тис. фахівців; близько 3 тис. фахівців з МВС, працівників секторів освіти та соціальної роботи, Укрзалізниці, Укрпошти та «Ощадбанку» пройшли навчання на базі Ізраїльської коаліції травми (Israel Trauma Coalition). 6 вебінарів від Ізраїльського центру травми та стійкості NATAL прослухали понад 2 тис. фахівців. Навчання щодо надання першої психологічної допомоги та керування стресом також пройшли близько 160 операторів урядових гарячих ліній[25].

У межах Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки розпрацьовано:

  • довідник «Базові навички турботи про себе та інших»;
  • новий розділ «Довідника безбарʼєрності» – «Етика взаємодії у період стресу»;
  • керування стресом у застосунку «BetterMe»: «Mental Health»;
  • ролики для телебачення «Скажи чесно, ти як?», аптечка самодопомоги від українських зірок і телеведучих;
  • серія анімаційних відеороликів про природу стресу, допомогу собі та близьким.

22 грудня міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко та директор Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Аруп Банерджі підписали угоду про позику в 100 млн євро та угоду про безповоротний грант 10 млн дол. США від Глобального фінансового фонду. Ці кошти забезпечать початкове фінансування проєкту, загальна вартість якого буде становити 500 млн дол. США. Проєкт міститиме заходи із задоволення нових та невідкладних потреб у сфері охорони психічного здоров’я та реабілітації. Зокрема, буде профінансовано заходи, спрямовані на впровадження ефективних послуг з реабілітації та послуг у сфері психічного здоров’я. Це дасть змогу ліпше реагувати на нинішню кризову ситуацію та створювати дієвіші платформи для надання послуг у майбутньому.

У рамах проєкту передбачено придбання потрібного обладнання для реабілітації та транспортних засобів для мобільних мультидисциплінарних команд з психічного здоров’я; проведення відновлювальних робіт у закладах, що надають послуги у сфері охорони психічного здоров’я та реабілітації; навчання медичних працівників закладів охорони здоров’я на первинному та спеціалізованому рівнях. У плані проєкту HEAL передбачено заходи з відновлення та підтримки закладів первинної медичної допомоги та лікарень. Насамперед ідеться про відновлення пошкоджених та зруйнованих будівель і споруд медичних закладів[26].

10 травня 2023 р. відбулося розширене засідання Міжвідомчої координаційної ради з питань охорони психічного здоров’я та надання психологічної допомоги особам, які постраждали внаслідок агресії РФ проти України. На засіданні було представлено сім пріоритетних проєктів у галузі охорони психічного здоров’я, а саме:

  • Проєкт Міністерства охорони здоров’я «Охорона психічного здоров’я у структурі медичної допомоги». Охоплюючи всі без винятку верстви населення, він допоможе наблизити послугу з психічного здоров’я на первинній та вторинній ланках медицини через сімейного лікаря. У разі потреби лікар «первинки» скерує до вузького фахівця.
  • Міністерство соціальної політики запропонувало проєкт «Створення центрів життєстійкості в Україні», спрямований на психосоціальну підтримку жителів громад, фахівців першої лінії контакту, волонтерів.
  • Міністерство у справах ветеранів впроваджуватиме проєкт «Перехід від військової служби до цивільного життя (в частині психологічної допомоги)». Він передбачає цифрове рішення (створення мобільного застосунку) для підтримки захисників і захисниць, їхніх сімей під час повернення до мирного життя.
  • Міністерство оборони реалізовуватиме проєкт «Створення системи психологічного відновлення особового складу Збройних Сил України RECOVERY», спрямований на психологічне відновлення військовослужбовців і членів їхніх сімей, звільнених з полону, зокрема, шляхом створення спеціалізованих центрів.
  • Міністерство внутрішніх справ створює Алгоритм надання психологічної допомоги та супроводу в кризових та екстрених організаціях, щоб після надання екстреної психологічної допомоги на місці надзвичайного інциденту мати маршрут для перенаправлення такого постраждалого далі ланцюгом психосоціального супроводу.
  • Міністерство освіти і науки презентувало проєкт «Психосоціальна підтримка та психологічна допомога на всіх рівнях освіти». Він передбачає впровадження навичок психологічної стійкості на всіх рівнях освіти – від дошкільної до вищої, а також трансформацію психологічної служби в системі освіти.
  • Міністерство молоді та спорту втілюватиме проєкт «Молодіжні центри та активні парки – частина екосистеми психічного здоров’я». Одним з його компонентів є надання послуги з психологічної підтримки для дорослих, дітей та підлітків через платформу «СпівДія»[27].
    1. Громадські ініціативи надання психологічної підтримки

Значний внесок у підтримання психічного здоров’я громадян роблять профільні неурядові організації. Зокрема, Національна психологічна асоціація (НПА) на початку червня 2022 р. запустила безоплатну гарячу лінію в Україні, яка працює у форматі авдіо- та відеодзвінків. Подібні гарячі лінії НПА створила у двадцяти європейських країнах за допомогою іноземних партнерів. На лініях працюють фахові психологи, які мають відповідний досвід та пройшли підготовку надання допомоги в ситуаціях кризи. Це важливо, оскільки не у всіх країнах українські біженці можуть отримати не лише фінансову й медичну, але й психологічну підтримку. Крім того, завдяки таким гарячим лініям українці за кордоном підтримують ментальний зв’язок з Батьківщиною.

Є й інші платформи з безплатної психологічної допомоги. Це, зокрема, Цілодобова психологічна підтримка «Запорука», «Хаб стійкості»; Група психологічної підтримки «Разом»; Центр психологічної підтримки «ОбійМи»; Центр психологічного консультування «Open Doors», онлайн-платформа «Розкажи мені»; телеграм-канали «Психологічна підтримка», «Перемога» (останній – для осіб з 8 до 22 років); онлайн-програма «Бути батьками ангела»; Національна професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я «Lifeline Ukraine»; Реабілітаційний центр із надання безплатної психологічної допомоги «Крок назустріч» та ін.

На початку квітня 2023 р. в Києві відкрився перший в Україні Центр стресостійкості. Наразі в ньому працюють 15 психологів, які надають підтримку різним соціальним та професійним групам населення. Крім допомоги демобілізованим військовим та їхнім сім’ям, фахівці Центру забезпечуватимуть психологічну підтримку працівників соціальної, комунальної, медичної та освітньої сфер, а також тих, хто надає публічні та адміністративні послуги, проводитиме сімейні та індивідуальні консультації. Підготовку фахівці Центру проходили в Ізраїлі за програмою Ізраїльської коаліції травми (Israel Trauma Coalition).

Схожі центри відкриваються і в інших містах, зокрема на початку червня 2023 р. Центр психологічної підтримки «RAZOM з тобою» почав діяти в Бучі. Усією країною працюють центри психологічної реабілітації.

    1. Психологічна підтримка ветеранів

Психологічну підтримку ветеранів відповідно до Порядку та умов надання безоплатної психологічної допомоги здійснюють: особам, які звільняються або звільнені з військової служби;  ветеранам війни; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; членам сімей таких осіб; членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни; членам сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згадані Порядок та умови затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 р. № 1338.

Послуги з психологічної реабілітації ветеранів та членів їхніх сімей, згідно з реєстром постачальників таких послуг, надають 48 закладів охорони здоров’я в різних регіонах країни (2021 р. їх було лише дев’ять). Можна прогнозувати, що надалі їх чисельність зростатиме. Водночас використовуються сучасні методи психосоціальної підтримки ветеранів, які не вимагають звернення до фахівців. Акцент в них роблять на взаємодію і взаємодопомогу осіб, що потребують такої підтримки.

Так, у рамах проєкту «Психічне здоров’я для України», який реалізовують за підтримки Швейцарської агенції розвитку та співробітництва і за сприяння МОЗ України та Національної психологічної асоціації України, створено посібник «Організація ветеранських груп самодопомоги “рівний – рівному”» для надання кращої психосоціальної підтримки ветеранам[28]. Він містить рекомендації органам місцевого самоврядування на рівні територіальних громад щодо створення зазначених груп.

Готуючи посібник, використовували закордонний досвід психосоціальної реабілітації ветеранів, передусім у США. Автори вважають, що ветеранські групи самодопомоги мають бути в кожній громаді, де живе відповідний контингент, оскільки члени таких груп «менше госпіталізуються, більше залучені до діяльності громади, прихильніші до лікування вад фізичного і психічного здоровʼя, мають краще соціальне функціонування та менше проблем у цивільному житті»[29].

Висновки

Повномасштабна війна Росії проти України створила нові виклики для сфери охорони психічного здоров’я українського населення. З початком агресії багаторазово збільшилася кількість тих, хто пережив травматичні події (причому в найекстремальнішій формі) і перебуває під загрозою виникнення ПТСР або інших психічних розладів. З плином війни їхня кількість  зростатиме.

Поширення психічних розладів унаслідок війни становитиме для держави та суспільства проблему й після її закінчення. Для психологічної реабілітації населення знадобиться досить тривалий час. Психічні розлади стимулюють розвиток важких соматичних хвороб, які можуть мати летальні наслідки (серцево-судинні, онкологічні). Важкі психічні розлади, такі як ПТСР, призводять до соціальної дезадаптації хворого, зменшують або нівелюють його працездатність, що відбивається на сім’ї, соціальному оточенні, економіці країни.

Є проблеми недостатнього кадрового, організаційного, методологічного забезпечення охорони психічного здоров’я; а також проблема соціально-психологічного порядку, а саме – неготовність значної частини наших співгромадян звертатися до фахівців навіть після виникнення явних проблем з психічним здоров’ям. Це зумовлено як певними стереотипами, так і недостатньою обізнаністю населення про роботу психологів, психотерапевтів тощо.

Категорією українців, яка найчастіше стикається з травматичними подіями, є військовослужбовці та члени сімей. Їхнє психічне здоров’я має бути предметом особливої опіки з боку держави. Водночас кадрове забезпечення психологічної служби в ЗСУ є недостатнім. Надмірне навантаження може призводити до швидкого професійного вигорання офіцера-психолога.

Для створення сучасної, ефективної служби психологічної підтримки військовослужбовців треба використовувати закордонний досвід, передусім тих країн, чиї збройні сили найчастіше протягом останніх десятиліть бували в бойових ситуаціях, зокрема США та Ізраїлю.

Держава приділяє велику увагу налагодженню ефективної системи охорони психічного здоров’я населення. Упроваджувано ініціативу дружини Президента України О. Зеленської зі створення та реалізації Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки; на урядовому рівні створено відповідні координаційні та робочі органи. В рамах цієї ініціативи проведено широку кампанію із залучення іноземної допомоги.

Значну роль в охороні та підтримці психічного здоров’я громадян України відіграють профільні неурядові організації. Важливим заходом можна вважати створення гарячих телефонних ліній з європейськими країнами, де перебувають українські біженці. Завдяки цьому наші співгромадяни за кордоном можуть отримати якісні та не ускладнені мовним бар’єром психологічні консультації, водночас підтримати духовний зв’язок з Батьківщиною.

 

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

- читайте нас у Telegram 
- слухайте на Google Podcast 
- дивіться на YouTube

Зображення: НІСД

Список використаних джерел:

[1] Зеленська про програму ментального здоров’я: Виявилося, що «сильні не ходять до психологів». URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3703135-zelenska-pro-programu-m…

[2] У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я визначили пріоритетні проєкти. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3695613-u-mezah-vseukrainskoi-p…

[3] Зеленська про програму ментального здоров’я: Виявилося, що «сильні не ходять до психологів». URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3703135-zelenska-pro-programu-m…

[4] Посттравматичний стресовий розлад. URL: https://kpt-center.com.ua/poslugi/posttravmatichnij-stresovij-rozlad/

[5] Там само.

[6] Психолог пояснила, чому ймовірність ПТСР у захисників України набагато нижча, ніж у російських військових. URL: https://zn.ua/ukr/war/psikholoh-pojasnila-chomu-jmovirnist-ptsr-u-zakhi…

[7] Що треба знати про посттравматичний стресовий розлад. URL: https://moz.gov.ua/article/health/scho-treba-znati-pro-posttravmatichni…

[8] «Атовський синдром», або як відновити психіку після війни. URL: https://www.mil.gov.ua/special/news.html?article=26086

[9] Чабан О.С., Хаустова О.О. Медико-психологічні наслідки дистресу війни в Україні: що ми очікуємо та що потрібно враховувати при наданні медичної допомоги? URL: http://surl.li/ihpof

[10] Колективна травма. Розмови з психологами. URL: https://svidomi.in.ua/page/kolektyvna-travma-rozmovy-z-psykholohamy

[11] ПТСР та загострення хронічних хвороб: як війна вплине на здоров'я українців. URL: https://www.slovoidilo.ua/2022/11/01/infografika/suspilstvo/ptsr-ta-zah…

[12] В Україні презентували результати дослідження психологічного стану населення. URL: https://yur-gazeta.com/golovna/v-ukrayini-prezentuvali-rezultati-doslid…

[13] Понад 8,5 млн українців мають ризик психічних розладів психічних розладів через війну – ВООЗ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3567887-ponad-85-miljona-ukrain…

[14] Майже 10 млн людей можуть страждати від психічних розладів через війну – ВООЗ. https://www.slovoidilo.ua/2022/12/20/novyna/suspilstvo/majzhe-10-mln-ly…

[15] Малолєткова О. Потрібна нова культура ставлення до ментального здоров’я. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/potribna-nova-kultura-stavlennya-do-…

[16] Маємо переплавити жахливий досвід на посттравматичне зростання – перша леді на Міжвідомчій координаційній раді з питань охорони психічного здоров’я. URL: https://www.president.gov.ua/news/mayemo-pereplaviti-zhahlivij-dosvid-n…

[17] Психічне здоров’я та ставлення українців до психологічної допомоги під час війни. URL: https://gradus.app/documents/307/Gradus_Research___Mental_Health_Report…

[18] Посттравматичний синдром: прихована загроза. URL: https://tyzhden.ua/posttravmatychnyj-syndrom-prykhovana-zahroza/

[19] Медведенко Л. Стан психічного здоров’я військовослужбовців значно гірший, ніж серед решти населення. URL: https://armyinform.com.ua/2023/02/28/stan-psyhichnogo-zdorovya-vijskovo…

[20] Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник. Том 1. – Київ, 2018. – С. 48–53.

[21] Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник. Том 1. – Київ, 2018. – С. 48–53.

[22] Підсумки Національної програми психічного здоровʼя та психосоціальної підтримки за 2022 р. URL: https://www.umj.com.ua/article/237177/pidsumki-natsionalnoyi-programi-p…

[23] Настав час згуртуватись урядовому та неурядовому сектору, щоб максимально зменшити вплив війни на психічне здоров’я українців – Віктор Ляшко. URL: http://surl.li/ihpsi

[24] Офіс першої леді, МОЗ та партнери запускають Національну програму психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/ofis-pershoyi-ledi-moz-ta-partneri-zapuskay…

[25] Там само.

[26] МОЗ України та Світовий банк підписали угоду про позику на 100 млн євро. URL: https://moz.gov.ua/article/news/moz-ukraini-ta-svitovij-bank-pidpisali-…

[27] У межах ініціативи першої леді зі створення Всеукраїнської програми ментального здоров'я міністерства представили пріоритетні проєкти. URL: https://www.president.gov.ua/news/u-mezhah-iniciativi-pershoyi-ledi-zi-…

[28] Організація ветеранських груп самодопомоги «рівний – рівному». URL: http://surl.li/ihpsy

[29] Там само.

національна стійкість